Форми суспільної свідомості

Форма суспільної свідомості - система ідей, що піднімається над визначеним видом діяльності людини і видом суспільних відносин. Розрізняють (}юрми суспільної свідомості по змісту тих суспільних відносин, що відбиваються у свідомості, за формою відображення, по особливостях їхнього розвитку, по характеру і змісту визначеної сфери соціальної діяльності, по соціальних функціях, а так само по відношенню ідеологічних, соціально- психологічних і пізнавальних моментів.

Розрізняють наступні форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, наукова, філософська та ін.

Розглянемо тепер основні форми суспільної свідомості та

процес і особливості їхнього формування й розвилку в сучасних умовах. Надзвичайно важливою формою суспільної свідомості у кожному сучасному суспільстві є політична свідомість. Політична свідомість є відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних установок, тих чи інших політичних методів, з допомогою яких обгрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси суб’єктів і політичних процесів.

Політична свідомість займає особливе місце серед інших форм. У ній найбільше повно відбиваються економічні відносини й інтереси великих соціальних груп людей, що утворюють соціальну структуру суспільства. Воно найбільше адекватно відображає соціальні проблеми і виступає центром інтеграції всіх інших форм суспільної свідомості.

Політична свідомість по-різному виявляє себе на повсякденному і теоретичному рівнях. Па повсякденному рівні вона виникає стихійно як природне відображення умов побуту і праці людей і виступає повсякденним засобом орієнтації людини в її життєдіяльності. Політична свідомість теоретичного рівня критично аналізує зміст повсякденної свідомості, її стихійні погляди і суперечливі уявлення, виділяє з цієї повсякденності оптимальні ідеї рішення назрілих проблем і підводить під них теоретичну базу, а останні здобувають силу і значимість ідеалу.

V Політична свідомість включає в себе ідеологічний та психологічний аспекти. Перший аспект пов’язаний з політичною ідеологією як системою поглядів, ідей, що відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей-верств, груп, страт тощо. Другий аспект безпосередньо пов’язаний з політичною психологією, що грунтується на несистематизованих поглядах, почуттях, настроях певних суб’єктів політичних відносин. Політична свідомість відображає свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси, відносини, спілкування, а тому тісно взаємопов’язана з політикою. Політика як найважливіший вид людської діяльності, пов’язаний з корінними економічними інтересами соціальних суб’єктів, є надзвичайно складною сферою суспільних відносин.

Політична свідомість, політична ідеологія пронизує все життя суспільству, справляючи вагомий вплив на його розвиток. Але ефективний вплив політичної свідомості на оптимізацію суспільного буття, зокрема політичних, духовно-моральних, гуманістичних та інших відносин передбачає здійснення глибоких змін у самій політичній свідомості. Нове політичне мислення зобов’язує шукати нетрадиційні форми спільного існування різних політичних систем, виходити із головного фактора, що по-новому ставить питання про єдність народів, незалежно від відмінностей між ними. Тому формування сучасної політичної свідомості, політичної культури, нового мислення має бути спрямовано на глибоке розуміння особистістю неповторної своєрідності сучасного світу як складного, багатогранного, суперечливого явища, яке одночасно стає все більш взаємопов’язаним та цілісним, усвідомлення кожним жителем планети необхідності наполегливо захищати мирне майбутнє цивілізації.

У життєдіяльності суспільства суттєву роль відіграє правова свідомість, яка являє собою сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Право як система загальнообов’язкових норм і правил поведінки людей, що виражені в юридичних законах і відображають державну волю, встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин, змінюється разом з розвитком суспільства, держави, політики.

Правова свідомість тісно взаємопов’язана з правовими нормами та законами у відповідності з пануючими в суспільстві уявленнями про законність, порядок, справедливість.

Поведінка, взаємовідносини людей, як відомо, регулюються політичними, моральними і правовими поглядами. Знання особистістю своїх прав та обов’язків дає змогу їй проявляти політичну, правову активність у всіх сферах суспільного життя. Важливим у цьому зв’язку є підвищення в суспільстві ролі демократичних та правових інститутів, співробітників правоохоронних органів щодо суворого дотримання законності, демократичних принципів правосуддя, рішуче подолання місництва у сфері правотворчості. Процес розвитку правосвідомості носить суперечливий характер. Сюди слід насамперед віднести суперечності між необхідністю розвитку у кожної особистості

високої правової свідомості. культивування у громадян шанобливого ставлення до законів, посилення їхньої ролі як фактора зміцнення правової, громадянської відповідальності людей і незрілою правосвідомістю, низькою правовою культурою значної частини громадян.

Правова свідомість включає в себе правову психологію і ідеологію, які відрізняються за характером відображення дійсності, способом її усвідомлення, формам і методам впливу на індивіда. Але ці відмінності не тільки не виключають одна одну, а наполягають на взаємозв'язку га взаємодії психології та ідеології. Тільки в спільності вони забезпечують право усвідомлювати можливість виконувати свої функції, серед яких на першому місці стоять пізнавальна, оціночна, регулятивна, комунікативна та інтеграційна.

Тісно пов’язана з правосвідомістю інша форма суспільної свідомості-моральна свідомість. Мораль являє собою сукупність, систему норм, правил поведінки людей в суспільстві. На відміну правових норм, норми моралі не закріплені в юридичних законах, а регулюються в суспільстві силою громадської думки. Принципи і норми моралі не вічні, а, будучи зумовленими певним суспільним буттям людей, постійно змінюються з розвитком суспільства, в першу чергу виробничих відносин.

У сучасних умовах суспільного розвитку надзвичайно зростає роль моральної відповідальності особистості у всіх сферах суспільного життя. Цілеспрямований процес формування духовності особистості передбачає одночасно і виховання, і

самовиховання в людині непримиренності до будь-яких відхилень від норм моралі, всього того, що гальмує духовно-моральний прогрес суспільства. Чим вища зрілість особистості в сфері суспільних відносин, тим міцніша її моральна свідомість та самосвідомість, і навпаки, чим глибший, багатший моральний світ людини, тим вища її громадянська відповідальність. Моральна свідомість особистості найкраще проявляється в її активній життєвій позиції, бо справжня мораль-це мораль активної діяльності.

Серед форм суспільної свідомості важливе місце належить естетичній свідомості, яка відображає об'єктивну дійсність шляхом певних художніх образів. На відміну від наукового пізнання, що відображає буття в формі логічних понять і теорій, естетична свідомість відображає його в конкретній наочно-чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють вплив на наші оріани чуття і викликають тим самим певну емоційну реакцію, оцінку. Як і будь-яка форма суспільної свідомості, естетична свідомість розвивається в органічному зв’язку з розвитком усього суспільства, відображаючи зміни, що відбуваються в бутті людей, насамперед у їхньому матеріальному житті.

У формуванні естетичної свідомості людини особлива роль належить мистецтву. Мистецтво виступає як специфічний спосіб практично-духовного освоєння світу, форма суспільної свідомості й художньо-образного відображення дійсності, її пізнання й оцінки, особливою формою творчої діяльності особистості. Його функціонування тісно пов’язане з процесами об’єктивного буття, суспільних відносин, зокрема духовного виробництва. Для успішного розвитку' естетичної свідомості людей є пошук шляхів иалектичного поєднання національного та загальнолюдського в

мистецтві. Процес збагачення естетичної свідомості, мистецтва в цілому здатний відбуватися лише за умов всебічного відродження і вільного розвитку матеріальної та духовної культури того чи іншого народу.

В духовному житті суспільства важливе місце займає релігія, а також релігійна свідомість. Протягом історії розвит ку людства релігійність, релігійна свідомість людей набувала багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних культів суспільства до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності.

Релігія являє собою складне утворення. У її структурі, формування якої завершилося в період появи класового суспільства, виділяють три основних елементи:

релігійна свідомість;

релігійний культ; релігійні організації

Релігійна свідомість являє собою два відносно самостійних рівні: релігійну психологію і релігійну ідеологію. Релігійна психологія — це сукупність релігійних уявлень, настроїв, звичок, традицій, властивих віруючим, котрі формуються під впливом носіїв релігійної свідомості, всього оточення, зв'язаного з релії ІЄЮ.Х Релігійні уявлення і почуття нерозривно зв'язані з практичною діяльністю віруючих і виступають як спонукальний мотив їхніх вчинків.

Релігійна ідеологія - це система релігійних ідей, розробкою і пропагандою яких займаються релігійні організації в особі професійних богословів і служителів культу. У сучасних релігіях у релігійну ідеологію входять: теологія, різні філолофсько-релігійні навчання, соціальні теорії та ін. Основу релігійної ідеолої її складає геологія (богослов'я). Вона містить у собі систему богословських дисциплін, що викладають і обґрунтовують окремі сторони віровчення. Основа теології - священні книги, змістом яких є сукупність «богословських істин». Більшість теологічних систем містить докази бутгя Бога, характеристику його якості і відносин зі світом, обґрунтування істинності релігійної догматики.

Найважливішою частиною будь-якої релігії є релігійний культ, що представляє собою сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на уявлювані

надприродні чи реально існуючі об'єкти До культу відносяться усі види дій, зв'язані з релігійно-містичними представленнями: обряди, таїнства, ритуали, жертвоприносини, богослужіння, посади, молитви, одяг. За допомогою культу релігійні організації доводя ть релігійні ідеї до свідомості віруючих, культ зростається з побутовими і національними традиціями.

Істотну роль у функціонуванні релігії грають релігійні організації, іцо представляють собою об’єднання послідовників тієї чи іншої релігії і виникаючі на основі спільності вірувань і обрядів. Функції релігійних організацій полягають в задоволенні релігійних потреб віруючих, регулюванні культової діяльності, забезпеченні стійкості об'єднання.

Релігія як суспільне явище має свої причини виникнення й існування: соціальні, гносеологічні і психологічні. Соціальні причини - це ті об'єктивні фактори громадського життя, що з необхідністю породжують і відтворюють релігійні вірування. Одні з них зв’язані з відношенням людей до природи, інші - з відносинами між людьми. Гносеологічні причини — це передумови, іцо виникають у процесі пізнання людиною природних явищ. Психологічні причини релігії полягають у наступному: релігійні вірування виникають у залежності від емоційного стану людей, їхніх настроїв і переживань; постійні і стійкі негативні емоції можуть створити сприятливий грунт для прилучення індивіда до релігії.

Релігія разом із суспільством йшла від недосконалих вірувань: фетишизму, магії, тотемізму й анімізму до сучасних світових релігій (буддизму, християнству, ісламу). В даний час вона виконує визначені функції. Основна її функція ілюзорно- компенсаторна. Будучи не в силах вирішити житгєві проблеми на землі, людина переносить їхнє рішення у світ ілюзій. Проблеми, що не вирішуються в цьому світі, релігія обіцяє компенсувати, заповнити їхнє рішення в ілюзорному потойбічному світі. Для цього досить виконання встановлень, що наказуються релігією. Важливе значення має світоглядна функція релігії. Вона створює свою картину світобудови і відповідно мотивує поводження віруючого, його орієнтацію у світі. Релігія установлює визначені норми поводження, регулює відносини віруючого в родині, побуті, суспільстві на основі розроблених систем і розпоряджень, що є її

IOI

регулюю тю фу н кці ею.

Таким чином, суспільна свідомість як складний соціально- духовний феномен і соціальне явище, гостра необхідність її формування та розвитку в сучасних умовах якісних перетворень у країні та світі зумовили її важливу роль у духовній життєдіяльності суспільства. Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість суспільства взагалі, динамізм процесу утвердження його прогресу та свободи, масштаби участі свідомості, духовності у перетворенні дійсності. Виступаючи як найважливіший елемент духовного виробництва, згадані цінності суспільної свідомості здійснюють суттєвий вплив як на духовне життя суспільства, так і на всі сфери життя суспільних відносин.

Контрольні запитання:

1. Які основні складові духовного життя?

2. Які елементи структури суспільної свідомості?

3. В чому полягає головний зміст буденної і теоретичної свідомості?

4. Які основні відмінності суспільної психології та ідеології^-?

5. У чому полягає специфіка масової свідомості?

6. Які головні форми суспільної свідомості та їхній сутнісний зміст?