Г. Гроцій
Значення Гроцієвого тлумачення громадянства криється найперше в його ідеях про міжнародні відносини між суверенними державами, що мали б підлягати міжнародному праву, а не зводитися до сваволі суверенів.
Гроцій намагається визначити сутність природного права, повертаючись думкою до Ціцерона й, зокрема, його дискусії з Карнеадом щодо природного чуття справедливості. Оголений утилітаризм Карнеада він заперечує твердженням, що людина - це істота соціальна, а найбільша користь її - в підтримці суспільного стану всіх. Гроцій вважає, що людина покликана не просто жити, а жити в суспільстві організованому і мирному. Отже, за своєю природою людина покликана до "соціабельних" дій, інакше кажучи, люди зацікавлені в підтримці належного соціального ладу. Головними чинниками соціальності він називає природне право і розум (у цьому він близький до Аристотеля й Т. Аквінського). Природне право є основою злагоди між людьми лише завдяки "голосу здорового глузду”, або розуму. Саме розум, що закладає раціональні підвалини міжлюдським відносинам, є джерелом визначення "громадянського права” на відміну від природного.