Жан Бодуен

У процесі подальшого теоретичного розвитку на шляху до теорії Т. Гоббса варто згадати концепції Ж. Бодуена й Г. Гроція, які прямо не стосуються інтерпретації природи громадянського суспільства, але пов'язані з проблемами громадянства і соціальної інтеграції.

Ж. Бодуен закріпив за поняттям громадянства істотно нове зна­чення, узагальнивши його винятково з політичною дійсністю абсолю­тистської держави. Громадянство перетворюється буквально в піддан­ство суверенові. Відтак суто соціальна складова громадянства, що ра­ніше визначалася приналежністю до самоврядної громади, фактично вивітрювалася. Усі соціальні відносини, в які "вплутана" людина на рі­вні родини, господарства, власності, громади, корпорації, гільдії чи церкви, Бодуен підпорядковує послухові й підлеглості суверенові. На­віть національний рівень відносин, тобто відносини в межах певної культурної спільноти, він субординує перед єдиним сувереном. Бодуен запроваджує термін cite, що близький до модерного поняття "нація", окреслюючи ним спільноту, яка склалася на основі взаємопроникнен­ня звичаїв, релігії, мови і законів. Така соціальна спільнота, на його думку, ще не є політичним об'єднанням. Останнє складається там, де з'являється абсолютний суверен, влада якого не може бути обмежена законами, оскільки сам суверен стає джерелом законів для підданих громадян. У такий спосіб політична сфера ідентифікувалася з потенці­єю необмеженої верховної влади над підданими.

1.3.4.