Ідея прогресу в історії. Основні моделі еволюції суспільства

Людська думка завжди прагне знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише калейдоскопом, хаосом подій.

відповісти на питання: куди саме йде людство, в чому полягає сенс історії і чи є вона прогресивним розвитком? Цікаве ще й таке: чи є в історії мста і вищий сенс? Що рухає людством?

У світоглядних пошуках можна виділити три основні моделі соціальної еволюції: лінійну, циклічну і синергетичну. Прикладом лінійної моделі є християнські уяви про історію як рух від створення світу до приходу Царства Божого. Циклічна модель має декілька варіантів: маятниковий рух, рух по колу, розвиток по спіралі (синтез лінійної моделі і кругової циклічності), синусоїдальна еволюція (соціальний ріст через піднесення і спади).

Ідея прогресу була пануючою протягом ХѴІП-ХІХ століть. Саме в цей період людство беззастережно вірило у всеиеремагаючу силу розуму, наукового знання, технічних досягнень. Саме тут поняття прогресу набуло значення сходження людства до кращого, безперервного і дедалі зростаючого вдосконалення життя людини.

Формаційна теорія К. Маркса була спрямована на теоретичне обґрунтування ідеї прогресу з позиції матеріаліс­тичного розуміння історії. Історія, за К.Марксом, є єдиним закономірним процесом сходження від нижчого до вищого стану суспільства або гину суспільно-економічної формації. В основі цієї ідеї лежить закон розвитку способу виробництва. Марксом був запропонований об’єктивний критерій історичного розвитку рівень розвитку продуктивних сил, ступінь продуктивноегі праці Поряд з цим головним економічним показником визнавався й інший — гуманістичний, зміст якого полягає у загальному становищі людини в соціальній системі, у можливостях, котрі відкриваються для розвитку особистості, для задоволення її потреб і реалізації здібностей.

Марксистська філософія вважає найбільш адекватною моделлю суспільного розвитку спіралсвидну модель, що має поступальний і спрямований характер. Соціальний прогрес неминуче спрямовує історію до гуманного, безкласового суспільства. Необхідно відзначити, що марксова філософія історії, по суті, являє собою найбільш продуманий і радикальний різновид тієї моделі соціального універсуму. що склалася в європейській цивілізації в новий час.

Деякі напрямки сучасної західної філософії і соціології (зокрема технократичні) не заперечують ідею прогресу, важливість об'єктивного критерію (він доповнюється іншими гехніко-економічними показниками — рівнем зайнятості, рівнем споживання тощо). Дійсно, можна застосувати поняття прогресу та його критерію щодо окремого історичного процесу чи явища (наприклад, науки, техніки, технології) для порівняння певних параметрів окремих соціальних систем. Але навряд чи це дає підстави робити висновок щодо тенденцій історії в цілому. Чи можна вважати проявом прогресу історії науково-технічний прогрес, що поставив людство перед загрозою загибелі? Чи є дикун з комп'ютером більш досконалим за дикуна з кам'яною сокирою? Чи насправді сучасна епоха з її шаленим ритмом, економічними перегонами за виживання, з її масовою культурою дає більше можливостей для розвитку людини, ніж епоха Середньовіччя, сповнена релігійного ставлення до природи, зосередженої уваги до духовного світу людини? Чи збільшує щастя і чи зменшує страждання перехід від племінного ладу до держави? Своєрідною відповіддю на це може стати запитання одного з філософів: чи не є ідея прогресу лише назвою стійкого інстинкту, що не дозволяє череді стояти на місці і шо тягне її все далі в надії, що там буде більш соковита трава?

Два з лишком століття європейська цивілізація поклонялася ідолу Прогресу, вірила в безмежні можливості духовного і фізичного вдосконалення людини, що неухильно наближається до соціальної гармонії і заіального благоденства. В реальності ж світ виявився втягненим у світові війни, в релігійні й етнічні конфлікти.

В основі нових поглядів, що нині формуються на природу, суспільство і людину, лежить екологічна філософі». На зміну прагматизму й утилітаризму приходить ідея гармонії суспільства і природи. Нова модель соціального розвитку повинна містити в

собі: а) нове розуміння природи як середовища діяльності і житія людства, яке знаходиться в гармонії з ближнім і далеким Космосом;

б) сучасний погляд на розум як па орган багатомірного мислення;

в) вірогіднісну модель історичного розвитку, що припускає відмову як від лінійних та історичних детермінованих варіантів розвитку цивілізації, так і від різних варіантів циклічності в історії; г) підхід до розуміння «феномена людини» з точки зору «космічної свідомості» й ін.

З урахуванням сказаного, колишні теорії суспільного розвитку як своєрідний різновид старої моделі мислення вимагають серйозного перегляду і трансформації, принаймні, удвох іпостасях. По-перше, варто відмови тися від ідеї довгострокової детермінації історії і перестати вести мову про «історичну неминучість», «історичну необхідність», «історичну закономірність»; по-друге, потрібно переосмислити принцип односпрямованості ходу історії. До речі, синергетична модель не відкидає повністю ідею «закону», «причинності», але вкладає в неї новий зміст. Вона є синтезом детермінації (між точками біфуркації) та імовірності (у точках біфуркації).

Отже, стара модель соціального розвитку, що формувала стиль мислення і стратегію поводження цивілізованого людства, не була помилковою. Вона відповідала історичній практиці людей свого часу. Ллє сьогодні, на початку третього тисячоліття, люди мають потребу в новому розумінні своєї історичної перспективи.

Контрольні запитання:

1.Що є предметом філософії історії?

2. Назвіть OCiiOBiri фактори соціального розвитку.

3. В чому сутність формаційного аналізу суспільства?

4. Розкрийте поняття “цивілізація”. Яка сутність цивілізаціИного підходу?

5. Розкрийте сутність основних моделей соціальної еволюції.