ПЕРЕДМОВА

Існування людства на планеті Земля, формування і розви­ток суспільства і держави пов’язані з інформацією й зумовлені нею. Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відіграва­ла визначальну роль і служила основою для ухвалення рішень на всіх рівнях і етапах розвитку суспільства і держави.

Перша інформаційна революція пов’язана з винаходом пи­семності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка в інформаційному розвитку суспільства. З’явилася мож­ливість фіксувати знання на матеріальному носії, тим самим відчужувати їх від виробника і передавати від покоління до по­коління.

Друга інформаційна революція (середина XVI ст.) виклика­на винаходом книгодрукування (першодрукарі Гуттенберг та Іван Федоров). З’явилася можливість тиражування й активного розповсюдження інформації, зросла доступність людей до дже­рел знань. Ця революція радикально змінила суспільство, ство­рила додаткові можливості залучення до культурних цінностей відразу широких верств населення.

Третя інформаційна революція (кінець XIX ст.) обумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явилися телеграф, теле­фон, радіо, що дозволило оперативно передавати й накопичу­вати інформацію в значних обсягах. Наслідок цієї революції — підвищення ступеня розповсюджуваності інформації, підви­щення інформаційного «охоплення» населення засобами віщан­ня. Підвищилася роль засобів масової інформації як механізмів розповсюдження повідомлень і знань на великих територіях і забезпечення ними громадян, що проживають на них, підви­щилася доступність членів суспільства до повідомлень і знань.

Четверта інформаційна революція (середина XX ст.) по­в’язана з винаходом обчислювальної техніки й появою персо­нального комп’ютера, створенням мереж зв’язку й телекомуні- кацій. Стало можливим накопичувати, зберігати, обробляти і передавати інформацію в електронній формі. Зросли опера­тивність і швидкість створення і обробки інформації, у пам’яті комп’ютера стали накопичуватися практично необмежені обся­ги інформації, збільшилася швидкість передачі, пошуку й отри­мання інформації.

Сьогодні ми переживаємо п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням і розвитком трансграничних глобаль­них інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі країни і континенти, проникають в кожен будинок і вплива­ють одночасно і на кожну людину окремо, і на величезні маси людей. Найбільш яскравий приклад такого явища і результат п’ятої революції — Інтернет. Суть цієї революції полягає в ін­теграції в єдиному інформаційному просторі по всьому світу програмно-технічних засобів, засобів зв’язку і телекомунікацій, інформаційних запасів або запасів знань як єдиної інформацій­ної телекомунікаційної інфраструктури, в якій активно діють юридичні й фізичні особи, органи державної влади і місцевого самоврядування. У результаті неймовірно зростають швидкості і об’єми оброблюваної інформації, з’являються нові унікальні можливості виробництва, передачі й розповсюдження інфор­мації, пошуку і отримання інформації, новий вигляд традицій­ної діяльності в цих мережах.

Проблема філософського дослідження інформаційних кому­нікацій пов’язана з тим, що надзвичайно динамічне і масове ви­користання нових інформаційних технологій у сучасному сус­пільстві здатне кардинальним чином вплинути на систему фор­мування соціального досвіду і на зміну глибинних механізмів, що формують самосвідомість людини. Сучасні технології що використовуються в інформаційному обміні, не тільки полегшу­ють даний обмін, але й створюють специфічно нові умови, в яких комунікація, що розглядається як практична діяльність, прово­кує процеси відчуження інформації від конкретних учасників комунікативного процесу через комунікативну модифікацію ін­формації, створення нової системи масового, а можливо і тоталь­ного інформаційно-технологічного контролю за громадянами.

Символи із знарядь духовної діяльності перетворюються у самодомінуючу силу як над суб’єктом, так і над об’єктом ко­мунікації.

Суперечки з приводу оцінки ролі і місця інформації в сус­пільстві на початку XXI століття пов’язані з появою перших ем­піричних наукових досліджень в різних країнах, які показали, що далеко не всі очікувані позитивні наслідки бурхливого роз­витку інформаційно-комунікативних технологій на суспільство відбулися, а багато з цих наслідків виявився достатньо супереч­ливими з точки зору їх оцінки сучасними дослідниками.

Ці та інші події ініціювали запеклі дебати у науковому се­редовищі про те, чи здатні технологічні зміни в інформаційній сфері вплинути на соціальні відносини і взаємодії. Головним водорозділом у поглядах соціальних філософів, соціологів, по­літологів стали критерії переходу суспільства у новий стан. Той факт, що інформації в суспільстві стало значно більше ніхто не оспорює, але виникає питання: до яких змін у соціальній сфері це призвело?

Філософський аналіз інформаційних комунікацій та їх ролі у соціальних процесах сприятиме:

по-перше, об’єктивнішому й точнішому визначенню статусу й місця сучасних інформаційних комунікацій і методів інфор­маційних впливів у соціальних відносинах і взаємодіях;

по-друге, науковому аналізу основних тенденцій впливу інфор­маційних комунікацій на формування особливостей взаємодії між індивідами й соціальними групами, а також інтеграційних і глобалізаційних тенденцій у світовій спільноті;

по-третє, вивченню наслідків і перспектив розвитку й роз­повсюдження інформаційно-комунікативних технологій в на­шій країні, оскільки сучасна Україна активно включається в за­гальносвітовий інформаційний простір за допомогою освоєння й розвитку нових телекомунікаційних технологій.

Безумовно, окреслена у монографії проблематика є далеко не вичерпаною, але намічені вузлові моменти сприятимуть по­дальшому конструюванню системи філософських, соціологіч­них, політологічних уявлень про природу і сутність проблем інформаційних комунікацій як в їх абстракції, так і в конкрет­ності, в історико-культурній визначеності.