Поняття і структура громадянського суспільства

На сучасному етапі дослідження феномена громадянського сус­пільства сформульовано чимало його визначень. Зокрема в підсумко­вій праці, яка вийшла за редакцією І. Підлуської, стверджується, що, "за словами Є.

Пропоноване визначення не претендує на всеохопність; воно відображає кілька ключових моментів соціального буття людей: ево­люційно обумовлену потребу творчого самоздійснення особи; форму­вання простору свободи як вияву "початку дії”, незалежної від сторон­ніх впливів і детермінізму обставин; громадської солідарності щодо не- сприйняття і соціального неприйняття примусу і насильства; субси- діарності не лише соціальних "скупин”, громад, груп, етносів, культур, але й хисту та здібностей кожного члена суспільства.

Близькою до пропонованого підходу є дефініція А. Ф. Колодій, яка підкреслює, що "громадянське суспільство - це не лише сфера, але й історично сформований тип взаємодії, певна модель соціальної організації... "^[661] Громадянське суспільство - це такий тип соціального прогресу, що зорієнтований на розкріпачення людини від примусової політичної чи державної влади або ж від будь-якого домінування на основі її залучення до суспільного врядування задля створення рівних громадянських можливостей самоздійснення. Суб'єктами громадянсь­кого суспільства є вільні і рівноправні індивіди.

Опираючись на сучасні підходи і зокрема на праці Ч. Тейлора та А. Колодій, можна визначити кілька основних інтерпретацій поняття громадянського суспільства.

1. Найпоширенішою є інтерпретація громадянського суспільства через виокремлення сукупності неурядових, громадських організацій (або "третього сектора”), які визнаються його активним ядром.

2. Громадянське суспільство інтерпретується як відносно само­стійна і незалежна від державного втручання соціальна структура.

3. Громадянське суспільство визначається як система інститутів, асоціацій і взаємодій неполітичного ґатунку, що здатні впливати на політичний процес у державі.

4. Громадянське суспільство ототожнюється з усією позаполіти- чною чи позадержавною сферою суспільного життя.

5. Громадянське суспільство розглядається як система горизон­тальних зв'язків між індивідами, які створюють солідарні й субсидіарні норми суспільної дійсності, що є підставою антикорупційної ідентифі­кації населення і перетворення його на свідомих громадян.

6. Громадянське суспільство - це сукупність свідомих та актив­них громадян з високими моральними нормами і громадською відпові­дальністю.

7. Громадянське суспільство інтерпретується як така суспільна форма дискурсивних практик (або "символічного світу"), в основі якої нарощуються значення громадянської культури населення та демокра­тичні цінності.

Спільним для всіх інтерпретацій є визнання того, що громадян­ське суспільство складається як простір здійснення свободи.

З приводу структури громадянського суспільства в літературі триває дискусія. З погляду розмежування суспільства і держави та окреслення недержавної життєдіяльності населення, громадянське су­спільство складається з: а) добровільно створених громад, асоціацій та органів; б) ринкової конкуренції; в) приватної сфери; г) публічної сфери.

Структура громадянського суспільства в ракурсі горизонтальних відносин, що не зводяться до інституційних утворень, складається з:

а) соціальної сфери як сукупності сімей, громадських організацій, ру­хів, органів місцевого самоврядування; б) економічної сфери, що по­єднує недержавні підприємства, фонди, асоціації, кооперативи тощо; в) духовної сфери, розгалуженої у вигляді "реальних можливостей" свободи слова, думки, творчості, незалежних від державної влади ЗМІ та громадської думки, закладів та осередків освіти і культури.

Громадянське суспільство в ракурсі асоціативної сфери як сфе­ри добровільної активності складається з царин: а) повсякденного життя з його спонтанними потребами; б) соціально визнаних традицій благодійності; в) культурно-освітніх ініціатив; г) параполітичної діяль­ності рухів та організацій; д) міжнародної діяльності усіх типів добро­вільних організацій.

Окрім того, з огляду на приватну сферу громадянське суспільст­во включає інституційні форми організації праці, продукування (виро­бництва), розподілу, сімейних стосунків, відносин з природою, станда­рти раціональності, поступу і громадянського дискурсу.

Загалом громадянському суспільству притаманні такі основи й елементи:

а) добровільні об'єднання громадян або неурядові (недержавні) організації;

б) місцеве самоврядування;

в) спільно поділювані вартості, що є підґрунтям національної ідентичності (Тобіас Шельдбауер)^[662];

г) громадянські рухи і політичні партії, які не перебувають на жодному рівні влади;

д) незалежні засоби масової інформації;

е) громадська думка;

є) прозорі і підконтрольні громадськості вибори і референдуми;

ж) сформовані на основі громадян форми судових та правоохо­ронних органів (колегії присяжних, муніципальна виборна міліція);

з) відповідні дискурсивні практики в сфері культури, освіти, по­літичної і громадської активності, повсякденних норм спілкування і по­ведінки.

У визначенні структурних елементів я опирався зокрема на ар­гументи А. Колодій, вважаючи за доцільне доповнити політологічний аспект визнанням громадянських вартостей і відповідної культури і надто дискурсивної практики.

Таким чином, феномен громадянського суспільства багатоликий і неоднозначний в інтерпретації особливостей розвитку різних сус­пільств і в історичному, і в культурному сенсі. Якщо цього не врахову­вати, то "виникає велика плутанина й неправильне розуміння культу­рних традицій і суспільств" Заходу і центральносхідної Європи. Лише зважена і продумана позиція щодо концепції громадянського суспільс­тва з урахуванням її логічних особливостей та історичних умов засто­сування дає можливість інтерпретувати громадянське суспільство в сенсі вільного самовизначення людини. Що стосується української пе­рспективи, то вона, очевидно, також має узгоджуватися не лише з по­пулярними концептами, але й з досвідом історичного й соціокультур- ного шляху до незалежності в контексті еволюції семіозу і сприйняття, поєднаного з культурними спадщинами та їх сенсами здійснювання свободи.