Поняття «суспільство» в філософії. Особливості соціальної детермінації
Пізнання є процесом придбання знань. Воно являє собою процес відображення дійсності і її пояснень. Об'єктом пізнання може виступати все існуюче: світ у цілому, суспільство і сама людина.
Джерелом і способом пізнання є людські почуття, розум і інтуїція. Однак особливості об'єкта пізнання обумовлюють його специфіку, що притаманні соиіальній філософії.Специфіка цього виду пізнання полягає, насамперед, у тому, що як об'єкт тут виступає діяльність самих суб'єктів пізнання. Тобто самі люди є і суб'єктами пізнання, і реальними діючими
особами. Крім цього, об'єктом пізнання стає також взаємодія між об'єктом і суб'єктом, іншими словами, на відміну від наук про природу, технічних і інших наук у самому об'єкті соціального пізнання споконвічно присутній і його суб'єкт.
Далі, суспільство і людина, з одного боку, виступають як частина природи. З іншого, - це породження і самого суспільства, і людини. У суспільстві діють як соціальні, так і індивідуальні сили, як матеріальні, так і ідеальні, об'єктивні і суб’єктивні фактори: мають значення як почуття, прис трасті, гак і розум; як свідомі, так і несвідомі, раціональні й ірраціональні сторони житгєдіяльносіі людей. Усередині самого суспільства різні його структури й елементи прагнуть до задоволення своїх власних потреб, інтересів і цілей. Ця складність суспільного життя, його різноманіття і різноякісність обумовлюють складність соціального пізнання та його специфіку.
Конкретна комбінація всіх зазначених факторів і сторін специфіки соціального пізнання обумовлює різноманіття точок зору і теорій, що пояснюють розвиток і функціонування суспільного життя. Разом з тим, зазначена специфіка багато в чому визначає характер і особливості різних сторін соціального пізнання: онтологічну, гносеологічну і ціннісну, коїрі тісно зв'язані між собою і утворюють цілісну структуру пізнавальної діяльності людей.
Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в но мірі здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає гри основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства: праця (специфічно людська доцільна діяльність), спілкування (колективний характер діяльності і життя), свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).
Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії та об'єднання людей. В такому широкому
значенні CyciiijibCiBO включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство як система взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства. Одні з таких теорій нехтують якісною різницею між суспільством і природою (натуралістичні концепції), інші — абсолютизують її (ідеалістичні вчення). В певних теоріях визнається первинність індивідного начала в суспільстві (М.Вебер. Г.Парсонс, П.Сорокін), в інших — вихідними є надіндивідні соціальні структури (С.Дюркгейм. К.Маркс). ЕЗ сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття «суспільство» пов'язане з інформаційною революцією, з новим баченням світу. Формується загальнопланетарна цивілізація на засадах, з одного боку, єдності і неподільності світового співтовариства, з другого — множинності, відносної незалежності і різноманітності народів, культур.
В розумінні поняття «суспільство» потрібно виділяти два аспекти, два виміри — індивідуальний і соціальний.
По-перше, суспільство - це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є врешті-решт результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв'язків і взаємодій. По-друге, суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції. Процес упорядкування та організації суспільних відносин породжує відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою (виникає система норм і правил, прав і обов'язків, заборон і дозволів).Саме така суперечлива особливість суспільної реальності - бути продуктом взаємодії індивідів, відбитком їх суб'єктивності (цілей, інтересів, бажань) і, разом з тим, незалежним від них надіндивідами, об'єктивним утворенням — обумовлює специфіку соціальної закономірності (соціальної детермінації), що якісно відрізняється від закономірностей природи. Суспільне буття та історія людства, оточуючий нас предметний світ складаються з зусиль конкретних індивідів, є результатом їх діяльності.
продуктом конкретно-історичної форми відношення людей до природи. Проте саме цей результат стає об'єктивною умовою людського існування. Незважаючи на те, що люди самі творять свою історію і суспільне життя, форма «включення» їх в суспільно- історичний процес обумовлена не тільки ступенем освоєння ними культурної спадщини, не тільки їх суб'єктивними прагненнями, свободою вибору, але й об'єктивними умовами матеріального виробництва, досягнутим рівнем суспільного розвитку, в тому числі — рівнем суспільної свідомості. Отже, те, що має назву «соціальної детермінації», є фактом залежності людей від продуктів та результатів їх власної діяльності. Із сукупної діяльності індивідів розвиваються нові об'єктивні історичні обставини, які, в свою чергу, визначаюзь наступний розвиток людей. Тим самим, не існує закономірних тенденцій історії без діяльності людей. Люди знаходяться в залежності від об'єктивних умов і обставин життя, але разом з тим створюють і змінюють ці обставини.
2.