Самотність і сором
Чому самотність завдає такого болю? Самотність розповідає нам щось про нас самих, про наше місце у світі. Почуття самотності показує нам, наскільки ми незначні у більшій перспективі.
Ми відчуваємо, що перебуваємо у всесвіті, для якого нічого не значимо, де наше буття або небуття позбавлене значимості для оточення. Самотність пов’язана із соромом.Іноді, читаючи лекції про самотність, я прошу, щоб в аудиторії підняли руки самотні, але цього ніхто не робить і западає незручна тиша. Це свідчить про те, наскільки складно публічно визнати свою самотність. Самотність — це соціальний біль, біль, який посилає сигнали, що твоє соціальне життя незадовільне, і цей біль допікає ще настирливіше, коли стає соціально видимим. Самотність завдає не лише болю, а й незручностей. Аби уникнути сорому, необхідно робити вигляд, що в тебе активне соціальне життя, хоч би яким самотнім ти почувався в цей час. Незважаючи на те, що самотність — загальнолюдське явище, той, хто страждає від самотності, — невдаха.
У п’єсі Джоан Дідіон «Грай, що випаде» зустрічаємо 31-річну акторку Марію Вайєт та спостерігаємо за тим, що привело її до психічної лікарні. Марія розлучається з чоловіком, з його примусу робить аборт, її донька потрапляє до лікарні, а кар’єра покинута напризволяще. Вона страшенно самотня, і їй дуже важливо цю самотність приховати:
Вона бачила їх у супермаркетах і знала, як їх впізнати. О сьомій годині вечора в суботу вони стоятимуть у черзі до каси, читаючи гороскопи в Harper’s Bazaar, а в їхніх возиках буде одна бараняча відбивна і, може, дві банки котячого корму, а також ранкова недільна газета із загорнутими коміксами. Часом вони виглядатимуть дуже красиво, їхні спідниці матимуть правильну довжину, а окуляри — правильний тон, і, можливо, губи будуть лише трохи стиснуті з якоюсь ніби вразливістю, але це вони — з однією баранячою відбивною і ранковою газетою. Щоб її не викрили, Марія завжди робить великі закупи для домашнього господарства: літри грейпфрутового соку, літр зеленого соусу чилі, сушена сочевиця, паста «алфавіт», рігатоні та бляшанки ямсу, консерви, десятикілограмові коробки прального порошку. Вона знала, як упізнати самотніх, в яких нема обов’язків, і ніколи не купувала маленької зубної пасти, ніколи не клала до возика жіночого журналу. Будинок у Беверлі-Гіллз був завалений цукром, різними кукурудзяними кексами, замороженими стейками та іспанською цибулею. Марія ж їла звичайний сир[408].
Бути самотнім означає зазнати невдачі у важливій частині свого життя — бо це неспроможність створити відносини з однією людиною або кількома людьми, котрих потребуєш. Самотній не здатен отримати від інших підтвердження своєї цінності як людини, принаймні не в тому обсязі, якого потребує. Самотність людини стає ніби вимушеною ззовні. Самотній — той, хто прагне відносин з іншими, але у нього їх нема. Ось у чому відмінність між соціальним відторгненням і соціальним виключенням.