Сучасні екологічні проблеми. Ноосферне природокористування як один з можливих шляхів їх розв'язання

Взаємовідносини суспільства і природи споконвіку були непрост ими. Але особливою загост рення вони набули наприкінці XX ст., коли господарсько-перетворююча діяльність людства за масштабністю та інтенсивністю зрівнялася з природними геологічними процесами і фактично поставила земну цивілізацію на межу екологічної кризи.

Під екологічною кризою розуміють суттєві негативні зміни структури і якості природного середовища, рівноваги в ньому, що ставить під сумнів сине існування.життя на землі, включаючи і саму людину. Водночас понят ія кризи передбачає певну зворотнісгь у протіканні відповідних процесів, такий стан системи, коли те можна її ідентифікувати як самодостатню. Інакше кажучи, кризові явища мають місце в межах певної якості, тобто вони не переступають межі її визначеності. Цим “криза’’ принципово відрізняється від “катастрофи", за якої спостерігається повна руйнація деякої системи (якості).

Сучасна екологічна криза являє собою дії радацію і глибокий занепад біосфери, що пов’язано з витисненням природного штучним. Це стало закономірним наслідком інноваційного гину природокористування. Відзначимо найважливіші прояви цього негативного процесу, який вже набув глобального характеру. Серед екологічних проблем сьогодення виокремлюють наступні.

1. Порушення енергетичного балансу планети і загроза зміни клімату, що пов’язано із значним виділенням вуглекислого газу. Це небезпечно тим, що може призвести до підвищення середньорічної температури. Впродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5 0,6 ірадуса і за деякими прогнозами, до

середини XXI ст. може зрости на 1,5 2,5 градуси, що неминуче

призведе до посилення гак званого парникового ефекту. Небезпека цьої о явища непередбачувана, бо парниковий ефект змінить характеристики таких чинників, як опади, вітер, хмари, морські течії, айсберги. У середніх широтах значно збільшиться посушливість, клімат стане напівпустельним, урожаї різко знизяться, а на узбережжях очікується значне підвищення рівня

('бітового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди, а отже - і затоплення багатьох прибережних районів.

2. Деформація озонового шару. Цей процес є результатом попадання у верхні шари атмосфери оксидів азоту, брому, хлорорганічних з'єднань, які і розкладають озон на кисень. Особливої шкоди озону завдають польоти висоїних літаків га запуски космічних кораблів (наприклад, один запуск космічного корабля типу "ІПатл” призводить до ліквідації IO млн. т озону), вихлопні гази. 'Гак звані фреони широко застосовуються в холодильниках, рефрижераторах, в аерозольних упаковках для лаків, дезодорантів, фарб і т.п. Щорічно виготовляється майже 1 млн. г фреонів (40% яких у країнах ЄС, 35% у США, приблизно по 10% у Японії та на пострадянському просторі). Це досить небезпечно, адже зменшення озонового шару лише на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2% та до зростання захворювань на рак шкіри і катаракти очей на 5­6%.

3. Забруднення усіх оболонок Землі. Сьогодні у повітрі циркулюють створені людиною отруйні речовини, які призводять до MjnarenHoro забруднення. Відомо понад три тисячі хімічних з’єднань, що володіють мутагенною активніеію. Сучасна технічна цивілізація відвела Світовому океану роль гігантського смітника. Загальна вага забруднюючих відходів складає тут мільярди тонн на рік. Із них найбільш шкідливими є нафта і нафтопродукти - 5-Ю млн.т; залізо - 320 млн.т; азот і фосфор - 62 млн.т; вуглеводи - І млн.т; свинець - 200 гис.т; ртуть — 5 тис.т - щорічно. Моря і океани заповнені твердими і побутовими відходами (понад 20 млн.т), радіоактивними речовинами (внаслідок випробування водневих бомб, ядерних реакторів, криголамів, підводних човнів і особливо захоронения контейнерів з радіоактивними відходами), що дорівнює десяткам Чорнобилів.

4. Зменшення кількості видів рослин та тварин. Нині на земній кулі під загрозою зникнення близько 20-25 тис. видів рослин (усього їх налічується 400 тис. видів, з яких 1,5 тис. - культурні рослини). Особливу стурбованість викликають іронічні ліси, які займають 7% земної поверхні, але саме в них зосереджено 60% існулочих видів рослин і 70-90% зникаючих.

щорічно на І І млн. та. Сьогодні фауна налічує близько 2 млн. видів тварин (в Україні нараховується 45 тис. видів тварин). Під загрозою знищення опинилось близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах.

5. Виснаження і вичерпання природних ресурсів. Виснажуються джерела прісної води. Запаси води на Землі значні, але понад 96% її — це солоні води Світового океану. Крім того, з усіх запасів прісної води 70% сконцентровані в льодовиках Антарктиди, Гренландії та гірських вершин; близько 30% підземні води. На річки і озера припадає лише 0,2% всієї гідросфери. Проблема забезпечення людства прісною водою дедалі загострюється. Якщо в стародавні часи її споживання на душу населення становило 12-18 літрів на добу, то сьогодні - від 200 до 400 літрів. Дуже швидкими темпами споживання води зростає в промисловості. Гак, тільки за це століття загальне споживання води зросло в 7 разів, а на промислові потреби - у 21 раз. що становить 20% від загального рівня її споживання. Передбачається, що до кінця століття споживання води зросте ще в 1,5 раза.

За період з 1945 по 1995 роки людство підняло нагора стільки сировини, скільки за всю свою попередню історію. Середньорічний обсяг видобутих корисних копалин становить 25-30 т на одного жителя. Нині підраховано, що невичерпних ресурсів практично немає. Так, алюмінію вистачить на 570 років; заліза - на 250 років; олова, міді, цинку - на 25-35 років: золота, срібла, нікелю — на 50 років. Але якщо відсталі країни піднімуться до рівня розвинутих у видобуванні та використанні природних ресурсів, то резерви вичерпаються значно раніше. Міжнародні експерти підрахували, шо за сучасних темпів видобування навіть найбільші у світі родовища нафти незабаром вичерпаються: у Кувейті через 221 рік, Ірані через 1 14 років, в OAE через 72 роки, в Саудівській Аравії через 68 років.

1 якщо ще вчора ми з оптимізмом “підкоряли'’ природу, то сьогодні, дивлячись на результати цього підкорення, з гіркотою переконуємося.

центральною ланкою біосфери як істота соціальна, вона відчуває на собі вплив перетвореного нею середовища як істота біологічна.

Трагізм ситуації не тільки в загибелі природи, айв адекватному погіршенні здоров’я людей, а воно - один із об'єктивних показників якості навколишнього середовища. Соціальне неблагополучия суспільства становить смертельну небезпеку його майбутньому. Так, тільки від уживання недоброякісної води щорічно вмирає майже І мли. мешканців планети. За даними ВОЗ, 80% екологічно зумовлених захворювань - тяжкі і майже невиліковні. Кількість хворих на рак зростає щороку на 1-4%.

Отже, аналіз сучасних екологічних проблем показує, що подальша реалізація лише класичних типів природокористування заводить світову цивілізацію в глухий кут. Тому постає проблема переходу до такого типу природокористування, котрий був би зафундований на дійсних, а не позірних механізмах і рушіях самоорганізації та саморозвитку системи “людина - біосфера”.

Теоретичні і практичні передумови розв’язання нагальних проблем відносин людини з природою нині дедалі частіше пов’язують із переходом до ноосферного чи інформаційно- конструктивістського природокористування.

Поняття ноосфери походить від грецького слова ноос - розум, тобто ноосфера - це сфера розуму. Цей термін вперше ввели в науку французькі вчені EJlepya і П.Тейяр де Шарден у 20-ті роки нашого століття. Важлива роль у теоретичному обґрунтуванні ідеї ноосфери, а пізніше у розробці вчення про ноосферу належать видатному українському вченому XX ст. В.І.Вернадському. Він вважав, що ноосфера - це процес трансформації самої біосфери, перехід її в якісно інший стан, котрий зрозуміло, не може відбутися раптово, а може не здійснитися взагалі. Тому ноосферу можна і треба будувати вже нині.

Особливо слід наголосити, що для Вернадського ноосфера постає і як окреме природне тіло, і водночас як особливий стан біосфери.

Таким чином, трансформація біосфери може призвести до перетворення її в ноосферу. Але може і не призвести. У цьому

випадку ймовірні декілька варіантів розгортання подальших подій або шляхів розвитку біосфери:

1. Розвиток біосфери до стану ноосфери;

2. Збалансований розвиток суспільства та біосфери, але без їх інтеграції в якісно нову систему, тобто в ноосферу;

3. Диспропорційний, дисгармонійний розвиток біосфери та соціуму, за якого одна із сторін відчуває на собі гальмуючий вплив іншої;

4. Колаптичний варіант розвитку подій, тобто катастрофа.

У реальному житті нині переважає третій варіант, оскільки соціальні спільноти поки що є стороною домінуючою, а біосферні структури - деградуючими. Але цілком можливий і зворотний ефект, за якого рольові функції змінюються прямо протилежним чином. При цьому реалізація бажаного стану можлива лише тоді, коли природна необхідність буде доповнена соціальною доцільністю, і навпаки.

Хоча зараз ще важко вести мову про усталення нового типу природокористування, однак деякі його сутнісні ознаки та підвалини вже простежуються в певних соціальних структурах. Мова йде, зокрема, про:

а) сукупність революційних перетворень в технологіях, матеріалах, комунікаціях та ін., тобто те, що часто називають "третьою” промисловою або, точніше, комп’ютерно- інформаційною революцією;

б) поступову зміну акцентів та пріоритетів у ставленні до свїіу та людини, що знаходить свій вияв у висуванні на пріоритетні позиції загальнолюдських цінностей, формуванні своєрідної філософії права живої речовини, усвідомленні необхідності морального регулювання відносин людини і природи;

в) формування нової системи світового устрою, котра передбачає ефективні засоби контролю над виробництвом та використанням засобів масового знищення, а також переорієнтація промислового та сільськогосподарського виробництва на замкнені, ресурсозберігаючі технології.

Таким чином, відбуваються докорінні зрушення на теренах використання комунікативних, енергетичних, речовинних та процесуальних феноменів. Оскільки образ нового природокорис­тування визначають прориви як у сфері духовній, так і в галузі

інформатики та конструювання, то його можна назвати як ноосферним. так і інформаційно-конструктивним.

У будь-якому випадку зрозуміло, що доля земної біосфери нині залежить насамперед від людини, і їй вирішувати, якою буде ця доля.

Контрольні запитання:

1. Як ви розумієте поняття “природа”, “навколишнє середовище”, “біосфера”, “ноосфера” ?

2. Яким чином природа впливає на розвиток суспільства ?

3. Проаналізуйте феномен природокористування як людського ставлення до природи. Наведіть основні типи природокористування і розкрийте їх специфіку.

4. Які визначальні риси сучасного ставлення людини до природи ?

5. Дайте характеристику головних екологічних проблем сучасності.

6. Окресліть контури природокористування майбутнього.