Суспільний прогрес і перспективи розвитку сучасної цивілізації
Зміст прогресу марксистська концепція вбачає в історичному розвитку основних форм власності, у їхньому зв'язку і наступності, у зміні суспільних порядків, що являють собою лише перехідні ступені (формації) розвитку людського суспільства.
Відповідно до цього і критерії прогресу вона вбачає в удосконаленні, у розвитку продуктивних сил. науки і техніки.духовної культури, зростанні ступеня свободи особи й у розвитку її здібностей.
Ihiiic розуміння прогресу притаманне для культурологічних концепцій А. Тойнбі й О. Шпенглера. Вони обмежують прогрес рамками локальних культур і цивілізацій, заперечуючи прогрес всесвітньої історії в цілому.
У визначенні змісту прогресу має значення початок відліку всесвітньої історії — історичний час і простір. У Маркса це - ступінь варварства, первісна суспільно-економічна формація. У Ясперса початком відліку, «віссю світової історії» виступає «осьова епоха» - час формування філософії і світових релігій. Своєрідне ірактування історичного часу дає А. Тойнбі. Підкреслюючи їх вирішальне значення для дослідження історичних процесів, він визначає час як простір життя людства, у якому відбувається зміна станів суспільства. Весь простір історичного житія Тойнбі поділяє на локальні цивілізації - віхи часу. Вік людства він визначає в 300 тис. років, а вік цивілізації - у два відсотки від цього часу, тобто 6 тис. років [Тойнби А. Постижение истории. - M.: Прогресс, 1991. С. 86].
Вище розглянуті точки зору свідчать, що не можна мислити історичний прогрес абстрактно. Його критерій є застосовним лише для цілісної соціальної системи, коли відбувається ускладнення її структури і поява якісно нових форм на більш високому рівні розвитку. До того ж прогрес всесвітньої історії не протікає прямолінійно. Він включає елементи регресу зворотного руху, руху назад до передуючих ступенів і форм розвитку.
Прогресивна спрямованість історичного розвитку не виключає циклічної зміни, круговоротів, коли повернення до вихідного стану повторюється у певному природному порядку, наприклад, циклічні зміни в економіці, періоди розквіту, застою й занепаду в розвитку окремих культур і цивілізацій.
Вони не порушують в цілому поступальний хід розвитку суспільства, що включає в себе еволюційні зміни і докорінні революційні перетворення, що різко змінюють якість соціальних систем.Прогрес людства в цілому виступає в спіралевидної формі. Коли кожен цикл не тільки включає традиційні форми, але і породжує нові, зберігаючи при цьому висхідну спрямованість історичного процесу. Слід зазначити, що таке розуміння прогресу
притаманне найбільшою мірою марксизму. Що стосується інших теорій, що заперечують прогрес всесвітньої історії, то вони зводять його до інтеграції культур і цивілізацій. Застосовуючи критерії суспільного прогресу, важливо маги на увазі неоднорідність прогресивних змін, їх різноспрямованість. Прогрес науки і техніки може не збігатися з прогресом духовного життя, мистецтва, особистості.
У зв'язку з цим у дослідженні історії людства не може бути одномірності, одного істинного підходу, тому що в реальному житті спостерігаємо багатоваріантність форм суспільного розвитку. Тому більш прийнятний всебічний аналіз різних точок зору. У цьому плані застосування до аналізу всесвітньої історії таких понять, як формація, циклічна культура, цивілізація, історична епоха, дозволяє всебічно досліджувати розвиток людства.
Формаційний підхід, що виділив визначальні структури суспільства - виробничі відносини, має істотне значення поряд з культурологічним підходом, що акцентує увагу' на виявленні специфіки і самобутності культурно-історичних типів суспільства. Розробка концепції цивілізації дозволила виділити ряд ступенів у самих культурно-історичних утвореннях, що відрізняються відносною єдністю економічного, політичного і духовного життя. Поняття «історична епоха» характеризує домінуючі тенденції суспільного розвитку на якому-небудь досить тривалому етапі всесвітньої історії.
На сучасному етапі розвитку суспільства висуваються різні концепції, в яких здійснюються спроби виявити вплив глобальних проблем (збереження миру, охорона навколишнього середовища, небезпека виснаження енергетичних і природних ресурсів та ін.) на всі сторони життя CycnijTbCTBa: економічну, соціальну, політичну і культурну Одна з таких теорій - філософська концепція постйідустріалыюго чи інформаційного суспільства сформульована в роботах Д.
Белла, И. Максуда, О. Тофлера й ін. У ній розкриваються перспективи розвитку сучасної цивілізації в умовах існування глобальних проблем і формування інформаційного суспільства. Ця теорія претендує на роль загальнофілософської теорії поступального розвитку людства.Зазначена концепція виходить з того, що в сучасному суспільстві переважає не первинна сфера економіки (сільське
іосподарство), не вторинна (промисловість), а третинна (сфера послуг), у якій визначальну роль відіграє інформація. Стверджується, що мікроелектронна революція, що розгортається в постіндустріальному суспільстві, робить саме інформацію, а не працю, фундаментальним соціальним чинником, що лежить в основі розвитку суспільства.
Таким чином, інформаційне суспільство робить виклик людині, його моральним і творчим силам. А це сприяє формуванню і зовсім іншого світового співтовариства, що відрізняється іншою системою цінностей, новими формами поведінки і соціальних інститутів [См. Тоффлер О. Третья волна. - M.: Прогресе, 1984].
Контрольні запитання:
1. Як вирішується питання про сенс і спрямованість історії в християнській філософії?
2. Які принципи є основними у формаційному підході?
3. Які принципи є основними в цивілізаційному і культурологічному підході до розуміння історії?
4. Як розуміли прогрес всесвітньої історії Н. Данилевський. О. Шпенглер. А. Тойнбі?
5. Розкрийте сутність антиісторизму К. Поппера.
6. У чому сутність концепції інформаційного суспільства?
7. Які критерії суспільного прогресу ви вважаєте основними?