Техніка і науково-технічний прогрес

Розвиток матеріально-виробничої сфери суспільства на сучасному його етапі визначається певними особливостями, які дозволяють характеризувати цей етап науково-технічною рево­люцією, або революцією технологічною, інформаційною, комп’ютерною, телекомунікаційною тощо.

З усієї сукупності технічних засобів визначальними в житті й розвитку суспільства є ті, що функціонують у сфері матеріально­го виробництва. Техніка, таким чином, як «виробничі органи су­спільної людини» є результатом людської праці та розвитку знання та одночасно їх засобом. Рівень розвитку техніки — пока­зник володіння оволодіння людиною силами природи. Якщо на ранніх стадіях історії техніка (в сучасному розумінні) була роз­винута крайньо слабо і у виробництві переважала жива праця, то зараз у загальній сумі трудових витрат на одиницю продукції пе­реважає, як правило, оречевлена праця. Скорочення частини жи­вої у праці в процесі виробництва — закономірна тенденція тех­нічного прогресу. Вдосконалення техніки дозволяє не тільки все більш масштабно впливати на навколишнє середовище, але й змінює саму людину, розвиваючи її здібності та знання.

Історичний розвиток техніки включає три основні етапи: зна­ряддя ручної праці, машини, автомати. Технічний прогрес — найважливіший фактор зростання продуктивності праці і показ­ник рівня розвитку продуктивних сил суспільства.

Початок науково-технічного прогресу датується XVI— XVIII ст. — початком надзвичайно бурхливого соціального і економічного розвитку. Потреби торгівлі, мореплавства, ману­фактурного виробництва вимагали теоретичного й експеримента­льного вирішення ряду практичних промислових завдань. Подальший розвиток продуктивних сил став неможливим на попередній основі, без активного розвитку техніки та науки.

У загальному ході науково-технічного прогресу виділяють три етапи, пов’язані з якісними перетвореннями продуктивних сил, що призводили до різкого збільшення продуктивності праці, до­зволяючи говорити про науково-технічну революцію.

Першим етапом став етап механізації, машинізації виробницт­ва, який звільнив людину від виснажливої фізичної праці і наба­гато разів збільшив її продуктивність.

Другий етап — етап автоматизації, пов’язаний з науковими досягненнями в галузі автоматики, електроніки, обчислювальної техніки, Це зумовило можливість переходу до вищих форм авто­матизації — автоматизації цілих цехів, заводів. Сьогоднішні сут­тєві зміни у продуктивних силах націлені на повну автоматиза­цію виробництва в масштабах усього суспільства.

Третій етап пов’язаний з розвитком мікроелектроніки, інфор­матики, біотехнології, створення робототехніки, масової комп’ютеризації тощо. Науково-технічний прогрес в сучасних умовах характеризується тісним зв’язком виробництва з досяг­неннями таких фундаментальних наук, як фізика, математика, хімія, біологія, а також наук, що виникли на стику різноманітних галузей знань, наприклад, таких, як біотехнологія, що ґрунтуєть­ся на інтеграції методів біології, генетичної та клітинної інжене­рії у сполученні з мікробіологічним синтезом.

Сутність сучасної науково-технічної революції якраз і полягає в перетворенні науки в безпосередню продуктивну силу. Це означає:

— по-перше, те, що наукові знання стають невід’ємною скла­довою практично кожного зайнятого у процесі виробництва;

— по-друге, те, що управління виробництвом, технологічними процесами можливе тільки на основі науки;

— по-третє, включення науково-дослідної й конструкторської діяльності як безпосередньої ланки у структурі виробничого про­цесу.

Отже, наука — для того, щоб дійсно виконувати роль безпо­середньої продуктивної сили, — повинна випереджати розвиток виробництва. Науково-технічна революція охоплює сьогодні і науку, і технологію, і техніку, а також систему організації праці й управління виробництвом.

Разом із тим розвиток як самої науки, так і технічної освіти людини потребує від останньої й удосконалення її морального обличчя, яке формується під впливом усієї сукупності суспільних наук (передусім філософії, а також духовної культури в цілому). Суспільні науки беруть участь не тільки у формуванні духовного світу людини, але й у самій організації виробництва — гармоні­зації міжособистісних (моральних, психологічних, політичних, правових тощо) відносин, більш ефективному врахуванні можли­востей людини в її взаємодії з технічними системами тощо.

Таким чином, науково-технічна революція торкається не лише виробничо-технологічних, економічних процесів, але й, розвива­ючи людський фактор, призводить до змін у соціальній сфері, прискорює ритм самого життя, змінює форми та характер спілку­вання людей; вона, крім того, виводить людство на рішення ряду актуальних проблем глобального масштабу — екологічних, соці­ально-генетичних, проблем штучного інтелекту та клонування людини тощо.

Наслідки науково-технічного прогресу створили передумови для виникнення й теоретичного обґрунтування технологічного детермінізму — теорії та методології соціального детермінізму в позитивізмі, суть котрої зводиться до формули: «наука і техні­ка — незалежні, змінні; соціальні інститути — залежні». Виник­нувши на початку ХХ ст. у творах Т. Веблена, Д. Бернхема, Б. Бернштейна, К.Каутського, в подальшому ця теорія трансфор- мувалась в індустріалістські (У. Ростоу, Дж. Гелбрейт та ін.) і постіндустріалістські (Д. Белл, О.Тоффлер, З. Бжезінський, Г. Кан, Е. Вінер та ін.) концепції. Технологічний детермінізм аб­солютизує відносну самостійність та визначальну роль науки й техніки, оптимістично сприймаючи їх наслідки в сучасному сус­пільстві, і недооцінює зворотний вплив на них соціальних факто­рів — характер суспільних відносин, науково-технічну політику держави, культурні традиції й цінності.

З іншого боку, з’явились і протилежні оцінки наслідків науко­во-технічної революції, що знайшли відображення в антитехніци- змі, або технофобії (від двох слів: «техніка» і грец. phobos — по­боювання, страх) — умонастрої, філософсько-світоглядній і життєвій позиції окремих мислителів і певної частини суспільст­ва, котрі пов’язані з песимістичним та нігілістичним ставленням до техніки. Такі ідеї трапляються в Аристотеля, Ж.-Ж. Руссо, М. Бердяєва, представників екзистенціальної філософії, Римсько­го клубу тощо.

Сьогодні поширення антитехніцизму значною мірою зумов­люється проблемами екологічного характеру, що зумовило появу низки філософських концепцій відповідної спрямованості.

Екологічний песимізм ґрунтується на думці, що технічна циві­лізація зайшла у глухий кут. Загибель природи в результаті тех­нічного прогресу неминуча, а це наближає смертний час людства. У зв’язку з останнім наповнюється новим змістом релігійно- есхатологічні уявлення про «кінець світу» тощо.

Неорусизм відштовхується від поглядів Руссо, який стверджу­вав, що розвиток науки людству щастя не принесе. Необхідно відмовитися від технічної цивілізації, перейти до простого при­родного життя, повернутися до «золотого віку» — тобто «назад до природи».

Екологічний оптимізм сповідує думку, що для паніки немає підстави: треба лише обмежити шкідливі наслідки технічного прогресу, посилити охорону природи, розробити заходи щодо протидії забрудненню середовища тощо. При цьому все це може бути досягнуто в ході подальшого продовження технічного про­гресу і на його основі.

Технократичний утопізм наполягає на тому, що технічний прогрес зупинити неможливо, і масштаби людського впливу на природу будуть зростати все більшими темпами. Це рано чи пізно зробить природні умови на землі остаточно неприда­тними для життя.

Технофобні настрої посилюються і побоюванням того, що результати технічних досягнень можуть цілеспрямовано ви­користовуватися певними політичними силами чи силовими структурами проти окремих громадян, чи цілого суспільства, або проти інших країн, а також узагалі вийти з-під контролю людини, перетворюючись на силу, котра протистоїть людині і спрямовує свої дії проти неї. Тому нерідко технофобія супро­воджується гаслами про відмову від благ «технологічної ци­вілізації», закликами до природного і навіть до аскетичного способу життя, до «конструктивного опору» науково- технічному оновленню.

Питання для самостійного опрацювання

1. Основні риси інформаційно-технічного суспільства.

2. Особливості розвитку і роль матеріального виробництва на су­часному етапі розвитку українського суспільства.

3. Проблема науково-технічної модернізації виробництва сучасної України як запорука її прогресивного розвитку.

4. Морально-психологічні наслідки науково-технічного прогресу в контексті юридично-правової їх оцінки.

Контрольні запитання

1. У чому полягає об’єктивний характер виробничих відносин?

2. Дайте визначення поняття «продуктивні сили» і назвіть їх струк­турні елементи.

3. Що складає основний елемент продуктивних сил і чому?

4. Що таке «виробничі відносини» і з яких елементів вони склада­ються?

5. Охарактеризуйте діалектичний механізм взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

6. Як Ви розумієте сутність науково-технічного прогресу?

7. Назвіть основні етапи науково-технічної революції.

8. Визначте сутність технократичного детермінізму.

9. Що таке технофобія та які об’єктивні передумови її виникнення?

1. Вебер М. Избранные произведения. — Ч. 3. Разд. «Наука как при­звание и профессия». — М., 1990. — С. 707—735.

2. Войтенко Т. О., Гончарук О. С., Привалов Ю.

3. Воронкова В. Г. Соціально-економічне прогнозування. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — 288 с.

4. Канке В. А. Философия экономической науки. Уч. пос. — М.: Ло­гос, 2007. — 384 с.

5. Кармин А. С., Бернацкий Г. Г. Философия. — СПб.; Издательство ДНК, 2001. — С. 319—323.

6. Князев В. Н. Человек и технология: (Социально-философский ас­пект). — Київ: Либідь, 1990. — 173 с.

7. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. — Твори. — Т. 13. — С. 5—9.

8. Милованов В. П. Неравновесные социально-экономические сис­темы: синергетика и самоорганизация. — М.: УРСР, 2002. — 264 с.

9. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межчасся. — Дрогобич: «Відродження», 1998. — С. 73—95; 153—181.

10. Наука и технология: методологические и социально­экономические аспекты взаимодействия: [Сб. ст.] / Отв. ред. М. И. Па­нов. — М.: Наука, 1990. — 156 с.

11.Парсонс Г. Человек в современном мире. — М.: Прогресс, 1985. — С. 87—110.

12. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. — К., 1994. — Т. 2. — 494 с.

13. Социальная философия: Словарь / Под общ. ред. В. Е. Кемерова, Т. Х. Керимова. — М.: Академический проспект, 2003. — 560 с.

14. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: навчальний посібник / Упоряд. В. Лях. — Київ: Либідь. — 1996. — 384 с.

15. Хамитов Н. Философия: Бытие. Человек. Мир. — К.: Кондор, 2005. — 448 с.

Тести для самоперевірки знань

І. Філософська течія, яка вважала суспільство продовженням і розширенням природних зв’язків між індивідами:

1. Структуралізм

2. Конфуціанство

3. Матеріалізм

4. Конструктивізм

5. Натуралізм

II. Хто з філософів вважав суспільство результатом чинності за­кону функціонування складних систем:

1. О. Конт

2. Г. Гегель

3. Аристотель

III. Вкажіть поняття, яке не є одним з підходів щодо визначення суспільства:

1. Інституціональний підхід

2. Процесуальний підхід

3. Функціональний підхід

4. Системний підхід

5. Комплексуючий підхід

ІѴ. Серед основних сфер суспільного життя вкажіть ту, компо­нентом якої є продуктивні сили і виробничі відносини:

1. Матеріально-економічна

2. Соціальна

3. Політична

4. Духовна

V. Дайте визначення цілеспрямованій діяльності людей з метою перетворення природи для задоволення своїх потреб:

1. Наукові дослідження

2. Освоєння цілинних земель

3. Праця

4. Меліораторство

5. Екологічна криза

ѴІ. Назвіть основну мету суспільного виробництва:

1. Виготовлення матеріальних благ

2. Автоматизоване виробництво

3. Виробництво людини

4. Освоєння космосу

5. Впровадження нових технологій

ѴІІ. Поняття «продуктивні сили» і «виробничі відносини» є ос­новними в економічній теорії:

1. М.Вебера

2. О. Конта

3. О.Шпенглера

4. К.Маркса

5. А.Сміта

ѴІІІ. Показником рівня розвитку продуктивних сил суспільства є:

1. Комп’ютеризація і автоматизація виробництва

2. Продуктивність праці

3. Розвиток науки і техніки

4. Впровадження передових технологій

5. Демократичні відносини

ІХ. Суспільна організація, ініціатором створення якої був

А. Печчеї, що сприяла розповсюдженню технофобії і економічного песимізму в поглядах на наслідки НТР:

1. Версальська спілка

2. Флорентійська академія

3. Римський клуб

4. ЮНЕСКО

Х. Взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин ста­новить:

1. Спосіб виробництва

2. Спосіб виживання

3. Соціальну революцію

4. Соціальну перспективу

5. Трудовий процес