<<
>>

Це твоя самот­ність

Самот­ність розповідає мені щось про мене, про моє місце у світі. Коли я був молодший і дурніший, то думав, що мені не потрібні інші, що я можу бути самодостатнім. Навіть зараз, перебуваючи на самоті, я іноді можу піддатися почуттю доброї самот­ності, внаслідок чого мене навідує думка, що самодостатність досі є альтернативою.

Ця ілюзія не триває довго, і добра самот­ність змінюється поганою. Погана самот­ність відкриває нам важливу межу того, якими ми можемо бути, коли чітко показує, що ми не самодостатні. З моменту нашого народження, з моменту перед народженням наше життя переплітається з життям інших й упродовж цілого життя зав’язуються нові зв’язки з іншими, а старі зв’язки розриваються. Як стверджує Д.Г. Лоуренс, у людському житті все, навіть наша індивідуальність, залежить від наших відносин з іншими[428]. Без цих відносин більша частина індивідуальності випарується, тому що вона розвивається та визначається через наші відносини з іншими людьми.

У романі Річарда Форда «Канада» сказано так: «Я читав, що самот­ність — це ніби стоїш у довгій черзі й чекаєш дістатися її початку, де станеться щось хороше. Але черга не рухається, а інші люди постійно минають тебе і проходять уперед. А початок черги, місце, де ти бажаєш бути, все віддаляється і віддаляється, аж поки ти вже не віриш, що там є щось для тебе»[429]. Ця черга, в принципі, довго не триває, але не варто вважати, що вона нічого не може тобі запропонувати. Інші можуть дізнатися про твою самот­ність лише настільки, наскільки ти її показуєш. Ніхто не може проникнути до твоєї самот­ності та прогнати її. Але тобі під силу впустити когось до самот­ності, а тоді вона перестає бути самот­ністю і стає товариством. Тож ти повинен навчитися жити з тим, що кожне людське життя більшою чи меншою мірою міститиме самот­ність, і тому так важливо навчитися зносити її, ба навіть перетворювати погану самот­ність на добру.

Можна зменшити самот­ність, навчившись відпочивати в собі, не залежати так сильно від визнання інших і водночас прагнути присутності інших і відкривати себе для них, однак самот­ність однаково час від часу нагадуватиме про себе. За цю самот­ність ти повинен брати на себе відповідальність. Бо все-таки це твоя самот­ність.

<< | >>
Источник: Свендсен Ларс. Философия одиночества. Перевод с норв. Е. Воробьёвой. — М.: Прогресс-Традиция,2017. — 272 c.. 2017

Еще по теме Це твоя самот­ність: