БІБЛІОГРАФІЯ ТА КОМЕНТАРІ

¹ До речі, Добжанський був студентом кафедри зоології Київського уні­верситету (1917—1921), одночасно працівником Зоологічного музею ВУАН та спочатку асистентом, а згодом і лектором Київського сільськогосподарсько­го інституту Київського політехнічного інституту (зараз Національний уні­верситет біоресурсів і природокористування України) (1917—1923).

²² I. Galili, Scientific Knowledge as a Culture. The Pleasure of Understanding (Springer, Cham, 2021).

²³ Г. М. Голин, Классики физической науки. Краткие творческие портреты (Вышейшая школа, Минск, 1981); Г. М. Голин, С. Р. Филонович, Классики физической науки (с древнейших времен до начала 20 века). Справочное пособие (Высшая школа, Москва, 1989); Р. Н. Щербаков, Великие физики как педаго­ги: от научных исследований к просвещению общества (БИНОМ. Лаборатория базовых знаний, Москва, 2015); S. G. Brush, N. S. Hall, The Kinetic Theory of Gases. An Anthology of Classic Papers with Historical Commentary (Imperial College Press, London, 2003).

²⁴ Деякі відповіді сучасних авторів на питання «Що таке наукове зна­ння» див.: K. McCain, K. Kampourakis (eds.).

²⁵ Див.: огляд наявних реконструкцій наукових теорій у S. French, There Are No Such Things as Theories (Oxford University Press, Oxford, 2020). Автор має рацію в тому сенсі, що наукові теорії, як їх моделюють численні реконструк­ції, дійсно не існують у науці, точнісінько так, як не існують у біологічному світі організми, які мають лише або геном, або скелет, або серце, або засо­би локомоції тощо.

²⁶ M. Burgin, The Theory of Named Sets (Nova Science Publishers, New York, 2011).

²⁷ М. Бургин, В. Кузнецов, Помологические структуры научных теорий (Наукова думка, Киев, 1993); М. Бургин, В. Кузнецов, Аксиологические ас­пекты научных теорий (Наукова думка, Киев, 1994); М. Бургин, В. Кузнецов, Введение в современную точную методологию науки. Структуры систем знания (Аспект Пресс, Москва, 1994); M. Burgin, V. Kuznetsov, Scientific problems and questions from a logical point of view. Synthese 1994, 100 (1), 1—28 (1994).

²⁸ M. L. Dalia Chiara, G. T. di Francia, Le Teoriefisiche. Un'analisiformale (Boringhieri, Torino, 1981).

²⁹ О. Габович, В. Кузнєцов, Теоретична фізика. Велика Українська енци­клопедія. URL. Accessed January 2023.

³⁰ J. B. Conant (ed.), The Overthrow of the Phlogiston Theory. The Chemical Revolution of 1775—1789 (Harvard University Press, Cambridge, MA, 1964).

³¹ J. M. Ziman, Reliable Knowledge (Cambridge University Press, Cambridge, 1991), p. 98.

³² Лінґва франка, https://uk.wikipedia.org/wiki/Лiнгвa_фpaнкa; Lingua franca, https://en.wikipedia.org/wiki/Lingua_franca.

³³ V. Kuznetsov, Modified structure-nominative reconstruction of practical physi­cal theories as a frame for the philosophy of physics. Епістемологічні досліджен­ня в філософії, соціальних і політичних науках, 4 (1), 20—28 (2021). doi. org/10.15421/342103.

³⁴ T. Uebel, Vienna Circle. https://plato.stanford.edu/entries/vienna-circle/.

³⁵ C. Farias, V. A. Pinto, P. S. Moya, What is the Temperature of a Moving Body? Sci. Reports, 7 (12), 17657 (2017).

³⁶ В. Арнольд, Математические методы классической механики (Наука, Москва, 1989).

³⁷ J. D. McDonald, M. Levine-Clark (eds.), Encyclopedia of Library and Information Sciences. 4^th ed. In 7^th vols. (CRC Press, Boca Raton, London, New York, 2017).

³⁸ О. Габович, В. Кузнецов, Упослідження західної науки як симптом за­непаду всієї цивілізації. Sensor Electronics and Microsystem Technologies, 18 (2), 33—46 (2021).

³⁹ В. Кузнецов, Комунікація як чинник розвитку науки, В Т. Гардашук (ред.), Комунікативні трансформації в сучасній науці (Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Київ, 2022), с. 11—67.

⁴⁰ E. W. Dyson, A. S. Eddington, C. Davidson, A determination of the deflection of light by the sun's gravitational field, from observations made at the total eclipse of May 29, 1919. Mem. Roy. Astron. Soc., 62, 291—333 (1923).

⁴¹ P. Halpern, Celebrity physicist: how the press sensationalized Einstein's search for a unified field theory, Phys. Perspect., 20 (3), 254—271 (2018); P. Halpern, Albert Einstein, Celebrity physicist, Phys. Today, 72 (4), 38—45 (2019).

⁴² В. П. Визгин, Единые теории поля в первой трети XX века (Наука, Мос­ква, 1985).

⁴³ W. Schmitz, Particles, Fields and Forces. A Conceptual Guide to Quantum Field Theory and the Standard Model (Springer, Cham, 2019).

⁴⁴ M. A. Schwartz, The importance of stupidity in scientific research. Journal of Cell Science, 121 (11), 1771. https://doi.org/10.1242/jcs.033340.

⁴⁵ G. S. Aikenhead, Objectivity: the Opiate of the Academic? Cult. Stud. of Sci. Educ., 3 (3), 581—585 (2008).

⁴⁶ Об'еднання таких різних людей, як маорі й зулуси, в одну групу в соці­альних науках та публіцистиці е ознакою остаточної перемоги системного ра­сизму (під вивіскою «антирасизму») в головах лівого (іншого вже практично не залишилось) Західного істеблішменту.

⁴⁷ Дж. Беркли, Сочинения (Мысль, Москва, 1978); W. Todd, Analytical So­lipsism (Martinus Nijhoff, The Hague, 1968).

⁴⁸ Б. Грин, Элегантная Вселенная. Суперструны, скрытые размерности и поиски окончательной теории, Издание второе (УРСС, Москва, 2005); Л. Сас- скинд, Космический ландшафт. Теория струн и иллюзия разумного замысла Все­ленной (Питер, СПб, 2015); L. Smolin, The Trouble with Physics. The Rise of String Theory, the Fall of a Science, and What Comes Next (Houghton Mifflin Company, Boston, 2006).

⁴⁹ Д. Браун, А. Флойд, M. Сейнзбери, Спектроскопия органических ве­ществ (Мир, Mоcква, 1992); В. Л. Броуде, Э. И. Рашба, Е. Ф. Шека, Спект­роскопия молекулярных экситонов (Энергоиздат, Mоcква, 1981); Г. Герцберг, Спектры и строение двухатомных молекул (ИЛ, Mоcква, 1949); Г. Герцберг, Электронные спектры и строение многоатомных молекул (ИЛ, Mоcква, 1969); M. А. Ельяшевич, Атомная и молекулярная спектроскопия (Физматгиз, Mоск- ва, 1962); А. Н. Зайдель, Основы спектрального анализа (Наука, Mоcква, 1965); А. Н. Зайдель, Г. В. Островская, Ю. И. Островский, Техника и практика спек­троскопии (Наука, Mосква, 1972); И. И. Собельман, Введение в теорию атом­ных спектров (Наука, Mосква, 1977); M. M. Сущинский, Спектры комбина­ционного рассеяния молекул и кристаллов (Наука, Mосква, 1969); С. Э. Фриш, Оптические спектры атомов (Физматгиз, Mосква, 1963); J. B. Hearnshaw, The Analysis of Starlight: Two Centuries of Astronomical Spectroscopy (Cambridge University, New York, 2014); G. Hertzberg, Atomic spectra and atomic structure (dover, new york, 1944); G. Hertzberg, Molecular spectra and molecular structure. I. Spectra of diatomic molecules. second edition (Van Nostrand, Princeton, 1950); G. Hertzberg, Molecular spectra and molecular structure. II infrared and raman spec­tra of polyatomic molecules (Van Nostrand, Princeton, 1944).

⁵⁰ L.

⁵¹ У цитованій книжці Дастона й Галісона розглянута також лінґвістично- філософська проблема про походження та значення терміну «об'єктивний» («objective»). Див. також: J. H. Muirhead, Coleridge as Philosopher (Routledge, London, 2007).

⁵² A. M. Worthington, V. Impact with a liquid surface, studied by the aid of instantaneous photography. Paper I, Phil. Trans. Roy. Soc., A. 189 (0), 137—148 (1897); A. M. Worthington, IV. Impact with a liquid surface studied by the aid of instantaneous photography. Paper II, Phil. Trans. Roy. Soc., A. 194 (252—261), 175—199 (1900).

⁵³ J. G. D'Angelo, Ethics in Science. Ethical Misconduct in Scientific Research. 2^nd ed. (CRC Press, Boca Raton, 2019); E. S. Reich, Plastic Fantastic. How the Big­gest Fraud in Physics Shook the Scientific World (Palgrave Macmillan, New York, 2009); W. Stroebe, T. Postmes, R. Spears, Scientific misconduct and the myth of self-correction in science, Persp. Psychol. Sci., 7 (6), 670—688 (2012); M. Zhang, M. L. Grieneisen, The impact of misconduct on the published medical and non-me- dical literature, and the news media, Scientometrics, 96 (2), 573—587 (2013). Тут багато матеріалів, які свідчать, що плагіат і фальсифікація даних стали нор­мою у величезної кількості імітаторів, які харчуються із суспільних фондів, виділених на науку в різних країнах.

⁵⁴ A water drop filmed in ultra-slow-motion at 2000 frames per second. https:// www.youtube.com/watch?v=rTQ9CDuXKW8.

⁵⁵ С. А. Ахманов, С. Ю. Никитин, Физическая оптика (MPy, Mосква, 2004); M. Борн, Э. Вольф, Основы оптики (Наука, Mосква, 1970); Е. И. Бу­тиков, Оптика. Издание третье, дополненное (Лань, Санкт-Петербург, 2013); Р. Вуд, Физическая оптика (ОНТИ, Ленинград—Mосква, 1936); Р. Дитчберн, Физическая оптика (Наука, Mосква, 1965); Ф. Крауфорд, Волны, Издание вто­рое, стереотипное (Наука, Москва, 1976); Л. Фелсен, Н.

⁵⁶ М. А. Блохин, Физика рентгеновских лучей (Гостехиздат, Москва, 1957); Дж. Каули, Физика дифракции (Мир, Москва, 1979); 3. Г. Пинскер, Динами­ческое рассеяние рентгеновских лучей в идеальных кристаллах (Наука, Москва, 1974).

⁵⁷ Е. Г. Бобров, Карл Линней (1707—1778) (Наука, Москва, 1970).

⁵⁸ L. J. Daston, P. Galison, Objectivity (Zone Books, New York, 2007), p. 58—67.

⁵⁹ А. Пуанкаре, О науке (Наука, Москва, 1983); Ю. Сажере, Ж. Адамар, Л. де Бройль, Анри Пуанкаре (РХД, Москва—Ижевск, 2001).

⁶⁰ Див. різні значення терміна «есенційний» Філософський енциклопедичний словник (Абрис, Київ, 2002), с. 246; 258; 499; 622; 623; 665; 667; 719; 722); Див. також «эссенциальный (essentiell) — существенный, относящийся к сущности вещи», с. 537. Противоположность/антоним: «акциденциальный (akzidentiell; от лат. accidens — «случайность») — акцидентальный (akzidental), случайный, несущественный, второстепенный»; «акциденцией является несущественное свойство вещи», с. 17. Философский словарь. Gснован Г. Шмидтом. 22-е, но­вое, переработ. изд. под ред. Г. Шищкоффа / Пер. с нем. Gбщ. ред. В. А. Малинина (Республика, Москва, 2003).

⁶¹ «Світ мови, домислів, теорій та аргументів — коротще, всесвіт об'єк­тивного знання — є одним із найважливіщих із цих створених людиною, але в той же час значною мірою автономних всесвітів»: K. R. Popper, Objective Knowledge. An Evolutionary Approach (Clarendon Press, Oxford, 1979), p. 118.

⁶² W. Whewell, The Philosophy of the Inductive Sciences, Founded Upon Their History, in two volumes (John W. Parker, London, 1840).

⁶³ Дійсно, термин «foundations of science/основания науки» іноді зустрічаєть­ся в західній філософії науки. Навіть існує декілька праць і журналів, у назву яких входить термін «foundations», однак відсутнє більщ-менщ його устале­не тлумачення. Так що його застосування вимагає від автора дати принаймні його змістовний опис, а не вводити його як термін, очевидний для всіх, при­наймні для філософів науки. Про, образно кажучи, незрілість та метафорич­ність цього терміну свідчить відсутність окремих статей на цю тему в провід­них західних енциклопедичних загальних філософських та науко-центрованих філософських джерелах. Див., напр., деякі джерела з фізики (S. Flugge (ed.), Encyclopedia of Physics (Springer, Berlin 1955—1984); D. Greenberger, K. Hent­schel, F. Weinert (eds.), Compendium of Quantum Physics. Concepts, Experiments, History and Philosophy (Springer, Heidelberg, 2009); J. Gribbin, Q is for Quantum. An Encyclopedia of Particle Physics (The Free Press, New York, 1998); J.-P. Fran- зoise, G. L. Naber, T. S. Tsun (eds.), (2006). Encyclopedia of Mathematical Physics (Elsevier, Amsterdam, 2006); R.A. Meyers (ed.), Encyclopedia of Physical Science and Technology (Academic Press, San Diego, 2001); А. М. Прохоров (ред.), Фи­зическая энциклопедия (Советская энциклопедия, Больщая Российская энцик­лопедия, Москва, 1989—1998) та з загальної філософії науки (J. Butterfield, J. Earman (eds.), The Handbook of Philosophy of Science. Philosophy of Physics: Parts A and B (Elsevier, Amsterdam, 2007); S. French, J. Saatsi (eds.), The Continuum Companion to the Philosophy of Science (Continuum, London, 2011), W. H. New­ton-Smith (ed.), A Companion to the Philosophy of Science (Wiley-Blackwell, Ox­ford, 2001); Sarkar S., Pfeifer, J. (eds.). The Philosophy of Science. An Encyclopedia (Routledge, New York, 2006). Будувати якусь оригінальну концепцію філосо­фії науки за допомогою такого нечіткого багатозначного терміну є, принай­мні, суб'єктивістським та необгрунтованим. Свого часу один з авторів захис­тив кандидатську дисертацію (1974) та надрукував за її матеріалами книжку (1977) під назвою Философский анализ оснований физики элементарных частиц (Наукова думка, Киев). У ній під засадами розумілися тогочасні теорії та їх­ній експериментальний базис, а під філософським аналізом — виявлення до­тичних філософських категорій. З цієї точки зору, введення засад до фізики як її особливого складника є зайвим та безпідставним. Стьопінські «засади» не існують у самій науці та є артефактом радянського та пострадянського ро­зуміння філософії та її взаємодії з наукою.

⁶⁴ В. С. Степин, Основания науки и их социокультурная размерность. На­учные и вненаучные формы мышления. Симпозиум. Москва, 4—9 апреля 1995 г. (Москва—Киль, 1996).

⁶⁵ Див. розділ «Чи виправдане у світлі модифікованої структурно- номінативної реконструкції наукової теорії виокремлення постнекласичної науки» (с. 37—41) у статті В. Кузнєцова, Трансформації наукових теорій як умова та чинник розвитку науки. Філософські діалоги'2018 (Інститут філо­софії ім. Г. С. Сковороди НАН України Київ, 2018), с. 30—48. https://www. filosof.com.ua/Filos_dialogy/Vyp_15_16.pdf.

⁶⁶ В. Степин, Наука. В И. Касавин (ред.). Энциклопедия эпистемологии и философии науки («Канон+» РООИ «Реабилитация», Москва, 2009), с. 565— 566.