БІБЛІОГРАФІЯ ТА КОМЕНТАРІ

¹ Процитуємо одного з видатних фізиків сучасності Філа Андерсона: «Цей процес “побудови моделі”, по суті, відкидання всього, крім найнеобхід- нішого, та зосередження на моделі, доволі простій для виконання роботи, але не надто складній, щоб побачити шлях до кінця, є, можливо, найменш зро­зумілою — а часто найнебезпечнішою — із всіх функцій фізика-теоретика...

² M. Mahner, Mario Bunge (1919—2020): Conjoining Philosophy of Science and Scientific Philosophy. J. Gen. Philos. Sci. 52 (1), 3—23 (2021).

³ https://en.wikipedia.org/wiki/Frederick_Suppe.

⁴ M. Bunge, Philosophy of Science. From Problem to Theory, Vol. 1 (Routledge Transaction, London, 2017), р. 433.

⁵ F. Suppe, The search for philosophical understanding of scientific theories, In F. Suppe (ed.). The Structure of Scientific Theories. Second edition (University of Illinois Press, Urbana, IL, 1977), р. 3.

⁶ F. Suppe, Understanding scientific theories. An assessment of developments, 1969—1998, In Philosophy of Science. Supplement. 2000, Proceedings of the 1998 Biennial Meetings of the Philosophy of Science Association. Part II: Symposia Papers, 67, р. S109.

⁷ F. Suppe, Understanding scientific theories. An assessment of developments, 1969—1998, In Philosophy of Science. Supplement. 2000, Proceedings of the 1998 Biennial Meetings of the Philosophy of Science Association, Part II: Symposia Papers, 67, р.

⁸ Наприклад, до такої категорії можна віднести більшість текстів, що пре­тендують на науковість, та в назві яких є слово «теорія». Такі позбавлені кон­кретики й сенсу тексти, зокрема, продукуються представниками академічної педагогіки сучасної України.

⁹ S. French, There Are No Such Things as Theories (Oxford University Press, Oxford, 2020).

¹⁰ P. J. E. Peebles, Anomalies in physical cosmology, Ann. Phys., 447 (Part 1), 169159 (2022); P. J. E. Peebles, The Whole Truth. A Cosmologist’s Reflections on the Search for Objective Reality (Princeton University Press, Princeton, 2022).

¹¹ S. Flugge, (ed.), Encyclopedia of Physics (Springer, Berlin 1955—1984); D. Greenberger, K. Hentschel, F. Weinert (eds.), Compendium of Quantum Physics. Concepts, Experiments, History and Philosophy (Springer, Heidelberg, 2009); J. Grib- bin, Q is for Quantum. An Encyclopedia of Particle Physics (The Free Press, New York, 1998); J.-P. Franfoise, G. L. Naber, T. S. Tsun (eds.), (2006). Encyclopedia of Mathematical Physics (Elsevier, Amsterdam, 2006); R.A. Meyers (ed.), Ency­clopedia of Physical Science and Technology (Academic Press, San Diego, 2001); A. M. Прохоров (ред.), Физическая энциклопедия (Советская энциклопедия, Большая Российская энциклопедия, Москва, 1989—1998).

¹² S. K. Abell, N. G. Lederman (eds.), Handbook of Research on Science Educa­tion (Lawrence Erlbaum Associates, Mahwah, NJ, 2007); S. Erduran, Z. R. Dagher, Reconceptualising the Nature of Science for Science Education: Scientific Knowledge, Practices and Other Family Categories (Springer, Dordrecht, 2014); M. R. Matthews (ed.), International Handbook of Research in History, Philosophy and Science Teach­ing (Springer, Dordrecht, 2014).

¹³ M. R. Matthews (ed.), Science Teaching. The Contribution of History and Philosophy of Science. 20th Anniversary Revised and Expanded Edition (Routledge, New York, 2014); W. F. McComas (ed.), Nature of Science in Science Instruction.

¹⁴ Див., зокрема: M. Aydeniz, K. Bilican, What do scientists know about the nature of science? A case study of novice scientists’ views of NOS. Int. J. Sci. Math. Educ., 12 (5), 1083—1115 (2014); R. Schwarz, N. Lederman, What scientists say: Scientists’ views of nature science and relation to science context. Int. J. Sci. Educ. 30 (6), 727—771 (2008); L. D. Yore, B. M. Hand, M. K. Florence, Scientists’ views of science, models of writing, and science writing practices. J. Res. Sci. Teach., 41 (4), 338—369 (2004).

¹⁵ L. Boschiero, Why history and philosophy of science matters. Metascience, 29 (1), 1—4 (2020); S. De Haro, Science and Philosophy: A Love—Hate Relationship. Found. Sci., 25 (2), 297—314 (2020); L. Laplane, P. Mantovani, R. Adolphs, H. Chang, A. Mantovani, M. McFall-Ngai, C. Rovelli, E. Sober, and T. Pradeu, Opinion: Why science needs philosophy. Proc. Natl. Acad. Sci. (USA), 116 (10), 3948—3952 (2019); C. Rovelli, Physics Needs Philosophy. Philosophy Needs Physics. Found. Phys., 48 (5), 481—491 (2018).

¹⁶ Б. С. Горобец, Круг Ландау. Жизнь гения, Часть первая, Издание второе, исправленное и дополненное (УРСС, Москва, 2008).

¹⁷ Д. Гриббин, М. Гриббин, Ричард Фейнман. Жизнь в науке (Институт компьютерных исследований, Москва — Ижевск, 2002).

¹⁸ S. Weinberg, Third Thoughts (The Belknap Press, Cambridge, MA, 2018).

¹⁹ Д. Хоффман, Р. Шульман, Альберт Эйнштейн (1879—1955) (РХД, Мо- сква—Ижевск, 2009).

²⁰ Е. М. Кляус, У. И. Франкфурт, A. М. Френк, Нильс Бор (1885—1962) (Наука, Москва, 1977).

²¹ F. Wilczek, https://en.wikipedia.org/wiki/Frank_Wilczek.

²² D. C. Cassidy, Beyond Uncertainty. Heisenberg, Quantum Physics, and The Bomb (Bellevue Literary Press, New York, 2009).

²³ Ю. М. Брук (составитель), Виталий Гинзбург в воспоминаниях друзей и современников (Физматлит, Москва, 2011).

²⁴ Ю. Сажере, Ж. Адамар, Л. де Бройль, Анри Пуанкаре (РХД, Москва— Ижевск, 2001).

²⁵ В. Кузнецов, Від вивчення теоретичної фізики до філософського моде­лювання наукових понять і теорій: під впливом Павла Копніна та його шко­ли. В Філософські діалоги'2016. Історія та сучасність в наукових розмислах Інституту філософії (Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Київ, 2017), с. 62—92.

²⁶ A. Gabovich, V. Kuznetsov, Towards Periodizations of Science in the History of Science. In F. Seroglou, V. Koulountzos (eds.), Conference Book of Proceedings of 15th International Conference «History, Philosophy, and Science Teaching, Re­Introducing Science: Sculpting the Image of Science for Education and Media in Its Historical and Philosophical Background» July 15th—July 19th, 2019 (Thessaloniki, Greece, 2019). P. 585—594.

²⁷ M. Burgin, The Theory of Named Sets (Nova Science Publishers, New York, 2011).

²⁸ М. Бургин, В. Кузнецов, Аксиологические аспекты научных теорий (На­укова думка, Киев, 1991); М. Бургин, В. Кузнецов, Помологические струк­туры научных теорий (Наукова думка, Киев, 1994); М. Бургин, В. Кузнецов, Введение в современную точную методологию науки. Структуры систем знания (Аспект, Москва, 1994).

²⁹ M. Burgin, V. Kuznetsov, Scientific problems and questions from a logical point of view. Synthese, 100 (1), 1—28 (1994).

³⁰ К. Поппер, Логика и рост научного знания (Прогресс, Москва, 1983).

³¹ Т. Кун, Структура научных революций (АСЕ, Москва, 2003).

³² В. Л. Гинзбург, О физике и астрофизике, Издание второе, переработан­ное и дополненное (Наука, Москва, 1992). С. 185—207. Віталій Лазарович Гінз- бург висловлює в цій статті, яка заслуговує на прочитання, багато слушних конкретних зауважень, але сутність його розвінчання книги Куна пов'язана з трьома основними вадами кунівської філософії (див. с. 189—190): «позиція Т. Куна має деякі недоліки фундаментального характеру, про які цікаво пого­ворити і посперечатися.

³³ M. Angadi, M. M. Koganuramath, B. S. Kademan, B. D. Kumbar, S. Jange, Nobel Laureate Anthony J Leggett: A scientometric portrait. Ann. Library Informat. Studies, 53 (4), 203—212 (2006).

³⁴ A. J. Leggett, On the nature of research in condensed-state physics. Found. Phys., 22 (2), 221—233 (1992).

³⁵ Л. Д. Ландау, Теория Ферми-жидкости. ЖЭТФ, 30 (6), 1058—1064 (1956); Колебания в Ферми-жидкости. ЖЭТФ, 32 (1), 59—66 (1957); К теории Ферми-жидкости. ЖЭТФ 35 (1), 97—103 (1959).

³⁶ Про квазічастинки можна прочитати в багатьох текстах різної склад- ності: Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденси­рованного состояния (Физматлит, Москва, 2005); М. И. Каганов, Электроны, фононы, магноны (Наука, Москва, 1979); М. И. Каганов, В. Я. Френкель, Вехи истории физики твердого тела (Знание, Москва, 1981); М. И. Кага­нов, Микро... и макро... (Знание, Москва, 1986); М. И. Каганов, И. М. Лиф­шиц, Квазичастицы. Идеи и принципы квантовой физики твердого тела, Изда­ние второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); А. Крэкнелл, К. Уонг, Поверхность Ферми. Понятие поверхности Ферми, её определение и использование в физике металлов (Атомиздат, Москва, 1978); И. М. Лифшиц, М. Я. Азбель, М. И. Каганов, Электронная теория металлов (Наука, Москва, 1971); G. E. Brown, Landau, Brueckner-Bethe, and Migdal Theories of Fermi Sys­tems. Rev. Mod. Phys., 43 (1), 1—14 (1971); Editorial, The quasiparticle zoo. Nat. Phys., 12 (12), 1085—1089 (2016); A. J. Leggett, Quantum Liquids: Bose Condensa­tion and Cooper Pairing in Condensed-Matter Systems (Oxford University Press, Ox­ford, 2006); A.

³⁷ J. C. Phillips, L. Kleinman, New method for calculating wave functions in crystals and molecules. Phys. Rev., 116 (2), 287—294 (1959). Дивись також ви­клад ідеї та застосування методу в джерелах: Дж. Займан (ред.), Физика ме­таллов. Том 1, Электроны (Мир, Москва, 1972); Дж. Займан, Вычисление бло- ховских функций (Мир, Москва, 1973); А. А. Кацнельсон, Л. И. Ястребов, Исевдопотенциальная теория кристаллических структур (МГУ, Москва, 1981); А. А. Кацнельсон, В. С. Степанюк, О. Ф. Фарберович, А. Сас, Электронная теория конденсированных сред (МГУ, Москва, 1990); У. Харрисон, Исевдопо- тенциалы в теории металлов (Мир, Москва, 1968); У. Харрисон, Электронная структура и свойства твердых тел. Физика химической связи, Том 1 (Мир, Москва, 1983); У. Харрисон, Электронная структура и свойства твердых тел. Физика химической связи, Том 2 (Мир, Москва, 1983); В. Хейне, М. Коэн, Д. Уэйр, Теория псевдопотенциала (Мир, Москва, 1973); Л. И. Ястребов, А. А. Кацнельсон, Основы одноэлектронной теории твердого тела (Наука, Москва, 1981); W. A. Harrison, Elementary Electronic Structure (World Scientific, Singapore, 1999).

³⁸ E. H. Gombrich, Art and Illusion (Princeton University Press, Princeton, 1984).

³⁹ J. Ziman, Reliable Knowledge. An Exploration of the Grounds for Belief in Sci­ence (Cambridge University Press, Cambridge, 1978), р. 23.

⁴⁰ P. Bak, How Nature Works: The Science of Self-Organized Criticality (Spring­er, New York, 1996), р. 41.

⁴¹ A. M. Gabovich, A. I. Voitenko, M. Ausloos, Charge-density waves and spin-density waves in existing superconductors: competition between Cooper pairing and Peierls or excitonic instabilities. Phys. Reр., 367 (6), 583—709 (2002).

⁴² J. Adams, The fourth age of research. Nature, 497 (4751), 557—560 (2013); S. Albert, D. Flournoy, R. LeBrasseur, Networked Communities. Strategies for Digital Collaboration (Information Science Reference, Hershey, New York, 2008); J. Dus- dal, J. J. W. Powell, Benefits, motivations, and challenges of international collabora­tive research: A Sociology of Science Case Study. Sci. Publ. Policy, 48 (2), 235—245 (2021); B. Bozeman, C. Boardman, Research Collaboration and Team Science. A State-of-the-Art Review and Agenda (Springer, Cham, 2014); N. Kock, Encyclope­dia of E-collaboration (Information Science Reference, Hershey, New York, 2007); C. Koschtial, Th. Kohler, C. Felden, e-Science. Open, Social and Virtual Technology for Research Collaboration (Springer, Cham, 2021); S. H. Koslow, M. F. Huerta, Electronic Collaboration in Science (Lawrence Erlbaum Associates, Mahwah NJ, 2000); J. Liu, K. Ding, F. Wang, Y. Bu, G. J. Mays, The structure and evolution of scientific collaboration from the perspective of symbiosis. Malays. J. Libr. Inform. Sci., 24 (1), 59—73 (2019); K. Mathiesen, Introduction to Special Issue of Social Epistemology on «Collective Knowledge and Collective Knowers». Social Episte- mol., 21 (3), 209—216 (2007); R. Negi, P. Srigyan, Atmosphere of Collaboration: Air Pollution Science, Politics and Ecopreneurship in Delhi (Routledge, London, 2021); S. Smith, J. Adams, ‘The Fourth Age of Research': implications and actions for global universities Professor Sir Steve Smith and Dr Jonathan Adams, British Coun­cil in Tokyo, 9 December 2014; https://www.britishcouncil.jp/sites/default/files/ pro-he-international_collaboration_and_research_strength-presentation_mr_jona- than_adams-feb17.pdf; W. Shrum, J. Genuth, I. Chompalov, Structures of Scientific Collaboration (The MIT Press, Cambridge, MA. 2007); M. L. Stevens, C. Miller- Idriss, S. Sham, Seeing the World. How US Universities Make Knowledge in a Global Era (Princeton University Press, Princeton, 2018); C. S. Wagner, The Collaborative Era in Science. Governing the Network (Palgrave Macmillan, Cham, 2018).

⁴³ J. Ziman, Reliable Knowledge. An Exploration of the Grounds for Belief in Sci­ence (Cambridge University Press, Cambridge, 1978), p. 37.

⁴⁴ И. An3eH6epr, B. Гpaйнep, Модели ядер. Коллективные и одночастичные явления ^томиздат, Москва, 1975).

⁴⁵ J. P. Ferry, Maria Goeppert Mayer. Physicist (Chelsea House Publications, Philadelphia, (2003).

⁴⁶ https://en.wikipedia.org/wiki/J._Hans_D._Jensen.

⁴⁷ B. A. Бpонштэн, Клавдий Птолемей. II век Н. Э. (Наука, Москва, 1988).

⁴⁸ Ю. A. Бєльій, Тихо Браге (1546—1601) (Наука, Москва, 1982).

⁴⁹ И. Н. Beсeловский, Ю. A. Бєльій, Николай Коперник (1473—1543) (На­ука, Москва, 1974).

⁵⁰ T. L. Heath, Aristarchus of Samos, the Ancient Copernicus (Dover Publica­tions, Mineola, NY, 2004).

⁵¹ П|іо peальний pуx плаиєт Сотач^ї системи, який He є таким ростим, як павчають у загальноосвiтнiй школі, можиа пpочитати в багатьох джepe- лах: B. B. Белецкий, Очерки о движении космических тел (Наука, Москва, 1977); B. Г. Демии, Судьба Солнечной системы. Популярные очерки о небесной механике (Наука, Москва, 1969); М. Я. Маpов, Планеты Солнечной системы (Наука, Москва, 1986); A. A. Михайлов, Земля и ее вращение (Наука, Москва, 1984); Ф. Л. Уипл, Семья Солнца. Планеты и спутники Солнечной системы (Миі), Москва, 1984).

⁵² Ю. A. Белый, Иоганн Кеплер (1571—1630) (Наука, Москва, 1971).

⁵³ B. Е. Белоку^ки^ Кеплер, Ньютон и все-все-все... (Наука, Москва, 1990); К. Зигель, Лекции по небесной механике (ИЛ, Москва, 1959); Н. И. Идельсом, Этюды по истории небесной механики (Наука, Москва, 1975); Ю. A. Рябов, Движения небесных тел (Наука, Москва, 1977).

⁵⁴ В. А. Брумберг, Релятивистская небесная механика (Наука, Москва, 1972); V. A. Brumberg, Essential Relativistic Celestial Mechanics (Hilger, Bristol, 1991); R. Fitzpatrick, An Introduction to Celestial Mechanics (Cambridge University Press, Cambridge, 2012).

⁵⁵ Видатний американський фізик Філ Андерсон, на думки якого ми не­одноразово посилаємось, так висловився про справедливість у науці та її під­твердження [P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Cur­mudgeons (World Scientific, Singapore, 2011), р. 152]: «І все ж третьою формою справедливості може бути: (3) багатозв'язна схема, яка лежить в основі нашої системи сучасної науки, а також нашого розуміння реального світу навко­ло нас, де відбувається величезне стиснення багатьох скорельованих фактів. Там ми можемо перевірити справедливість будь-якої нової теорії (яку [Наомі] Орескес неправильно називає «моделлю»), застосовуючи бритву Оккама: чи стискає вона опис реальності чи розширює його? Від «духів природи» первіс­ної людини до невмілого теоретика, який додає один параметр на факт, за­вжди було легко відрізнити справжні теорії від невдач. Це те, що я люблю на­зивати «безшовною павутиною» науки, й це є неймовірно потужним критері­єм істини, якого «філософи» науки ще не оцінили».

⁵⁶ М. Джеммер, Эволюция понятий квантовой механики (Наука, Москва, 1985); Ф. Хунд, История квантовой теории (Наукова думка, Киев, 1980);

A. Duncan, M. Janssen, Constructing Quantum Mechanics. Volume 1. The Scaffold 1900—1923 (Oxford University Press, New York, 2019).

⁵⁷ О. М. Габович, Н. О. Габович, Як у загальноосвітній школі викладати сучасну фізику (Основа, Харків, 2008); A. M. Gabovich, N. A. Gabovich, How to explain the non-zero mass of electromagnetic radiation consisting of zero-mass photons. Eur. J. Phys., 28 (4), 649-655 (2007).

⁵⁸ Г. Эйринг, Д. Уолтер, Д. Кимбалл, Квантовая химия (ИЛ, Москва, 1948).

⁵⁹ С. В. Вонсовский, Современная естественно-научная картина мира. До­полнение В. Ю. Ирхина, М. И. Кацнельсона, Естественно-научный и гумани­тарный подходы к современному мировоззрению (РХД, Москва—Ижевск, 2006);

B. Л. Гинзбург, Какие проблемы физики и астрофизики представляются осо­бенно важными и интересными в начале XXI века, В книге: В. Л. Гинзбург, О науке, о себе и о других. Статьи и выступления. Издание второе, расширенное (Физматлит, Москва, 2001), с. 9—66; Л. Э. Гуревич, А. Д. Чернин, Общая теория относительности в физической картине мира (Знание, Москва, 1970); П. Девис, Пространство и время в современной картине Вселенной (Мир, Мо­сква, 1979); П. Девис, Случайная Вселенная (Мир, Москва, 1985); П. Девис, Суперсила. Поиски единой теории Природы (Мир, Москва, 1989); М. Планк, Единство физической картины мира (Наука, Москва, 1966); И. Л. Розенталь, Элементарные частицы и структура Вселенной (Наука, Москва, 1984); И. Л. Розенталь, Проблемы начала и конца Метагалактики (Знание, Моск­ва, 1985); И. Л. Розенталь, И. В. Архангельская, Геометрия, динамика, Все­ленная. Издание второе, существенно переработанное (УРСС, Москва, 2003); И. Л. Розенталь, Вселенная и частицы (Знание, Москва, 1990); Д. Томсон, Дух науки (Знание, Москва, 1970); Я. И. Френкель, На заре новой физики. Сбор­ник избранных научно-популярных работ (Наука, Москва, 1970); J. D. Barrow, The Infinite Book. A Short Guide to the Boundless, Timeless and Endless (Pantheon Books, New York, 2005); J. D. Barrow, The Artful Universe Expanded (Oxford Uni­versity Press, Oxford, 2005); J. D. Barrow, New Theories of Everything. The Quest for Ultimate Explanation (Oxford University Press, Oxford, 2007); J. Ziman, Reliable Knowledge. An Exploration of the Grounds for Belief in Science (Cambridge University Press, Cambridge, 1978); J. Ziman, The Bernal Lecture, 1983 — The collectiviza­tion of science. Proc. Roy. Soc., B. 219 (1214), 1—19 (1983); J. Ziman, Comment. Getting scientists to think about what they are doing. Sci. Engineer. Ethics, 7 (2), 165—176 (2001); J. Ziman, Non-instrumental roles of science. Sci. Engineer. Ethics, 9 (1), 17—27 (2003); J. Ziman, Emerging out of nature into history: the plurality of the sciences. Phil. Trans. R. Soc. Lond., A 361 (1809), 1617—1633 (2003).

⁶⁰ Ю. А. Бережной, Удивительный квантовый мир (Мастер-класс, Киев, 2007); М. Борн, Лекции по атомной механике. Том первый (Гостехтеориздат, Харьков—Киев, 1934); Л. Бриллюэн, Атом Бора (Гостехтеориздат, Ленинг­рад—Москва, 1935); Д. Данин, Неизбежность странного мира (Молодая гвар­дия, Москва, 1962); Д. Данин, Вероятностный мир (Знание, Москва, 1981); М. Джеммер, Эволюция понятий квантовой механики (Наука, Москва, 1985); А. Зоммерфельд, Строение атома и спектры. Том первый (Гостехтеориздат, Москва, 1956); А. Б. Мигдал, Как рождаются физические теории (Педагогика, Москва, 1984); А. Б. Мигдал, Квантовая физика и Нильс Бор (Знание, Москва, 1987); А. Б. Мигдал, Квантовая физика для больших и маленьких (Наука, Мос­ква, 1989); Ф. Хунд, История квантовой теории (Наукова Думка, Киев, 1980); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атомную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974); G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics In the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Synthesis of the Results (World Scientific, Singapore, 2001).

⁶¹ А. И. Абрамов, История ядерной физики. Издание второе (УРСС, Москва, 2006); Г. Гамов, Строение атомного ядра. Радиоактивность (Гостехтеориздат, Москва, 1932); Д. Данин, Неизбежность странного мира (Молодая гвардия, Москва, 1962); Ф. Кедров, Эрнест Резерфорд. Рождение ядерной физики (Зна­ние, Москва, 1980); Э. Коттон, Семья Кюри и радиоактивность (Атомиздат, Москва, 1964); Ю. И. Лисневский, Атомные веса и возникновение ядерной фи­зики (Наука, Москва, 1984); Ф. Содди, История атомной энергии (Атомиздат, Москва, 1979); О. А. Старосельская-Никитина, История радиоактивности и возникновения ядерной физики (Изд-во АН СССР, Москва, 1963); G. T. Seaborg, Man-Made Transuranium Elements (Prentice Hall, Hoboken, NJ, 1963).

⁶² А. А. Абрикосов, Основы теории металлов (Наука, Москва, 1987); В. Гет­це, Фазовые переходы жидкость—стекло (Наука, Москва, 1992); П. Де Жен, Физика жидких кристаллов (Мир, Москва, 1977); М. И. Каганов, Электроны, фононы, магноны (Наука, Москва, 1979); М. И. Каганов, В. Я.Френкель, Вехи истории физики твердого тела (Знание, Москва, 1981); М. И. Каганов, Ми­кро... и макро... (Знание, Москва, 1986); М. И. Каганов, И. М. Лифшиц, Квазичастицы. Идеи и принципы квантовой физики твердого тела, Изда­ние второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); А. Крэкнелл, К. Уонг, Поверхность Ферми. Понятие поверхности Ферми, её определение и использование в физике металлов (Атомиздат, Москва, 1978); Я. И. Френкель, Кинетическая теория жидкостей (Наука, Москва, 1975); P. W. Anderson, Basic Notions of Condensed Matter Physics (Benjamin, Menlo Park, 1984); P. W. An­derson, A Career in Theoretical Physics (World Scientific, Singapore, 1994); P. W. derson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeons (World Scientific, Singapore, 2011); J. F. Annett, Superconductivity, Superfluids and Condensates (Ox­ford University Press, Oxford, 2004); L. M. Blinov, Structure and Properties of Liq­uid Crystals (Springer, Dordrecht, 2011); P.-G. de Gennes, Introduction to Polymer Dynamics (Cambridge University Press, Cambridge, 1990); W. R. Fawcett, Liquids, Solutions, and Interfaces. From Classical Macroscopic Descriptions to Modern Micro­scopic Details (Oxford University Press, Oxford, 2004); W. A. Harrison, Elementary Electronic Structure (World Scientific, Singapore, 1999); A. Jakli, A. Saupe, One- and Two-dimensional Fluids. Properties of Smectic, Lamellar and Columnar Liquid Crystals (CRC Press, Boca Raton, 2006); A. J. Leggett, Quantum Liquids: Bose Condensation and Cooper Pairing in Condensed-Matter Systems (Oxford University Press, Oxford, 2006).

⁶³ Дж. Кайзер, Статистическая термодинамика неравновесных процессов (Мир, Москва, 1990); Ю. Л. Климонтович, Турбулентное движение и струк­тура хаоса. Новый подход к статистической теории открытых систем (Наука, Москва, 1990); Г. Николис, И. Пригожин, Самоорганизация в неравновесных системах. От диссипативных структур к неупорядоченности через флуктуа­ции (Мир, Москва, 1979); Л. С. Полак, А. С. Михайлов, Самоорганизация в неравновесных физико-химических системах (Наука, Москва, 1983); И. Приго­жин, Неравновесная статистическая механика (Мир, Москва, 1964); M. Cross, H. Greenside, Pattern Formation and Dynamics in Nonequilibrium Systems (Cam­bridge University Press, Cambridge, 2009).

⁶⁴ С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий, Синергетика и прогнозы будущего. Издание третье (УРСС, Москва, 2003); А. Ю. Лоскутов, А. С. Михайлов, Введение в синергетику (Наука, Москва, 1990); А. И. Олем- ской, А. А. Кацнельсон, Синергетика конденсированной среды (УРСС, Москва, 2003); А. И. Олемской, Синергетика сложных систем. Феноменология и ста­тистическая теория (УРСС, Москва, 2009); Д. И. Трубецков, Е. С. Мчедло- ва, Л. В. Красичков, Введение в самоорганизацию открытых систем (Физмат- лит, Москва, 2005); Д. И. Трубецков, Наука о сложностях в лицах, датах и судьбах. Как закладывались основы синергетики. Пиршество духа и драма идей (УРСС, Москва, 2012).

⁶⁵ P. W. Anderson, More is different. Science, 177 (4047), 393—396 (1972); P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeons (World Scientific, Singapore, 2011).

⁶⁶ Взагалі кажучи, в науці, зокрема, в фізиці, в діалектичній єдності існу­ють дві проблеми, дві тенденції: (1) редукціонізму, тобто намаганню спрос­тити ситуацію та звести складні явища та об'єкти до мінімально можли­вих форм, до фундаментальної сутності (сутностей) речей; та (2) виникнен­ню, творінню, породженню (emergence), коли накопичення навіть однакових складових (у квантовій механіці, принципово однакових) приводить до появи нових властивостей складеного об'єкту. Той же Андерсон вказує на немину­чий зв'язок між цими тенденціями: «На рівні, коли квантова теорія перетинає теорію звичайної матерії — тобто фізику, яку стали називати фізикою кон­денсованої речовини, концепція порушеної симетрії набуває найважливішого значення: вона проявляється знову і знову в виникненні явищ кристалічнос­ті, надплинності та надпровідності, магнетизму й більш складних конденсо­ваних фаз, таких, як рідкі кристали. Саме створення нашого класичного сві­ту з мікроскопічного квантового світу є прикладом творіння: поля квантової теорії поля стають об'єктами, які можна розрізнити, або класичними рідина­ми, і ми отримуємо здатність вимірювати такі загальновизнані величини, як простір, час, і орієнтація, лише внаслідок того, що макроскопічні колективи атомів порушують квантові симетрії й стають класичними об'єктами. Таким чином, ідеї виникнення та редукціонізму є з філософської точки зору просто двома сторонами однієї медалі. Але очевидно, що в наступному столітті домі­нуватиме перша сторона, оскільки програма редукціонізму майже завершена та оскільки більшість цікавих проблем лежить на складеному боці ієрархій». P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeons (World Scientific, Singapore, 2011), р. 108—109.

⁶⁷ Хибність, або принаймні, недостатність редукціонізму в природознав­стві, зокрема в фізиці та біології, підкреслював відомий данський фізик Пер Бак [M. H. Jensen, Obituary. Per Bak (1947—2002) // Nature 410 (6913) 284 (2002)]. Свою відому книгу P. Bak, How Nature Works: The Science of Self-Orga­nized Criticality (Springer, New York, 1996) почав наступним чином: «Як Всес­віт може початися з кількох типів елементарних частинок під час Великого Вибуху, а закінчитися життям, історією, економікою та літературою? Питан­ня волає про те, що на нього треба відповісти, але його навіть зрідка задають. Чому Великий Вибух не утворює простого газу частинок або не конденсуєть­ся в один великий кристал? Ми так часто бачимо довкола складні явища, що сприймаємо їх як належне, не шукаючи подальших пояснень. Насправді, до недавнього часу дуже мало наукових зусиль приділялося розумінню того, що Природа складна.», P. 1.

⁶⁸ Д. Баумейстр, А. Экерт, А. Цайлингер, Физика квантовой информации (Постмаркет, Москва, 2002); L. E. Ballentine, Quantum Mechanics. A Modern Development (World Scientific, Singapore, 1998); A. Becker, What is Real? The Un­finished Quest for the Meaning of Quantum Physics (Basic Books, New York, 2018); J. S. Bell, Speakable and Unspeakable in Quantum Mechanics (Cambridge University Press, Cambridge, 1987); B. Just, Quantum Computing Compact. Spooky Action at a Distance and Teleporation Easy to Understand (Springer, Heidelberg, 2022).

⁶⁹ Д. А. Киржниц, Труды по теоретической физике и воспоминания в двух томах. Том первый: Теория поля, физика элементарных частиц, ядерная физика, воспоминания (Физматлит, Москва, 2001); Д. А. Киржниц, Труды по теорети­ческой физике и воспоминания в двух томах. Том второй: Статистическая мо­дель вещества, сверхпроводимость и сверхтекучесть, космология и астрофизика (Физматлит, Москва, 2001); Д. А. Киржниц, Лекции по физике (Наука, Москва, 2006); М. Клеман, О. Д. Лаврентович, Основы физики частично упорядоченных сред: жидкие кристаллы, коллоиды, фрактальные структуры, полимеры и биоло­гические объекты (Физматлит, Москва, 2007); М. В. Курик, О. Д. Лаврентович, Дефекты в жидких кристаллах: гомотопическая теория и экспериментальные исследования. Успехи. физ. наук, 154 (3), 381—431 (1988); А. Д. Линде, Фи­зика элементарных частиц и инфляционная космология (Наука, Москва, 1990); F. Englert, Nobel Lecture: The BEH mechanism and its scalar boson. Rev. Mod. Phys.,

86 (3), 843—850 (2014); M. Levin, X.-G. Wen, Colloquium: Photons and electrons as emergent phenomena. Rev. Mod. Phys., 77 (3), 871—879 (2005); Y. Nambu, Nobel Lecture: Spontaneous symmetry breaking in particle physics: A case of cross fertilization. Rev. Mod. Phys., 81 (3), 1015—1018 (2009); G. E. Volovik, Superfluid analogies of cosmological phenomena. Phys. Rep., 351 (4), 195—348 (2001); G. Volovik, The Universe in a Helium Droplet (Clarendon Press, Oxford, 2003).

⁷⁰ В. Л. Гинзбург, Л. Д. Ландау, К теории сверхпроводимости. ЖЭТФ, 20 (12), 1064—1082 (1950).

⁷¹ А. А. Абрикосов, Л. П. Горьков, И. Е. Дзялошинский, Методы кван­товой теории поля в статистической физике (Физматгиз, Москва, 1962); Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005); С. Гирвин, Квантовый эффект Холла. Необычные возбуждения и нарушенные симметрии (Институт компьютерных исследований, Москва—Ижевск, 2003); Л. С. Левитов, А. В. Шитов, Функ­ции Грина. Задачи и решения (Физматлит, Москва, 2003); М. В. Садовский, Диаграмматика. Лекции по избранным задачам теории конденсированного со­стояния (Институт компьютерных исследований, Москва—Ижевск, 2004); А. М. Цвелик, Квантовая теория поля в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2002); Дж. Шриффер, Теория сверхпроводимости (Нау­ка, Москва, 1970); P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeons (World Scientific, Singapore, 2011); H. Frohlich, Electrons in lattice fields. Adv. Phys., 3 (11), 325—361 (1954).

⁷² С. Я. Килин, Квантовая оптика. Поля и их детектирование, Издание второе стереотипное (УРСС, Москва, 2003); Дж. Клаудер, Э. Сударшан, Основы квантовой оптики (Мир, Москва, 1970); Р. Лоудон, Квантовая теория света (Мир, Москва, 1976); Л. Мандель, Э. Вольф, Оптическая когерент­ность и квантовая оптика (Физматлит, Москва, 2000).

⁷³ Ж. Адамар, Исследование психологии процесса изобретения в области ма­тематики (Советское Радио, Москва, 1970); В. Босс, Интуиция и матема­тика. Издание пятое (ЛЕНАНД, Москва, 2015); М. Бунге, Интуиция и нау­ка (Прогресс, Москва, 1967); М. Уилсон, Американские ученые и изобретате­ли (Знание, Москва, 1975); А. Б. Мигдал, Поиски истины (Молодая гвардия, Москва, 1983); Е. Л. Фейнберг, Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке (Век-2, Фрязино, 2004); В. Я. Френкель, Б. Е. Явелов, Эйнштейн: изо­бретения и эксперимент, Издание второе, переработанное и дополненное (На­ука, Москва, 1990); S. Hotta, Mathematical Physical Chemistry. Practical and Intuitive Methodology (Springer, Singapore, 2018); P. B. Medawar, Induction and Intuition in Scientific Thought (Methuen, London, 1970).

⁷⁴ Воспоминания об академике А. Б. Мигдале (Физматлит, Москва, 2003).

⁷⁵ А. Б. Мигдал, Поиски истины (Молодая гвардия, Москва, 1983), С. 90.

⁷⁶ A. L. Aczel, Entanglement. The Greatest Mystery in Physics (Four Walls Eight Windows, New York, 2002); G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics. In the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Syn­thesis of the Results (World Science, Singapore, 2001); Y. Aharonov, D. Rohrlich, Quantum paradoxes. Quantum theory for the perplexed (Wiley-VCH, Weinheim, 2005); J. Baggott, Quantum Reality. The Quest for the Real Meaning of Quantum Mechanics. A Game of Theories (Oxford University Press, Oxford, 2020); J.-D. Ban- cal, On the Device-Independent Approach to Quantum Physics. Advances in Quan­tum Nonlocality and Multipartite Entanglement Detection (Springer, Cham, 2014); A. Bokulich, G. Jaeger (eds.), Philosophy of Quantum Information and Entanglement (Cambridge University Press, Cambridge, 2010); J. Brody, Quantum Entanglement (The MIT Press, Cambridge, London, 2020); D. J. Griffiths, D. F. Schroeter, In­troduction to Quantum Mechanics. Third edition (Cambridge University Press, Cam­bridge, 2018); B. Clegg, The God Effect. Quantum Entanglement, Science's Strangest Phenomenon (St. Martin's Griffin, New York, 2009); R. Clifton, Quantum Entangle­ments (Oxford University Press, Oxford, 2004); A. Cordero (ed.), Philosophers Look at Quantum Mechanics (Springer, Cham, 2019); J. G. Cramer, The Quantum Hand­shake. Entanglement, Nonlocality and Transactions (Springer, Cham, 2017); D. Durr, S. Goldstein, N. Zanghi, Quantum Physics Without Quantum Philosophy (Springer, Heidelberg, 2013); A. Hobson, Tales of the Quantum. Understanding Physics' Most Fundamental Theory (Oxford University Press, Oxford, 2017); L. Ruetsche, Inter­preting Quantum Theories. The Art of the Possible (Oxford University Press, New York, 2011); A. Zeilinger, Dance of the Photons. From Einstein to Quantum Telepor­tation (Farrar, New York, 2010).

⁷⁷ Э. Шредингер, Избранные труды no квантовой механике (Наука, Мо­сква, 1976).

⁷⁸ S. Wolfram, A Project to Find the Fundamental Theory of Physics (Wolfram Media, Friesens, 2020).

⁷⁹ F. F. Evans-Martin, D. A. Cooley, The Nervous System (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2005); R. W. Krohmer, D. A. Cooley, The Reproduc­tive System (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); D. Light, D. A Co­oley, Cells, Tissues and Skin (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); D. B. Light, D. A. Cooley, The Senses (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); L. Rushton, D. A. Cooley, Endocrine System (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); G. Stewart, D. A. Cooley, The Immune System (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); G. Stewart, D. A. Cooley, The Skeletal and Mus­cular Systems (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); R. J. Sullivan, D. A. Cooley, Digestion and Nutrition (Chelsea House Publications, Philadelphia, 2004); S. Whittemore, D. A. Cooley, The Circulatory System (Chelsea House Publi­cations, Philadelphia, 2004); T. Zerucha, D. A. Cooley, Human Development (Chel­sea House Publications, Philadelphia, 2004). Зробімо два зауваження до цих над­звичайно корисних та цікавих книжок. По-перше, в деяких з них фактич­но описують підсистеми систем, назви яких винесені в їхні назви. По-друге, гарним доповнення до цієї серії є книжка M. W. Dubin, How the Brain Works (Wiley-Blackwell, Malden, Massachusetts, 2002).

⁸⁰ V. Kuznetsov, Is the philosophy of science a science? From a view of the Ukrai­nian philosopher of science. В А. М. Єрмоленко (ред.). Філософські діалоги, вип. 17—18, Філософія в Академії: досягнення, проблеми, перспективи (до 100-річчя НАН України), р. 162—183 (2018).

⁸¹ С. А. Лебедев. Научная теория, В С. А. Лебедев. Филocoфия науки: Краткая энциклonедия. (Ocнoвные набавления, кoнцеnции, категoрии) (Ака­демический проект, Москва, 2008), с. 458; С. Тулмин. Челoвечеcкoе мнима- ние (Прогресс, Москва, 1984); S. Korner. Conceptual Thinking. A Logical Inquiry (Dover Publications, New York, 1959).

⁸² F. Suppe, The search for philosophic understanding of scientific theories, In F. Suppe (ed.): The Structure of Scientific Theories (University of Illinois Press, Chicago, 1974).

⁸³ W. Balzer, C. U. Moulines, J. D. Sneed, The Architectonic for Science. The Structuralist Program. (Reidel, Dordrecht, 1987); В. Бальцер, Дж. Снід, Новий структуралізм. Філософська і соціологічна думка, № 10, с. 93—95 (1989).

⁸⁴ F. Suppe, The Semantic Conception of Theories and Scientific Realism (Uni­versity of Illinois Press, Urbana, 1998); F. Suppe, Scientific Theories, In Routledge Encyclopedia of Philosophy. Version 1.0 (Routledge, London, 1998), p. 8539—8551.

⁸⁵ Нагадаємо, що у фізиці конфігураційним простором називається аб­страктний багатовимірний простір, у якому система у певному своєму стані в деякий момент часу репрезентується точкою цього простору. Моделювання досліджуваної системи полягає у встановленні динамічного зв'язку між точ­ками цього простору.

⁸⁶ D. M. Newitt, Percy Williams Bridgman. 1882—1961. Biogr. Memoirs Fel­lows Roy. Soc., 8, 27—40 (1962).

⁸⁷ «... any theory is what it actually does, not what it says it does or what its author thinks it does, for these are often very different things indeed», згідно з P. W. Bridgman, The Nature of Physical Theory (Princeton University Press, Princ­eton, NJ, 1936), р. 5—15.

⁸⁸ S. Bromberger, Why-Questions, In A. Baruch, Readings in the Philosophy of Science (Prentice Hall, Englewood Cliffs, NJ, 1966). P. 66—84; J. Hintikka, So­cratic Epistemology. Explorations of Knowledge Seeking by Questioning (Cambridge University Press, Cambridge, 2007); A. Koura, An Approach to Why-Questions. Syn- these, 74 (2), 191—206 (1988); N. Sanitt, Science as a Questioning Process (Institute of Physics Publishing, Bristol, 1996).

⁸⁹ G. Vico, The First New Science. Edited and translated by Leon Pompa (Cam­bridge University Press, Cambridge, 2002), р. 57.

⁹⁰ H. A. Simon, The architecture of complexity. Proc. Amer. Philos. Soc., 6, 469 (1962).

⁹¹ «Потрібна була б велика кількість величин, визначених по-різному, щоб охопити всі наші інтуїтивні уявлення про значення складності та її про­тилежності — простоти. Крім того, кожна величина буде дещо залежати від контексту. Іншими словами, складність, як би вона не була визначена, не є повністю внутрішньою властивістю описаної сутності; це також певною мі­рою залежить від того, як робиться опис.... ми повинні розуміти, що склад­ність залежатиме від рівня деталізації, на якому описується сутність, від того, що ми називаємо у фізиці грубим зерном. Крім того, використовувана мова вплине на мінімальну довжину опису. Ця мінімальна довжина також зале­жатиме від знань і розуміння світу, що передбачається: опис носорога мож­на скоротити, якщо вже відомо, що таке ссавець. Перерахувавши ці різні види контекстної залежності, ми можемо сконцентруватися на головній осо­бливості «сирої» складності, яка стосується довжини найкоротшого повідо­млення....». See: M. Gell-Mann, The simple and the complex, In D. S. Alberts, A. S. Czerwinski (eds.), Complexity, Global Politics, and National Security (Washing­ton, National Defense University, 1997), р. 2—3.

⁹² Ф. Адамс, Г. Лафлин, Пять возрастов Вселенной: в глубинах физи­ки вечности (РХД, Москва, 2006); Ф. Адамс, Наш живой мультиверс. Книга бытия в 0 +7 главах (РХД, Москва, 2006); С. Вайнберг, Первые три минуты. Современный взгляд на происхождение Вселенной (Энергоиздат, Москва, 1981); Я. М. Крамаровский, В. П. Чечев, Синтез элементов во Вселенной (Наука, Москва, 1987); И. К. Розгачева, Самоорганизующиеся системы во Вселенной (Знание, Москва, 1989); J. D. Barrow, New Theories of Everything (Oxford Uni­versity Press, Oxford, 2007); V. E. Fortov, Extreme States of Matter on Earth and in the Cosmos (Springer, Berlin, 2011); M. S. Longair, Galaxy Formation. Second Edition (Springer, Berlin, 2008); M. M. Woolfson, Materials, Matter and Particles. A Brief History (Imperial College Press, London, 2010); M. M. Woolfson, The For­mation of the Solar System. Theories Old and New. Second Edition (Imperial College Press, London, 2015).

⁹³ Іноді системність науки розглядається мовби з пташиного польоту, без занурення в тлумачення окремої науки як мережі наукових теорій. На­приклад, знаний ентузіаст застосування системного підходу до аналізу сус­пільства Ніклас Луманн присвятив науці як підсистемі суспільства цілу книгу (N. Luhmann, Die Wissenschaft Der Gesellschaft (Suhrkamp, Baden-Baden, 1982)). Вона містить майже на кожній сторінці слова з коренем «теор». Проте від­сутність навіть змістовних описів того, що він називає теоріями, робить над­то нечіткими його твердження про науку та припускає безліч інтерпретацій його розлогих міркувань про науки. В цій книзі він називає теоріями різ­ні формоутворення знання та пізнання: від тих, про які існує консенсус, що вони є теоріями (математичні, фізичні та біологічні теорії), до тих, щодо яких застосування цієї назви є або метафоричним, або традиційним, або пробле­матичним (теорії пізнання, теорії науки, теорії сучасного суспільства, тео­рія автопоетичних систем тощо). Причому в останніх випадках так звані тео­рії вочевидь не мають ту будову та не виконують ті функції, які зазвичай асо­ціюють з першими випадками. Надання статусу теорій дискусійним думкам, доктринам та вченням з метою приписування їм ілюзії завершеності та до­веденості вводить в оману читача та схоже на мало обґрунтоване з наукової точки зору маніпулювання погано та неохайно продуманою термінологією. Міркування цього автора про науку рясніють посиланнями на класиків фі­лософії та модних володарів думок 60—80 років минулого століття, які зараз вже зникли з обговорення в наукових та філософських спільнотах. У його праці немає жодних намагань розглянути науку як соціальній інститут по ви­робництву нового знання. Хотілося би вірити, що в його аналізі інших під­систем суспільства він коректніше вводить та переконливіше застосовує по­трібну для цього термінологію.

⁹⁴ П. Йолон, Системність наукових знань і дійсність. Проблема системно­го аналізу наукових знань і поняття теоретичної системи (АН УРСР, Інститут філософії, Київ, 1967).

⁹⁵ P. Hoyningen-Huene. Systematicity. The Nature of Science (Oxford University Press, Oxford, 2013), р. 27.

⁹⁶ Попри часте застосування слова «теорія» в працях щодо системного підходу їх автори, як правило, не аналізують типи системності наукових те­орій; див., напр.: И. К. Лисеев, В. Н. Садовский (ред). Системный подход к современной науке (к 100-летию Н.Л. фон Берталанфи). (Прогресс, Москва, 2004).

⁹⁷ М. Б. Менский, Человек и квантовый мир. Странности квантового мира и тайна сознания (Век-2, Москва, 2005).

⁹⁸ М. Джеммер, Эволюция понятий квантовой механики (Наука, Москва, 1985); M. Jammer, The Philosophy of Quantum Mechanics. The Interpretations of Quantum Mechanics in Historical Perspective (John Wiley and Sons, New York, 1974).

⁹⁹ С. Павлов, Аксиоматическая теория обозначения и онтология Лесневско- го. Вестник Российского университета дружбы народов. Серия Философия 4, 35-46 (2013).

¹⁰⁰ М. Фуко. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук (Прогресс, Мос­ква, 1977), с. 28.

¹⁰¹ Yu. A. Berezhnoy, The Quantum World of Nuclear Physics (World Scientific, Singapore, 2005).

¹⁰² В. Г. Сурдин (ред.), Галактики, (Физматлит, Москва, 2013).

¹⁰³ Е. И. Бутиков, А. С. Кондратьев, Физика для углубленного изучения. Том первый. Механика (Физматлит, Москва, 2000).

¹⁰⁴ Е. И. Бутиков, А. С. Кондратьев, Физика для углубленного изучения. Том второй. Электродинамика. Оптика (Физматлит, Москва, 2000).

¹⁰⁵ Е. И. Бутиков, А. С. Кондратьев, В. М. Уздин, Физика для углубленного изучения. Том третий. Строение и свойства вещества (Физматлит, Москва, 2000).

¹⁰⁶ В. Л. Васюков, Теория, В И. Касавин (ред.), Энциклопедия философии и эпистемологии науки (Канон⁺, Москва, 2009), с. 976.

¹⁰⁷ С. А. Лебедев, Философия науки: краткая энциклопедия (основные на­правления, концепции, категории) (Академический проэкт, Москва, 2008), с. 458.

¹⁰⁸ К. Доннер, Тайны анатомии (Мир, Москва, 1988).

¹⁰⁹ В. Эллиот, Д. Эллиот, Биохимия и молекулярная биология (МАИК, Москва, 2002).

¹¹⁰ A. Mazure, V. Le Brun, Matter, Dark Matter, and Anti-Matter. In Search of the Hidden Universe (Springer, NY, 2012).

¹¹¹ В. Г. Сурдин (ред.), Небо и телескоп (Физматлит, Москва, 2008).

¹¹² P. Achinstein, Concepts of Science. A Philosophical Analysis (The John Hop­kins Press, Baltimore, 1968).

¹¹³ L. Komatsu, Recent views of conceptual structure. Psychological Bulletin, 112

(3), 500-526 (1992).

¹¹⁴ C. Peacocke, A Study of Concepts (MIT, Cambridge, MA, 1992).

¹¹⁵ В. Кузнецов, Понятие и его структуры. Методологический анализ (Ин­ститут философии НАНУ, Киев, 1997).

¹¹⁶ G. Rey, Concepts, In Routledge Encyclopedia of Philosophy (Routledge, Lon­don 1998), р. 1446-1459.

¹¹⁷ J. Fodor, Concepts. Where Cognitive Science Went Wrong (Oxford University press, Oxford, 1998).

¹¹⁸ Van P. Loocke (ed.), The Nature of Concepts. Evolution, Structure and Rep­resentation (Routledge, London, 1999).

¹¹⁹ S. Margolis, S. Laurence (eds.), Concepts: Core Readings (MIT Press, Cambridge, Massachusetts, 1999).

¹²⁰ E. Margolis, S. Laurence, The Conceptual Mind. New Directions in the Study of Concepts (The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, 2015).

¹²¹ G. Murphy, The Big Book of Concepts (A Bradford Book, Cambridge, 2002).

¹²² Наприклад, у праці: Ю. Хабермас, Техника и наука как идеология (Праксис, Москва 2007) приблизно 100 разів використовуються слова з ко­ренем «теор», але немає роз’яснення того, що розуміється під теорією. Це уможливлює його використання стосовно вельми різних утворень людського розуму — від критичної теорії духовності до фізичних теорій. Прихильники цього автора, щоб надати вагу його твердженням про науку, підкреслюють, що на початку 60-х років минулого століття він вивчав тогочасну філософію науки та соціальні науки. Але цим вони визнають, що всі його міркування про науку базуються на уявленнях, які принаймні дуже застаріли. J. B. Thompson, D. Held (eds.). Editors' Introduction. In Habermas. Critical Debates (MacMillan Press, London, 1982), р. 6—7.

Не торкаючись питань впливу на Табермаса соціальних наук, якими вони були на початку 60-х років, коротенько зупинимося лише на пов’язаних з фі­лософією науки засадах вчення цього німецького філософа, найпопулярні- шого серед колишніх фахівців з діалектичного та історичного матеріалізму.

(1) Уявлення Табермаса про філософію науки, а отже, й про науку взага­лі формувалися в 60-ті роки минулого століття, в часи панування логічного позитивізму та неопозитивізму. Офіційним стислим філософсько-науковим формулюванням цих уявлень стала стандартна концепція наукової теорії як розвинутої форми систем наукового знання. Не сумніваючись у тому, що пан Табермас був старанним дослідником, зауважимо, що картина науки, яка ви­пливала з указаної концепції, виявилася, м’яко кажучи, неадекватною. В цьо­му сенсі її критика Табермасом була схожа на боротьбу відомого персонажу Сервантеса з неправильно сприйнятими вітряками. В подальшому, аналізую­чи наукові теорії, він посилався на її спрощені концепції науки, притаманні поглядам Т. Куна і К. Поппера.

(2) Теза про неможливість «чистого знання» спростовується, крім відо­мих з античних часів логіки і математики, ще й теоретичною фізикою та «чи­стою теорією права».

(3) Не може бути конструктивним фреймом для побудови критичної тео­рії висування альтернативи неадекватному уявленню про математичні та при­родничі теорії, тому що заперечення хибної й однобічної точки зору не стає автоматично повною істиною.

(4) Переконання Табермаса та його численних прихильників, інтерпре­таторів і адептів у тому, що критична теорія не може будуватися за зразком теорій, запозичених із природничих наук, ґрунтується на хибних уявленнях про такі теорії.

(5) Твердження, що позитивізм як філософія науки викидав зі своєї кар­тини науки аспекти рефлексії над нею, не означає, що саморефлексія та са­моусвідомлення не були притаманні майже всім творцям сучасної науки від Талілея і Ньютона до Айнштайна і Бора.

(6) Притаманний Канту спосіб епістемологічної рефлексії, коли розгля­даються умови можливості знання, не є єдино можливим і ефективним у чис­ленних спробах осмислення сучасного наукового знання. Принаймні деякі напрями сучасної філософії науки переважно опікуються не аналізом мож­ливості знання взагалі, а конкретними дослідженнями реальних систем нау­кового знання. У світлі цього звернімо увагу на те, що в працях з критичної теорії відсутні вказівки на її склад та структури. Є критична теорія і баста.

(7) Замість розробки адекватної концепції конкретних систем науково­го знання Габермас критикує поширені явно неадекватні уявлення про нау­ку взагалі.

(8) Справді, такі уявлення можна знайти у деяких філософів і вчених. Він є всього лише одним із таких філософів, чиї уявлення про науку небага­то вартують, адже вони не мають достатніх фахових знань про сучасну нау­ку. Щодо науковців, то корисно мати на увазі максиму римських юристів, що ніхто не може бути суддею у власній справі. І ті, й інші висловлюють бага­то цікавих і важливих несистематичних думок про науку та системи науково­го знання, але посилання на них не може слугувати заміною більш глибоко­го систематичного розуміння науки, яке, на жаль, відсутнє у численних пра­цях Габермаса.

(9) Протиставлення наявної за Габермасом єдиної моделі науки та кіль­кох форм наукових досліджень, кожне з яких відбувалося за певних особ­ливих обставин, не є достатньо обґрунтованим. З одного боку, всі науки об’єднує спільний пізнавальний інтерес, а розрізняються вони перш за все тим, які сфери реальності вони досліджують. З іншого боку, вигадування яки­хось ненаукових форм пізнання, альтернативних до науки, відкриває шлях для трактування ненаукових форм ставлення до світу як рівноправних з нау­кою способів його пізнання.

(10) Наука виникла та розвивається не в соціально-культурному вакуу­мі, а в соціальному світі, який уже давно не може існувати без науки і прак­тичного втілення її пізнавальних результатів. Науки якраз і слід розглядати як соціально зумовлене втілення введених Габермасом типів інтересів, які він трактує як фундаментальні, тобто первинні щодо науки характеристики. На даний час сперечатися, що є первинним, а що вторинним — це повторюва­ти відомий безплідний спір про курку та яйце, не маючи наукової картини іс­торії розвитку біологічних організмів. Сучасний соціальній світ, такий, яким він є, неможливий без наук, тому додавання до нього нових вимірів нічого не додає до його розуміння і є, по суті, зайвим.

(11) Не розрізняючи фундаментальну та прикладну науки, Габермас ро­бить хибний висновок, що наукове знання як знання не є чистим та неза- плямованим продуктом об’єктивного дослідження. Однак і фундаментальне знання про природний і соціальний світи, тобто про притаманні ним форми диференціації, їх атрибути, закономірності існування та розвитку, як і при­кладне знання про те, як використовувати отримане завдяки пізнавальному інтересу фундаментальне знання не лише для реалізації інших інтересів, а й для створення нових, безперечно є необхідними умовами для реалізації про­цесів відтворення соціального світу.

¹²³ Е. К. Войшвилло, Понятие как форма мышления. Логико-гносеологи­ческий анализ (МГУ, Москва, 1989).

¹²⁴ А. Е. Конверский, Логика традиционная и современная (Идея-Пресс, Москва, 2010).

¹²⁵ D. V. Gabay, F. G. Pelletier and J. Woods (eds.), Logic: A History of Its Central Concepts. Handbook of the History of Logic. Vol. 11. Ed. by (Elsevier, Dordrecht, 2012).

¹²⁶ W. Heitler, Elementary Wave Mechanics (Clarendon Press, Oxford, 1956).

¹²⁷ F. Late, Do we really understand quantum mechanics? (Cambridge Univer­sity Press, Cambridge, 2012).

¹²⁸ A. Ney and D. Z. Albert (eds.), The Wave Function. Essays on the Metaphys­ics of Quantum Mechanics (Oxford University Press, Oxford, 2013).

¹²⁹ A. Hobson, There are no particles, there are only fields. Amer. J. Phys., 81 (3), 211—223 (2013).

¹³⁰ Ось що стверджує відомий американський учений С. Вайнберг: «З чого створений світ? Це питання, мабуть, найглибше і найдавніше у всій науці. Греки задавали це питання за сто років до часів Сократа. На той час, коли я став аспірантом, відповідь, мабуть, була надана. Світ створений не з води, землі, повітря або вогню, а з полів. Існує електромагнітне поле, яке при за­стосуванні до нього квантової механіки проявляється у вигляді пучків енер­гії, імпульсу — частинок, які називаються фотонами. Існує електронне поле, яке подібно до квантування виглядає як частинки, названі електронами. А є й інші сфери, про які ми наприкінці 1950-х знали, що ще не знали. Слабкі та сильні взаємодії були досить загадковими. Було зрозуміло, що не повинно бути просто електронів і фотонів. Але ми з нетерпінням чекали опису приро­ди, яка в основному складається з полів, як складових всього»: S. Weinberg, On the development of effective field theories. Eur. Phys. J., H 46 (1), р. 6 (2021).

¹³¹ V. Kuznetsov, Theories and Concept Metamorphoses. In C. Hubig und H. Poser (Hrsg), Cogita humana — Dynamik des Wissens und der Werte. XVII Deutscher KongreB fur Philosophie.Workshop-Beitrage. Band 1. (Allgemeine Ge­sellschaft fur Philosophie in Deutschland und Institut fur Philosophie der Universi- tat: Leipzig, 1996), p. 568—575.

¹³² V. Kuznetsov, On the triplet frame for concept analysis. Theoria, 14, 1, 39—62 (1999).

¹³³ V. Kuznetsov, The Triplet Modeling of Concept Connections. In A. Rojszczak, J. Cachro and G. Kurczewski (eds.), Philosophical Dimensions of Logic and Science. Selected Contributed Papers from the Eleventh International Congress of Logic, Methodology, and Philosophy of Science (Kluwer, Dordrecht, 2003), р. 317—330.

¹³⁴ В. Кузнєцов, Поняття як формоутворення систем наукового знання. В М. Попович (ред.), Проблеми теорії ментальності, (Наукова думка, Київ,

2006), с. 163.

¹³⁵ Д. Ю. Манин, Наука в кривом зеркале: Лакатос, Фейерабенд, Кун. Б за­щиту науки. Бюллетень № 3. (Комиссия РАН по борьбе с лженаукой, Мо­сква, 2008), с. 48.

¹³⁶ L. Wolpert, The Unnatural Nature of Science (Harvard University Press, Cambridge, MA, 1993). P. 103.

¹³⁷ T. Hockey, J. L. Bartlett, D. C. Boice, Solar System. Between Fire and Ice (CRC Press, Boca Raton, 2022).

¹³⁸ L. von Bertalanffy, General system theory — A Critical Review, General sys­tems, 1962, 7, 1: 1—20.

¹³⁹ Г. Кантор, Работы по теории множеств (Наука, Москва, 1985), с. 173.

¹⁴⁰ М. М. Боголюбов, Лекції з квантової статистики. Питання статис­тичної механіки квантових систем (Радянська школа, Київ, 1949).

¹⁴¹ А. Я. Хинчин, Математические основания квантовой статистики (Гос- техтеориздат, Москва—Ленинград, 1951).

¹⁴² В. А. Успенский, Математическое и гуманитарное: преодоление барьера (Издательство МЦНМО, Москва, 2012), с. 33.

¹⁴³ G. J. Klir, Facets of Systems Science (Springer Science, New York, 2001), р. 90.

¹⁴⁴ Л. Э. Гуревич, А. Д. Чернин, Происхождение галактик и звезд. Изда­ние второе (Наука, Москва, 1987); Ю. Н. Ефремов, Вглубь Вселенной. Звезды, галактики и мироздание (УРСС, Москва, 2003); Ю. Н. Ефремов, Звездные ост­рова. Галактики звезд и Вселенная галактик (Век 2, Фрязино, 2005); И. Л. Ро­зенталь, Проблемы начала и конца Метагалактики (Знание, Москва, 1985); В. Г. Сурдин (ред.), Галактики (Физматлит, Москва, 2013); А. А. Сучков, Га­лактики закомые и загадочные (Наука, Москва, 1988); M. S. Longair, Galaxy Formation (Springer, Berlin, 2008); L. S. Sparke, J. S. Gallagher III, Galaxies in the Universe: An Introduction. 2^nd ed. (Cambridge University Press, Cambridge, 2007).

¹⁴⁵ И. С. Дмитриев, Неизвестный Ньютон. Силуэт на фоне эпохи (АЛЕТЕ- ЙЯ, Санкт-Петербург, 1999); И. Ю. Кобзарев, Ньютон и его время (Знание, Москва, 1978); И. Ньютон, Математические начала натуральной философии (Наука, Москва, 1989); J. Z. Buchwald, M. Feingold, Newton and the Origin of Civilization (Princeton University Press, Princeton, 2012); N. Guicciardini, Reading the Principia. The Debate on Newton's Mathematical Methods for Natural Philosophy from 1687 to 1736 (Cambridge University Press, Cambridge, 2003); R. S. Westfall, Never at Rest. A Biography of Isaac Newton (Cambridge University Press, Cam­bridge, 1980).

¹⁴⁶ А. И. Китайгородский, Молекулярные кристаллы (Наука, Москва, 1971).

¹⁴⁷ К. Вилли, Биология (Мир, Москва, 1966).

¹⁴⁸ F. Dyson, Origins of Life (Cambridge University Press, Cambridge, 2004).

¹⁴⁹ Д. И. Трубецков, Е. С. Мчедлова, Л. В. Красичков, Введение в самоор­ганизацию открытых систем (Физматлит, Москва, 2005).

¹⁵⁰ Дж. Эллиот, П. Добер, Симметрия в физике. Том первый: Основные принципы и простые приложения (Мир, Москва, 1983).

¹⁵¹ А. Е. Саргсян, Строительная механика. Механика инженерных конструк­ций (Высшая школа, Москва, 2004); С. П. Тимошенко, Прочность и колебания элементов конструкций (Наука, Москва, 1975); С. П. Тимошенко, Д. Х. Янг, У. Уивер, Колебания в инженерном деле (Машиностроение, Москва, 1985).

¹⁵² E. D. Commins, Quantum Mechanics. An Experimentalist’s Approach (Cam­bridge University Press, Cambridge, 2014); F. Giustino, Electron-phonon interactions from first principles. Rev. Mod. Phys., 89 (1), 015003 (2017); E. H. Lieb, R. Seir­inger, The Stability of Matter in Quantum Mechanics (Cambridge University Press, Cambridge, 2010); N. Prokofev, What makes a crystal supersolid? Adv. Phys., 56 (2), 381—402 (2007).

¹⁵³ Дж. Г. Дарвин, Приливы и родственные им явления в Солнечной системе, Издание второе (Наука, Москва, 1965); С. Картер, Королевство приливов (Ги- дрометеоиздат, Ленинград, 1977); П. Мельхиор, Земные приливы (Мир, Мо­сква, 1968).

¹⁵⁴ Про нетривіальний вплив поєднання цих двох типів причин на роз­виток системи космологічного знання дивись, наприклад, P. J. E. Peebles, Anomalies in physical cosmology, Ann. Phys., 447 (Part 1), 169159 (2022).

¹⁵⁵ Ю. А. Бережной, Удивительный квантовый мир (Мастер-класс, Киев,

2007).

¹⁵⁶ Ч. Лоукотка, Развитие письма (ИЛ, Москва, 1950).

¹⁵⁷ Ю. Кнорозов. Система письма древних майя (Изд-во АН СССР, Мо­сква, 1955).

¹⁵⁸ И. Фридрих, История письма (Наука, 1979).

¹⁵⁹ Ю. Кнорозов (ред.), Древние системы письма. Этническая семиотика (Наука, Москва, 1986).

¹⁶⁰ Ю. Кнорозов (ред.), Вопросы этнической семиотики. Забытые системы письма (Наука, Москва, 1999)^.

¹⁶¹ Д. Даймонд, Ружья, микробы и сталь (АСТ, Москва, 2010).

¹⁶² Н. П. Клепиков (ред.) Квантовая механика. Терминология, (Наука, Мо­сква, 1985).

¹⁶³ К. А. Томилин, Фундаментальные физические постоянные в историчес­ком и методологическом аспектах (Физматлит, Москва, 2006).

¹⁶⁴ J. E. Hirsch, An index to quantify an individual’s scientific research output. Proc. Natl. Acad. Sci. (USA), 102 (46), 16569-16572 (2005).

¹⁶⁵ L. V. Woodcock. Phlogiston theory and chemical revolutions. Bull. Hist. Chem., 30, 2: 63-69 (2005).

¹⁶⁶ Ю. С. Степанов, Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип При­чинности, Язык и наука конца 20 века (Наука, Москва, 1995), с. 35.

¹⁶⁷ L. Pessoa, The Entangled Brain. How Perception, Cognition, and Emotion Are Woven Together (The MIT Press, Cmabridge, MA, 2022)

¹⁶⁸ J. S. Bruner and L. Postman, On the perception of incongruity. A paradigm. J. Personality, 18 (2), 206-223 (1949).

¹⁶⁹ А. Даан-Дальмедико, Ж. Пейффер, Пути и лабиринты. Очерки по исто­рии математики (Мир, Москва, 1986), с. 211.

¹⁷⁰ A. A. Michelson, The relative motion of the Earth and of the luminiferous ether. Amer. J. Sci., s. 3-22 (128), 120-129 (1881).

¹⁷¹ У. И. Франкфурт, А. М. Френк, Оптика движущихся тел (Москва, На­ука, 1972).

¹⁷² A. Lightman, Searching for Stars on an Island in Maine (Pantheon Books, New York, 2018).

¹⁷³ А. М. Жаботинский, Концентрационные автоколебания (Москва, Нау­ка, 1974).

¹⁷⁴ Деякі автори, розглядаючи практичні наукові теорії або навіть проек­ти їх конструювання, так само, як і ми, приходять до висновку про необхід­ність виокремлення в них різних складників, але не звертають уваги на від­повідні підсистеми. Наприклад, фахівці у такій, здавалося би, далекій від те­оретичної фізики науки як екологія розрізняють багато компонентів її тео­рій. [S. T. A. Pickett, J. Kolasa, C. G. Jones, Ecological Understanding, The Nature of Theory and the Theory of Nature. 2^nd ed. (Academic Press, Burlington, 2007), р. 63]. Деякі з них явно входять у запропоновані нами підсистеми полісис- темної реконструкції: визначення, закони та підтверджені узагальнення; мо­делі (у тому числі факти як описи явищ); гіпотези; процедури; рамки — як одна зі структур логістичної підсистеми. Інші можуть бути залучені туди опо­середковано. Наприклад, домен — предметна галузь не може входити до тео­рії, але має бути представленою в її онтичній підсистемі. Частина компонен­тів, розглянутих у цитованій вище праці, може бути долучена до нашої схе­ми частково. Скажімо, поняття закономірностей досліджуваних явищ є під- множиною множини понять складників теорії та явищ з її предметної галузі; припущення як умови або структури необхідні для побудови підсистем теорії, мають бути запозичені з джерел поза теорією. Таке виокремлення стало фак­тично золотим стандартом міркувань про природу наявних та можливих тео­рій в екології. Дивись, зокрема: S. M. Scheiner, M. R. Willig (eds.), The Theory of Ecology (University of Chicago Press, Chicago, 2011) та B. Travassos-Britto, R. Pardini, C. N. El-Hani, P.I, Prado, Towards a pragmatic view of theories in ecol­ogy. Oikos, 130 (6), 821-830 (2021).

Проте цитовані автори не розглядають багато інших, описаних вище, складників теорії та не розрізняють їх типи (зокрема, мови, операції та оцін­ки). Вони правильно вказують на важливість узгодженості та незалежності виокремлених ними компонентів, але роблять лише перші кроки в розкрит­ті характеру цих ознак системності теорій. Тим не менш, навіть така частко­ва реконструкція теорій дає змогу говорити про зміну та «покращення» тео­рії, відповідно, внаслідок отримання нових фактів та/або її внутрішніх удо­сконалень.

¹⁷⁵ V. Kuznetsov, Modified structure-nominative reconstruction of practical physi­cal theories as a frame for the philosophy of physics. Епістемологічні дослідження в філософії, соціальних і політичних науках, 4 (1), 20—28 (2021).

¹⁷⁶ J. de Nobel, The discovery of superconductivity. Phys. Today, 49 (9), 40—42 (1996); H. Kamerlingh Onnes, Further experiments with liquid helium. C. On the change of electric resistance of pure metals at very low temperatures etc. IV. The re­sistance of pure mercury at helium temperatures. Communs Phys. Lab. Univ. Leiden 120, р. 3—5 (1911); D. van Delft, P. Kes, The discovery of superconductivity. Phys. Today, 63 (9), 38—43 (2010).

¹⁷⁷ S. Reif-Acherman, Heike Kamerlingh-Onnes: Master of experimental technique and quantitative research. Phys. Perspect., 6 (2), 197—223 (2004); D. van Delft, Freezing Physics. Heike Kamerlingh-Onnes and the Quest for Cold (Koninklijke Ned- erlandse Akademie van Wetenschappen, Amsterdam, 2007).

¹⁷⁸ J. Bardeen, L. N. Cooper, J. R. Schrieffer, Theory of superconductivity. Phys. Rev., 108 (5), 1175—1204 (1957). Аналіз сутності цієї моделі та її різновидів можна знайти в наступних джерелах: R. Anglani, R. Casalbuoni, M. Ciminale, N. Ippolito, R. Gatto, M. Mannarelli, M. Ruggieri, Crystalline color superconductors. Rev. Mod. Phys., 86 (2), 509—561 (2014); M. de Llano, J. F. Annett, Generalized Cooper pairing in superconductors. Int. J. Mod. Phys., B 21 (21), 3657—3686 (2007); A. M. Gabovich, V. I. Kuznetsov, What do we mean when using the acronym ‘BCS’? The Bardeen—Cooper—Schrieffer theory of superconductivity. Eur. J. Phys., 34 (2), 371—382 (2013); C. Kallin, J. Berlinsky, Chiral superconductors. Reр. Progr. Phys., 79 (5), 054502 (2016); V. Z. Kresin, S. A. Wolf, Electron-lattice interaction and its impact on high T_c superconductivity. Rev. Mod. Phys., 81 (2), 481—501 (2009); A. J. Leggett, A theoretical description of the new phases of liquid 3He. Rev. Mod. Phys., 47 (2), 331—414 (1975); A. J. Leggett, Some thoughts about two dimensionalities and cuprate superconductivity. J. Supercond. Novel Magn. 19 (3—5), 187—192 (2006).

¹⁷⁹ L. Hoddeson, V. Daitch, True Genius. The Life and Science of John Bardeen (Joseph Henry Press, Washington, DC, 2002).

¹⁸⁰ M. Niaz, S. Klassen, B. McMillan, D. Metz, Leon Cooper's Perspective on Teaching Science: An Interview Study. Sci. & Educ., 19 (1), 39—54 (2010).

¹⁸¹ D. J. Scalapino, In honor of J. Robert Schrieffer's 70th birthday. J. Supercond. Novel Magn., 14 (4), 461—463 (2001).

¹⁸² В. Л. Гинзбург, Д. А. Киржниц (Ред.), Проблема высокотемпературной сверхпроводимости (Наука, Москва, 1977); Ю. В. Копаев, К теории взаимосвязи электронных и структурных превращений и сверхпроводимости, В Н. Г. Басов (ред.), Труды ФИАН, Том 86, Некоторые вопросы сверхпроводимости (Нау­ка, Москва, 1975), стр. 3—100; R. Casalbuoni, G. Nardulli, Inhomogeneous su­perconductivity in condensed matter and QCD. Rev. Mod. Phys., 76 (1), 263—320 (2004); C-W. Chen, J. Choe, E. Morosan, Charge density waves in strongly corre­lated electron systems. Reр. Progr. Phys., 79 (8), 084505 (2016); G. Gruner, Density Waves in Solids (Addison-Wesley, Reading, MA, 1994); B. I. Halperin, T. M. Rice, The excitonic state at the semiconductor-semimetal transition. Solid State Phys., 21, 115—192 (1968).

¹⁸³ M. G. Alford, A. Schmitt, K. Rajagopal, T. Schafer, Color superconductivity in dense quark matter. Rev. Mod. Phys., 80 (4), 1455—1515 (2008); R. Casalbuoni, G. Nardulli, Inhomogeneous superconductivity in condensed matter and QCD. Rev. Mod. Phys., 76 (1), 263—320 (2004); K. Fukushima, T. Hatsuda, The phase dia­gram of dense QCD. Reр. Progr. Phys., 74 (1), 014001 (2010).

¹⁸⁴ О. Г. Ситенко, В. К. Тартаковський, Теорія ядра (Либідь, Київ, 2000); R. Casalbuoni, G. Nardulli, Inhomogeneous superconductivity in condensed matter and QCD. Rev. Mod. Phys., 76 (1), 263—320 (2004).

¹⁸⁵ M. G. Alford, A. Schmitt, K. Rajagopal, T. Schafer, Color superconductivity in dense quark matter. Rev. Mod. Phys., 80 (4), 1455—1515 (2008); R. Casalbuoni, G. Nardulli, Inhomogeneous superconductivity in condensed matter and QCD. Rev. Mod. Phys., 76 (1), 263—320 (2004).

¹⁸⁶ Про філософське значення цієї моделі Філ Андерсон висловив думку, хоча й в притаманній йому афористично-туманній формі: «Спочатку я хотів би згадати величезні наслідки прориву БКШ до розуміння квантової теорії, а отже, погляду на весь Всесвіт. Хвильова функція БКШ поступово сприй­мається як зразок цілком Нової Речі: спонтанного порушення симетрії. Це був ключовий крок — або, принаймні, один із них — інтелектуальне звіль­нення розуму фізиків від сильного детермінізму мислення Ньютона і Декар­та. Реальний світ виникає з фундаментальних законів, але аж ніяк не в оче­видний спосіб чи при збереженні категорій і понять цих законів. Безліч Но­белівських премій — аж до найбільш нещодавньої для Намбу, які походять з БКШ, є лише слабким віддзеркаленням спричиненої нею [БКШ] інтелекту­альної революції»: P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeons (World Scientific, Singapore, 2011), р. 48.

¹⁸⁷ Про розподіл проблем теорії на внутрішні та зовнішні дивись: О. Габо- вич, В. Кузнєцов, Проблеми як внутрішні структури систем наукового знання. В Філософські діалоги'2015. До 85-річчя академіка Мирослава Поповича. Фі­лософія. Культура. Суспільство (Інститут філософії, Київ., 2015), с. 132—154.

¹⁸⁸ А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов света до цветных кварков (Наукова Думка, Київ, 1993); И. Ю. Кобзарёв, Ю. И. Манин, Элементарные частицы. Диалоги физика и математика (Фазис, Москва, 1997); К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Книга вторая. Физика элементарных частиц. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Л. Б. Окунь, Элементарное введение в фи­зику элементарных частиц. Второе издание, исправленное и дополненное (Физ- матлит, Москва, 2006); Р. Фейнман, С. Вайнберг, Элементарные частицы и законы физики (Мир, Москва, 2000); D. J. Griffiths, Introduction to Elementary Particles. 2^nd rev. ed. (Wiley-VCH, Weinheim, 2008); V. Shiltsev, F. Zimmermann, Modern and future colliders. Rev. Mod. Phys., 93 (1), 015006 (2021).

¹⁸⁹ R. C. Dynes, V. Narayanamurti, J. P. Garno, Direct measurement of quasi­particle-lifetime broadening in a strong-coupled superconductor. Phys. Rev. Lett., 41 (21), 1509-1512 (1978); R. C. Dynes, J. P. Garno, G. B. Hertel, T. P. Orlando, Tunneling study of superconductivity near the metal-insulator transition. Phys. Rev. Lett., 53 (25), 2437—2440 (1984); F. Herman, R. Hlubina, Microscopic interpreta­tion of the Dynes formula for the tunneling density of states. Phys. Rev., B 94 (14), 144508 (2016); J. P. Pekola, V. F. Maisi, S. Kafanov, N. Chekurov, A. Kemp- pinen, Yu. A. Pashkin, O-P. Saira, M. M6tt6nen, J. S. Tsai, Environment-assisted tunneling as an origin of the Dynes density of state. Phys. Rev. Lett., 105 (2), 026803 (2010).

¹⁹⁰ M. Burgin, V. Kuznetsov, Properties in science and their modelling. Qual. Quant., 27 (4), 371—382 (1993).

¹⁹¹ В. И. Арнольд, Математические методы классической механики, Изда­ние третье, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1989); М. И. Бать, Г. Ю. Джанелидзе, А. С. Кельзон, Теоретическая механика в примерах и зада­чах, Том первый. Статика и кинематика. Издание двенадцатое, стереотипное (Лань, Санкт-Петербург, 2013); М. И. Бать, Г. Ю. Джанелидзе, А. С. Кель­зон, Теоретическая механика в примерах и задачах, Том второй. Динамика. Издание десятое, стереотипное (Лань, Санкт-Петербург, 2013); М. И. Бать, Г. Ю. Джанелидзе, А. С. Кельзон, Теоретическая механика в примерах и за­дачах, Том третий. Специальные главы механики (Наука, Москва, 1973); Ф. Р. Гантмахер, Лекции по аналитической механике. Издание третье (Физ- матлит, Москва, 2005); Г. Голдстейн, Классическая механика (Наука, Москва, 1975); Л. Г. Лойцянский, А. И. Лурье, Курс теоретической механики. Том первый. Статика и кинематика, Издание восьмое, переработанное и дополнен­ное (Наука, Москва, 1982); Л. Г. Лойцянский, А. И. Лурье, Курс теоретичес­кой механики. Том второй. Динамика, Издание шестое, переработанное и допо­лненное (Наука, Москва, 1983); D. Kleppner, R. J. Kolenkow, An Introduction to Mechanics (McGraw-Hill, Boston, 1973).

¹⁹² A. J. Leggett, On the nature of research in condensed-state physics. Found. Phys., 22 (2), 221—233 (1992), P. 228.

¹⁹³ Yu. N. Ovchinnikov, Zeros of Riemann's zeta junctions in the line z = 1/2+it0. J. Supercond. Novel Magn., 32 (11), 3363—3368 (2019); Ю. Н. Овчинников, Нули дзета-функции Римана на линии z = 1/2+it0 II. ЖЭТФ, 159 (3), 569—572 (2021).

¹⁹⁴ М. Булгаков, Драмы и комедии: Дни Турбиных. Бег. Кабала святош (Мо­льер). Полоумный Журден. Последние дни (Пушкин). Иван Васильевич. Дон Ки­хот (Искусство, Москва, 1965).

¹⁹⁵ Н. Яковенко, Вступ до історії (Критика, Київ, 2007).

¹⁹⁶ М. Солонин, 22 июня, или Когда началась Великая Отечественная вой­на? (Яуза-Эксмо, Москва, 2008); М. Солонин, На мирно спящих аэродромах... 22 июня 1941 года (Яуза-Эксмо, Москва, 2008).

¹⁹⁷ S. Flynn, M. Hardman, The use of interactive fiction to promote conceptual change in science. A forceful adventure. Sci. & Educ., 28 (1—2), 127—152 (2019); P. Horwath, The ‘dead white male's canon' under attack at American universities: Traditionalist perceptions. Hist. Eur. Ideas, 19 (1—3), 553—560 (1994).

¹⁹⁸ M. Polanyi, The republic of science. Its political and economic theory. Minerva, 1 (1), 54—73 (1962); M. Polanyi, The growth of science in society. Minerva, 5 (4), 533—545 (1967); J. Ziman, Solidarity within the Republic of Science. Minerva, 16 (1), 4—19 (1978); J. Ziman, The Bernal Lecture, 1983 — The Collectivization of Sci­ence. Proc. Roy. Soc., B 219 (1214), 1—19 (1983).

¹⁹⁹ Л. Д. Белькинд, Андре-Мари Ампер (Наука, Москва, 1968).

²⁰⁰ Г. Бутце, В сумраке тропического леса. Природа, люди, хозяйство (Гео- графгиз, Москва, 1956); Г. Даль, Последняя река. Двадцать лет в дебрях Ко­лумбии (Мысль, Москва, 1972).

²⁰¹ И. Бьерре, Затерянный мир Калахари (Географгиз, Москва, 1963).

²⁰² Л. А. Файнберг, Охотники Американского Севера (индейцы и эскимосы) (Наука, Москва, 1991).

²⁰³ J. Ziman, Reliable Knowledge. An Exploration of the Grounds for Belief in Sci­ence (Cambridge University Press, Cambridge, 1978), р. 105—107.

²⁰⁴ J. Ziman, Comment. Getting scientists to think about what they are doing. Sci. Engineer. Ethics 7 (2), 165—176 (2001); J. Ziman, The continuing need for disinterested research. Sci. Engineer. Ethics, 8 (3), 397—399 (2002); J. Ziman, Non­instrumental roles of science. Sci. Engineer. Ethics, 9 (1), 17—27 (2003).

²⁰⁵ J. Ziman, Reliable Knowledge. An Exploration of the Grounds for Belief in Sci­ence (Cambridge University Press, Cambridge, 1978), р. 127.

²⁰⁶ Наприклад, Public Understanding of Science. https://journals.sagepub. com/home/pus; Science and Public Policy https://academic.oup.com/spp.

²⁰⁷ Ю. H. Вавилов, В долгом поиске. Книга о братьях Николае и Сергее Вавиловых, Издание второе, дополненное и переработанное (ФИАН, Москва,

2008) ; Н. Н. Воронцов, Развитие эволюционных идей в биологии (УНЦ ДО МГУ, Москва, 1999); А. Е. Гайсинович, Зарождение и развитие генетики (На­ука, Москва, 1988); В. Д. Есаков, Николай Вавилов (Наука, Москва, 2008); А. А. Любищев, О монополии Т. Д. Лысенко в биологии (Памятники истори­ческой мысли, Москва, 2006); А. Марков, Эволюция человека. Книга первая. Обезьяны, кости и гены (Астрель-Corpus, Москва, 2011); А. Марков, Эволюция человека. Книга вторая. Обезьяны, нейроны и душа (Астрель-Corpus, Мо­сква, 2011); М. Поповский, Дело академика Вавилова (Книга, Москва, 1991); Л. П. Татаринов, Эволюция и креационизм (Знание, Москва, 1988); Д. Уот­сон, Избегайте занудства. Уроки жизни, прожитой в науке (Астрель, Москва, 2010); B. G. Charlton, Editorial. First a hero of science and now a martyr to science: The James Watson Affair — Political correctness crushes free scientific communication. Med. Hypoth., 70 (6), 1077—1080 (2008); I. Hargittai, The DNA Doctor. Candid Conversations with James D. Watson (World Scientific, 2007); H. Longino, Science as Social Knowledge (Princeton University Press, Princeton, 1990); J. Malloy, Edito­rial. James Watson tells the inconvenient truth: Faces the consequences. Med. Hypoth.,

70 (6), 1081-1091 (2008); V. K. McElheny, Watson and DNA (Basic Books, New York, 2011).

²⁰⁸ Г. Бонди, Гипотезы и мифы в физической теории (Мир, Москва, 1972); Л. В. Лесков, Космос: наука и мифы (Знание, Москва, 1991); J. D. Barrow, F. J. Tipler, The Anthropic Cosmological Principle (Clarendon Press, Oxford, 1986); J. D. Barrow, Impossibility. The Limits of Science and the Science of Limits (Ox­ford University Press, Oxford, 1998); J. D. Barrow, The Infinite Book. A Short Guide to the Boundless, Timeless and Endless (Pantheon Books, New York, 2005); J. D. Barrow, New Theories of Everything. The Quest for Ultimate Explanation (Ox­ford University Press, Oxford, 2007); J. D. Barrow, S. C. Morris, S. J. Freeland, C. L. Harper, Jr. (Eds.) Fitness of the Cosmos for Life. Biochemistry and Fine-Tuning (Cambridge University Press, Cambridge, 2008); H. S. Kragh, Matter and Spirit in the Universe. Scientific and Religious Preludes to Modern Cosmology (Imperial College Press, London, 2004); H. S. Kragh, Conceptions of Cosmos. From Myths to the Ac­celerating Universe: A History of Cosmology (Oxford University Press, Oxford, 2007). H. S. Kragh, Entropic Creation. Religious Contexts of Thermodynamics and Cosmology (Ashgate, Aldershot, 2008).

²⁰⁹ J. Ziman, Basically, it's purely academic. Interdiscipl. Sci. Rev., 23 (2), 161-168 (1998).