БІБЛІОГРАФІЯ ТА КОМЕНТАРІ

¹ Сукупність сучасних когнітивних наук намагається запровадити такий науковий підхід до вивчення свідомості, який не обмежується лише персо­нальною інтроспекцією, звітами про аналогічний досвід інших осіб та суто філософськими міркуваннями.

S. Gallagher (eds.), Handbook of Phenomenology and Cognitive Science (Springer Netherland, 2010); K. Frankish, W. Ramsey, The Cambridge Handbook of Cognitive Science (Cambridge University Press, Cambridge, 2012); E. Irvine, Consciousness as a Scientific Concept. A Philosophy of Science Perspective (Springer Netherlands,

2013) ; A. E. Cavanna, A. Nani, H. Blumenfeld, S. Laureys (eds.), Neuroimaging of Consciousness (Springer, Berlin, 2013); A. E. Cavanna, A. Nani, Consciousness Theories in Neuroscience and Philosophy of Mind (Springer, Berlin, 2014); Th. Natsoulas, The Conceptual Representation of Consciousness (Cambridge University Press, 2015); U. Kriegel, The Varieties of Consciousness (Oxford University Press, Oxford, 2015); W. Seager, Theories of Consciousness. An Introduction and Assessment (Routledge, New York, 2016); S. Schneider, M. Velmans, The Blackwell Companion to Consciousness. 2^nd ed. (Wiley Blackwell, Malden, 2017); S. Blackmore, E. T. Tro- scianko, Consciousness. An Introduction. 3^rd ed. (Taylor & Francis, Oxon, 2018);

T.

² Зауважимо, що слід розрізняти «живе (активне, діюче)» знання, що сформоване свідомістю, існує в ній і є підґрунтям для породження нового знання, та «зафіксоване» (пасивне) знання у вигляді текстових чи електрон­них репрезентацій, зовнішніх відносно свідомості.

³ Використовуючи термін середньовічної схоластики, Едмунд Гуссерль, засновник феноменологічної філософії, назвав спрямованість інтенціональ- ністю. Ось яке її визначення дає сучасне авторитетне філософське джере­ло: «Інтенціональність — це здатність розуму бути/висловлюватися про речі, властивості та стан речей, репрезентувати або представляти їх». http://plato. stanford.edu/entries/intentionality.

⁴ М. И. Каганов, Г. Я. Любарский, Абстракция в математике и физике (Физматлит, Москва, 2005); P Damerow, Abstraction and Representation. Essays on the Cultural Evolution of Thinking (Springer, Dordrecht, 1996); R. B. Maddox, A Transition to Abstract Mathematics. Mathematical Thinking and Writing. Second Edition (Elsevier, Burlington, 2009).

⁵ Античная мифология. Энциклопедия (Эксмо, Москва, 2004); Аполлодор, Мифологическая библиотека (Наука, Москва, 1972); Ф. Арський, Б країні міфів (Веселка, Київ, 1971); Т. Булфинч, Мифы и легенды рыцарской эпохи (Центр- полиграф, Москва, 2009); Я.

2014) ; С. О. Шмидт, Феномен Фоменко (Наука, Москва, 2005).

⁶ W. C. Bray, A periodic reaction in homogeneous solution and its relation to catalysis. J. Chem. Soc., 43 (6), 1262—1267 (1921); Б. П. Белоусов, Периодически действующая реакция и ее механизм. В Сборник рефератов по радиационной медицине за 1958 год (Медгиз, Москва, 1959), с. 145.

⁷ R. J. Field, M. Burger, Oscillations and Travelling Waves in Chemical Systems (John Wiley and Sons, New York, 1985).

⁸ H. Haken, Synergetics. An Introduction. Nonequilibrium Phase Transitions and Self-Organization in Physics, Chemistry and Biology (Springer, Berlin, 1977).

⁹ H. Haken, Advanced Synergetics. Instability Hierarchies of Self-Organizing Systems and Devices (Springer, Berlin, 1983).

¹⁰ H. Haken, Synergetics. Introduction and Advanced Topics (Springer, Berlin, 2004).

¹¹ H. Haken, Information and Self-Organization. A Macroscopic Approach to Complex Systems. Third Enlarged Edition (Springer, Berlin, 2006).

¹² A. Hutt, H. Haken (eds.), Synergetics. A Volume in the Encyclopedie of Complexity and Systems Science. Second Edition (Springer, New York, 2020).

¹³ Y. Oono, The Nonlinear World. Conceptual Analysis and Phenomenology (Sprin­ger, Tokyo, 2013).

¹⁴ L. N. Lupichev, A. V. Savin, V. N. Kadantsev, Synergetics of Molecular Sys­tems (Springer, Cham, 2015).

¹⁵ S. C. Muller, G. Rodons, P. J. Plath, A. Fuchs (eds.), Complexity and Syner­getics (Springer, Cham, 2018).

¹⁶ А. Ю. Лоскутов, А. С. Михайлов, Бведение в синергетику (Наука, Мос­ква, 1990).

¹⁷ Д.

¹⁸ С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий, Синергетика и про­гнозы будущего. Издание третье (УРСС, Москва, 2003).

¹⁹ Е. Л. Фейнберг, Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке (Век-2, Фрязино, 2004).

²⁰ В. Полищук, Мастеровые науки (Наука, Москва, 1989).

²¹ С. Э. Шноль, Герои, злодеи, конформисты российской науки (УРСС, Мос­ква, 2010).

²² H. Henderson, Alan Turing. Computing Genius and Wartime Code Breaker (Chelsea House, New York, 2011).

²³ A. M. Turing, The chemical basis of morphogenesis. Phil. Trans. R. Soc. London. Series B, 237 (641), 37—72 (1952).

²⁴ Б. Н. Белинцев, Физические основы биологического формообразования (Наука, Москва, 1991).

²⁵ Т. Толдстейн, Классическая механика (Наука, Москва, 1975).

²⁶ М. Мак-Клоски, Интуитивная физика. В мире науки, 1983, № 6, 90—98; D. M. Watts, A study of schoolchildren’s alternative frameworks of the concept of force. Eur. J. Sci. Educ., 5 (2), 217—230 (1983); D. E. Brown, Students' concept of force. The importance of understanding Newton’s third law. Phys. Educ., 24 (6), 353—358 (1989); R. Driver, E. Guesne, A. Tiberghien (eds.), Children’s Ideas in Science (Wiley-Blackwell, Philadelphia, 1999); M. G. Ebison, Newtonian in mind but Aristotelian at Heart. Sci. & Educ., 2 (4), 345—362 (1993); W. W. Hackborn, On motion in a resisting medium. A historical perspective. Amer. J. Phys., 84 (2), 127—134 (2016).

²⁷ Аристотель, Физика. В Аристотель, Сочинения. В 4-х т. Т. 3 (Мысль, Москва 1981); Аристотель, Метафизика. Переводы. Комментарии. Толкова­ния (Алетейя/Эльга, Санкт-Петербург, Киев, 2002); И. Д. Рожанский. Поня­тие «природа» у древних греков. Природа, 1974, № 3, 78—83; А. Чанышев, Арис­тотель (Мысль, Москва, 1987); В. П. Зубов, Аристотель (Эдиториал УРСС, Москва, 2000); M.

²⁸ B. M. Casper, Galileo and the fall of Aristotle: A case of historical injustice? Amer. J. Phys., 45 (4), 325—330 (1977); W. W. Hackborn, On motion in a resisting medium: A historical perspective. Amer. J. Phys., 84 (2), 127—134 (2016); C. Rovelli, Aristotle’s physics: A physicist’s look. J. Amer. Philosoph. Associat., 1 (1), 23—40 (2015); A. Stinner, The story offorce: from Aristotle to Einstein, Phys. Educ., 29 (2), 77—85 (1994).

²⁹ Ньютон був творцем фізики як науки, засновником теоретичної ме­ханіки, оптики, теоретичної астрономії, творцем диференціального та ін­тегрального числень. И. Ньютон, Математические начала натуральной фи­лософии (Москва, Наука, 1989); И. Ньютон, Лекции по оптике (Издательство АН СССР, Москва, 1946); С. И. Вавилов, Исаак Ньютон. Издание четвертое, дополненное (Наука, Москва, 1989); И. С. Дмитриев, Неизвестный Ньютон. Силуэт на фоне эпохи (Алетейя, Санкт-Петербург, 1999); А. Дюран Тарде- ньо, Ньютон. Закон всемирного тяготения. Наука. Величайшие теории 9 (Де Агостини, Москва, 2015); I. B. Cohen, G. E. Smith, The Cambridge Companion

to Newton (Cambridge University Press, Cambridge, 2004); J. Weir, Isaac Newton and the Laws of the Universe (Teacher Created Materials Publishing, Huntington Beach, 2008); N. Guicciardini, Isaac Newton on Mathematical Certainty and Method (The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, 2009); W. Rankin, Introducing Newton. A Graphic Guide (Icon Books, London, 2012); C.

³⁰ Галілей був одним із засновників сучасної науки та наукового мислення. Г. Галилей, Избранные труды в двух томах (Наука, Москва. 1964); Б. Г. Куз­нецов, Галилей (Наука, Москва, 1964); Э. Шмутцер, В. Шютц, Галилео Галилей (Москва, Мир, 1987); И. С. Дмитриев, Упрямый Галилей (Новое литературное обозрение, Москва, 2015); R. Ц. Оррит, Галилей. Научный метод. Природа описывается формулами. Наука. Величайшие теории 9 (Де Агостини, Москва,

2015) ; M. A. Finocchiaro, Galileo and the Art of Reasoning: Rhetorical Foundations of Logic and Scientific Method (Reidel, Dordrecht, 1980); J. MacLachlan, Galileo Galilei. First Physicist (Oxford University Press, Oxford, 1997); P. Machamer, The Cambridge Companion to Galileo (Cambridge, Cambridge University Press, 1998); J. Levy, From Galileo to Lorentz... and Beyond. Principles of a Fundamental Theory of Space and Time (Apeiron, Montreal, 2003); A. Naess, Galileo Galilei. When the World Stood Still (Springer, Berlin, 2007; M. Bersanelli, M. Gargantini, From Galileo to Gell-Mann. The Wonder that Inspired the Greatest Scientists of all Time in their own Words (Templeton Press, West Conshohocken, 2009); D. Boccaletti, Galileo and the Equations of Motion (Springer, Cham, 2016).

³¹ И. Кеплер, О шестиугольных снежинках (Москва, Наука,1983); J. Kepler, The harmony of the world. American Philosophical Society, 209, 1997; Ю. А. Бе­лый, Иоганн Кеплер (Наука, Москва, 1971); В. Е. Белонучкин, Кеплер, Ньютон и все-все-все... (Наука, Москва, 1990); Д. В Аносов, От Ньютона к Кеплеру (МЦНМО, Москва, 2006); Е. Б. Лопез, Кеплер. Движение планет. Танцы со звездами. Наука. Величайшие теории 4 (Де Агостини, Москва, 2015).

³² Певна річ, що не кожне відкриття нового явища в природничій цари­ні одразу усвідомлюється як нове, досі не вивчене, або взагалі помічається на тлі безперервного потоку експериментальних відомостей, які «постачаються» експериментаторами, а то й кмітливими аматорами. Наприклад, рентгенів­ські промені виникають у кожній достатньо відкачаній газорозрядній трубці внаслідок бомбардування електронами анода. Проте помітив нові на той час промені та усвідомив їх новизну лише Вільгельм Рентген. Див.: А. Комптон, С. Алисон, Рентгеновские лучи. Теория и эксперимент (ОГИЗ, Ленинград— Москва, 1941). Необхідно зазначити, що хід думок та наступні експерименти Рентгена з вивчення властивостей цих променів були аж ніяк не тривіальні: L. W. Alvarez, Berkeley: A Lab Like No Other. Eur. J. Phys., 9 (3), 195—199 (1988).

³³ X-L. Qi, S-C. Zhang, Topological insulators and superconductors. Review of Modern Physycs, 83 (4), 1057—1110 (2011). Нобелівську премію за 2016 рік із фізики дали трьом американським ученим британського походження Майклу Костерлітцу, Дейвиду Таулесу та Данкену Холдейну, див.: E. Gibney, D. Cas- telvecchi, Nobel for 2D exotic matter. Physics award goes to theorists who used topology to explain strange phenomena. Nature, 538 (7623), 18.

³⁴ M. A. Garlick, The Story of the Solar System (Cambridge University Press, Cambridge, 2002); M. A. Seeds, D. E. Backman, The Solar System. Seventh Edition (Brooks/Cole, Boston, MA, USA 2011).

³⁵ В. П. Зубов, Развитие атомистических представлений до начала XIXвека (Наука, Москва, 1965).

³⁶ Г. Мендель, Опыты над растительными гибридами (Наука, Москва, 1965).

³⁷ T. Dobzhansky, Genetics and the Origin of Species. Third Revised Edition (Columbia University Press, New York, London, 1951).

³⁸ J.-P. Gaudillie, H. J. Rheinberger, From Molecular Genetics to Genomics. The Mapping Cultures of Twentieth Century Genetics (Routledge, London, 2004).

³⁹ E. Jablonka, M. J. Lamb, Evolution in Four Dimensions. Genetic, Epigenetic, Behavioral, and Symbolic Variation in the History of Life (The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, 2005).

⁴⁰ R. Falk, Genetic Analysis. A History of Genetic Thinking (Cambridge University Press, Cambridge, 2009).

⁴¹ P. Griffiths, K. Stotz, Genetics and Philosophy. An Introduction (Cambridge University Press, Cambridge, 2013).

⁴² J. C. Avise, Sketches of Nature. A Geneticist’s Look at the Biological World During a Golden Era of Molecular Evolution (Elsevier, Academic Press. Amsterdam,

2016).

⁴³ H. В. Тимофеев-Ресовский, Генетика, эволюция, значение методологии в естествознании. Лекции, прочитанные в Свердловске в 1964 году (Токмас- пресс, Екатеринбург, 2009).

⁴⁴ А. Е. Гайсинович, Зарождение и развитие генетики (Наука, Москва, 1988).

⁴⁵ Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том третий. Кван­товая механика, нерелятивистская теория. Издание четвертое, исправленное при участии Л. П. Питаевского (Наука, Москва, 1989).

⁴⁶ Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый: атомная и ядерная физи­ка. Часть первая. Атомная физика (Наука, Москва, 1986).

⁴⁷ M. Pagel (ed.), Encyclopedia of Evolution. In two volumes (Oxford University Press, Oxford, 2002).

⁴⁸ C. Mills, The Theory of Evolution. What It Is, Where it Came From, and Why It Works (Wiley, Hoboken, 2004).

⁴⁹ Evolution. A Scientific American Reader (The University of Chicago Press, Chicago, 2006).

⁵⁰ D. J. Larson, Evolution. The Remarkable History of a Scientific Theory (Modern Library, New York, 2006).

⁵¹ M. A. Nowak, Evolutionary Dynamics. Exploring the Equations of Life (Belknap Press of Harvard University Press, Harvard, 2006).

⁵² M. Ruse, J. Travis (eds.). Evolution. The First Four Billion Years (The Belknap Press of Harvard University Press, Cambridge, MA, London, 2009).

⁵³ M. Pigliucci, G. B. Muller (eds.), Evolution. The Extended Synthesis (The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, 2010).

⁵⁴ D. A. Roff, Modeling Evolution. An Introduction to Numerical Methods (Oxford University Press, Oxford, 2010).

⁵⁵ H. Meyer-Ortmanns, S. Thurner (eds.), Principles of Evolution. From the Planck Epoch to Complex Multicellular Life (Springer, Berlin, 2011).

⁵⁶ J. A. Shapiro, Evolution. A View from the 21st Century (FT Press Science, Upper Saddle River, New Jersey, 2011).

⁵⁷ E. V. Koonin, The Logic of Chance. The Nature and Origin of Biological Evolution (FT Press Science, Upper Saddle River, New Jersey, 2012).

⁵⁸ M. Nei, Mutation-Driven Evolution (Oxford University Press, Oxford, 2013).

⁵⁹ J. B. Losos (ed.), The Princeton Guide to Evolution (Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2014).

⁶⁰ R. M. Kliman (ed.), Encyclopedia of Evolutionary Biology. In Four Volumes (Academic Press, Amsterdam, 2016).

⁶¹ J. H. Langdon, The Science of Human Evolution. Getting it Right (Springer, Cham, 2016).

⁶² K. E. van Holde, J. Zlatanova, The Evolution of Molecular Biology. The Search for the Secrets of Life (Academic Press, London, 2018).

⁶³ R. G. Delisle, Charles Darwin's Incomplete Revolution. The Origin of Species and the Static Worldview (Springer, Cham. 2019).

⁶⁴ T. Юнкер, У. Хоссфельд, Открытие эволюции (Изд. Санкт-Петербург­ского университета, Санкт-Петербург, 2007).

⁶⁵ Ч. Дарвин, Происхождение видов путем естественного отбора (Просве­щение, Москва, 1987).

⁶⁶ В. Эллиотт, Д. Эллиотт, Биохимия и молекулярная биология (МАИК, Москва, 2002).

⁶⁷ E. Mayr, What Evolution is? (Phoenix, London, 2002).

⁶⁸ S. E. Kesler, H. Ohmoto (ed.), Evolution of Early Earth's Atmosphere, Hydrosphere, and Biosphere — Constraints from Ore Deposits (Geological Society of America Memoir 198) (Geological Society of America, 2006).

⁶⁹ R. Wicander, J. S. Monroe, Historical Geology. Evolution of Earth and Life Through Time. Sixth Edition (Brooks/Cole, Belmont, 2010).

⁷⁰ J. D. Archibald, Aristotle's Ladder, Darwin's Tree. The Evolution of Visual Metaphors for Biological Order (Columbia University Press, Chichester, 2014).

⁷¹ S. Knapp, What, Where, and When?Science, 341 (6151), 1182-1184 (2013).

⁷² A. Berry, Evolution's red-hot radical. Nature, 496 (7444), 162—164 (2013).

⁷³ J. Vetter, The unmaking of an anthropologist. Wallace returns from the field, 1862—70. Notes Rec. R. Soc., 64 (1), 25—42 (2009).

⁷⁴ M. Shermer, In Darwin's Shadow. The Life and Science of Alfred Russel Wallace. A Biographical Study on the Psychology of History (Oxford University Press, Oxford, 2002).

⁷⁵ C. Lyell, Principles of Geology, Being an Attempt to Explain the Former Changes of the Earth's Surface, By Reference to Causes Now in Operation. In Three Volumes (John Murray. London, 1830—1833). http://darwin-online.org.uk/content/framese t?viewtype=text&itemID=A505.1&pageseq=1.

⁷⁶ А. И. Равикович, Чарльз Лайель (Наука, Москва, 1976).

⁷⁷ M. Bjornerud, Timefulness. How Thinking Like a Geologist Can Help Save the World (Princeton University Press, Princeton, 2018).

⁷⁸ C. Gamble, Making Deep History. Zeal, Perseverance, and the Time Revolution of 1859 (Oxford University Press, Oxford, 2021).

⁷⁹ J. D. Archibald, Aristotle's Ladder, Darwin's Tree. The Evolution of Visual Metaphors for Biological Order (Columbia University Press, Chichester, 2014); Ф. Адамс, Г. Лафлин, Пять возрастов Вселенной: в глубинах физики вечности (РХД, Москва, 2006); Ф. Адамс, Наш живой мультиверс. Книга бытия в 0 + 7 главах (РХД, Москва, 2006); J. D. Barrow, F. J. Tipler, The Anthropic Cosmo­logical Principle (Clarendon Press, Oxford, 1986); Daniel C. Dennett, Darwin's Dangerous Idea. Evolution and the Meanings of Life (Penguin Books, London, 1996); Г. С. Бисноватый-Коган, Релятивистская астрофизика и физическая космоло­гия (УРСС, Москва, 2011); G. G. Byrd, A. D. Chernin, M. J. Valtonen, Cosmology: Foundations and Frontiers (URSS, Moscow, 2007); H. S. Kragh, Conceptions of Cosmos. From Myths to the Accelerating Universe: A History of Cosmology (Oxford University Press, Oxford, 2007); R. Penrose, Cycles of Time. An Extraordinary New View of the Universe (The Bodley Head, London, 2010); И. Пригожин, Конец определенности. Время, хаос и новые законы Природы (РХД, Москва, 2001); И. Л. Розенталь, И. В. Архангельская, Геометрия, динамика, Вселенная. Изда­ние второе, существенно переработанное (УРСС, Москва, 2003); В. П. Визгин, Идея множественности миров: Очерки истории. Издание второе (УРСС, Мос­ква, 2007).

⁸⁰ F. W. Taylor, The greenhouse effect and climate change revisited. Rep. Prog. Phys., 65 (1), 1—25 (2002); J. Houghton, Global warming. Rep. Prog. Phys., 68 (6), 1343—1403 (2005); J. Houghton, Global Warming. The Complete Briefing. 3rd ed. (Cambridge University Press, Cambridge, 2004); R. G. Watts, Global Warming and the Future of the Earth (Morgan & Claypool, San Rafael, 2007).

⁸¹ M. N. Rao, H. V. N. Rao, Air Pollution (Tat McGraw-Hill, New Delhi, 2007); L. C. Batty, K. B Hallberg (ed.), Ecology of Industrial Pollution (Cambridge University Press, Cambridge, 2010).

⁸² А. А. Бухштаб, Теория чисел. Издание второе, исправленное (Просвеще­ние, Москва, 1966).

⁸³ Г. И. Синкевич, История понятия числа и непрерывности в матема­тическом анализе XVII—XIX вв. (СПб. гос. архит.-строит. ун-т., СПб., 2016);

C. C. Clawson, The Mathematical Traveler Exploring the Grand History of Numbers (Springer, 1994); S. Dehaene, The Number Sense. How the Mind Creates Mathematics, Revised and Uplated Edition (Oxford University Press, Oxford, 2011); L. E. Dickson, History of the Theory of Numbers. Volume I. Divisibility and Primality (Chelsea, New York, 1952); L. E. Dickson, History of the Theory of Numbers. Volume II. Diophantine Analysis (Chelsea, New York, 1971); L. E. Dickson, History of the Theory of Numbers. Volume III. Quadratic and Higher Forms (Chelsea, New York, 1992); N. Graves-Gregory, Historical Changes in the Concepts of Number, Mathematics and Number Theory. Proc. Alternat. Natural Philos. Association, 34, 25—52 (2014). https://arxiv.org/abs/1705.02386); G. Ifrah, The Universal History of Numbers (John Wiley, New York, 2000); Z. Karabell, The Leading Indicators. A Short History of the Numbers That Rule Our World (Simon & Schuster, New York, 2014); D.C. Marshall, E. S. Odell, M.P. Starbird, Number Theory Through Inquiry (Mathematical Association of America, Washington, 2007); J. McLeish, The Story of Numbers. How Mathematics Has Shaped Civilization (Fawcett Columbine, New York, 1994); O. Ore, Number Theory and Its History (McGraw-Hill, New York, 1948).

⁸⁴ Л. Д. Ландау, E. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том первый. Меха­ника. Издание четвертое, исправленное (Наука, Москва, 1988).

⁸⁵ И. Н. Веселовский, Очерки по истории теоретической механики (УРСС, Москва, 2010); А. Т. Григорьян, Механика от античности до наших дней (На­ука, Москва, 1974); А. Т. Григорян, И. Б. Погребысский (ред.), История меха­ники с древнейших времен до конца XVIIIвека (Наука, Москва, 1971); R. Dugas, A History of Mechanics (Routledge and Kegan Paul, London, 1955); C. Truesdell, Essays in the History of Mechanics (Springer, New York, 1968); E. Stein (ed.), The History of Theoretical, Material and Computational Mechanics. Mathematics Meets Mechanics and Engineering (Springer, Berlin, 2014).

⁸⁶ «На практиці дослідження завжди починається з вивчення робіт по­передників. Але припустимо, що ми почали з нуля. Які наші перші кроки? Очевидно, для того щоб поставити перед собою яку-небудь проблему, ми повинні перш за все мати перед очима певний набір пов'язаних явищ, що представляють собою гідний об'єкт для дослідження. Іншими словами, ана­літичній роботі повинен передувати переданалітичний акт пізнання, що по­стачає матеріал для аналізу. У цій книзі такий преданалітичний акт пізнан­ня ми називаємо «баченням» [побудовою змістовних моделей — ОГ, ВК]. Ці­каво, що таке бачення не тільки історично передує будь-якій аналітичній ро­боті, а й може долучитися до історії вже сформованої науки. Це відбувається тоді, коли хто-небудь вчить «бачити» [моделює — ОГ, ВК] речі в новому світлі, що не зумовлено фактами, методами і результатами, характерними для попе­редньої стадії розвитку науки». Дивись: J. A. Schumpeter, History of Economic Analysis (Routledge, London, 1981), р. 38—39.

⁸⁷ У сучасній біології навіть виникла особлива галузь «онтологія генів», яка має на меті систематизувати та сприяти виникненню знань (у тому числі за допомогою комп'ютерів) про те, які гени існують та які мають властивості. Дивись, наприклад, C. Dessimoz, N. Skunca (eds.), The Gene Ontology Handbook (Springer, New York, 2017), р. 3: «Оскільки молекулярна біологія все більше стає дисципліною, яка вимагає багато даних, онтології з'явилися як важли­вий обчислювальний інструмент, який допомагає в організації, описі та ана­лізі даних. Онтології описують і класифікують об'єкти, які становлять інтерес у науковій галузі та є доступними для обчислень, так що навколо них можна розробляти алгоритми і інструменти. Технологія, яка лежить в основі онтоло- гій, має свої коріння в штучному інтелекті на основі логіки, що дає змогу ро­бити складні автоматизовані висновки та виявляти помилки».

⁸⁸ N. Brunner, V. Scarani, M. Wegmuller, M. Legre, N. Gisin, Direct mea­surement of superluminal group velocity and signal velocity in an optical fiber. Phys. Rev. Lett., 93 (20), 203902 (2004); A. Kuzmich, A. Dogariu, L. J. Wang, P. W. Milonni, R. Y. Chiao, Signal velocity, causality, and quantum noise in superlu­minal light pulse propagation. Phys. Rev. Lett., 86 (18), 3925—3929 (2001); P. Rob­les, Exploring superluminal transmission of electromagnetic waves through dielectric barriers and causality: a pedagogical insight. Eur. J. Phys., 35 (6), 065022 (2014). Варто зазначити, що навіть це, підкріплене принципом причинності, твер­дження про існування граничної швидкості с (швидкості світла в вакуумі), яка обов'язково перевищує швидкість розповсюдження сигналу в будь-якому середовищі, тим не менш час від часу піддається спробам ревізії, особли­во в царині тунельних явищ, коли сигнали переносяться згасаючими хвиля­ми (evanescent waves): H. Aichmann, G. Nimtz, On the traversal time of barriers. Found. Phys., 44 (6), 678—688 (2014).

⁸⁹ Л. Б. Окунь, О проверке закона сохранения электрического заряда и прин­ципа Наули. Успехи физ. наук, 158 (2), 293—301 (1989); M. Massimi, Pauli's Exclusion Principle. The Origin and Validation of a Scientific Principle (Cambridge University Press, Cambridge, 2005).

⁹⁰ P. J. Mohr, D. B. Newell, B. N. Taylor, CODATA recommended values of the fundamental physical constants: 2014. Rev. Mod. Phys., 88 (3), 035009 (2016).

⁹¹ К. Одуан, Б. Тино, Измерение времени. Основы GPS (Техносфера, Мо­сква, 2002).

⁹² С. Вейнберг, Гравитация и космология. Принципы и приложения общей теории относительности (Мир, Москва, 1975).

⁹³ М. Планк, Единство физической картины мира (Наука, Москва, 1966); С. Крымский, В. Кузнецов, Мировоззренческие категории в современном ес­тествознании (Наукова думка, Киев, 1983); С. В. Вонсовский, Современная естественно-научная картина мира (РХД, Москва—Ижевск, 2006).

⁹⁴ «Нас запитують: звідки ви знаєте, що це завідомо неможливо? Та тому що наука під час розвитку набуває скелет жорстких обмежень і правил. Закон збереження енергії, речовини. Закон збереження кутового моменту. Якщо вони порущуються, ми можемо зі стовідсотковою впевненістю сказати, що тут робити нічого. Зі стовідсотковою впевненістю та обґрунтованістю до та­кого роду абсолютно жорстких обмежень можна віднести й сучасні наукові уявлення про виникнення та еволюцію Всесвіту, про еволюційне дерево жи­вих організмів, ДНК, тектонічні плити, хімічні елементи, частинки та квар­ки. Немає сумнівів у тому, що відбуватиметься уточнення цих уявлень, але поки буде існувати людська культура й наука як її істотна частина, ніколи не буде заперечення існуванню цих предметів». И. Полторак, Интервью Ев­гения Александрова журналу Patron (часть 1). Дырка от бублика большой нау­ки. Часть 1. http://klnran.ru/2015/04/alexandrov1/. Див. також «Багато науко­вих теорій настільки добре встановлені, що ніякі нові докази не можуть істот­но змінити їх. Наприклад, жодні нові докази не продемонструють, що Зем­ля не обертається навколо Сонця (геліоцентрична теорія), або що живі істоти не складаються з клітин (клітинна теорія), що матерія не складається з ато­мів або що поверхня Землі не розділена на тверді плити, які рухалися за гео­логічні часові масщтаби (теорія тектоніки плит)... Однією з найкорисніщих властивостей наукових теорій є те, що їх можна використовувати для перед­бачення природних подій або явищ, які ще не спостерігалися» — Science, Evolution, and Creationism (National Academy of Sciences, 1999, http://www.nap. edu/openbook.php?record_id=11876&page=11). Оскільки знання від одного нау­ковця до інщого або до студентів передаються за допомогою процесів обміну текстами, то виникає купа цікавих проблем щодо довіри до цих текстів і слів, які їх утворюють. Дивись: B. K. Matilal, A. Chakrabarti (eds.), Knowing From Words (Springer, Dordrecht, 1994); J. Lackey, Learning from Word. Testimony as a Source of Knowledge (Oxford, Oxford University Press, 2008); A. Keren, Epistemic Authority, Testimony and the Transmission of Knowledge. Episteme, 4 (3), 368—381 (2007); S. Wright, Knowledge Transmission (Routledge, London, 2019).

⁹⁵ L. Wolpert, The Unnatural Nature of Science (Harvard University Press, Cambridge, MA, 1992), р. 101—123.

⁹⁶ Н. Н. Боголюбов, Д. В. Ширков, Введение в теорию квантованных по­лей. Издание четвертое, исправленное (Наука, Физмат, Москва, 1984), с. 432— 435; Д. В. Ширков (ред.), Физика микромира. Маленькая энциклопедия (Со- ветская энциклопедия, Москва, 1980); G. Kane, Are virtual particles really constantly popping in and out of existence? Or are they merely a mathematical book­keeping device for quantum mechanics? Scientific American, 2006, October https:// www.scientificamerican.com/article/are-virtual-particles-rea/; S. Battersby, It's confirmed. Matter is merely vacuum fluctuations. New Scientist, 2008. https:// www.newscientist.com/article/dn16095-its-confirmed-matter-is-merely-vacuum- fluctuations/; D. Lincoln, Quantum foam. https://www.fnal.gov/pub/today/archive/ archive_2013/today13-02-01_NutshellReadmore.html.

⁹⁷ М. Фаликман, Парадоксы зрительного внимания. Эффекты перцептивных задач (Языки славянских культур, Москва, 2018).

⁹⁸ B. Baars, N. Gage, Cognition, Brain, and Consciousness. Introduction to Cogni­tive Neuroscience. Second Edition (Elsevier, Amsterdam, 2010), р. 167—171.

⁹⁹ B. Baars, N. Gage, Cognition, Brain, and Consciousness. Introduction to Cogni­tive Neuroscience. Second Edition (Elsevier, Amsterdam, 2010), p. 294.

¹⁰⁰ Власне, прийнята в більшості країн світу абеткова писемність має свої витоки в ієрогліфічному способі передачі відомостей. Як відбулася трансфор­мація, див., наприклад, Ч. Лоукотка, Развитие письма (ИЛ, Москва, 1950).

¹⁰¹ B. Thaller, Advanced Visual Quantum Mechanics (Springer, USA, 2005); G.-P. Bonneau, T. Ertl, G. M. Nielson (eds.), Scientific Visualization: The Visual Extraction of Knowledge From Data (Springer, Berlin, 2006); K. Hentschel, Visual Cultures in Science and Technology. A Comparative History (Oxford University Press, Oxford, 2014); M. I. Richter, Scientific Visualisation. Epistemic Weight and Surpluses (Peter Lang, Frankfurt am Main, 2014); M. Zaumanis, Research Data Visualization and Scientific Graphics for Papers, Presentations and Proposals (Kindle Direct Pub­lishing, 2021); B. E. Hollister, A. Pang, A Concise Introduction to Scientific Visua­lization. Past, Present, and Future (Springer, Cham, 2022).

¹⁰² П. Линдсей, Д. Норман, Переработка информации у человека (Введение в психологию) (Мир, Москва, 1974); В. Е. Демидов, Как мы видим то, что ви­дим (Знание, Москва, 1979); Д. Марр, Зрение. Информационный подход к изу­чению представления и обработки зрительных образов (Радио и связь, Москва, 1987); Р. Л. Грегори, Разумный глаз. Издание второе (УРСС, Москва, 2003);

D. H. Hubel, Eye, Brain, and Vision. Second Edition (Freeman, New York, Scientific American Library, 1995); D. H. Hubel, T. N. Wiesel, Brain and Visual Perception. The Story of a 25-Year Collaboration (Oxford University Press, Oxford, 2005).

¹⁰³ W. Broad, N. Wade, Betrayers of the Truth (Simon and Schuster, New York, 1982); R. L. Park, Voodoo Science. The Road from Foolishness to Fraud (Oxford University Press, Oxford, 2000); J. Grant, Corrupted Science: Fraud, Ideology and Politics in Science (Facts, Figures & Fun, Church Farm House, 2007); E. S. Reich, Plastic Fantastic: How the Biggest Fraud in Physics Shook the Scientific World (Palgrave Macmillan, New York, 2009); D. Goodstein, On Fact and Fraud. Cautionary Talesfrom the Front Lines of Science (Princeton University Press, Princeton, 2010); D. Weber- Wulff, False Feathers. A Perspective on Aca demic Plagiarism (Springer, Heidelberg, 2014); K. L. Feder, Frauds, Myths, and Mysteries. Science and Pseudoscience in Archaeology. Eighth Edition (McGraw-Hill, New York, 2014); T. Bretag (ed.), Handbook of Academic Integrity (Springer Science+Business Media, Singapore, 2016).

¹⁰⁴ B. Francis, Are You Misusing Other People's Words? (Enslow Publishers, Inc., Berkeley Heights, 2014); P. Brennecke, Academic Integrity at MIT. A Hand­book for Students (MIT, Boston, 2016); H. Williams (ed.), Plagiarism (Greenhaven Press, Detroit, 2008); T. Bretag (ed.), Handbook of Academic Integrity (Springer, Singapore, 2016).

¹⁰⁵ «Тим часом розвиток істинної науки послідовно скорочує простір для фантазій щодо майбутніх відкриттів. Будь-які нові ідеї та відкриття повинні неухильно вписуватися в каркас, утворений вже накопиченими, достовірно встановленими співвідношеннями, фактами, величинами. З розвитком науки її каркас проростає все новими зв'язками і стає все жорсткішим. (На жаль, популярні джерела і навіть навчальні курси не дають змоги скласти правиль­не уявлення про грандіозні масштаби доказової бази основних наукових за­конів, часто породжуючи ілюзію їхньої хиткості.) Тому, коли мова йде про такі фундаментальні поняття, як нові поля і сили, фізика накладає суво­рі обмеження на їх можливі величини та область дії. Наприклад, розглядаю­чи нову гіпотетичну взаємодію, необхідно перевіряти, чи сумісна вона з до­сконально вивченою небесною механікою, із законами збереження, з дани­ми про час життя елементарних частинок, елементів, Землі і небесних тіл, чи не порушить вона перевірену з величезною точністю рівність інерційної і гра­вітаційної мас тощо». Див.: Е. Александров. Теневая наука. http://razumru.ru/ ginzburg/10_2.htm (Наука и жизнь 1991, № 1, с. 56 — 60).

¹⁰⁶ Е. М. Мелетинский, Поэтика мифа (Наука, Москва, 1976); Д. Д. Фрэ­зер, Золотая ветвь. Исследование магии и религии. Издание второе (Политиз­дат, Москва, 1986); Я. Э. Толосовкер, Логика мифа (Наука, Москва, 1987); Ф. Ницше, З. Фрейд, Э. Фромм, А. Камю, Ж. П. Сартр, Сумерки богов. Сбор­ник (Политиздат, Москва, 1990); P. Walter, Christian Mythology. Revelation of Pagan Origins (Inner Traditions, Rochester, 2014); Б. Малиновский, Магия, нау­ка, религия (Академический проект, Москва, 2015).

¹⁰⁷ Н. Будур, История инквизиции. Или гении и злодеи (Олма-Пресс, Мо­сква, 2006); P. Walter, Christian Mythology. Revelation of Pagan Origins (Inner Traditions, Rochester, 2014); K. Madigan, Medieval Christianity. A New History (Yale University Press, New Haven, 2015).

¹⁰⁸ Л. С. Васильев, История религий Бостока. Издание второе, перерабо­танное и дополненное (Высшая школа, Москва, 1988); P. Hoodbhoy, Religious Orthodoxy and The Battle for Rationality (Zed Books, London, 1991); M. Iqbal, Science and Islam (Greenwood Press, Westport, 2007); J. L. Esposito, Unholy War. Terror in the Name of Islam (Oxford University Press, Oxford, 2002).

¹⁰⁹ Дивись також: Ф. Вільчек, 10 ключів до реальності (Лабораторія, Київ, 2021).

¹¹⁰ Дивись: E. B. Davies, Why Beliefs Matter. Reflections on the Nature of Science (Oxford University Press, Oxford, 2010).

¹¹¹ Д. Бом, Квантовая теория. Издание второе, исправленное (Наука, Мо­сква, 1965); D. R. Griffin (ed.), Physics and the Ultimate Significance of Time. Bohm, Prigogine, and Process Philosophy (State University of New York Press, Albany, 1986); F. Selleri, Quantum Paradoxes and Physical Reality (Kluwer Academic Pub­lishers, Dordrecht, 1990); O. Freire, Jr., The Quantum Dissidents. Rebuilding the Foundations of Quantum Mechanics (1950—1990) (Springer, Heidelberg, 2015); J. Bricmont, Making Sense of Quantum Mechanics (Springer International Publishing, Switzerland, 2016); S. Hassani, Commentary: The dangerous growth of pseudophysics. Phys. Today, 69 (5), 10—11 (2016).

¹¹² Д. Бом, Квантовая теория. Издание второе, исправленное (Наука, Мо­сква, 1965); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атом­ную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974); Э. Вихман, Квантовая физика (Берклеевский курс физики. Том четвертый). Издание второе, стереотипное (Наука, Москва, 1977); Дж. Гринштейн, А. Зайонц, Квантовый вызов. Современные исследования оснований квантовой механики (Интеллект, Долгопрудный, 2008); S. Brandt, H. D. Dahmen, The Picture Book of Quantum Mechanics. Fourth Edition (Springer Science+Business Media, New York, 2012).

¹¹³ G. Dicker, Berkeley’s Idealism. A Critical Examination (Oxford University Press, Oxford, 2011); Дж. Беркли, Сочинения (Мысль, Москва, 1978); Э. Мах, Познание и заблуждение. Очерки по психологии исследования (БИНОМ, Мо­сква, 2003); М. Б. Менский, Человек и квантовый мир. Странности квантово­го мира и тайна сознания (Век-2, Фрязино, 2005).

¹¹⁴ К. Фишер, История новой философии: Бенедикт Спиноза (АСТ: Тран- зиткнига, Москва, 2005); Б. Спиноза, Этика (Харвест, Минск, 2001).

¹¹⁵ В. Гейзенберг, Физика и философия. Часть и целое (Наука, Москва, 1989); Платон, Диалоги (Мысль, Москва, 1986); В. Асмус, Платон (Мысль, Москва, 1975); J. Jeans, Physics and Philosophy (Cambridge University Press, Cambridge, 2009).

¹¹⁶ J. Louis, Mit der Stringtheorie zum Urknall (Springer, Wiesbaden, 2021).

¹¹⁷ B. J. T. Jones, The origin of galaxies: A review of recent theoretical deve­lopments and their confrontation with observation. Rev. Mod. Phys., 48 (1), 107—149 (1976); Л. Э. Гуревич, А. Д. Чернин, Введение в космогонию. Происхождение крупномасштабной структуры Вселенной (Наука, Москва, 1978); Р. Дж. Тей- лер, Талактики. Строение и эволюция (Мир, Москва, 1981); И. Л. Розенталь, Проблемы начала и конца Метагалактики (Знание, Москва, 1985); Л. Э. Гуре­вич, А. Д. Чернин, Происхождение галактик и звезд. Издание второе (Наука, Москва, 1987); А. Д. Долгов, Я. Б. Зельдович, М. В. Сажин, Космология ранней Вселенной (МГУ, Москва, 1988); И. Л. Розенталь, Вселенная и частицы (Зна­ние, Москва, 1990); А. Д. Линде, Физика элементарных частиц и инфляцион­ная космология (Наука, Москва, 1990); П. Ходж, Талактики (Наука, Москва, 1992); М. В. Сажин, Современная космология в популярном изложении (УРСС, Москва, 2002); J. D. Barrow, The Book of Nothing. Vacuum, Voids, and the Latest Ideas about the Origins of the Universe (Vintage Books, New York, 2002); И. Л. Ро­зенталь, И. В. Архангельская, Теометрия, динамика, Вселенная. Издание второе, существенно переработанное (УРСС, Москва, 2003); Ю. Н. Ефремов, Вглубь Вселенной. Звезды, галактики и мироздание (УРСС, Москва, 2003); А. Д. Чер- нин, Космология: большой взрыв (ВЕК 2, Фрязино, 2005); И. В. Архангельская, И. Л. Розенталь, А. Д. Чернин, Космология и физический вакуум (УРСС, Мо­сква, 2006); Д. С. Горбунов, В. А. Рубаков, Введение в теорию ранней Вселен­ной. Теория горячего Большого Взрыва (УРСС, Москва, 2008); Д. С. Горбунов, В. А. Рубаков, Введение в теорию ранней Вселенной: Космологические возму­щения. Инфляционная теория (УРСС, Москва, 2010); J. Jeans, Astronomy and Cosmogony (Cambridge University Press, Cambridge, 2009); J. Jeans, Problems of Cosmology and Stellar Dynamics (Cambridge University Press, Cambridge, 2009); Г. С. Бисноватый-Коган, Релятивистская астрофизика и физическая космо­логия (УРСС, Москва, 2011); С. Вайнберг, Космология (УРСС, Москва, 2013).

¹¹⁸ Я. Б. Зельдович, С. И. Блинников, Н. И. Шакура, (Физические основы строения и эволюции звезд (МГУ, Москва, 1981); С. Шапиро, С. Тьюколски, Черные дыры, белые карлики и нейтронные звезды. Физика компактных объектов (Мир, Москва, 1985); Г. С. Бисноватый-Коган, Физические вопросы теории звездной эволюции (Наука, Москва, 1989); В. Г. Сурдин, Рождение звезд. Изда­ние третье, существенно переработанное и дополненное (УРСС, Москва, 2001); Ю. Н. Ефремов, Вглубь Вселенной. Звезды, галактики и мироздание (УРСС, Москва, 2003); А. Д. Чернин, Звезды и физика. Издание второе, исправленное и дополненное (УРСС, Москва, 2004); В. Г. Сурдин (ред.), Звёзды (Физматлит, Москва, 2009).

¹¹⁹ М. Я. Маров, Планеты Солнечной системы (Наука, Москва, 1986);

S. Eales, Planets and Planetary Systems (John Wiley & Sons, Oxford, 2009); У. Кауфман, Планеты и луны (Мир, Москва, 1982); Ф. Л. Уипл, Семья Солн­ца. Планеты и спутники Солнечной системы (Мир, Москва, 1984); А. В. Бялко, Наша планета — Земля. Издание второе, переработанное и дополненное (Нау­ка, Москва, 1989); В. Г. Сурдин (ред.), Солнечная система (Физматлит, Мо­сква, 2008).

¹²⁰ B. J. T. Jones, The origin of galaxies: A review of recent theoretical develop­ments and their confrontation with observation. Rev. Mod. Phys., 48 (1), 107—149 (1976); Л. Э. Гуревич, А. Д. Чернин, Введение в космогонию. Происхождение крупномасштабной структуры Вселенной (Наука, Москва, 1978); T. Padma- nabhan, Statistical mechanics of gravitating systems. Phys. Rep., 188 (5), 285—362 (1990); L. Herrera, N. O. Santos, Local anisotropy in self-gravitating systems. Phys. Rep., 286 (2), 53—130 (1997); B. J. T. Jones, V. J. Martinez, E. Saar, V. Trimble, Scaling laws in the distribution of galaxies. Rev. Mod. Phys., 76 (4), 1211—1266 (2004); A. Campa, T. Dauxois, S. Ruffo, Statistical mechanics and dynamics of solvable models with long-range interactions. Phys. Rep., 480 (3—6), 57—159 (2009); Y. Levin, R. Pakter, F. B. Rizzato, T. N. Teles, F. P. C. Benetti, Nonequilibrium statistical mechanics of systems with long-range interactions. Phys. Rep., 535 (1), 1—60 (2014).

¹²¹ Рівнянням Власова (російський дослідник Анатолій Власов опубліку­вав це рівняння в 1938 році) у фізиці плазми називається кінетичне рівнян­ня для функції розподілу частинок по енергіях (швидкостях) і просторових координатах із самоузгодженим урахуванням електромагнітного поля, утво­реного колективом заряджених частинок. Див.: В. П. Силин, А. А. Рухадзе, Электромагнитные свойства плазмы и плазмоподобных сред (Госатомиздат, Москва, 1961); Ю. Л. Климонтович, Кинетическая теория электромагнитных процессов (Наука, Москва, 1980); M. R. Feix, P. Bertrand, A universal model: The Vlasov equation. Transp. Theory Statist. Phys., 34 (1—2), 7—62 (2005); A. Campa,

T. Dauxois, S. Ruffo, Statistical mechanics and dynamics of solvable models with long-range interactions. Phys. Rep., 480 (3—6), 57—159 (2009). Насправді, подіб­не рівняння було вперше написано в 1915 році видатним англійським фізи­ком Джеймсом Джинсом [А. В. Козенко, Джеймс Хопвуд Джинс (Наука, Мо­сква, 1985)] для системи частинок із гравітаційним (теж далекодіючим, як і кулонівське!) полем. Див.: M. Henon, Vlasov equation? Astron. Astrophys., 114 (1), 211—212 (1982). Тому з точки зору історичної справедливості його вар­то було би називати рівнянням Джинса. Ім'я Власова, здібного фізика, було, на жаль, використано реакційними очільниками радянської російської нау­ки сталінських часів для шельмування й цькування інших науковців, які не догодили радянському керівництву. Див.: А. С. Сонин, Физический идеализм. История одной идеологической кампании (Наука, Москва, 1994) та розділ 6 цієї книги.

¹²² С. Крымский, В. Кузнецов, Мировоззренческие категории в современном естествознании (Наукова думка, Киев, 1983); И. Л. Розенталь, Проблемы на­чала и конца Метагалактики (Знание, Москва, 1985); J. D. Barrow, F. J. Tipler, The Anthropic Cosmological Principle (Clarendon Press, Oxford, 1986); И. Л. Розен­таль, Вселенная и частицы (Знание, Москва, 1990); J. D. Barrow, The Constants of Nature. From Alpha to Omega — the Numbers That Encode the Deepest Secrets of the Universe (Pantheon Books, New York, 2002); И. В. Архангельская, И. Л. Ро­зенталь, А. Д. Чернин, Космология и физический вакуум (УРСС, Москва, 2006).

¹²³ С. Э. Хайкин, Физические основы механики (ГИФМЛ, Москва, 1962); К. Ланцош, Вариационные принципы механики (Мир, Москва, 1965); С. Э. Хай­кин, Силы инерции и невесомость (Наука, Москва, 1967); Ч. Киттель, У. Найт, М. Рудерман, Механика, Берклеевский курс физики. Том первый. Издание второе, стереотипное (Наука, Москва, 1975); А. Ю. Ишлинский, Классическая механика и силы инерции (Наука, Москва, 1987); Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Теоре­тическая физика. Том 1. Механика. Издание четвертое, исправленное (Наука, Москва, 1988); И. Ньютон, Математические начала натуральной философии (Наука, Москва, 1989); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том первый. Ме­ханика. Издание третье, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); W. Nolting, Theoretical Physics. 1. Classical Mechanics (Springer International Publishing, Switzerland, 2016).

¹²⁴ J. E. McGuire, Existence, actuality and necessity: Newton on space and time. Annals Sci., 35 (5), 463—508 (1978); И. Ньютон, Математические начала на­туральной философии (Наука, Москва, 1989); С. И. Вавилов, Исаак Ньютон. Издание четвертое, дополненное (Наука, Москва, 1989); J. B. Barbour, The Discovery of Dynamics. A Study from a Machian Point of View of the Discovery and the Structure of Dynamical Theories (Oxford University Press, Oxford, 2001).

¹²⁵ Д. Бом, Специальная теория относительности (Мир, Москва, 1967); Э. Тэйлор, Дж. Уилер, Физика пространства-времени. Издание второе, допол­ненное (Мир, Москва, 1971); В. А. Угаров, Специальная теория относитель­ност. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1977); В. Паули, Теория относительности (Наука, Москва, 1983); Л. Д. Ландау,

Е. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том 2. Теория поля. Издание седьмое, исправленное (Наука, Москва, 1988); А. А. Сазанов, Четырехмерная модель мира по Минковскому (УРСС, Москва, 2008); L. B. Okun, Energy and Mass in Relativity Theory (World Scientific, Singapore, 2009).

¹²⁶ Э. Тэйлор, Дж. Уилер, Физика пространства-времен. Издание второе, дополненное (Мир, Москва, 1971); С. Вейнберг, Травитация и космология. Принципы и приложения общей теории относительности (Мир, Москва, 1975); В. Паули, Теория относительности (Наука, Москва, 1983); Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том 2. Теория поля. Издание седьмое, исправленное (Наука, Москва, 1988); L. B. Okun, Energy and Mass in Relativity Theory (World Scientific, Singapore, 2009).

¹²⁷ Див. N. Wolchover, A fight for the soul of science. https://www.quantama- gazine.org/20151216-physicists-and-philosophers-debate-the-boundaries-of- science. Ми радимо читачеві подивиться цікаве відео, яке дає уяву про головні реалії, які відкриті та досліджуються сучасною наукою. http://micro.magnet. fsu.edu/primer/java/scienceopticsu/powersof10/. Дивіться також: F. Wilczek, Physics in 100years. Physics Today, 69 (4), 32 (2016).

¹²⁸ Сучасна фізика показала, що кварки не існують як окремі вільні реалії поза елементарними частинками, які з них складаються (як ми підкреслюємо в різних місцях книги, термін «складається» справедливий із точністю до де­фекту маси, згідно з формулою Айнштайна E = mc²). Див.: J. M. Campbell, J. W. Huston, W. J. Stirling, Hard interactions of quarks and gluons: a primer for LHC physics. Rep. Prog. Phys., 70 (1), 89—193 (2007); K. Fukushima, Evolution to the quark-gluon plasma. Rep. Prog. Phys., 80 (2), 022301 (2017); А. И. Ахиезер, М. П. Рекало, Элементарные частицы (Наука, Москва, 1986), Л. Б. Окунь, Лептоны и кварки. Издание второе, переработанное и дополненное (На­ука, Москва, 1986); А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов све­та до цветных кварков (Наукова думка, Киев, 1993); J. Letessier, J. Rafelski, Hadrons and Quark-Gluon Plasma (Cambridge University Press, Cambridge, 2004); Л. Б. Окунь, Элементарное введение в физику элементарных частиц. Издание второе, исправленное и дополненное (Физматлит, Москва, 2006); Ю. Г. Чир­ков, Охота за кварками. Издание второе, исправленное (УРСС, Москва, 2011); E. N. Economou, A Short Journey from Quarks to the Universe. Selected Solutions (Springer, Heidelberg, 2011). Цим кварковий рівень матерії відрізняється від ядерного та атомного, оскільки існування вільних нуклонів, ядер та елект­ронів цілком можливе. Тому дослідження кварків відбувається опосередко­вано, тобто за допомогою дослідження результатів взаємодій елементарних частинок (баріонів і мезонів), які складаються із кварків. Наскільки складно робити висновки щодо кварків із таких досліджень, можна зрозуміти, уя­вивши гіпотетичну ситуацію, коли перед спостерігачем поставлено завдання визначити форму статуї, яка знаходиться за ширмою. При цім статую обли­вають струменем води зі шлангу, який також знаходиться за ширмою. Від статуї відскакують у різних напрямках краплини води. Спостерігачі, не бача­чи самої статуї і фіксуючи лише напрямки та швидкість краплин, які відліта­ють від неї, мають виконати задачу. Дивись: A. Salam, Symmetry concepts and the fundamental theory of matter. In Scientific Thought: Some Underlying Concepts, Methods and Procedures, UNESCO, Paris (1972), p. 83. http://unesdoc.unesco.org/ images/0000/ 000022/002251eo.pdf.

¹²⁹ Десять найбільших телескопів // https://naked-science.ru/article/top/ 10-largest-telescopes; Найбільші та найпотужніші телескопи в світі // http:// kosmoved.ru/sam_telesk.shtml; Найбільші космічні телескопи // http://who- yougle.ru/texts/largest-space-telescopes/; C. R. Kitchin, Telescopes and Techniques. Third Edition (Springer, New York, 2013); В. Г. Сурдин (ред.), Небо и телескоп (Физматлит, Москва, 2008).

¹³⁰ Див. N. Wolchover, Afightfor the soul of science. https://www.quantamagazine. org/20151216-physicists-and-philosophers-debate-the-boundaries-of-science/.

¹³¹ R. Barrett, P.P. Delsanto, A. Tartaglia, Physics. The Ultimate Adventure (Springer, Berlin, 2016), р. 3.

¹³² R. Sturm, Inhaled nanoparticles. Physics Today, 69 (5), 70 (2016).

¹³³ M. А. Никитин, Происхождение жизни. От туманности до клетки (Аль­пина нон-фикшн, Mocква, 2016).

¹³⁴ Я. Б. Зельдович, И. Д. Новиков, Теория тяготения и эволюция звезд (Наука, Mоcква, 1971); Я. Б. Зельдович, И. Д. Новиков, Строение и эво­люция Вселенной (Наука, Mоcква, 1975); Я. Б. Зельдович, С. И. Блинников, Н. И. Шакура, Физические основы строения и эволюции звезд (Mry, Mоcква, 1981); Г. С. Бисноватый-Коган, Физические вопросы теории звездной эволюции (Наука, Mосква, 1989); И. Д. Новиков, Эволюция Вселенной (Наука, Mосква, 1990); Э. Mайр, Популяции, виды и эволюция (Нир, Mосква, 1974); E. Mayr, What Evolution is? (Phoenix, London, 2002); H. Meyer-Ortmanns, S. Thurner (ed.), Principles of Evolution. From the Planck Epoch to Complex Multicellular Life (Springer, Berlin, 2011); S. E. Kesler, H. Ohmoto (ed.), EvoUtion of Early Earth's Atmosphere, Hydrosphere, and Biosphere — Constraints from Ore Deposits (Geological Society of America Memoir 198) (Geological Society of America, 2006); R. Wicander, J. S. Monroe, Historical Geology. Evolution of Earth and Life Through Time. Sixth Edition (Brooks/Cole, Belmont, 2010); J. D. Archibald, Aristotle's Ladder, Darwin's Tree. The Evolution of Visual Metaphors for Biological Order (Columbia University Press, Chichester, 2014); Л. В. Тарасов, Закономерности окружающего мира. Книга 3. Эволюция естественнонаучного знания (Физматлит, Mосква, 2004); Н. Н. Воронцов, Теория эволюции: истоки, постулаты, проблемы (Знание, Mосква, 1984); Н. Н. Воронцов, Развитие эволюционных идей в биологии (УНЦ ДО MPy, Mосква, 1999); Е. В. Кунин, Логика случая. О природе и происхож­дении биологической эволюции (Центрполиграф, Mосква, 2014); А. Mарков, Рождение сложности. Эволюционная биология сегодня: Неожиданные открытия и новые вопросы (Астрель-Corpus, Mосква, 2010); А. Mарков, Эволюция чело­века. Книга первая. Обезьяны, кости и гены (Астрель-Corpus, Mосква, 2011); А. Mарков, Эволюция человека. Книга вторая. Обезьяны, нейроны и душа (Аст­рель-Corpus, Mосква, 2011); О. Г. Сорохтин, Дж. В. Чилингар, Н. О. Сорох- тин, Теория развития Земли: происхождение, эволюция и трагическое будущее (РХД, Mосква, 2010); Л. П. Татаринов, Палеонтология и эволюционное учение (Знание, Mосква, 1985); Л. П. Татаринов, Эволюция и креационизм (Знание, Mосква, 1988).

¹³⁵ M. Gruebele, A. H. Zewai, Ultrafast reaction dynamics. Physics Today, 43 (5), 24—33 (1990); M. Dantus, V. V. Lozovoy, Experimental coherent laser control of physicochemical processes. Chem. Rev., 104 (11), 1813—1859; R. E. Car­ley, E. Heesel, H. H. Fielding, Femtosecond lasers in gas phase chemistry. Chem. Soc. Rev., 34 (11), 949—969; F. Krausz, M. Ivanov, Attosecond physics. Rev. Mod. Phys., 81 (1), 163—234 (2009).

¹³⁶ И. Пригожин, От существующего к возникающему. Время и сложность в физических науках (Наука, Mосква, 1985); И. Пригожин, И. Стенгерс, Время, хаос, квант. К решению парадокса времени (УРСС, Mосква, 2000); А. Д. Чернин, Физика времени (Наука, Mосква, 1987); И. Новиков, Куда течет река времени (Mолодая гвардия, Mосква, 1990); К. Торн, Черные дыры и складки времени. Дерзкое наследие Эйнштейна (Физматлит, Mосква, 2007); Дж. Уитроу, Естес­твенная философия времени (УРСС, Mосква, 2003); Г. Рейхенбах, Направление времени (УРСС, Mосква, 2003); L. Mersini-Houghton, R. Vaas (ed.), The Arrows of Time. A Debate in Cosmology (Springer, Heidelberg, 2012).

¹³⁷ D. H. Frisch, J. H. Smith, Measurement of the relativistic time dilation using m-mesons. Amer. J. Phys., 31 (5), 342—355 (2016).

¹³⁸ R. Barrett, P.P. Delsanto, A. Tartaglia, Physics. The Ultimate Adventure, (Springer, Berlin, 2016), p. 4.

¹³⁹ M. G. Kleinhans, Ch. J.J. Buskes, W. de Regt, Philosophy of Earth science. In F. Allhoff (ed.), Philosophies of the Sciences. A Guide (Wiley-Blackwell, Oxford, 2010), p. 222.

¹⁴⁰ Я. M. Гeльфep, В. Л. Любошиц, M. И. Пoдгopeцкий, Парадокс Гиб­бса и тождественность частиц в квантовой механике (Наука, Mоcквa, 1975); R. C. Hilborn, C. L. Yuca, Identical particles in quantim mechanics revisited. Brit.

J. Phil. Sci., 53 (3), 355—389 (2002); D. Krause, S. French, A formal framework for quantum non-individuality. Synthese, 102 (1), 195—214 (1995).

¹⁴¹ А. Б. Mrn^M, Нильс Бор и квантовая физика. Успехи физ. наук, 147 (2), 303—342 (1985).

¹⁴² Y. Alhassid, The statistical theory of quantum dots. Rev. Mod. Phys., 72 (4), 895—968 (2000).

¹⁴³ Tanabashi M. et al., The review of particle properties. Phys. Rev., D 98 (3), 030001 (2018); Particle Data Group, Review of Particle Properties. https://pdg. lbl.gov/rpp-archive/files; J. Iliopoulos, T. N. Tomaras, Elementary Particle Physics. The Standard Theory (Oxford University Press, Oxford, 2021).

¹⁴⁴ S. Rebsdorf, H. Kragh, Edward Arthur Milne — The relations of mathematics to science. Stud. Hist. Phil. Mod. Phys., 33 (1), 51—64 (2002).

¹⁴⁵ A. A. Griffith, G. I. Taylor, The use of soap films in solving torsion problems. Proc. Inst. Mech. Eng., 93 (1), 755—789 (1917).

¹⁴⁶ P. Дитчбеpн, Физическая оптика (Наука, Mосква, 1965).

¹⁴⁷ G. E. Volovik, Superfluid analogies of cosmological phenomena. Phys. Rep. 351 (4), 195—348 (2001).

¹⁴⁸ F. Monticone, A. Alu, Metamaterial, plasmonic and nanophotonic devices. Rep. Prog. Phys., 80 (3), 036401 (2017). Mетаматеpiали дають змогу pозв’язати купу пpактичних задач, зо^ема, задачу ствоpення «невидимих» об'єктів, п|)о які колись мpіяв видатний бpитанський письменник Герберт Велс. Див.: Ге|г- беpт Уэллс, Собрание сочинений в пятнадцати томах. Том 1 (Пpавда, Mосква, 1964).

¹⁴⁹ В. Л. Гинзбург, О сверхпроводимости и о сверхтекучести. Автобиогра­фия: Сборник статей и выступланий (Физматлит, Mосква, 2006).

¹⁵⁰ M. M. J. French, The wonders of levitation. Phys. Educ., 45 (1), 37—41 (2010); B. V. Jayawant, Electromagnetic suspension and levitation techniques. Proc. Roy. Soc., A 416 (1851), 245—320 (1988); V. Koudelkova, How to simply demon­strate diamagnetic levitation with pencil lead. Phys. Educ., 51 (1), 014001 (2016).

¹⁵¹ Я. Г. Доpфман, Лавуазье. Издание второе, переработанное (Наука, Mосква, 1962). Наведемо цікаву цитату щодо поглядів Лавуазьє: «Коли в дpугій половині XVIII століття Лавуазьє пpезентував список елементів, з яких складається світ, то він pозділив їх на 4 ^упи. До пеpшої ^упи входили ме­тали, такі як свинець і залізо (всього 17), до дpугої — «земельні»: земній, магній, кальций і алюміній, до третьої — елементи, що утвоpюють кисло­ти, такі як ^ка, фосфоp і вуглець, і наpешті четвеpта ^упа складалася з кисню, азоту і водню. Крім того, ок|гемо виділялися pечовини, які не мали маси (невагомі) — світло, теплород, ефір (субстанція, що заповнює простір та дає змогу світлу мандрувати по ньому), електричний і магнітний флюїди. Ці п'ять речовин залишалися загадковими, двоїстими і недосяжними до самого XIX століття». «Невагомі тепло, електрика й кохання володіють світом», — пи­сав у 1858 році Олівер Венделл Голмс старший, американський лікар, який мав тонке почуття гумору. Див.: М. А. Сабаделл, Магнетизм высокого напряжения. Максвелл. Электромагнитный синтез (Де Агостини, Москва, 2015), с. 7.

¹⁵² В. Ефремов, Пределы научного знания, В книге: В защиту науки, 13—14 (Наука, Москва), с. 238.

¹⁵³ О. Г. Сорохтин, Дж. В. Чилингар, Н. О. Сорохтин, Теория развития Земли: происхождение, эволюция и трагическое будущее (РХД, Москва, 2010).

¹⁵⁴ A. M. Gabovich, V. I. Kuznetsov, What do we mean when using the acronym ‘BCS’? The Bardeen—Cooper—Schrieffer theory of superconductivity. Eur. J. Phys., 34 (2), 371—382 (2013).

¹⁵⁵ А. Зоммерфельд, Строение атома и спектры. Том первый (Гостехтеор- издат, Москва, 1956); Л. В. Бобров, Тени невидимого света (Атомиздат, Мо­сква, 1964); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атом­ную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974).

¹⁵⁶ А. Зоммерфельд, Строение атома и спектры. Том первый (Гостехтеор- издат, Москва, 1956); Я. С. Уманский, Ю. А. Скаков, А. Н. Иванов, Л. Н. Рас­торгуев, Кристаллография, рентгенография и электронная микроскопия (Метал­лургия, Москва, 1982).

¹⁵⁷ А. Зоммерфельд, Строение атома и спектры. Том первый (Гостехтеор- издат, Москва, 1956); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введе­ние в атомную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974); И. Ю. Кобзарёв (ред.), Эйнштейновский сборник1986—1990(Наука, Москва, 1990).

¹⁵⁸ Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атомную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый. Атомная и ядерная физика. Часть первая. Атомная физика (Наука, Москва, 1986); Ф. Хунд, История квантовой теории (Наукова думка, Киев, 1980).

¹⁵⁹ Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атомную физику. Издание шестое, исправленное (Наука, Москва, 1974); Э. В. Шполь- ский, Атомная физика. Том второй. Основы квантовой механики и строение электронной оболочки атома. Издание четвертое, переработанное (Наука, Мо­сква, 1974); G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics in the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Synthesis of the Results (World Scientific, Singapore, 2001); Y. Aharonov, D. Rohrlich, Quantum Paradoxes. Quantum Theory for the Perplexed (Wiley-VCH, Weinheim, 2005).

¹⁶⁰ В. Кузнецов, Проблема «универсалий» в физическом познании (Наукова думка, Киев, 1987).

¹⁶¹ D. M. Armstrong, Four Disputes About Properties. Synthese, 144 (3), 309— 320 (2005); A. Bird, Properties Nature's Metaphysics. Laws and Properties (Oxford, Clarendon Press, 2007); A. Bird, B. Ellis, H. Sankey (eds.). Properties, Powers and Structures. Issues in the Metaphysics of Realism (Routledge, London and New York, 2012); S. R. Allen, A Critical Introduction to Properties (Bloomsbury, London, 2016); V. Livanios. Science in Metaphysics. Exploring the Metaphysics of Properties and Laws (Springer, Cham, 2017); J. Giannotti, The Dual Nature of Properties. The Powerful Qualities View Reconsidered. PhD thesis. 2019. https:// theses.gla.ac.uk/41142/.

¹⁶² Ёьюис Кэрролл, їриключения Алисы в стране чудес. Алиса в Зазеркалье (Правда, Москва, 1985).

¹⁶³ М. И. Каганов, И. М. Ёифшиц, Квазичастицы. Идеи и принципы кван­товой физики твердого тела. Издание второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005); Editorial, The quasiparticle zoo. Nat. Phys., 12 (12), 1085—1089 (2016).

¹⁶⁴ А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов света до цветных квар­ков (Наукова думка, 1993); Ю. Г. Чирков, Охота за кварками. Издание второе, исправленное (УРСС, Москва, 2011); M. Chaichian, H. P. Rojas, A. Tureanu, Basic Concepts in Physics. From the Cosmos to Quarks (Springer, Berlin, 2014).

¹⁶⁵ С. Гирвин, Квантовый эффект Холла. Необычные возбуждения и нарушенные симметрии (Институт компьютерных исследований, Москва— Ижевск, 2003); Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005).

¹⁶⁶ К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Кни­га первая. Физика атомного ядра. Часть первая. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Ю. А. Бережной, Квантовый мир атомной и ядерной физики. (ХНУ имени В. Н. Каразина, Харьков, 2010).

¹⁶⁷ Аристотель, Физика. Сочинения. В четырех томах. Том 3 (АН СССР, Москва, 1981), с. 336—337: «Крім того, природний рух частин і всієї Землі спрямований до центру Всесвіту, тому що Земля знаходиться насправді в цен­трі. При необхідності вони, безсумнівно, повинні рухатися до центру Всесві­ту, тому що легкі [тіла] і вогонь, рух яких протилежний до напрямку руху сили тяжіння, рухаються до краю [не Землі, а] навколишнього центру простору».

¹⁶⁸ Насправді, «вічні» динамічні замкнені пласкі траєкторії двох тіл, які взаємодіють за законом Ньютона, є рідкісним окремим випадком. Реальні траєкторії планет, комет або зір відхиляються під дією маленьких збурень- флуктуацій, є нестійкими, так що класична механіка сьогодення має дещо ін­ший характер, ніж уважав ЇЄр Лаплас. Більш-менш сучасні погляди на кла­сичну механіку можна прочитати в джерелах: А. Ёихтенберг, М. Ёиберман, Регулярная и стохастическая динамика (Мир, Москва, 1984); В. И. Арнольд, В. В. Козлов, А. И. Нейштадт, Математические аспекты классической и небес­ной механики (ВИНИТИ, Москва,1985); G. M. Zaslavsky, The Physics of Chaos in Hamiltonian Systems. Second Edition (Imperial College Press, London, 2007); R. Fitzpatrick, An Introduction to Celestial Mechanics (Cambridge University Press, Cambridge, 2012).

¹⁶⁹ В. Бронштэн, Как движется Луна? (Наука, Москва, 1990), с. 187.

¹⁷⁰ https: //en.wikipedia.org/wiki/Apache_Point_Observatory_Lunar_Laser-ranging_ Operation.

¹⁷¹ S. Chandrasekhar, Newton's Principia for the Common Reader (Clarendon Press, Oxford, 1995); C. Pask, Magnificent Principia. Exploring Isaac Newton's Mas­terpiece (Prometheus Books, Amherst, New York, 2013).

¹⁷² А. Зоммерфельд, Механика (ИЛ, Москва, 1947); Э.Уиттекер, Анали­тическая динамика (РХД, Ижевск, 1999); Ф. Р. Гантмахер, Лекции по анали­тической механике. Издание второе, исправленное (Физматгиз, Москва, 1966).

¹⁷³ Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том VIII. Элект­родинамика сплошных сред. Издание второе, переработанное и дополненное Е. М. Лифшицем и Л. П. Питаевским (Наука, Москва, 1982); В. В. Батыгин, И. Н. Топтыгин, Современная электродинамика. Часть 1: Микроскопическая теория. Издание второе, исправленное (РХД, Москва, 2005); И. Н. Топтыгин, Современная электродинамика. Часть 2: Теория электромагнитных явлений в веществе (РХД, Москва, 2005); В. Л. Гинзбург, Теоретическая физика и астрофизика. Дополнительные главы. Издание третье, исправленное и дополнен­ное (Наука, Москва, 1987); O. Darrigol, Electrodynamics from /impure to Einstein (Oxford University Press, Oxford, 2000); J. D. Jackson, Classical Electrodynamics. Third Edition (John Wiley & Sons, Hoboken, New Jersey, 1999); Е. А. Памятных, Е. А. Туров, Основы электродинамики материальных сред в переменных и неоднородных полях (Физматлит, Москва, 2000).

¹⁷⁴ Наприклад, можна вказати на просторову й часову дисперсії діелек­тричної проникності: В. М. Агранович, В. Л. Гинзбург, Кристаллооптика с учетом пространственной дисперсии и теория экситонов. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1979); А. И. Ахиезер (ред.), Электродинамика плазмы (Наука, Москва, 1974); В. Л. Гинзбург, Теоретичес­кая физика и астрофизика. Дополнительные главы. Издание третье, исправ­ленное и дополненное (Наука, Москва, 1987); В. П. Силин, А. А. Рухадзе, Электромагнитные свойства плазмы и плазмоподобных сред (Госатомиздат, Москва, 1961).

¹⁷⁵ G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics in the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Synthesis of the Results (World Scientific, Singapore, 2001); Y. Aharonov, D. Rohrlich, Quantum para­doxes. Quantum theory for the perplexed (Wiley-VCH, Weinheim, 2005); В. В. Бе­локуров, О. Д. Тимофеевская, О. А. Хрусталев, Квантовая телепортация — обыкновенное чудо (РХД, Москва—Ижевск, 2000); А. В. Белинский, Квантовые измерения (БИНОМ, Москва, 2008); Ю. А. Бережной, Удивительный квантовый мир (Мастер-класс, Киев, 2007); S. Brandt, H. D. Dahmen, The Picture Book of Quantum Mechanics. Fourth Edition (Springer, NY, 2012); М. О. Скалли, М. С. Зубайри, Квантовая оптика (Физматлит, Москва, 2003).

¹⁷⁶ S. Earnshaw, On the nature of the molecular forces which regulate the constitution of the luminiferous ether. Transact. Cambridge Philosoph. Soc., 7, 97—112.

¹⁷⁷ Ф. Любкер, Реальный словарь классических древностей в трех томах. Том третий (Олма-Пресс: Москва, 2001), с. 165.

¹⁷⁸ Дивись: В. Кузнецов, Структура физического эксперимента и концеп­ция относительности к средствам наблюдения, В Н. Депенчук, Л. Озадовская (ред.), Материалистическая диалектика и структура естественнонаучного знания (Наукова думка, Киев:, 1980), с. 313—334; С. Крымский, В. Кузнецов, Мировоззренческие категории в современном естествознании (Наукова думка, Киев, 1982).

¹⁷⁹ Д. Е. Джирард, Основы химии окружающей среды (Физматлит, Москва, 2008); Л. В. Тарасов, Атмосфера нашей планеты (Физматлит, Москва, 2012).

¹⁸⁰ В. Штиллер, Уравнение Аррениуса и неравновесная кинетика (Мир, Мо­сква, 2000); P. Atkins, J. De Paula, Atkins' Physical Chemistry. Eighth Edition (Oxford University Press, Oxford, 2006).

¹⁸¹ К. H. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Кни­га первая. Физика атомного ядра. Часть первая. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучени. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энер- гоатомиздат, Москва, 1993).

¹⁸² Ю. А. Рябов, Движения небесных тел. Издание третье, переработан­ное (Наука, Москва, 1977); S. Kopeikin, M. Efroimsky, G. Kaplan, Relativistic Celestial Mechanics of the Solar System (Wiley-VCH, Weinheim, 2011).

¹⁸³ A. Celletti, Stability and Chaos in Celestial Mechanics (Praxis, Chichester, 2010).

¹⁸⁴ А. В. Засов, К. А. Постнов, Общая астрофизика (Век2, Фрязино, 2006).

¹⁸⁵ В. Г. Сурдин (ред.), Звёзды (Физматлит, Москва, 2009).

¹⁸⁶ М. Я. Маров, Планеты Солнечной системы (Наука, Москва, 1986); У. Кауфман, Планеты и луны (Мир, Москва, 1982); Ф. Л. Уипл, Семья Солн­ца. Планеты и спутники Солнечной системы (Мир, Москва, 1984); S. Eales, Planets and Planetary Systems (John Wiley & Sons, Oxford, 2009).

¹⁸⁷ К. И. Чурюмов, Кометы и их наблюдения (Наука, Москва, 1980);

K. S. Krishna Swamy, Physics of Comets (World Scientific, Singapore, 2010).

¹⁸⁸ I. Bloch, J. Dalibard, W. Zwerger, Many-body physics with ultracold gases. Rev. Mod. Phys., 80 (3), 885—964 (2008); D. M. Stamper-Kurn, M. Ueda, Spinor Bose gases: Symmetries, magnetism, and quantum dynamics. Rev. Mod. Phys., 85 (3), 1191—1244 (2013).

¹⁸⁹ A. D. B. Woods, Structure and excitations of liquid helium. Rep. Prog. Phys., 36 (9), 1135—1231 (1973); P. Wolfle, Low-temperature properties of liquid ³He. Rep. Prog. Phys., 42 (2), 269—346 (1979); M. Boninsegni and N. V. Prokofev, Supersolids: What and where are they? Rev. Mod. Phys., 84 (2), 759—776 (2012).

¹⁹⁰ И. М. Лифшиц, М. Я. Азбель, М. И. Каганов, Электроная теория ме­таллов (Наука, Москва, 1971); А. А. Абрикосов, Основы теории металлов (Наука, Москва, 1987); J. Wosnitza, Fermi Surfaces of Low-Dimensional Organic Metals and Superconductors (Springer, Berlin, 1996); А. М. Цвелик, Квантовая теория поля в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2002); Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005); S. Roth, D. Carroll, One-Dimensional Metals. Conjugated Polymers, Organic Crystals, Carbon Nanotubes (Wiley-VCH, Weinheim, 2004).

¹⁹¹ Э. Майр, Зоологический вид и эволюция (Мир, Москва, 1968); A. Tur­ner, M. Anton, The Big Cats and Their Fossil Relatives. An Illustrated Guide to Their Evolution and Natural History (Columbia University Press, New York, 1997).

¹⁹² В. А. Угаров, Специальная теория относительности. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1977); E. F. Taylor, J. A. Wheeler, Spacetime Physics. Introduction to Special Relativity. Second Edition (W. H. Freeman and Company, New York, 1992); C. G. Adler, Does mass really depend on velocity, dad? Amer. J. Phys., 55 (8), 739—743 (1987); L. B. Okun, The concept of mass. Phys. Today, 42 (6), 31—36 (1989); Л. Б. Окунь, Понятие массы (масса, энергия, относительность). Успехи физ. наук, 158 (2), 293—301 (1989); A. M. Gabovich, N. A. Gabovich, How to explain the non-zero mass of electromagnetic radiation consisting of zero-mass photon. Eur. J. Phys., 28 (4), 649—655 (2007); О. M. Га- бович, H. О. Габович. Як у загальноосвітній школі викладати сучасну фізику (Основа, Харків, 2008); L. B. Okun, Mass versus relativistic and rest masses. Amer. J. Phys. 77 (5), 430—431 (2009).

¹⁹³ В. В. Батыгин, И. H. Топтыгин, Современная электродинамика. Часть 1: Микроскопическая теория. Издание второе, исправленное (РХД, Mос- ква, 2005); Л. Д. Ландау, Е. M. Лифшиц, Теоретическая физика. Том II. Тео­рия поля. Издание седьмое, исправленное ^аука, Mосква, 1988). Зокрема, у власній системі відліку навколо електрона знаходиться тільки кулонівське електростатичне поле. Hатомість, у рухомій системі відліку з'являється також магнітне поле.

¹⁹⁴ Л. Д. Ландау, Е. M. Лифшиц, Теоретическая физика. Том VIII. Элект­родинамика сплошных сред. Издание второе, переработанное и дополненное Е. М. Лифшицем и Л. П. Питаевским (Каука, Mосква, 1982); Е. А. Памятных, Е. А. Туров, Основы электродинамики материальных сред в переменных и не­однородных полях (Физматлит, Mосква, 2000); O. V. Dolgov, D. A. Kirzhnits,

E. G. Maksimov, On an admissable sign of the static dielectric function of matter. Rev. Mod. Phys., 53 (1), 81—93 (1981).

¹⁹⁵ M. Gell-Mann, The Eightfold Way. A Theory of Strong Interaction Symmetry (Pasadena, California Institute of Technology, 1961); M. Bohm, A. Denner, H. Joos, Gauge Theories of the Strong and Electroweak Interaction (Teubner, Stuttgart, 2001);

F. Schleck, Electroweak and Strong Interactions: Phenomenology, Concepts, Models (Springer, Berlin, 2012); Ch. Quigg, Gauge Theories of the Strong, Weak, and Electro­magnetic Interactions: Second Edition (Princeton University Press. Princeton, 2013).

¹⁹⁶ R. Fransse, Theory of relations. Revised Edition (Amsterdam, Elsevier, 2000).

¹⁹⁷ H. Blumer, Symbolic Interactionism. Perspective and Method (University of California Press, Berkeley and Los Angeles, 1969); P. Rock, The Making of Symbolic Interactionism (The Macmillan Press, London, 1979); J. Turner, A Theory of Social Interaction (Stanford University Press. Stanford, 1988); N. Denzin, Symbolic Interactionism and Cultural Studies: The Politics of Interpretation (Blackwell, Malden, MA, 1992); P. Atkinson, W. Housley, Interactionism. An Essay in Sociological Amnesia (Sage, London, 2003); N. Denzin, L. H. Athens, T. Faust (eds.), Blue Ribbon Papers. Interactionism: The Emerging Landscape (Emerald, Bingeley, 2011); L. H. Athens, T. Faust (eds.), Radical Interactionism on the Rise (Emerald, Bingeley, 2013); Дж. Ритцер, Современные социологические теории. Пятое изда­ние, (Санкт-Петербург: Питер, 2002); Дж. Г. Mид, Избранное (ИHИОH РАИ, Mосква, 2009); Д. В. Ефременко (отв. ред.), Интеракционизм в американской социологии и социальной психологии первой половины XX века. Сборник переводов (ИHИОH РА^ Mосква, 2010).

¹⁹⁸ E. van de Haar, Classical Liberalism and International Relations Theory: Hume, Smith, Mises, and Hayek (Palgrave Macmillan, New York, 2009); R. N. Lebow, A Cultural Theory of International Relations (Cambridge University Press, Cambridge, 2009); P. Sharp, Diplomatic Theory of International Relations (Cambridge University Press, Cambridge, 2009).

¹⁹⁹ В. А. Угаров, Специальная теория относительности. Издание вто­рое, переработанное и дополненное (Hаука, Mосква, 1977); С. M. Will, Theory and Experiment in Gravitational Physics. Rev. ed. (Cambridge University Press, Cambridge, 1993); А. А. Сазанов, Четырехмерная модель мира по Минковскому (УРСС, Москва, 2008); J. Mehra, Einstein, Physics and Reality (World Scientific, Singapore, 1999); С. Вайнберг, Космология (УРСС, Москва, 2013).

²⁰⁰ К. Б. Толпыго, Термодинамика и статистическая физика (КГУ, Киев, 1966); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том второй. Термодинамика и ста­тистическая физика. Издание третье, исправленное и дополненное (Наука, Моск­ва, 1990); Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том V. Статис­тическая физика. Часть первая. Издание третье, дополненное Е. М. Лифшицем и Л. П. Питаевским (Наука, Москва, 1976).

²⁰¹ Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый. Атомная и ядерная фи­зика. Часть вторая. Ядерная физика (Наука, Москва, 1989).

²⁰² А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов света до цветных квар­ков (Наукова думка, Киев, 1993); Ю. А. Бережной, Квантовый мир атомной и ядерной физики. (Харьковский национальный университет имени В. Н. Ка­разина, Харьков, 2010); Ю. Г. Чирков, Охота за кварками. Издание второе, исправленное (УРСС, Москва, 2011); M. Chaichian, H. P. Rojas, A. Tureanu, Basic Concepts in Physics. From the Cosmos to Quarks (Springer, Berlin, 2014).

²⁰³ Колись під агрегатними станами розуміли тверде тіло, рідину та газ (пару). Потім до цього додалася газорозрядна плазма, а згодом кількість можливих різних станів речовини суттєво збільшилася. Тому прийнято го­ворити вже не про агрегатні стани, а про стани матерії (states of matter). До них можна віднести, зокрема, рідкі кристали, магнітні впорядковані стани, стекла, металічні стекла, квазікристали, кварк-глюонну плазму, матерію нейтронних зір, бозе-ейнштейнівський конденсат, темну матерію тощо. Дивись: А. Б. Мигдал, Теория конечных ферми-систем и свойства атомных ядер. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1983); P. W. Anderson, Basic Notions of Condensed Matter Physics (Benjamin, Menlo Park, 1984); D. L. Goodstein, States of Matter (Dover Publications, Inc. Mineola, New York, 2002); J. F. Annett, Superconductivity, Superfluids and Condensates (Oxford University Press, Oxford, 2004); Д. А. Киржниц, Лекции по физике (Наука, Моск­ва, 2006); J. A. Angelo, Jr., Quantifying Matter (Facts On File, Inc., New York, 2011); J. A. Angelo, Jr., Solid Matter (Facts On File, Inc., New York, 2011); J. A. Angelo, Jr., Energy of Matter (Facts On File, Inc., New York, 2011); H. Satz, Extreme States of Matter in Strong Interaction Physics. An Introduction (Springer, Heidelberg, 2012); B. Svistunov, E. Babaev, N. Prokofev, Superfluid States of Matter (CRC Press, Boca Raton, 2015); V. E. Fortov, Extreme States of Matter. High Energy Density Physics. Second Edition (Springer International Publishing, Switzerland, 2016).

²⁰⁴ Г. А. Свешников, Причинность и связь состояний в физике (Наука, Мос­ква, 1971).

²⁰⁵ Г. Я. Мякишев, Общая структура фундаментальных физических теорий и понятие состояния. В Физическая теория (Наука, Москва, 1980), с. 420—436.

²⁰⁶ Деякі філософи навіть пропонують тлумачити поняття «стану» як від­дзеркалення найбільш фундаментальних складників світу. Дивись, напри­клад, D. M. Armstrong, A World of States of Affairs (Cambridge University Press, Cambridge, 1997).

²⁰⁷ Л. Г. Лойцянский, А. И. Лурье, Курс теоретической механики. Том пер­вый. Статика и кинематика. Издание восьмое, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1982); Л. Г. Лойцянский, А. И. Лурье, Курс теоретической механики. Том второй. Динамика. Издание шестое, переработанное и дополнен­ное (Наука, Москва, 1983).

²⁰⁸ К. Блум, Теория матрицы плотности и ее приложения (Мир, Москва, 1983).

²⁰⁹ Ю. Б. Румер, М. Ш. Рывкин, Термодинамика, статистическая физика и кинетика. Издание второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1977); А. А. Гухман, Об обоснованиях термодинамики (Энергоатомиздат, Москва, 1986); Р. Кубо, Термодинамика (Мир, Москва, 1970); М. А. Леонтович, Введе­ние в термодинамику. Статистическая физика (Наука, Москва, 1983); И. При­гожин, Д. Кондепуди, Современная термодинамика (Мир, Москва, 2002); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том второй: термодинамика и статисти­ческая физика (Наука, Москва, 1990); В. В. Сычёв, Дифференциальные урав­нения термодинамики. Третье издание, переработанное (МЭИ, Москва, 2010); S. Chandra, Energy, Entropy and Engines. An Introduction to Thermodynamics (John Wiley & Sons, Chichester, 2016); I. Granet, M. Bluestein, Thermodynamics and Heat Power (CRC Press, Boca Raton, 2015); J. M. Honig, Thermodynamics. Principles Characterizing Physical and Chemical Processes. Fourth Edition (Elsevier, Oxford, 2014); C. Borgnakke, R. E. Sonntag, Fundamentals of Thermodynamics (John Wiley & Sons, Hoboken, 2013); N. D. H. Dass, The Principles of Thermodynamics (CRC Press, Boca Raton, 2014); B. Poirier, A Conceptual Guide to Thermodynamics (John Wiley & Sons, Chichester, 2014); R. F. Sekerka, Thermal Physics. Thermodynamics and Statistical Mechanics for Scientists and Engineers (Elsevier, Amsterdam, 2015);

L. E. Reichl, A Modern Course in Statistical Physics. Second Edition (John Wiley & Sons, New York, 1998).

²¹⁰ В. В. Сычёв, Сложные термодинамические системы. Третье издание, переработанное (Наука, Москва, 1986); M. J. de Oliveira, Equilibrium Thermo­dynamics (Springer, Berlin, 2013).

²¹¹ В. Г. Барьяхтар, Б. А. Иванов, Магнетизм. Что это? (Наукова думка, Киев, 1981); В. Г. Барьяхтар, Б. А. Иванов, В мире магнитных доменов (Наукова думка, Киев, 1986); Е. С. Боровик, В. В. Еременко, А. С. Мильнер, Лекции по магнетизму (Физматлит, Москва, 2005); С. В. Вонсовский, Магнетизм (Наука, Москва, 1971); Ю. А. Изюмов, М. И. Кацнельсон, Ю. Н. Скрябин, Магнетизм коллективизированных электронов (Физматлит, Москва, 1994); Т. Мория, Спи­новые флуктуации в магнетиках с коллективизированными электронами (Мир, Москва, 1988); J. M. D. Coey, Magnetism and Magnetic Materials (Cambridge University Press, Cambridge, 2009); D. C. Mattis, The Theory of Magnetism Made Simple. An Introduction to Physical Concepts and to Some Useful Mathematical Methods (World Scientific, Singapore, 2006); R. M. White, Quantum Theory of Magnetism. Magnetic Properties of Materials. Third, Completely Revised Edition (Springer, Berlin, 2007); P. Mohn, Magnetism in the Solid State. An Introduction (Springer, Berlin, 2006).

²¹² W. Buckel, R. Kleiner, Superconductivity. Fundamentals and Applications. Second, Revised and Enlarged Edition (Wiley-VCH, Weinheim, 2004); V. L. Gin­zburg, On Superconductivity and Superfluidity. A Scientific Autobiography (Springer, Berlin, 2009); M. Tinkham, Introduction to Superconductivity. Second Edition (McGraw-Hill, Inc., New York, 1996); J. F. Annett, Superconductivity, Superfluids and Condensates (Oxford University Press, Oxford, 2004); S. Blundell, Super­conductivity. A Very Short Introduction (Oxford University Press, Oxford, 2009).

²¹³ M. E. Lines, A. M. Glass, Principles and Applications of Ferroelectrics and Related Materials (Clarendon Press, Oxford, 1977); Б. А. Струков, Сегнетоэлек­тричество (Наука, Москва, 1979); Б. А. Струков, А. П. Леванюк, Физичес­кие основы сегнетоэлектрических явлений в кристаллах (Наука, Москва, 1983); A. S. Sidorkin, Domain Structure in Ferroelectrics and Related Materials (Cambridge International Science Publishing, Cambridge, 2006); J. A. Gonzalo, Effective Field Approach to Phase Transitions and Some Applications to Ferroelectrics. Second Edition. (World Scientific, Singapore, 2006).

²¹⁴ Л. Д. Ландау, E. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том пятый. Ста­тистическая физика. Часть первая. Издание пятое, стереотипное (Физматлит, Москва, 2002); P. W. Anderson, Basic Notions of Condensed Matter Physics (The Benjamin/Cummings Publishing Company, Menlo Park, 1984); M. J. de Oliveira, Equilibrium Thermodynamics (Springer, Berlin, 2013); J. M. Honig, Thermodynamics. Principles Characterizing Physical and Chemical Processes. 4^th ed. (Elsevier, Oxford, 2014); N. D. H. Dass, The Principles of Thermodynamics (CRC Press, Boca Raton, 2014).

²¹⁵ Л. Д. Ландау, E. М. Лифшиц, Теоретическая физика. Том пятый. Ста­тистическая физика. Часть первая. Издание пятое, стереотипное (Физматлит, Москва, 2002); Ч. Киттель, Элементарная статистическая физика (Наука, Москва, 1960); Ч. Киттель, Статистическая термодинамика (Наука, Москва, 1977); Ю. Л. Климонтович, Статистическая физика (Наука, Москва, 1982); Р. Кубо, Статистическая механика (Мир, Москва, 1967); Б. Лавенда, Ста­тистическая физика. Вероятностный подход (Мир, Москва, 1999); М. А. Ле- онтович, Введение в термодинамику. Статистическая физика (Наука, Москва, 1983); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том второй: термодинамика и ста­тистическая физика (Наука, Москва, 1990); Дж. Майер, М. Гепперт-Майер, Статистическая механика. Издание второе, переработанное (Мир, Москва, 1980); Ф. Рейф, Статистическая физика. Берклеевский курс физики. Том пя­тый. Издание второе, стереотипное (Наука, Москва, 1977); Ю. Б. Румер,

М. Ш. Рывкин, Термодинамика, статистическая физика и кинетика. Изда­ние второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1977); L. E. Reichl, A Modern Course in Statistical Physics. Second Edition (John Wiley & Sons, New York, 1998); R. F. Sekerka, Thermal Physics. Thermodynamics and Statistical Mechanics for Scientists and Engineers (Elsevier, Amsterdam, 2015); I. Ford, Statistical Physics. An Entropic Approach (John Wiley & Sons, Chichester, 2013); А. С. Компанеец, Курс теоретической физики. Статистические законы. Том второй (Просвещение, Москва, 1975).

²¹⁶ D. Kondepudi, I. Prigogine, Modern Thermodynamics. From Heat Engines to Dissipative Structures (Wiley, Chichester, 1998); I. Muller, A History of Thermo­dynamics. The Doctrine of Energy and Entropy (Springer, Berlin, 2007); R. T. Hanlon, The Historical and Theoretical Foundations of Thermodynamics (Oxford University Press, Oxford, 2020); K. Stierstadt, Temperatur und Warme — was ist das wirklich? Ein Uberblick uber die Definitionen in der Thermodynamik (Springer-Spektrum, Wiesbaden, 2020); S. M. Mussett, Entropic Philosophy. Chaos, Breakdown, and Creation (Rowman & Littlefield Publishers, London, 2022); C. Деменюк, Просто энтропия (Страта, СПб., 2020).

²¹⁷ Дж. Фен, Машины, энергия, энтропия (Мир, Москва, 1986); П. Шам- бадаль, Развитие и приложение понятия энтропии (Наука, Москва, 1967); I. Aoki, Entropy Principle for the Development of Complex Biotic Systems. Organisms, Ecosystems, the Earth (Elsevier, London, 2012); D. S. Lemons, A Student's Guide to Entropy (Cambridge University Press, Cambridge, 2013); S. Chandra, Energy, Entropy and Engines. An Introduction to Thermodynamics (John Wiley & Sons, Chichester, 2016).

²¹⁸ М. В. Волькенштейн, Энтропия и информация (Наука, Москва, 1986); Л. Бриллюэн, Наука и теория информация (Физматгиз, Москва, 1960); Л. Бриллюэн, Научная неопределенность и информация (Мир, Москва, 1966); А. М. Яглом, И. М. Яглом, Вероятность и информация. Издание третье, пе­реработанное и дополненное (Наука, Москва, 1973); W. T. Grandy, Jr., Entropy and the Time Evolution of Macroscopic Systems (Oxford, Oxford University Press, 2008); D. S. Lemons, A Student's Guide to Entropy (Cambridge University Press, Cambridge, 2013); V. P. Singh, Entropy. Theory and its Application in Environmental and Water Engineering (Wiley-Blackwell, Oxford, 2013); V. P. Singh, Introduction to Tsallis Entropy Theory in Water Engineering (CRC Press, Boca Raton, 2016); K. Maruyama, F. Nori, V. Vedral, Colloquium: The physics of Maxwell's demon and information. Rev. Mod. Phys., 81 (1), 1—23 (2009).

²¹⁹ Г. Николис, И. Пригожин, Самоорганизация в неравновесных системах. От диссипативных структур к неупорядоченности через флуктуации (Мир, Москва, 1979); А. Т. Уинфри, Время по биологическим часам (Мир, Москва, 1990); А. Ю. Лоскутов, А. С. Михайлов, Введение в синергетику (Наука, Мос­ква, 1990); Г. Хакен, Информация и самоорганизация. Макроскопический подход к сложным системам (Мир, Москва, 1991); С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий, Синергетика и прогнозы будущего. Издание третье (УРСС, Москва, 2003); Д. С. Чернавский, Синергетика и информация. Динамическая теория информации. Издание второе, исправленное и дополненное (УРСС, Мос­ква, 2004); Д. И. Трубецков, Введение в синергетику. Колебания и волны. Изда­ние второе, исправленное и дополненное (УРСС, Москва, 2003); Д. И. Трубец- ков, Введение в синергетику. Хаос и структуры. Издание второе, исправленное и дополненное (УРСС, Москва, 2004); Д. И. Трубецков, Наука о сложностях в лицах, датах и судьбах. Как закладывались основы синергетики. Пиршество духа и драма идей (УРСС, Москва, 2012);

²²⁰ P. Glendinning, Stability, Instability and Chaos: An Introduction to the Theory of Nonlinear Differential Equations (Cambridge University Press, Cambridge, 1994); Г. Г. Малинецкий, Математические основы синергетики. Хаос, структуры, вычислительный эксперимент. Издание четвертое, существенно переработан­ное и дополненное (УРСС, Москва, 2005); V. Benci, D. Fortunato, Variational Methods in Nonlinear Field Equations. Solitary Waves, Hylomorphic Solitons and Vortices (Springer, Cham, 2014).

²²¹ А. Зоммерфельд, Строение атома и спектры. Том второй (Гостехтео- риздат, Москва, 1956); Г. Бете, Э. Солпитер, Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами (Физматгиз, Москва, 1960); Г. Бете, Квантовая ме­ханика (Мир, Москва, 1965); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том второй. Основы квантовой механики и строение электронной оболочки атома. Издание четвертое, переработанное (Наука, Москва, 1974).

²²² А. И. Базь, Я. Б. Зельдович, А. М. Переломов, Рассеяние, реакции и рас­пады в нерелятивистской квантовой механике. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1971); G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics In the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Synthesis of the Results (World Scientific, Singapore, 2001); О. І. Ахієзер, Ю. А. Бережной, Теорія ядерних реакцій (Видавництво Харківського держав­ного університету, Харків, 2011); V. Olkhovsky, Time as a quantum observable (Lambert, Saarbrucken, 2012); В. С. Ольховский, О времени как квантовой наблюдаемой, канонически сопряженной энергии. Успехи физ. наук, 181 (8), 859—866 (2011); В. С. Ольховский, О многократных внутренних отражениях туннелирующих частиц и фотонов в одномерном, двухмерном и трёхмерном тун­нелировании. Успехи физ. наук, 184 (11), 1255—1264 (2014).

²²³ G. Auletta, Foundations and Interpretation of Quantum Mechanics. In the Light of a Critical-Historical Analysis of the Problems and of a Synthesis of the Results (World Scientific, Singapore, 2001); Y. Aharonov, D. Rohrlich, Quantum paradoxes. Quantum Theory for the Perplexed (Wiley-VCH, Weinheim, 2005); V. Olkhovsky, Time as a quantum observable (Lambert, Saarbrucken, 2012); G. Nimtz, On superluminal tunneling. Prog. Quant. Electron., 27 (6), 417—450 (2003); R. Y. Chiao, A. M. Steinberg, Quantum optical studies of tunneling and other superluminal phenomena. Phys. Scripta, T76, 61—66 (1998); H. G. Winful, Tunneling time, the Hartman effect, and superluminality: A proposed resolution of an old paradox. Phys. Rep., 436 (1—2), 1—69 (2006). Нещодавно було висловлено цілком слушну тезу, що оператор часу в квантовій механіці можна запровадити лише пе­рейшовши до релятивістської теорії Дірака. Внаслідок цього співвідношення невизначеності Гайзенберга для часу й енергії (на відміну від більш відомого співвідношення для імпульсу й просторовї координати) набуває сенсу саме в релятивістському підході. Деталі дивіться в працях: M. Bauer, A dynamical time operator in Dirac's relativistic quantum mechanics. Int. J. Mod. Phys., A 29 (6), 1450036 (2014); M. Bauer, On the problem of time in quantum mechanics. Eur. J. Phys., 38 (3), 035402 (2017).

²²⁴ Можна навести як приклад атомарний або молекулярний газ у по­судині. Його рівноважний стан характеризується розподілом Максвелла по швидкостях (або енергіях). Але якщо створити процеси молекулярної тепло­провідності та конвективного перенесення тепла між стінками через об'єм газу, то стан газу стає нерівноважним, а розподіл по швидкостях і енергіях уже не відповідатиме закону Максвелла. Див.: Дж. Робертс, Теплота и термо­динамика (Гостехтеориздат, Москва—Ленинград, 1950); L.-S. Wang, A Treatise of Heat and Energy (Springer, Cham, 2020); M. W. Zemansky, R. H. Dittman, Heat and Thermodynamics (McGraw Hill, New York, 1997).

²²⁵ F. Orilia,, M. P. Paoletti, Properties, In: E. N. Zalta (ed.), Stanford Encyclopedia of Philosophy, 2020. https://plato.stanford.edu/entries/properties/.

²²⁶ А. И. Ахиезер, М. П. Рекало, Элементарные частицы (Наука, Москва, 1986); А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов света до цветных кварков (Наукова думка, Киев, 1993); А. И. Ахиезер, С. В. Пелетминский, Теория фундаментальных взаимодействий (Наукова думка, Киев, 1993); Ю. А. Бе- режной, Як розповісти школяреві про атоми та фундаментальні взаємодії (Ос­нова, Харків, 2009); Ю. А. Бережной, Квантовый мир атомной и ядерной физи­ки. Учебное пособие (Издательство Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, Харьков, 2020); Ю. А. Бережной, Н. М. Бичкова, Як розповісти школяреві про атомні ядра (Основа, Харків, 2011); В. И. Григорьев, Г. Я. Мякишев, Силы в природе. Издание седьмое, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1988); Р. Фейнман, Характер физических законов (Мир, Мос­ква, 1968); K. Huang, Fundamental Forces of Nature (World Scientific, Singapore, 2007).

²²⁷ M. C. Miller, N. Yunes, The new frontier of gravitational waves. Nature, 568 (7753), 469—476 (2019).

²²⁸ C. de Rham, J. T. Deskins, A. J. Tolley, S.-Y. Zhou, Graviton mass bounds. Rev. Mod. Phys., 89 (2), 025004 (2017); B. R. Holstein, Graviton physics. Amer. J. Phys., 74 (11), 1002—1011.

²²⁹ Р. Фейнман, Характер физических законов (Мир, Москва, 1968).

²³⁰ М. Бургін, В. Кузнецов, Теоретико-номологічні структури соціального знання, В І. Бойченко (ред.). Суспільні закони та їх дія (Наукова думка, Київ, 1995), с. 142—154.

²³¹ Дж. К. Максвелл, О математической классификации физических вели­чин. В: Дж. К. Максвелл, Статьи и речи (Наука, Москва, 1968), с. 37.

²³² І. А. Климишин, Перлини зоряного неба (Радянська школа, Київ, 1981); Ф. Ю. Зигель, Сокровища звездного неба. Путеводитель по созвездиям и луне. Издание пятое (Наука, Москва, 1986); Н. А. Федоров, П. В. Щеглов (ред.), Небо, наука, поэзия. Античные авторы о небесных светилах, об их именах, вос­ходах, заходах и приметах погоды (МГУ, Москва, 1992); А. Волков, В. Г. Сур­дин, Что Есть Что. Планеты (Слово, Москва, 2000).

²³³ О. В. Михайлов, Блеск и нищета астрологии (УРСС, Москва, 2005); В. Г. Сурдин, Астрология и наука (Век 2, Фрязино, 2007); R. Beck, A Brief History of Ancient Astrology (Blackwell Publishing, Malden, MA, 2007).

²³⁴ J. Walker, D. Halliday, R. Resnick, Fundamentals of Physics. Tenth Edition (John Wiley & Sons, Inc., Hoboken, NJ, 2013).

²³⁵ E. T. Benedikt (ed), Weightlessness. Physical Phenomena and Biological Effects (Springer Science+Business Media, New York, 1961).

²³⁶ А. И. Ахиезер, В. Б. Берестецкий, Квантовая электродинамика. Издание четвертое, переработанное (Наука, Москва, 1981); А. И. Ахиезер, М. П. Рекало, Элементарные частицы (Наука, Москва, 1986); Л. Б. Окунь, Элементарное введение в физику элементарных частиц. Второе издание, исправленное и допол­ненное (Физматлит, Москва, 2006); L. B. Okun, Photons, clocks, gravity and the concept of mass. Nucl. Phys. B (Proc. Suppl), 110 (2), 151—155 (2002).

²³⁷ А. И. Ахиезер, М. П. Рекало, Элементарные частицы (Наука, Москва, 1986); К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Книга вторая. Физика элементарных частиц. Издание пятое, переработанное и допол­ненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Л. Б. Окунь, Элементарное введение в физику элементарных частиц. Второе издание, исправленное и дополненное (Физматлит, Москва, 2006);

²³⁸ Е. И. Бутиков, Оптика (Высшая школа, Москва, 1986); И. Радунская, Петр Николаевич Лебедев (Знание, Москва, 1991).

²³⁹ I. Carusotto, C. Ciuti, Quantum fluids of light. Rev. Mod. Phys., 85 (1), 299—366 (2013); V. P. Belavkin, Quantum causality, stochastics, trajectories and infor­mation. Rep. Prog. Phys., 65 (3), 353—420 (2002); C. Roychoudhuri, A. F. Krac- klauer, K. Creath (eds.), The Nature of Light. What Is a Photon? (CRC Press, Boca Raton, 2008).

²⁴⁰ А. Д. Линде, Физика элементарных частиц и инфляционная космоло­гия (Наука, Москва, 1990); Д. А. Киржниц, Труды по теоретической физи­ке и воспоминания в двух томах. Том первый: Теория поля, физика элемен­тарных частиц, ядерная физика, воспоминания (Физматлит, Москва, 2001); Д. А. Киржниц, Труды по теоретической физике и воспоминания в двух томах. Том второй: Статистическая модель вещества, сверхпроводимость и сверх­текучесть, космология и астрофизика (Физматлит, Москва, 2001); Г. Кейн, Загадки массы. В мире науки, 10, 26—33 (2005); А. Левин, За пределами стандартной модели элементарных частиц // http://www.popmech.ru/science/ 13636-bolshe-chem-simmetriya/.

²⁴¹ В. Л. Гинзбург, Б. Г. Кузнецов (ред.), Эйнштейновский сборник 1978— 1979 (Наука, Москва, 1983); В. Л. Гинзбург, О теории относительности. Сбор­ник статей (Наука, Москва, 1979); Б. Джефф, Майкельсон и скорость света (ИЛ, Москва, 1963); В. Н. Дубровский, Я. А. Смородинский, Е. Л. Сурков, Ре­лятивистский мир (Наука, Москва, 1984); C. Lehner, J. Renn, M. Schemmel (eds.), Einstein and the Changing Worldviews of Physics (Springer, New York, 2012); Л. И. Мандельштам, Лекции по оптике, теории относительности и квантовой механике (Наука, Москва, 1972); Ю. Б. Румер, М. С. Рывкин, Теория относи­тельности (Учпедгиз, Москва, 1960); Дж. Тригг, Физика XX века. Ключевые эксперименты (Мир, Москва, 1978); В. А. Угаров, Специальная теория отно­сительности. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1977); С. Р. Филонович, Самая большая скорость (Наука, Москва, 1983); У. И. Франкфурт, А. М. Френк, Оптика движущихся тел (Наука, Москва, 1972); У. И. Франкфурт, Специальная и общая теория относительности. Историчес­кие очерки (Наука, Москва, 1968).

²⁴² М. Бургін, Абстрактная теория свойств. В ^классические логики (Институт философии АН СССР: Москва, 1985), с. 109—118.

²⁴³ Н. Е. Кочин, Векторное исчисление и начала тензорного исчисления. Из­дание девятое (Наука, Москва, 1965).

²⁴⁴ А. И. Ахиезер, Общая физика. Электрические и магнитные явления. Справочное пособие (Наукова думка, Киев, 1981); Дж. Джексон, Классичес­кая электродинамика (Мир, Москва, 1965). Насправді, і електричне, і маг­нітне поле є компонентами єдиного спільного електромагнітного тензора, а вся класична електродинаміка ефективно й компактно описується спеціаль­ною теорією відносності Айнштайна. Крім цитованої вище книги Джексона, про електродинаміку в «релятивістському вбранні» можна прочитати в та­ких джерелах: М. М. Бредов, В. В. Румянцев, И. Н. Топтыгин, Классическая электродинамика (Наука, Москва, 1985); Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Тео­ретическая физика. Том 2. Теория поля. Издание седьмое, исправленное (Наука, Москва, 1988); В. Новаку, Введение в электродинамику (ИЛ, Москва, 1963); М.-А. Тоннела, Основы электромагнетизма и теории относительности (ИЛ, Москва, 1962).

²⁴⁵ Е. С. Федоров, Симметрия и структура кристаллов. Основные работы (Издательство АН СССР, Москва, 1949); Е. С. Федоров, Начала учения о фигурах (Издательство АН СССР, Москва, 1953); Е. С. Федоров, Правиль­ное деление плоскости и пространства (Издательство АН СССР, Ленинград, 1979); Р. Ж. Гаюи, Структура кристаллов. Избранные труды (Издательс­тво АН СССР, Москва, 1962); А. В. Гадолин, Вывод всех кристаллографи­ческих систем и их подразделений из одного общего начала (Издательство АН СССР, Москва, 1954); A. Schoenflies, Einfuhrung in die analytische Geometrie der Ebene und des Raumes (Springer, Berlin, 1931); C. J. Bradley, A. P. Cracknell, The Mathematical Theory of Symmetry in Solids. Representation Theory for Point Groups and Space Groups (Clarendon Press, Oxford, 1972); О. Браве, Избранные научные труды. Кристаллографические этюды (Наука, Москва, 1973); У. Вус­тер, Применение тензоров и теории групп для описания физических свойств кристаллов (Мир, Москва, 1977); Ю. И. Сиротин, М. П. Шаскольская, Ос­новы кристаллофизики. Издание второе, переработанное (Наука, Москва, 1979); R. Penrose, Set of tiles for covering a surface. USA Patent 4133152 A (1979); T. Janssen, G. Chapius, M. Deboissieu, Aperiodic Crystals. From Modulated Phases to Quasicrystals (University Press, Oxford, 2007); T. Aste, D. Weaire, The Pursuit of Perfect Packing. Second Edition (CRC Press, Boca Raton, 2008); Э. Э. Лорд,

А. П. Маккей, С. Ранганатан, Новая геометрия для новых материалов (Физ­матлит, Москва, 2010). Хочеться звернути увагу читачів на ту обставину, що абстрактні властивості кристалічних структур розглядалися засновниками кристалографії як періодичні послідовності елементарних складових — ато­мів. На той час атоми самі по собі були гіпотетичними об'єктами. Лише після праць видатних теоретиків Альберта Айнштайна й поляка Мар'яна Смолу- ховського та чудових експериментів шведа Теодора Сведберга й француза Жана Перрена в царині броунівського руху атомів і молекул існування атомів було визнано світовою науковою спільнотою на початку ХХ століття. А кристаліч­ну структуру вперше «побачив» ще пізніше видатний німецький учений Макс фон Лауе за допомогою дифракції рентгенівських променів. Отже, абстрактні атрибути абстрактних об'єктів із часом стали вважатися (в рамках тієї ж нау­кової системи знань) конкретними атрибутами реальних об'єктів, що можна з впевненістю вважати тріумфом математичного й фізичного генію декількох прозорливих дослідників. Аналогічно видатний британський учений Роджер Пенроуз побудував теорію квазікристалів до їх відкриття Даніелем Шехтманом. Власне, вся новітня кристалографія зусиллями блискучих дослідників різного фаху, зокрема британця Алана Маккея, відійшла від (відносно!) простої теорії періодичного заповнення простору та досліджує ефекти ближнього порядку, ієрархічні структури, кластери та інші цікаві речі, які спостерігаються в при­роді та штучних матеріалах.

²⁴⁶ Р. Нокс, А. Голд, Симметрия в твердом теле (Наука, Москва, 1970); Ч. Киттель, Введение в физику твердого тела. Перевод четвертого издания (На­ука, Москва, 1978); Г. Джонс, Теория зон Бриллюэна и электронные состояния в кристаллах (Мир, Москва, 1968); Ю. И. Сиротин, М. П. Шаскольская, Основы кристаллофизики. Издание второе, переработанное (Наука, Москва, 1979); И. С. Желудев, Физика кристаллов и симметрия (Наука, Москва, 1987); D. Shechtman, I. Blech, D. Gratias, J. W. Cahn, Metallic phase with long-range orientational order and no translational symmetry. Phys. Rev. Lett., 53 (20), 1951— 1953 (1984); J.-M. Dubois, Useful Quasicrystals (World Scientific, Singapore, 2005); А. С. Сонин, Курс макроскопической кристаллофизики (Физматлит, Москва, 2006); T. Aste, D. Weaire, The Pursuit of Perfect Packing. Second Edition (CRC Press, Boca Raton, 2008).

²⁴⁷ На жаль, навіть найсучасніша наука не завжди суттєво підвищує точ­ність вимірювання відповідних атрибутів у порівнянні з нашими славетними попередниками. Така ситуація, зокрема, досі має місце щодо гравітаційної ньютонівської сталої, яку вперше виміряв ще у XVII столітті британський фі­зик Генрі Кевендиш: S. Ducheyne, The Cavendish experiment as a tool for historical understanding of science. Sci. & Educ., 21(1), 87—108 (2012); R. McCormmach, The Personality of Henry Cavendish — A Great Scientist with Extraordinary Peculiarities (Springer, Cham, 2014). Так-от, суттєво підвищити точність не вдається із-за своєрідної та дуже складної специфіки проблеми: C. Speake, T. Quinn, The search for Newton's constant. Phys. Today, 67 (7), 27—33 (2014).

²⁴⁸ https://uk.wikipedia.org/wiki/Шкала_Мооса; A. Szymanski, J. M. Szy­manski, Hardness Estimation of Minerals, Rocks and Ceramic Materials (PWN, Warszawa, 1989); J. J. Gilman, Chemistry and Physics of Mechanical Hardness (John Wiley & Sons, Inc., Hoboken, NJ, 2009).

²⁴⁹ Варто зауважити, що поняття «електричний опір» є вторинним віднос­но поняття «електричний струм», яке, в свою чергу, виникло лише на початку XIX століття завдяки працям великого французького фізика Андре-Марі Ампе­ра. Див. Л. Д. Белькинд, Андре-Мари Ампер (Наука, Москва, 1968); C. Blondel,

A. Benseghir, The key role of Oersted's and Ampere's 1820 electromagnetic experiments in the construction of the concept of electric current. Amer. J. Phys., 85 (5), 369—380 (2017).

²⁵⁰ А. Лидьярд, Ионная проводимость кристаллов (ИЛ, Москва, 1962); Ф. Блатт, Теория подвижности электронов в твердых телах (Физматгиз, Мос­ква, 1963); А. Роуз, Основы теории фотопроводимости (Мир, Москва, 1966);

B. Б. Фикс, Ионная проводимость в металлах и полупроводниках (электро­перенос) (Наука, Москва, 1969); Ф. Блатт, Физика электронной проводимос­ти в твердых телах (Мир, Москва, 1971); М. И. Каганов, В. С. Эдельман (ред.), Электроны проводимости (Наука, Москва, 1985); Э. Р. Блайт, Д. Блур, Электрические свойства полимеров (Физматлит, Москва, 2008); В. Б. Квас- ков, Полупроводниковые приборы с биполярной проводимостью (Энергоатомиз- дат, Москва, 1988); В. Ф. Гантмахер, Электроны в неупорядоченных средах (Физматлит, Москва, 2003); K. W. Boer, Introduction to Space Charge Effects in Semiconductors (Springer, Heidelberg, 2010); H Kontani, Transport Phenomena in Strongly Correlated Fermi Liquids (Springer, Berlin, 2013).

²⁵¹ W. Buckel, R. Kleiner, Superconductivity. Fundamentals and Applications. 2^nd rev. and enl. ed. (Wiley-VCH, Weinheim, 2004); V. L. Ginzburg, On Super­conductivity and Superfluidity. A Scientific Autobiography (Springer, Berlin, 2009); M. Tinkham, Introduction to Superconductivity. Second Edition (McGraw-Hill, New York, 1996); J. F. Annett, Superconductivity, Superfluids and Condensates (Oxford University Press, Oxford, 2004); S. Blundell, Superconductivity. A Very Short Intro­duction (Oxford University Press, Oxford, 2009).

²⁵² А. Н. Симоненко, Астероиды или тернистые пути исследований (На­ука, Москва, 1985); C. Cunningham, Early Investigations of Ceres and the Discovery of Pallas. Historical Studies in Asteroid Research. Second Edition (Springer, Swit­zerland, 2016).

²⁵³ Resolution b5 Definition of a Planet in the Solar System. http://www.iau.org/ static/resolutions/Resolution_GA26-5-6.pdf.

²⁵⁴ M. H. Slater, Pluto and the platypus: An odd ball and an odd duck — On classificatory norms. Stud. Hist. Philos. Sci., 61, 1—10 (2017).

²⁵⁵ Ю. А. Белый, Иоганн Кеплер (Наука, Москва, 1971).

²⁵⁶ Дж. Блатт, В. Вайскопф, Теоретическая ядерная физика (ИЛ, Москва, 1954); И. Айзенберг, В. Грайнер, Модели ядер. Коллективные и одночастичные явления (Атомиздат, Москва, 1975); И. Айзенберг, В. Грайнер, Микроскопи­ческая теория ядра (Атомиздат, Москва, 1976); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый. Атомная и ядерная физика. Часть вторая. Ядерная физи­ка (Наука, Москва, 1989); К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Книга первая. Физика атомного ядра. Часть первая. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); К. Н. Мухин, Эксперименталь­ная ядерная физика в двух книгах. Книга первая. Физика атомного ядра. Часть вторая. Ядерные взаимодействия. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Ю. А. Бережной, Квантовый мир атомной и ядерной физики (Харьковский национальный университет имени В. Н. Кара­зина, Харьков, 2010); А. И. Абрамов, Историяядерной физики. Издание второе (УРСС, Москва, 2006).

²⁵⁷ Насправді, в ядерній фізиці завжди виникає питання: а чи є відповідні константи якогось ядерного процесу атрибутами ядра як такого чи атома в цілому? Іншими словами, чи залежить перебіг та результати ядерних процесів від електричного або хімічного стану атому? А якщо залежить, то чи можуть різні умови, створені в різних куточках Всесвіту природою або в окремій лабораторії експериментаторами, вплинути на поведінку ядер? Таке питання було поставлене в [E. Rutherford, F. Soddy, XXXIII. The radioactivity of thorium compounds. I. An investigation of the radioactive emanation. J. Chem. Soc., Trans., 81, 321—350 (1902)] ще при зародженні ядерної фізики її творцями Ернес­том Резерфордом [О. А. Старосельская-Никитина, Эрнест Резерфорд (Наука, Москва, 1967); J. L. Heilbron, Ernest Rutherford а/nd the Explosion of Atoms (Oxford University Press, Oxford, 2003)] та Фредериком Содді [А. Н. Кривомазов, Фредерик Содди (Наука, Москва, 1978)]. Врешті виявилося, що стан атомних облонок може вплинути на ядерні процеси та ще й неабияк [D. Atanasov et al., Between atomic and nuclear physics: radioactive decays of highly-charged ions. J. Phys. B: At. Mol. Opt. Phys., 48 (14), 144024 (2015)]. Наприклад, повністю іонізоване ядро ¹⁶³Dy6⁶⁺ розпадається завдяки b-процесам за приблизно 50 днів, у той час як нейтральний атом ¹⁶³Dy є стабільним.

²⁵⁸ О. А. Старосельская-Никитина, История радиоактивности и возникно­вения ядерной физики (Издательство АН СССР, Москва, 1963); А. И. Абрамов, История ядерной физики. Издание второе (УРСС, Москва, 2006).

²⁵⁹ Л. В. Тарасов, Этот удивительно симметричный мир (Просвещение, Москва, 1982); И. С. Желудев, Симметрия и ее приложения. Издание второе, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1983); В. А. Ки- зель, Физические причины диссимметрии живых систем (Наука, Москва, 1985); А. С. Сонин, Постижение совершенства. Симметрия, асимметрия, дисиммет­рия, антисимметрия (Знание, Москва, 1987); С. В. Петухов, Геометрии жи­вой природы и алгоритмы самоорганизации (Знание, Москва, 1988); Э. Или- ел, С. Вайлен, М. Дойл, Основы органической стереохимии (Бином, Москва, 2007); И. Стюарт, Истина и красота: Всемирная история симметрии (Астрель, Москва, 2010).

²⁶⁰ М. С. Бургин, В. И. Кузнецов, Типы симметрий в физической теории. В М. А. Марков (ред.), Теоретико-групповые методы в физике: Труды тре­тьего семинара, Юрмала, 22—24 мая 1985 г. Том 2. (Физический институт АН СССР им. П. Н. Лебедева, Наука, Москва, 1986), с. 362—371.

²⁶¹ Y. Kosmann-Schwarzbach, The Noether Theorems. Invariance and Conser­vation Laws in the Twentieth Century (Springer, New York, 2011).

²⁶² Д. А. Киржниц, Труды по теоретической физике и воспоминания в двух томах. Том первый: Теория поля, физика элементарных частиц, ядерная физика, воспоминания (Физматлит, Москва, 2001); Д. А. Киржниц, Лекции по физике (Наука РАН, Москва, 2006); М. В. Садовский, Лекции по квантовой теории поля (Институт компьютерных исследований, Москва—Ижевск, 2003).

²⁶³ Э. Мах, Механика. Историко-критический очерк ее развития (РХД: Ижевск, 2000), с. 393: «І дійсно, природознавство одним вивченням одинич­ного нічого досягти не може, якщо воно часом не звертається до великого. Згадаймо, як і закони падіння тіл Талілея, і принцип живих сил Тюйгенса, і принцип можливих переміщень і навіть поняття маси могли бути отри­мані лише тим, що вивчалися навперемінно то одиничне, то ціле в процесах природи. Коли ми відтворюємо механічні процеси природи у наших думках, можна виходити з властивостей окремих мас (з елементарних законів) і потім скласти образ всього процесу. Але можна також триматися властивостей усієї системи (інтегральних законів). Але оскільки у властивостях однієї маси за­вжди містяться вже ті чи інші відношення до інших мас, наприклад, у швид­кості та прискоренні міститься вже відношення до часу, а отже, до всього світу, то звідси зрозуміло, що чистих елементарних законів, власне, зовсім немає. Було б тому непослідовно, якби хтось захотів цей необхідний погляд на ціле, на більш загальні властивості зовсім виключити як менш надійний. Нам залишається лише одне: чим загальнішим є новий принцип і чим біль­ше його значення, тим кращої його перевірки ми мусимо вимагати, беручи до уваги можливість помилок». Власне, ці міркування Маха в узагальненому вигляді приводять до так званого «принципу Маха», який полягає в тому, аби всі інертні властивості матерії визначалися розподілом матерії у всьому Всесвіті. Зрозуміло, що в такому формулюванні принцип Маха суперечить встановленому експериментальному факту скінченності швидкості розпов­сюдження будь-якого сигналу, в тому числі гравітаційного поля. Ідеї Маха викликали жваву, досі не згаслу дискусію, що широко відображено в науковій літературі: Х. Цзю, В. Тоффман (ред.), Гравитация и относительность (Мир, Москва, 1965); J. B. Barbour, H. Pfister (ed.), Mach's Principle: From Newton's Bucket to Quantum Gravity (Birkhauser, Boston, 1995).

²⁶⁴ О. М. Табович, Н. О. Табович, Як у загальноосвітній школі виклада­ти сучасну фізику (Основа, Харків, 2008); В. А. Угаров, Специальная тео­рия относительности. Издание второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1977); E. F. Taylor, J. A. Wheeler, Spacetime Physics. Introduction to Special Relativity. Second Edition (W. H. Freeman and Company, New York, 1992); L. B. Okun, The concept of mass. Phys. Today, 42 (6), 31—36 (1989); Л. Б. Окунь, Понятие массы (масса, энергия, относительность). Успехи физ. наук, 158 (2), 293—301 (1989); L. B. Okun, Mass versus relativistic and rest masses. Amer. J. Phys., 77 (5), 430—431 (2009).

²⁶⁵ Д. А. Киржниц, Труды по теоретической физике и воспоминания в двух томах. Том первый: Теория поля, физика элементарных частиц, ядерная фи­зика, воспоминания (Физматлит, Москва, 2001); Д. А. Киржниц, Лекции по физике (Наука РАН, Москва, 2006); М. В. Садовский, Лекции по кванто­вой теории поля (Институт компьютерных исследований, Москва—Ижевск, 2003); Yu. A. Berezhnoi, The quantum world of nuclear physics (World Scientific, Singapore, 2005); Ю. А. Бережной, Н. М. Бичкова, Як розповісти школяреві про атомні ядра (Основа, Харьков, 2011); В. М. Емельянов, Стандартная модель и ее расширения (Физматлит, Москва, 2007); К. Н. Мухин, Экспери­ментальная ядерная физика в двух книгах. Книга первая. Физика атомного ядра. Часть вторая. Ядерные взаимодействия. Издание пятое, переработанное и до­полненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Книга вторая. Физика элементарных частиц. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); О. Г. Ситенко, В. К. Тартаковський, Теорія ядра (Либідь, Київ, 2000);

В. К. Тартаковський, Субатомна фізика (Київський університет, Київ, 2006).

²⁶⁶ «Дві різні маси розуміють при посиланнях на масу кварка: поточна маса кварка — маса самого кварка, в той час як складова маса кварка — маса кварка разом з масою глюонів, що його оточують. Ці маси загалом ма­ють різні значення. Більша частина маси адронів походить від глюонів, які пов’язують кварки в адрони, а не від самих кварків. У той час як глюони за своєю суттю є безмасовими частинками, вони мають енергію, яка вно­сить такий великий внесок у загальну масу адрона. Наприклад, протон має масу приблизно 938 МеВ/с², з якої маса трьох валентних кварків становить близько 9 МеВ/с²; більша частина залишку спричинена енергією глюонно­го поля. Стандартна модель стверджує, що елементарні частинки отримують свою масу від механізму Хіггса, який пов’язаний з бозоном Хіггса». https:// uk.wikipedia.org/wiki/Кварк.

²⁶⁷ B. Schumm, Deep Down Things. The Breathtaking Beauty of Particle Physics (Johns Hopkins University Press, Baltimore, 2004).

²⁶⁸ J. A. Wheeler, W. H. Zurek ^d.), Quantum Theory and Measurement (Prin­ceton University Press, Princeton, 1983); V. B. Braginsky, F. Ya. Khalili, Quan tum Measurement (Cambridge University Press, Cambridge, 1992); J. Bub, The Inter­pretation of Quantum Mechanics (Reidel, Dordrecht, 1974); J Bub, Interpretating the Quantum World (Cambridge University Press, Cambridge, 1997); В. В. Белокуров, О. Д. Тимофеевская, О. А. Хрусталев, Квантовая телепортация — обыкновен­ное чудо (РХД, Москва—Ижевск, 2000); А. В. Белинский, Квантовые измере­ния (БИНОМ, Москва, 2008); Дж. Гринштейн, А. Зайонц, Квантовый вызов. Современные исследования оснований квантовой механики (Интеллект, Долго­прудный, 2008); S. Saunders, J. Barrett, A. Kent, D. Wallace (eds.), Many Worlds? Everett, Quantum Theory, and Reality (Oxford University Press, Oxford, 2010); M. R. Pahlavani (ed.), Measurements in Quantum Mechanics (InTech, Rijeka, 2012); W. H. Zurek, Decoherence, einselection, and the quantum origins of the classical. Rev. Mod. Phys., 75 (3), 715-775 (2003).

²⁶⁹ H. Бор, Атомная физика и человеческое познание (ИЛ, Москва, 1961); М. Б. Менский, Квантовые измерения и декогеренция (Наука, Москва, 2001); М. Б. Менский, Человек и квантовый мир. Странности квантового мира и тайна сознания (Век-2, Фрязино, 2005); A. J. Leggett, Realism and the physical world. Rep. Prog. Phys., 71 (2), 022001 (2008); Д. Сонг, Луна Эйнштейна. Успехи физ. наук, 182 (9), 1013-1014 (2012).

²⁷⁰ S. Saunders, Many worlds? An introduction. In S. Saunders, J. Barrett, A. Kent, D. Wallace (eds.), Many Worlds? Everett, Quantum Theory, and Reality (Oxford University Press, Oxford, 2010), p. 1—49; R. B. Griffiths, Consistent Quantum Theory (Cambridge University Press, Cambridge, 2002); R. E. Kastner, The Transactional Interpretation of Quantum Mechanics. The Reality of Possibility (Cambridge University Press, Cambridge, 2013); A. Hobson, Response to «The real scandal of quantum mechanics» by R. C. Henry. Amer. J. Phys., 77 (10), 870—871 (2009). У багатьох інших працях провідних фізиків, які працюють у царині обґрунтування квантової механіки, матеріалістична точка зору фактично під­тримується, хоча й в неявній, сором'язливій формі. Тільки «матеріалізм» вони називають «реалізмом», мабуть, з огляду на дискредитацію матеріалізму фі­лософськими невігласами радянської доби в колишньому СРСР. Не будемо більш детально торкатися політичної складової домінування ідеалістичних трактувань квантово-механічних особливостей природи, які спостерігають­ся здебільшого для малих порівняно з побутовим масштабів досліджуваних об'єктів. Щодо суто наукового боку проблеми, то він, на нашу думку, по­лягає в тому, що факти, які не вкладаються у прокрустове ложе «класичної» фізики, вважаються не ознакою складності фізики мікрооб'єктів, а свідчен­ням того, що сама реальність формується спостерігачем. Мається на увазі та обставина, що результати досліду залежать від постановки експерименту. Скажімо, досить точно вимірюючи положення електрона, ми «штовхаємо» його так, що стає невизначеним імпульс частинки (внаслідок співвідношен­ня Тайзенберга). З цим фактом годі й сперечатися. Саме співвідношення Гайзенберга має витоки в нібито класичній (насправді це не так!) поведінці електромагнітних хвиль. Див.: Г. С. Горелик, Колебания и волны. Введение в акустику, радиофизику и оптику. Издание второе (ГИФМЛ, Москва, 1959). Але для того, аби спостерігати цей вплив кванта світла на електрон у до­сліді, треба обов'язково мати електрон, бо інакше не буде чого штовхати! А те, що електрон поводить себе не так, як дробинка, так це тому, що всі інтерференційні члени, пов'язані з додаванням амплітуд хвильових функцій Y. електронів свинцевої кульки, скоротилися при усередненні. Залишилися лише члени типу |Y₁|² + Y₂|² +.... У даному випадку додаються ампліту­ди ймовірності для руху різних частинок, із яких складається дробинка. Так і має бути для макроскопічного об'єкта! Цікаво, що «усереднений», майже класичний підхід (квантова механіка входила в гру лише в квазікласичному наближенні, оскільки враховувалася статистика Фермі—Дірака для електронів замість класичної статистики Больцмана) при обчисленні електропровідності металів панував десятки років. Див.: Г. Бете, А. Зоммерфельд, Электронная

теория металлов (ОНТИ, Ленинград—Москва, 1938); Ф. Блатт, (Физика элек­тронной проводимости в твердых телах (Мир, Москва, 1971). Це відбувалося у повній згоді з експериментом, попри те, що квазічастинки-електрони в металі є квантовими утвореннями! Див.: М. И. Каганов, Электроны, фоно­ны, магноны (Наука, Москва, 1979); М. И. Каганов, И. М. Лифшиц, Квази­частицы. Идеи и принципы квантовой физики твердого тела. Издание второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); Н. Б. Брандт, В. А. Куль- бачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005). Але згодом у теоретиків виникла ідея, що в розупорядкованих низькорозмірних (плівки або дротики) і так званих мезоскопічних зразках інтерференція електронних хвиль на атомах домішок або дефектах не пов­ністю усереднюється, так що до класичного виразу для електропровідності додаються квантові поправки. Власне, вони існують і в тривимірних зразках, але є надто маленькими для виявлення. Ідея блискуче підтвердилася на ек­сперименті. Див.: Й. Имри, Введение в мезоскопическую физику (Физматлит, Москва, 2002); В. Ф. Гантмахер, Электроны в неупорядоченных средах (Физ­матлит, Москва, 2003); E. Akkermans, G. Montambaux, Mesoscopic Physics of Electrons and Photons (Cambridge University Press, Cambridge, 2007). На щастя, в середовищі дослідників тведого тіла якоїсь ідеалістичної реакції на наявність квантових поправок не було. Можливо навіть запеклим ідеалістам недореч­ним здавалося би твердження про «неіснування» добрячого шматка твердого тіла за відсутності вимірювального приладу та спостерігача за його стрілкою.

²⁷¹ D. G. C. Jones, Two slit interference-classical and quantum pictures. Eur. J. Phys., 15 (4), 170—178 (1993); F. Louradour, F. Reynaud, B. Colombeau,

C. Froehly, On the statistical aspect of electron interference phenomena. Amer. J. Phys., 61 (3), 242—245 (1993); A. Robinson, The Last Man Who Knew Everything. Thomas Young, The Anonymous Polymath Who Proved Newton Wrong, Explained How We See, Cured the Sick, and Deciphered the Rosetta Stone, Among Other Feats of Genius (Oneworld Publications, Oxford, 2006).

²⁷² P. G. Merli, G. F. Missiroli, G. Pozzi, On the statistical aspect of electron interference phenomena. Amer. J. Phys., 44 (3), 306—307 (1976); R. Rosa, The Merli- Missiroli-Pozzi two-slit electron-interference experiment. Phys. Perspect., 14 (2), 178—195 (2012); M. P. Silverman, And Yet It Moves: Strange Systems and Subtle Questions in Physics (Cambridge University Press, Cambridge, 1993); M. P. Silverman, More Than One Mystery. Explorations in Quantum Interference (Springer, New York, 1995); M. P. Silverman, A Universe of Atoms. An Atom in the Universe (Springer, New York, 2002); M. P. Silverman, Quantum Superposition. Counterintuitive Consequences of Coherence, Entanglement, and Interference (Springer, Berlin, 2008).

²⁷³ M. Peshkin, A. Tonomura: The Aharonov—Bohm Effect (Springer, Berlin, 1989); E. Shech, Idealizations, essential self-adjointness, and minimal model exp­lanation in the Aharonov-Bohm effect. Synthese, 195 (11), 4839—4863 (2018); M. P. Silverman, And Yet It Moves: Strange Systems and Subtle Questions in Physics (Cambridge University Press, Cambridge, 1993); M. P. Silverman, More Than One Mystery. Explorations in Quantum Interference (Springer, New York, 1995); M. P. Sil­verman, Quantum Superposition. Counterintuitive Consequences of Coherence, Entan­glement, and Interference (Springer, Berlin, 2008).

²⁷⁴ А. Бароне, Дж. Патерно, Эффект Джозефсона. Физика и примене­ния (Мир, Москва, 1984); К. К. Лихарев, Введение в динамику джозефсонов- ских переходов (Наука, Москва, 1985); G. Goll, Unconventional Superconductors. Experimental Investigation of the Order-Parameter Symmetry (Springer, Berlin, 2006); А. Н. Омельянчук, E. В. Ильичев, С. Н. Шевченко, Квантовые когерентные явления в джозефсоновских кубитах (Киев, Наукова думка, 2013).

²⁷⁵ А. М. Габович, В. И. Кузнецов, Существует ли г-н Сонг, которого мы не наблюдаем?Трибуна Успех. физ. наук, 120 (2012—2013).

²⁷⁶ У. Вустер, Применение тензоров и теории групп для описания физичес­ких свойств кристаллов (Мир, Москва, 1977); Н. E. Кочин, Векторное исчис­ление и начала тензорного исчисления. Издание девятое (Наука, Москва, 1965); Дж. Най, Физические свойства кристаллов и их описание при помощи тензоров и матриц (Мир, Москва, 1967).

²⁷⁷ А. И. Абрамов, История ядерной физики. Издание второе (УРСС, Мо­сква, 2006); О. А. Старосельская-Никитина, История радиоактивности и воз­никновения ядерной физики (Издательство АН СССР, Москва, 1963).

²⁷⁸ M. Hoskin, William and Caroline Herschel. Pioneers in Late 18th-Century Astronomy (Springer, Dordrecht, 2014); M. Hoskin, The Construction of the Heavens. William Herschel’s Cosmology (Cambridge University Press, Cambridge, 2012).

²⁷⁹ Дж. Нарликар, От черных облаков к черным дырам (Энергоатомиздат, Москва, 1989); И. Николсон, Тяготение, черные дыры и Вселенная (Мир, Мос­ква, 1983); И. Новиков, Черные дыры и Вселенная (Молодая гвардия, Мос­ква, 1985); И. Новиков, Энергетика черных дыр (Знание, Москва, 1986); И. Д. Новиков, В. П. Фролов, Физика черных дыр (Наука, Москва, 1986); К. Торн, Черные дыры и складки времени. Дерзкое наследие Эйнштейна (Физ­матлит, Москва, 2007); С. Чандрасекар, Математическая теория черных дыр. Том 1 (Мир, Москва, 1986); С. Чандрасекар, Математическая теория черных дыр. Том 2 (Мир, Москва, 1986); А. М. Черепащук, А. Д. Чернин, Все­ленная, жизнь, черные дыры (ВEК 2, Фрязино, 2004); А. М. Черепащук, Черные дыры во Вселенной (ВEК 2, Фрязино, 2005); С. Шапиро, С. Тьюколски, Черные дыры, белые карлики и нейтронные звезды. Физика компактных объектов (Мир, Москва, 1985).

²⁸⁰ U. Amaldi, Particle Accelerators. From Big Bang Physics to Hadron Therapy (Springer, Cham, 2015); S. Tazzari, M. Ferrario, Trends in high energy particle accelerators. Rep. Prog. Phys., 66 (6), 1045—1094 (2003).

²⁸¹ Джон Локк, Опыт о человеческом разумении. Книга 4: Дж. Локк, Сочи­нения: В трех томах, том 2 (Мысль: Москва, 1985), с. 23. «Що розміри, фор­ма та рух одного тіла можуть викликати зміни у розмірах, формі та русі ін­шого тіла, це не виходить за межі нашого розуміння. Роз'єднання частинок одного тіла від проникнення в нього іншого, перехід від спокою до руху піс­ля поштовху тощо здаються нам такими, що мають деякий взаємний зв'язок. І якби ми знали ці первинні якості тіл, ми мали б підставу сподіватися, що ми можемо знати набагато більше про їх вплив один на одного. Але оскільки наш розум не може виявити жодного зв'язку між цими первинними якостями тіл і відчуттями, які вони в нас викликають, то ми ніколи не в змозі встано­вити певні та безперечні правила послідовності чи спільного існування вто­ринних якостей, хоча б ми могли знайти розміри, форму або рух тих невиди­мих частинок, які виробляють їх. Ми так далекі від знання того, яка форма, які розміри або рух частинок виробляють жовтий колір, солодкий смак або різкий звук, що ніяк не можемо уявити, яким чином будь-які розміри, фор­ма або рух частинок здатні викликати в нас ідею якогось кольору, смаку».

²⁸² Дивись, наприклад, J. Busemeyer, P. Bruza P., Quantum Models of Cog­nition and Decision. (Cambridge University Press, Cambridge, 2012).

²⁸³ Формально простим (хоча й дуже складним по суті!) прикладом може слугувати температура. Атрибут «температура» притаманний об'єктам, які знаходяться в рівноважному стані та складаються із багатьох елементарних складових, хоча жоден із останніх (наприклад, молекула) не характеризуєть­ся температурою. Я. А. Смородинский, Температура. Издание третье (Бюро Квантум, Москва, 2007); А. А. Гухман, Об обоснованиях термодинамики (Энер- гоатомиздат, Москва, 1986); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том вто­рой. Термодинамика и статистическая физика. Издание третье, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1990); E. A. Guggenheim, Thermodynamics. An Advanced Treatment for Chemists and Physicists (North-Holland, Amsterdam, 1967); И. Пригожин, Д. Кондепуди, Современная термодинамика. От тепловых дви­гателей до диссипативных структур (Мир, Москва, 2002).

²⁸⁴ I. Asimov, Nemesis (Spectra, 1990), р. 293.

²⁸⁵ Див.: Г. Скирбекк, Н. Гилье, История философии (Владос, Москва, 2000), с. 19—43.

²⁸⁶ В. П. Зубов, Развитие атомистических представлений до начала XIXвека (Наука, Москва, 1965); L. L. Whyte, Essay on Atomism: From Democritus to 1960 (Wesleyan University Press, Middletown, 1961); C. Bailey, The Greek Atomists and Epicurus (Russell & Russell, New York, 1964).

²⁸⁷ Yu. A. Berezhnoi, The Quantum World of Nuclear Physics (World Scientific, Singapore, 2005); Ю. А. Бережной, Квантовый мир атомной и ядерной физики (ХНУ имени В. Н. Каразина, Харьков, 2010); Дж. Блатт, В. Вайскопф, Тео­ретическая ядерная физика (ИЛ, Москва, 1954); Ю. И. Лисневский, Атомные веса и возникновение ядерной физики (Наука, Москва, 1984); К. Н. Мухин, Экспериментальная ядерная физика в двух книгах. Книга первая. Физика атом­ного ядра. Часть первая. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений. Издание пятое, переработанное и дополненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый. Атомная и ядерная фи­зика. Часть вторая. Ядерная физика (Наука, Москва, 1989); А. Г. Ситенко, В. К. Тартаковський, Теорія ядра (Либідь, Київ, 2000).

²⁸⁸ О. М. Габович, Н. О. Габович, Як у загальноосвітній школі виклада­ти сучасну фізику (Основа, Харків, 2008); В. А. Угаров, Специальная тео­рия относительности. Издание второе, переработанное и дополненное (Нау­ка, Москва, 1977); E. F. Taylor, J. A. Wheeler, Spacetime Physics. Introduction to Special Relativity. Second Edition (W. H. Freeman and Company, New York, 1992); C. G. Adler, Does mass really depend on velocity, dad? Amer. J. Phys., 55 (8), 739—743 (1987); L. B. Okun, The concept of mass. Phys. Today, 42 (6), 31—36 (1989); Л. Б. Окунь, Понятие массы (масса, энергия, относительность). Успехи физ. наук, 158 (2), 293—301 (1989); L. B. Okun, Mass versus relativistic and rest masses. Amer. J. Phys., 77 (5), 430—431 (2009); A. M. Gabovich, N. A. Gabovich, How to explain the non-zero mass of electromagnetic radiation consisting of zero-mass photon. Eur. J. Phys., 28 (4), 649—655 (2007).

²⁸⁹ М. Борн, Атомная физика (Мир, Москва, 1965); Д. Будкер, Д. Ким- белл, Д. ДеМилль, Атомная физика. Освоение через задачи (Физматлит, Мо­сква, 2010); G. Hertzberg, Atomic spectra and atomic structure (Dover, New York, 1944); М. А. Ельяшевич, Атомная и моёекуёярная спектроскопия (Физматгиз, Москва, 1962); Е. Кондон, Г. Шортли, Теория атомных спектров (ИЛ, Мо­сква, 1949); В. Н. Кондратьев, Структура атомов и моёекуё. Издание вто­рое, переработанное (ГИФМЛ, Москва, 1959); Д. В. Сивухин, Общий курс фи­зики. Том пятый. Атомная и ядерная физика. Часть первая. Атомная физика (Наука, Москва, 1986); И. И. Собельман, Введение в теорию атомных спек­тров (Наука, Москва, 1977); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том первый. Введение в атомную физику. Издание шестое, исправёенное (Наука, Москва, 1974); Э. В. Шпольский, Атомная физика. Том второй. Основы квантовой ме­ханики и строение эёектронной обоёочки атома. Издание четвертое, перерабо­танное (Наука, Москва, 1974); У. Фано, А. Фано, Физика атомов и моёекуё (Наука, Москва, 1980); С. Э. Фриш, Оптические спектры атомов (Физмат­гиз, Москва, 1963).

²⁹⁰ Г. Герцберг, Спектры и строение двухатомных моёекуё (ИЛ, Москва, 1949); М. А. Ельяшевич, Атомная и моёекуёярная спектроскопия (Физматгиз, Москва, 1962); В. Н. Кондратьев, Структура атомов и моёекуё. Издание вто­рое, переработанное (ГИФМЛ, Москва, 1959); Ф. Банкер, Симметрия моёе­куё и моёекуёярная спектроскопия (Мир, Москва, 1981); М. В. Волькенштейн, Л. А. Грибов, М. А. Ельяшевич, Б. И. Степанов, Коёебания моёекуё. Изда­ние второе, переработанное (Наука, Москва, 1972); У. Фано, А. Фано, Физи­ка атомов и моёекуё (Наука, Москва, 1980); P. Atkins, R. Friedman, Molecular Quantum Mechanics, Fourth Edition (Oxford University Press, Oxford, 2005).

²⁹¹ К. Н. Мухин, Экспериментаёьная ядерная физика в двух книгах. Кни­га первая. Физика атомного ядра. Часть первая. Свойства нукёонов, ядер и радиоактивных изёучений. Издание пятое, переработанное и допоёнен- ное (Энергоатомиздат, Москва, 1993); Д. В. Сивухин, Общий курс физики. Том пятый. Атомная и ядерная физика. Часть вторая. Ядерная физика (На­ука, Москва, 1989); А. Г. Ситенко, В. К. Тартаковський, Теорія ядра (Ли- бідь, Київ, 2000); И. Айзенберг, В. Грайнер, Модеёи ядер. Коёёективные и одночастичные явёения (Атомиздат, Москва, 1975); A. Kamal, Nuclear Physics (Springer, Berlin, 2014).

²⁹² А. И. Ахиезер, М. П. Рекало, Эёементарные частицы (Наука, Москва, 1986); А. И. Ахиезер, Ю. П. Степановский, От квантов света до цветных кварков (Наукова думка, Киев, 1993); К. Н. Мухин, Экспериментаёьная ядер­ная физика в двух книгах. Книга вторая. Физика эёементарных частиц. Изда­ние пятое, переработанное и допоёненное (Энергоатомиздат, Москва, 1993);

Е. Намбу, Кварки (Мир, Москва, 1984); Т. П. Ченг, Л. Ф. Ли, Каёибровочные теории в физике эёементарных частиц (Мир, Москва, 1986); Ю. Г. Чирков, Охота за кварками. Издание второе, исправёенное (УРСС, Москва, 2011); H. Fritzsch, Elementary Particles. Building Blocks of Matter (World Scientific, Singapore, 2005); A. W. Thomas, W. Weise, The Structure of the Nucleon (Wiley- VCH, Berlin, 2001).

²⁹³ Л. Б. Окунь, Лептоны и кварки. Издание второе, переработанное и до- поёненное (Наука, Москва, 1990); Л. Б. Окунь, Эёементарное введение в физи- ку элементарных частиц, Второе издание, исправленное и дополненное (Физмат- лит, Москва, 2006).

²⁹⁴ Автори щиро вдячні докторові філософських наук Юрію Завгород- ньому за надану консультацію щодо індуїстського пантеону.

²⁹⁵ Мезоскопічними називаються такі твердотільні частинки, які містять сотні або тисячі атомів (чим вони відрізняються від мікроскопічних частинок), але водночас їхні характерні розміри L є меншими за довжину L непруж- ної релаксації фази ф. Величина L є граничною відстанню, на яку може роз­повсюджуватися носій заряду (електрон, дірка) без збою фази своєї хвильо­вої функції. Таким чином, можна очікувати квантовий характер електропро­відності та інші властивості мезоскопічних зразків речовини, що й спостері­гається на експерименті, де квантові ефекти мають місце, якщо розміри L в середньому не перевищують 10^-4 см. Термодинаміка таких зразків не є само- усередненою на відміну від макроскопічних частинок, тобто мезоскопічні зраз­ки, взяті з однієї партії, мають власну індивідуальність, яка може визначатися одним чи кількома атомами домішки або дефектами. Мезоскопічні явища ін­терференції електронних хвиль у кристалах є ознакою можливості слабкої ло­калізації носіїв струму. Коли локалізація стає сильною, відбувається перехід у так званий андерсонівський діелектричний стан, який був теоретично від­критий Філіпом Андерсоном, про інші здобутки якого йтиметься в основному тексті. Див.: B. L. Altshuler, P. A. Lee, R. A. Webb, Mesoscopic Phenomena in Solids (North-Holland, Amsterdam, 1991); А. А. Абрикосов, Основы теории металлов (Наука, Москва, 1987); Й. Имри, Введение в мезоскопическую физику (Физ- матлит, Москва, 2002); В. Ф. Гантмахер, Электроны в неупорядоченных средах (Физматлит, Москва, 2003); Y. Murayama, Mesoscopic Systems. Fundamentals and Applications (Wiley-VCH, Berlin, 2004); P. Sheng, Introduction to Wave Scattering, Localization and Mesoscopic Phenomena. Second Edition (Springer, Berlin, 2006); S. V. Kravchenko, M. P. Sarachik, Metal—insulator transition in two-dimensional electron systems. Rep. Prog. Phys., 67 (1), 1—44 (2004); T. J. Thornton, Mesoscopic devices. Rep. Prog. Phys., 57 (3), 311—364 (1994).

²⁹⁶ Я. М. Гельфер, В. Л. Любошиц, М. И. Подгорецкий, Парадокс Гиб­бса и тождественность частиц в квантовой механике (Наука, Москва, 1975); С. Д. Хайтун, История парадокса Гиббса (Наука, Москва, 1986); M. A. M. Versteegh, D. Dieks, The Gibbs paradox and the distinguishability of identical particles. Amer. J. Phys., 79 (7), 741—746 (2011); D. S. Corti, Comment on «The Gibbs paradox and the distinguishability of identical particles», by M. A. M. Versteegh and D. Dieks (Am. J. Phys. 79, 741—746 (2011)). Amer. J. Phys., 80 (2), 170—173 (2012); K. Maruyama, F. Nori, V. Vedral, Colloquium: The physics of Maxwell's demon and information. Rev. Mod. Phys., 81 (1), 1—23 (2009).

²⁹⁷ Кристал, за винятком спеціально вирощених маленьких віскерів, не є ідеальним. Більше того, його рівноважний стан обов'язково передбачає певну кількість дефектів. Саме тому ідеалізований теоретичний підхід, коли відмін­ність між, скажімо, рідким та твердим станами речовини вважається «абсо­лютною» та принциповою, є врешті неточним і з практичної, і з принципо­вої точок зору. Дивись: Дж. Займан, Модели беспорядка. Теоретическая физика однородно неупорядоченных систем (Мир, Москва, 1982); А. Р. Уббелоде, Расплав­ленное состояние вещества (Металлургия, Москва, 1982); Я. И. Френкель, Кине­тическая теория жидкостей (Наука, Москва, 1975).

²⁹⁸ A. Kiejna, K. F. Wojciechowski, Metal Surface Electron Physics (Pergamon Press, Oxford, 1996).

²⁹⁹ И. Кеплер, О шестиугольных снежинках (Наука, Москва, 1983); K. Libbrecht, Snowflakes (Voyageur Press, Minneapolis, 2008); E. Ben-Jacob, From snowflake formation to growth of bacterial colonies I: Diffusive patterning in non­living systems. Cont. Phys., 34 (5), 247—273 (1993); E. Ben-Jacob, From snowflake formation to growth of bacterial colonies II: Cooperative formation of complex colonial pattern. Cont. Phys., 38 (3), 205—241 (1997).

³⁰⁰ K. G. Libbrecht, The physics of snow crystals. Rep. Prog. Phys., 68 (4), 855— 895 (2005); T. Bartels-Rausch, V. Bergeron, J. H. E. Cartwright, R. Escribano, J. L. Finney, H. Grothe, P. J. Gutierrez, J. Haapala, W. F. Kuhs, J. B.C. Pettersson, S. D. Price, C. I. Sainz-Diaz, D. J. Stokes, G. Strazzulla, E. S. Thomson, H. Trinks, N. Uras-Aytemiz, Ice structures, patterns, and processes: A view across the icefields. Rev. Mod. Phys., 84 (2), 885—944 (2012).

³⁰¹ F. F. Abraham, Homogeneous Nucleation Theory. The Pretransition Theory of Vapor Condensation. Supplement. Advances in Theoretical Chemistry (Academic Press, New York, 1974); l. V. Markov, Crystal Growth for Beginners. Fundamentals of Nucleation, Crystal Growth and Epitaxy (World Scientific, Singapore, 1996); G. Nicolis, D. Maes, Kinetics and Thermodynamics of Multistep Nucleation and Self-Assembly in Nanoscale Materials (John Wiley and Sons, Hoboken, 2012); V. G. Dubrovskii, Nucleation Theory and Growth of Nanostructures (Springer, Berlin, 2014); V. I. Kalikmanov, Nucleation Theory (Springer, Dordrecht, 2013); D. Kashchiev, Nucleation. Basic Theory with Applications (Butterworth-Heinemann, Oxford, 2000); И. М. Фишман, Стационарное и нестационарное зарождение новой фазы при фазовом переходе Iрода. Успехи физ. наук, 155 (2), 329—355 (1988); Д. В. Александров, П. К. Галенко, Дендритный рост с вынужденной конвекцией: метода анализа и экспериментальные тесты. Успехи физ. наук, 184 (8), 833—850 (2014).

³⁰² K. Libbrecht, Snowflakes (Voyageur Press, Minneapolis, 2008).

³⁰³ P. W. Anderson, More is different. Science, 177 (4047), 393—396 (1972); P. W. Anderson, More and Different. Notes from a Thoughtful Curmudgeon (Singa­pore, World Scientific, 2011); B. Falkenburg, M. Morrison (ed.), Why More Is Different. Philosophical Issues in Condensed Matter Physics and Complex Systems (Springer, Berlin, 2015).

³⁰⁴ Просторова парність є властивістю системи зберігати свій знак або змі­нювати його на протилежний при зміні знаків просторових координат, тоб­то у разі перетворення парності Р (у декартовій системі це означає x -x, y

-y, z -z). Для електромагнітних, гравітаційних та сильних взаємодій пар­ність зберігається під дією перетворення (оператора) Р, а для слабких — по­рушується. Електричний дипольний момент d для пари зарядів дорівнює Zer, де ±Ze — заряди компонент диполя, e — елементарний заряд, а вектор r спря­мований від негативного до позитивного заряду. Зрозуміло, що перетворення Р змінить знак r, отже, і знак d. Таким чином, якщо б елементарна частинка мала якийсь певний дипольний момент d _l, то він би теж змінювався при од­ночасній інверсії просторових координат. Але ж він є характеристикою час­тинки, а тому повинен залишатися тотожним при переході до іншої системи координат, тобто d_el = —d_i’ Що означає |dj = 0.

³⁰⁵ Л. В. Тарасов, Этот удивительно симметричный мир (Просвещение, Москва, 1982); B, H. Bransden, C. J. Joachain, Physics of Atoms and Molecules (Longman Scientific & Technical, Burnt Mill, 1983); M. S. Sozzi, Discrete Symmetries and CP Violation. From Experiment to Theory (Oxford University Press, Oxford, 2008); I. I. Bigi, A. I. Sanda, CP Violation (Cambridge University Press, Cambridge, 2009).

³⁰⁶ M. S. Sozzi, Discrete Symmetries and CP Violation. From Experiment to Theory (Oxford University Press, Oxford, 2008).

³⁰⁷ M. E. Lines, A. M. Glass, Principles and Applications of Ferroelectrics and Related Materials (Clarendon Press, Oxford, 1977); Б. А. Струков, Сегнетоэлектричество (Наука, Москва, 1979).

³⁰⁸ Ф. Энгельс, Диалектика природы, В К. Маркс, Ф. Энгельс, Сочине­ния. Том 20. Издание второе (Тосполитиздат, Москва, 1961). «Перехід кіль­кості в якість» у випадку збільшення кількості атомів N у твердотільних зраз­ках спостерігається, власне, двічі. Спочатку, коли існують лише окремі ато­ми або маленькі молекули (у великих можливі різні конформації!), ці окре­мості є тотожними без ознак індивідуальності. Сполучаючи їх у мезоскопічні зразки, експериментатор надає кожному із них неповторної індивідуальності. Коли зразки стають великими з характерним розміром, Що значно переважає будь-яку характерну довжину, яка характеризує можливі фізичні процеси, ін­дивідуальність знову зникає під тиском усереднення, переховуючись усереди­ні зразків. Залишки індивідуальності залишаються у зразка лише на його по­верхні, проте для досить великого об'єму поверхневими атомами в першому наближенні можна знехтувати, оскільки їхня частка становитиме ~N^-2/3. Си­туація нагадує історію із втратою симетрії та появою дипольного моменту, про яку писав Андерсон.

³⁰⁹ B. Abeles, P Sheng, M. D. Coutts, Y. Arie, Structural and electrical properties of granular metal films. Adv. Phys., 24 (3), 407—461 (1975); H. M. Jaeger, S. R. Nagel, R. P. Behringer, Granular solids, liquids, and gases. Rev. Mod. Phys., 68 (4), 1259— 1273 (1996); L. P. Kadanoff, Built upon sand: Theoretical ideas inspired by granular flows. Rev. Mod. Phys., 71 (1), 435—444 (1999); I. S. Aranson, L. S. Tsimring, Patterns and collective behavior in granular media: Theoretical concepts. Rev. Mod. Phys., 78 (2), 641—692 (2006); I. S. Beloborodov, A. V. Lopatin, V. M. Vinokur, K. B. Efetov, Granular electronic systems, Rev. Mod. Phys., 79 (2), 469—518 (2007); В. Ф. Тантма- хер, Электроны в неупорядоченных средах (Физматлит, Москва, 2003).

³¹⁰ А. И. Ансельм, Введение в теорию полупроводников (Наука, Москва, 1978); В. Л. Бонч-Бруевич, С. Т. Калашников, Физика полупроводников. Изда­ние второе, переработанное и дополненное (Наука, Москва, 1990); Н. Б. Брандт, В. А. Кульбачинский, Квазичастицы в физике конденсированного состояния (Физматлит, Москва, 2005); И. М. Лифшиц, М. Я. Азбель, М. И. Каганов, Электронная теория металлов (Наука, Москва, 1971); М. И. Каганов, И. М. Лиф­шиц, Квазичастицы. Идеи и принципы квантовой физики твердого тела. Изда­ние второе, исправленное и дополненное (Наука, Москва, 1989); М. И. Каганов, Микро... и макро... (Знание, Москва, 1986).

³¹¹ Д. Пайне, Элементарные возбуждения в твердых телах (Мир, Москва, 1965); Ф. Платцман, П. Вольф, Волны и взаимодействия в плазме твердого тела (Мир, Москва, 1975).

³¹² J. F. Annett, Superconductivity, Superfluids and Condensates (Oxford Univer­sity Press, Oxford, 2004); M. Tinkham, Introduction to Superconductivity (McGraw- Hill, Inc., New York, 1996).

³¹³ P. W. Anderson, The Theory of Superconductivity in the High-T_c Cuprates (Princeton Univeristy Press, Princeton, 1997); P. W. Anderson, Theory of dirty superconductors. J. Phys. Chem. Sol., 11 (1—2), 26—30 (1959); P. W. Anderson, Physics of the pseudogap phase of high T cuprates, or, RVB meets umklapp. J. Phys. Chem. Sol., 63 (12), 2145—2148 (2002); P. W. Anderson, BCS: the scientific «love of my life». Int. J. Mod. Phys. B, 24 (20—21), 3983—3998 (2010); P. W. Anderson, Personal history of my engagement with cuprate superconductivity, 1986—2010. Int. J. Mod. Phys. B, 25 (1), 1—39 (2011).

³¹⁴ T. Skoskiewicz, Superconductivity in the palladium—hydrogen and palladium— nickel—hydrogen systems. Phys. Stat. Sol. (a), 11 (2), K123—K126 (1972).

³¹⁵ B. Stritzker, High superconducting transition temperatures in the palladium— noble metal—hydrogen system. Zeit. Physik, 268 (2), 261—264 (1974).

³¹⁶ J. A. Bert, B. Kalisky, C. Bell, M. Kim, Y. Hikita, H. Y. Hwang, K. A. Mo- ler, Direct imaging of the coexistence of ferromagnetism and superconductivity at the LaAlO₃/SrTiO₃ interface. Nature Phys., 7 (10), 767—771 (2011); L. Li, C. Richter, J. Mannhart, R. C. Ashoori, Coexistence of magnetic order and two-dimensional superconductivity at LaAlO₃ /SrTiO₃ interfaces. Nature Phys., 7 (10), 762—766 (2011); J. Chakhalian, J. W. Freeland, A. J. Millis, C. Panagopoulos, J. M. Ron- dinelli, Colloquium: Emergent properties in plane view: Strong correlations at oxide interfaces. Rev. Mod. Phys., 86 (4), 1189—1202 (2014).

³¹⁷ M. B. Maple, O. Fischer (ed.), Superconductivity in Ternary Compounds {II}, Superconductivity and Magnetism. Topics in Current Physics. Volume 34 (Springer, Berlin, 1982); L. N. Bulaevskii, A. I. Buzdin, M. L. Kulic, S. V. Panjukov, Coexistence of superconductivity and magnetism. Theoretical predictions and experimental results. Adv. Phys., 34 (2), 175—261 (1985); L. C. Gupta, Superconductivity and magnetism and their interplay in quaternary borocarbides RNi₂fi₂^C. Adv. Phys., 34 (2), 175—261 (1985); P. Fulde, J. Keller, G. Zwicknagl, Theory of heavy fermion systems. Solid State Phys., 41, 1—150 (1988); A. Amato, Heavy-fermion systems studied by gSR technique. Rev. Mod. Phys., 69 (4), 1119—1179 (1997); C. Pfleiderer, Superconducting phases off-electron compounds. Rev. Mod. Phys., 81 (4), 1551—1624 (2009); G. R. Stewart, Superconductivity in iron compounds. Rev. Mod. Phys., 83 (4), 1589—1652 (2011);

F. Steglich, S. Wirth, Foundations of heavy-fermion superconductivity: lattice Kondo effect and Mott physics. Rep. Prog. Phys., 79 (8), 084502 (2016).

³¹⁸ B. S. Chandrasekhar, A note on the maximum critical field of high-field superconductor. Appl. Phys. Lett., 1 (1), 7—8 (1962); A. M. Clogston, Upper limit for the critical field in hard superconductors. Phys. Rev. Lett., 9 (6), 266—267 (1962);

G. Sarma, On the influence of a uniform exchange field acting on the spins of the conduction electrons in superconductors. J. Phys. Chem. Sol., 24 (8), 1029—1032 (1963); P. Fulde, High field superconductivity in thin films. Adv. Phys., 22 (6), 667— 719 (1973); R. Meservey, P. M. Tedrow, Spin-polarized electron tunneling. Phys. Rep., 238 (4), 173—243 (1994).

³¹⁹ L. Gorbatikh, B. L. Wardle, S. V. Lomov, Hierarchical lightweight com­posite materials for structural applications. MRS Bull., 41 (9), 672—679 (2016); D. Sidorenko, P. Loginov , E. Levashov, L. Mishnaevsky, Jr., Hierarchical machi­ning materials and their performance. MRS Bull., 41 (9), 678—682 (2016).

³²⁰ На додачу до притаманного науці редукціоністського підходу, коли властивості матеріалів та зроблених із них об'єктів пояснюються їх мікро­скопічною будовою, виник конструктивістський підхід, який поставив іншу, нетрадиційну задачу. А саме, взявши за основу природні мікроблоки речови­ни, матеріалознавство, комбінуючи їх у неприродний спосіб, почало створю­вати нові матеріали, отримуючи попутно нові структури на проміжному, ме- зоскопічному рівні. J. L. Sarrao, G. W. Crabtree, Progress in mesoscale science. MRS Bull., 40 (11), 919—922 (2015).

³²¹ J. L. MacManus-Driscoll, A. Suwardi, H. Wang, Composite epitaxial thin films: A new platform for tuning, probing, and exploiting mesoscale oxides. MRS Bull., 40 (11), 933—942 (2015).

³²² Л. Н. Добрецов, M. В. Гомоюнова, Эмиссионная электроника (Наука, Москва, 1966); К. А. Валиев, Микроэлектроника: достижения и пути развития (Наука, Mосква, 1986); А. Mодинос, Авто-, термо-, и вторично-электронная эмиссионная спектроскопия (Наука, Mосква, 1990); А. Н. Игнатов, Н. Е. Фа­деева, В. Л. Савиных, Классическая электроника и наноэлектроника. (Наука- Флинта, Mосква, 2009); K. L. Jensen, Advances in Imaging and Electron Physics, Vol. 149. Electron Emission Physics (Academic Press, Amsterdam, 2007); G. Fursey, Field Emission in Vacuum Microelectronics (Kluwer, New York, 2005); T. Heinzel, Mesoscopic Electronics in Solid State Nanostructures. 2^nd comp. rev. and enl. ed. (Wiley-VCH, Weinheim, 2007).

³²³ S. Bandyopadhyay, M. Cahay, Introduction to Spintronics (CRC Press, Boca Raton, 2008); Y. Xu, D. D. Awschalom, J. Nitta (ed.), Handbook of Spintronics (Springer, Dordrecht, 2016); I. Zutic, J. Fabian, S. Das Sarma, Spintronics: Fun­damentals and applications. Rev. Mod. Phys., 76 (2), 323—410 (2004); T. Jun­gwirth, J. Wunderlich, V. Novak, K. Olejnik, B. L. Gallagher, R. P. Campion, K. W. Edmonds, A. W. Rushforth, A. J. Ferguson, P. Nemec, Spin-dependent phenomena and device concepts explored in (Ga,Mn)As. Rev. Mod. Phys., 86 (3), 855—896 (2014); P. D. Johnson, Spin-polarized photoemission. Rep. Prog. Phys., 60 (11), 1217—1304 (1997); G-X. Miao, M. Munzenberg, J. S. Moodera, Tunneling path toward spintronics. Rep. Prog. Phys., 74 (3), 036501 (2011); M. Eschrig, Spin- polarized supercurrents for spintronics: a review of current progress. Rep. Prog. Phys., 78 (10), 104501 (2015).

³²⁴ K. Gregorczyk, M. Knez, Hybrid nanomaterials through molecular and atomic layer deposition: Top down, bottom up, and in-between approaches to new materials. Prog. Materials Sci., 75, 1—37 (2016).

³²⁵ P. Fratzl, R. Weinkamer, Nature's hierarchical materials. Prog. Materials Sci., 52 (8), 1263—1334 (2008).

³²⁶ B. J. T. Jones, V. J. Martinez, E. Saar, V. Trimble, Scaling laws in the distribution of galaxies. Rev. Mod. Phys., 76 (4), 1211—1266 (2004).

³²⁷ E. Hubble, The Realm of the Nebulae (Oxford University Press, London, 1936); E. Hubble, The Observational Approach to Cosmology (Oxford University Press, London, 1937).

³²⁸ A. Sandage. Цитовано за M. D'Onofrio, R. Rampazzo, S. Zaggia (eds.), From the Realm of the Nebulae to Populations of Galaxies. Dialogues on a Century of Research (Springer, Switzerland, 2016), p. xi.

³²⁹ J. L. Sarrao, G. W. Crabtree, Progress in mesoscale science. MRS Bull., 40 (11), 919—922 (2015), p. 920.

³³⁰ J. L. MacManus-Driscoll, A. Suwardi, H. Wang, Composite epitaxial thin films: A new platform for tuning, probing, and exploiting mesoscale oxides. MRS Bull., 40 (11), 933—942 (2015), p. 934.

³³¹ L. P. Kadanoff, Innovations in Statistical Physics. Annu. Rev. Condens. Matter Phys. 6, 1—14 (2004); L. P. Kadanoff, Relating theories via renormalization. Stud. Hist. Phil. Mod. Phys., 44 (1), 22—39 (2013); L. P. Kadanoff, Kenneth Geddes Wilson, 1936—2013, An Appreciation. J. Stat. Mech. 10, P10016 (2013); К. Виль­сон, Дж. Когут, Ренормализациооная группа и г-разложение, (Мир, Москва, 1975); Ш. Ма, Современная теория критических явлений (Мир, Москва, 1980); А. 3. Паташинский, В. Л. Покровский, Флуктуационная теория фазовых пере­ходов. Издание второе, переработанное (Наука, Москва, 1982); Ю. М. Иван­ченко, А. А. Лисянский, А. Э. Филиппов, Флуктуационные эффекты в сис­темах с конкурирующими взаимодействиями (Наукова думка, Киев, 1989); М. Гиттерман, В. Хэлперн, Фазовые превращения. Краткое изложение и совре­менные приложения (РХД, Москва—Ижевск, 2006).

³³² Е. Федер, Фракталы (Мир, Москва, 1991); Б. М. Смирнов, Физика фрактальных кластеров (Наука, Москва, 1991); Х-О. Пайтген, П. Х. Рихтер, Красота фракталов. Образы комплексных динамических систем (Мир, Моск­ва, 1993); Б. Мандельброт, Фрактальная геометрия природы (Институт ком­пьютерных исследований, Москва—Ижевск, 2002); М. Шредер, Фракталы, хаос, степенные законы. Миниатюры из бесконечного рая (РХД, Москва, 2005); М. Клеман, О. Д. Лаврентович, Основы физики частично упорядоченных сред: жидкие кристаллы, коллоиды, фрактальные структуры, полимеры и биологичес­кие объекты (Физматлит, Москва, 2007).

³³³ https://uk.wikipedia.org/wiki/Квантова_хiмiя.

³³⁴ https://uk.wikipedia.org/wiki/Онтологiя.

³³⁵ From Greek ont-, the present participle stem of einai, «to be.» Ultimate­ly from an Indo-European base that is also the ancestor of English AM, IS, and ENTITY. Microsoft Encarta World English Dictionary, 2001.

³³⁶ A. Bird, Nature's Metaphysics. Laws and Properties (Clarendon Press, Oxford, 2007).

³³⁷ С. Крымский, В.Кузнецов, Мировоззренческие категории в современном естествознании (Наукова думка, Киев, 1982).

³³⁸ В. Кузнецов, Три програми дослідження предметної галузі системи нау­кового знання. В Матеріали 14-ї Всеукраїнської наукової конференції «Акту­альні питання історії науки і техніки». 8—10 жовтня 2015 року (Центр пам'ят- кознавства НАНУ і УТОПІК, Львів), с. 232—235.

³³⁹ М. Б. Менский, Сознание и квантовый мир (Век2, Фрязино, 2005).

³⁴⁰ В. Степин. Наука. В И. Касавин. (гл. ред.). Энциклопедия эпистемо­логии и философии науки («Канон⁺» РООИ «Реабилитация», Москва, 2009), с. 565—566.

³⁴¹ Д. А. Киржниц, Ю. Е. Лозовик, Г. В. Шпатаковская, Статистическая модель вещества. Успехи физ. наук, 117 (1) 3—47 (1975); Г. В. Шпатаковская, Квазиклассический метод анализа и оценки орбитальных энергий связи в много­электронных атомах и ионах. Успехи физ. наук, 189 (2), 195—206 (2019).

³⁴² В. Бронштэн, Как движется Луна? (Наука, Москва, 1990); 3. Копал (ред.), Физика и астрономия Луны (Мир, Москва, 1973); L. T. Elkins-Tanton, The Earth and the Moon (Chelsea House, New York, 2006).

³⁴³ Зауважимо, що коли час від часу практичні реалізації цих стратегій стикаються з серйозними труднощами, в певних навіть наукових колах ста­ють модними їхні ненаукові альтернативи. Незважаючи на всі відмінності, їх поєднує догматичне введення надприродних засад існування та пояснен­ня природи. Прикладами є емпірично необгрунтоване прийняття постулату про існування якихось надприродних реалій на кшталт всесвітнього Логосу, окремих незалежних світів платонівських ідей або математичних структур, універсумів комп’ютерних обчислень або божественних деміургів, а також «знаходження» людської свідомості у природі. Дивись, наприклад, цитовану раніше працю Менського.