ПРОГРАМИ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ

Система наукового знання завжди предметно спрямована та повинна розглядатися в поєднанні з відповідною предметною га­луззю. Наприклад, атомна фізика як мережа окремих систем знан­ня продукує, диференціює та систематизує впродовж понад ста років обґрунтоване знання про властивості та закономірності сві­ту атомів, а не про планети Сонячної системи.

Припустімо, що конкретна предметна галузь складається із сукупності однотипних реалій, які слід тлумачити як незалеж­ні від дослідників матеріальні феномени, що зазвичай назива­ються загальними словами: «фізична/хімічна/біологічна система/ об’єкт/організм/реалія», «явище», «подія»; «властивість», «озна­ка»; «процес»; «стан» тощо та їх конкретизаціями різної загально­сті: «атом», «молекула», «сполука», «клітина», «ссавець», «капіляр­ність»; «маса», «заряд», «валентність», «хижак»; «розпад», «синтез», «смерть»; «рівноважний», «несталий», «вироджений» тощо. Нада­лі будемо розуміти предметну галузь як складену з відносно само­стійних реалій, що є носіями невіддільних від них атрибутів.

З метою знаходження закономірностей розвитку загальних уявлень про предметні галузі систем наукового знання виокреми­мо в першому наближенні три програми дослідження цих галузей: інгредієнтну, холістичну та варіативну. Згідно з першою досліджу­вана реалія вивчається шляхом відтворення її внутрішньої будови як складеної з (встановлених або гіпотетичних) сталих інгредієн­тів, які можна «витягти» з неї.

Спробуємо уточнити викладене вище. Нехай змінна т (т = 0, 1, 2,....) означає кількість реалій з відповідної множини, а п (п = = 0, 1, 2,....) — порядок реалії, який визначається наступним чи­ном. Досліджувані однотипні реалії мають нульовий порядок, а їх інгредієнти — перший порядок. Далі порядки визначаються за ін­дукцією. Для реалії п-го порядку його інгредієнти мають (п + 1)-й порядок. Таким чином на множині реалій вводиться сукупність відношень порядку «складатися з».

Абстрагуючись від фізичної реалізації цих відношень, тобто практичного розподілу реалії п-го порядку на т(п) його інгреді­єнтів (п + 1)-го порядку маємо два можливих варіанти інгредієнт- ної програми. За «нескінченним» варіантом для будь якої реалії п-го порядку завжди існують принаймні дві реалії (п + 1)-го по­рядку. За «скінченним» варіантом для певної реалії к-го поряд­ку вже не можливо надати самостійне існування її інгредієнтам (к + 1)-го порядку.

При цім згідно із сучасним уявленням про світ елементар­них частинок є певні підстави вважати, що інгредієнти (к + 1)-го порядку існують всередині реалій к-го порядку, тобто в природі реалізується як раз «скінченний» варіант інгредієнтної програми. Йдеться про вже згаданий вище так званий конфайнмент квар­ків, коли з адронів, які згідно з сучасним уявленням складаються з кварків, фізично неможливо виділити кварки у статусі незалеж­но існуючих. До речі, якщо розглядати спостережуваний Всесвіт як реалію 5-го порядку, то часто-густо його тлумачать як один із інгредієнтів більшої реалії (5 - 1)-го порядку, назвою якої є Муль- тисвіт.

Друга, холістична програма передбачає декомпозицію дослі­джуваної реалії не на її окремі інгредієнти, а на сукупність її атри­бутів, між якими з поглибленням пізнання асоціюються атрибу­ти вищих порядків, зокрема атрибути атрибутів та зв’язки між атрибутами. В межах цієї програми також має сенс розрізняти різні атрибути, які зручно впорядкувати по рангах. Самій реалії присвоюється нульовий ранг (образно кажучи, реалія невідділь­на від себе). Перший ранг мають атрибути самої реалії, другий ранг — атрибути атрибутів першого порядку тощо. Інтерпретова­на таким чином досліджувана реалія репрезентується як ієрархіч­на система її атрибутів.

Зауважимо, що принципове значення в сучасній науці має не тільки експериментальне дослідження атрибутів, а й знаходжен­ня їх значень за допомогою як вимірювань, так і обчислювань у межах відповідних систем знання. Досі сучасна наука обмежуєть­ся розглядом значень атрибутів не дуже високого рангу, хоча це обмеження не є принциповим.

Третя, варіативна програма торкається взаємозв’язку «статич­ного» та «динамічного» варіантів розуміння світу і виділених в ньо­му реалій, їх інгредієнтів та атрибутів. У певному сенсі вона може тлумачитися як конкретизація та науковий синтез двох натурфі­лософських поглядів на природу: метафізичного та діалектично­го. Згідно з варіативною програмою кожний предмет дослідження репрезентується своїми як статичними, так і динамічними атри­бутами. Наприклад, сучасне розуміння світу елементарних части­нок характеризується так званими фізичними константами (за­ряд і маса електрона, гравітаційна стала, стала Планка, швидкість світла у вакуумі тощо) і законами взаємодії, тобто взаємних пере­творень елементарних частинок.

Ці програми задають своєрідну систему відліку, за допомо­гою якої можна класифікувати епізоди та періоди розвитку й взаємозв’язку предметних галузей конкретних наук³⁴³. Напри­клад, виникнення атомної фізики почалося з виділення атомів як особливих предметів дослідження.

Якщо уважно проаналізувати наведену вище інформацію про просторові та часові характеристики предметної галузі сучас­ної науки, то можна прийти до наступного висновку. Як спільна предметна галузь науки в цілому, так і предметна галузь конкрет­ної природничої науки об’єктивно диференціюються на окремі особливі реалії. Ці реалії об’єднуються в специфічні класи, кри­терієм входження до яких є певні спільні атрибути реалій. Дея­кі з класів мають доволі малу кількість членів, наприклад планет Сонячної системи. За останніми даними їх налічують вісім. Нав­паки, деякі класи мають дуже велику кількість членів. Наприклад, у спостережуваному Всесвіті налічується близько 10⁸⁰ атомів. Зро­зуміло, що дослідити всі члени більшості відомих класів немож­ливо та й не доцільно з практичної й фундаментальної точок зору. Тому науковці часто припускають, що для отримання знання про всі реалії обраного класу достатньо вивчати тільки їх одиничних або типових представників.

Цікаво зазначити, що просування у бік все менших просторо­вих та часових інтервалів виявляє у відповідних реалій втрату їх індивідуальності. Умовна межа між класами повністю тотожних реалій та класами індивідуалізованих реалій проходить між так званими мікросвітом і макросвітом. Скажімо, всі молекули одно­го структурно-формульного складу та конформації повністю то­тожні, тоді як різні цеглини, вироблені на одному обладнанні, не­одмінно більше чи менше різняться.

5.21.