ДЕЯКІ СУБ'ЄКТИВНІ МІРКУВАННЯ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ СТУДЕНТАМ І АСПІРАНТАМ
Треба визнати, що переважна більшість дипломованих українців, які знайомилися з філософією під час її обов’язкового вивчення у вищих навчальних закладах, ставляться до неї відверто критично або навіть зневажливо.
Це стосується не тільки старшого покоління, якому викладали її кастровану компартійними догмами версію, що претендувала на єдиний дороговказ12 для суспільства взагалі і науки зокрема13. На жаль, і молодому поколінню «не філософів» за останнє слово сучасної філософії нерідко видають її постмодерністські, постнекласичні та постістин- ні перекручення14 в модному дусі абсолютних нісенітниць, висловлених шанованими псевдоавторитетами15. Більше того, філософська освіта, яку пропонують сучасному поколінню, обмежена нормативними вимогами МОНу. В них ми практично не бачимо філософських питань, які виникають на межі між знанням та незнанням у будь-якій галузі сучасної фундаментальної та прикладної науки: біології, медицини, математики, фізики, історії, економіки, хімії, технології тощо16. Ці питання, якщо й згадуються, то лише побічно. Загалом для стороннього, але зацікавленого українського спостерігача філософія виглядає як чужорідний бюрократичний додаток, який за інерцією комуністичної доби ще сяк-так викладають у численних українських університетах. Особливо жалюгідним є стан так званої соціальної філософії, яку викладають на університетському рівні. Справа в тому, що головні функціонери визнаного державними інституціями філософського прошарку «творчо» переробили свої колишні праці з історичного матеріалізму, наукового атеїзму та комунізму на «інноваційні» доробки немовби сучасного світового рівня. Вони так і не полишили керівних позицій у системі вищої освіти, а зараз передають цей адміністративний спадок своїм політичним, а подекуди й біологічним нащадкам. Тому в свідомості залишків освічених верств населення панує розуміння філософії як сукупності абстрактних туманних міркувань, далеких від наукових і повсякденних проблем, із якими стикається Україна.Дійсно, якщо звернутися до підготовки майбутніх дослідників із НАНУ до кандидатського іспиту з філософії, то впадає в око наступне. По-перше, як і майже вся університетська філософська професура, викладацький склад Центру гуманітарної освіти НАН України (ЦГО) не має публікацій у провідних міжнародних фахових журналах. Висунуті ними твердження позірної оригінальності та сумнівної цінності ніколи не проходять апробацію світової філософської спільноти. Остання теж аж ніяк не складається з новочасних геніїв рівня Френсиса Бекона1 або Умберто Еко18, але вони, принаймні, працюють за умов дарвінівського добору. Цього не скажеш ані про зашкарублих вітчизняних філософів, ані про їх російських колег, яких вони досі рясно цитують, бо тільки їх і здатні прочитати (а інколи й переписати, переклавши за допомогою Ґуґла, бо плагіат на наших теренах є ледь не національною традицією, визнаною наразі й Президентом держави). Отже, наші достойники переважно цитують російських важковаговиків та переклади іноземних праць, виданих багато десятиліть тому19. Через це в рекомендованих для вивчення аспірантами вітчизняних працях важко знайти інформацію про актуальні філософські проблеми, які жваво обговорюються у світовій філософській літературі.
По-друге, як показує перелік рекомендованих для вивчення джерел, філософські курси, запропоновані у ЦГО для здобува- чів вчених ступенів, майже не мають зв’язку з їхніми науковими галузями. Ці навчальні матеріали радше орієнтовані на підготовку майбутніх філософів до викладання філософії і торкаються лише загальних рис та закономірностей деяких обраних невідомо на якій підставі фрагментів історії та застарілих відомостей щодо світової філософії. Як наслідок, зміст викладених курсів не має тісного й необхідного зв’язку з конкретними пізнавальними обставинами майбутнього професійного буття молодих науковців. Українські викладачі таких курсів, як правило, не звертають увагу на те, що філософія існує як сукупність окремих філософських наук і що допитливі аспіранти мають можливість обрати й заглибитися в ту окрему філософську науку, яка опікується філософськими та методологічними засадами рідної для них галузі науки. Один з авторів (В.К) був шокований, коли дізнався, що групу майбутніх математиків певний час готував до іспиту випускник історичного факультету. Годі й говорити про те, яке він має уявлення про історію, сучасний стан та філософські проблеми математики та яке може бути ставлення майбутніх математиків до його міркувань щодо математики та її філософії.
1.5.