КОМУ ЦІКАВА Й КОРИСНА НАША КНИЖКА?
Ми рекомендували б її кільком групам наших майбутніх читачів.
Перша група — виробники нового наукового знання, тобто науковці, які отримують нове знання в різноманітних сферах своєї професійної діяльності.
Сподіваємося, що книга розширить і поглибить їхні уявлення про те, що та як вони виробляють емпіричним шляхом (це не закид, а комплімент!). Маємо на увазі представників усіх наук. Зокрема, очікуємо, що, хоча у книзі розповідається про наукові теорії переважно у сфері природознавства, дослідники, які працюють у галузях соціальних, гуманітарних, технічних і медичних наук, теж знайдуть для себе щось близьке, принаймні на рівні аналогій. Перифразуючи відомий вислів про особливе значення математики для науки, насмілимося стверджувати, що в кожній сучасній науці стільки науки, скільки в ній міститься теоретичного компонента. Ми намагаємося розповісти про те, які форми та структури мають теорії на сьогоден- йому щаблі розвитку фізики і не тільки фізики. Ми шукаємо те спільне, завдяки чому всі дослідники-природознавці носять горде ім’я науковців.Друга група — це, на нашу думку, викладачі наукових дисциплін в університетах. Переконані, що знання структури наукових теорій допоможе їм організовувати викладання навчальних дисциплін з урахуванням викладеної нами інформації щодо реальної структури теорій. Усвідомлення полісистемної будови теорій відкриває можливості багатьох варіантів ознайомлення зі змістом відповідних наук.
Третя група — історики науки. Якщо історію будь-якої науки не зводити до суто описової інформації про відкриття та їхніх авторів, а враховувати те, на яких засадах, у яких формах і за яких умов ці відкриття були зроблені, то не можна оминути теоретичний супровід цих відкриттів та породжені ними зміни в наявних теоріях.
Четверта група — представники когнітивних наук, для яких принципово важливе значення має метазнання про знання як кінцевий продукт когнітивних процесів.
П’ята група — фахівці в галузі керування наукою. Насправді, керування наукою — це створення й запровадження сприятливих матеріальних, освітніх, навчальних, інформаційних і кадрових умов для отримання нового знання та його практичного застосування. Це в жодному разі не бюрократичні директивні накази, що та як робити науковцям, і не принизливий контроль пізнавальної діяльності науковців, у якій «контролери» нічого не тямлять.
Як казав відомий фізик та радянський популяризатор науки Сергій Капиця, «керувати — це означає не заважати хорошим людям працювати». Додамо, що, по-перше, потрібно визначити критерії хорошого науковця (застосування наукометричних показників не вичерпує проблему11), по-друге, неухильно їх дотримуватися в кадровій політиці та, по-третє, створювати за можливості найкращі умови для продуктивної праці відданих науковій діяльності дослідників. Найважливішого значення тут набувають оцінки результатів наукової праці. Відповідна аксіологія має ґрунтуватися на оцінках наукових теорій та їх складників.
Шоста група — це філософи, зокрема філософи науки. Завжди цікаво мати альтернативи до усталених переконань. Хай як поставляться наші колеги до запропонованого нами бачення філософії теоретизованої науки, сподіваємося, що критичне сприйняття наших аргументів буде корисно для розвитку їх уявлень про філософію науки. Більшість із них втілює власне бачення науки, так би мовити, з висоти пташиного польоту, ми ж намагаємося реалізувати бачення науки на «приземленому» рівні виробництва нею нового знання. А це неможливо без занурення у всі приховані тонкощі та особливості реальних наукових теорій, завдяки яким і виникає нове знання.
Багато написаного досі про теорії можна порівняти з відомостями про атоми до відкриття електронів, атомних ядер та їх складників. Відомо, що розуміння атомної структури привело не лише до відкриття того підґрунтя матеріального світу, яке має назви «мікросвіт» і «квантовий світ», а й до значної трансформації уявлень про решту рівнів матеріального світу, починаючи від космологічного й закінчуючи молекулярно-біологічним.
Маємо надію, що такі самі радикальні зміни відбуватимуться і в тій частині філософії науки, яка критично залежить від уявлень про внутрішню побудову наукових теорій.Сьому, найбільш численну групу, від якої залежить майбутнє науки та й людства в цілому, становлять школярі старших класів і студенти, які бажають дізнатися, що таке наука, і мріють стати науковцями. Для розуміння школярами змісту книги, крім бажання та наполегливості, достатньо володіння певними мінімальними початковими знаннями про омріяні наукові дисципліни. Що стосується складнішої інформації, про яку ми теж пишемо і яка вимагає знань конкретних наукових теорій, то про неї у нинішню епоху легко дізнатися з сайтів Інтернету різного рівня складності. Головна проблема навчання полягає наразі не у відсутності об’єктивної інформації, а у складності відсіювання хибних джерел і помилкових тверджень.
Студентам радимо ще раз подивитися на ті теорії, які вони вивчають чи буцімто вивчили раніше, і зробити це з точки зору запропонованої у книзі реконструкції наукових теорій. Вона показує, що у кожній науці залишається безліч ділянок для власної творчості, яка вимагає неабиякої наснаги й обіцяє інтелектуальне задоволення в разі успіху на важкому шляху пізнання. Оскільки високого рівня матеріального забезпечення науковці не досягали ніде й ніколи, то в нашій країні цього не слід очікувати і поготів аж доти, доки керівна еліта не зміниться з компрадорської та не- освіченої на освічену і патріотичну.
1.4.