ФІЛОСОФІЯ як СУКУПНІСТЬ ЗАГАЛЬНИХ ТА НАУКО-ЦЕНТРОВАНИХ ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК
Сучасна професійна філософія є сукупністю окремих та взаємопов’язаних філософських наук. У цьому сенсі вона не відрізняється від інших згрупованих сучасних наук, об’єднаних такими загальними назвами, як біологія, екологія, хімія, математика або фізика.
Кожна з цих груп поєднує постійно зростаючу та змінювану мережу відповідно біологічних, екологічних, хімічних, математичних і фізичних наук. Мало хто, не будучи знавцем цих наук, насмілюється фахово оцінювати стан, тенденції, досягнення та пізнавальну й практичну користь цих наук. Однак майже кожна особа з дипломом про вищу освіту, як і пересічна людина у тому, що стосується футболу, вважає себе знавцем філософії, маючи про неї спотворену інформацію або взагалі нічого про неї не знаючи.Зазвичай у філософії виокремлюють загальні філософські науки на кшталт онтології (метафізики), теорії пізнання (гносеології або епістемології), історії філософії, філософії моралі (етики), філософії свідомості тощо. З певною модифікацією уявлення цих наук застосовують, уточнюють та розвивають так звані науко-центровані філософські науки типу філософії права, філософії філософії, філософії історії, філософії економіки, філософії біології, філософії медицини, філософії математики, філософії фізики, філософії космології, філософії хімії, філософії техніки, філософії екології, філософії інформатики тощо. Понад те має місце диференціювання майже кожної з них на ще більше спеціалізовані науко-центровані підфілософії. Прикладом цього є виокремлення у філософії біології філософії системної біології, філософії клітинної біології, філософії молекулярної біології, філософії еволюціонізму тощо.
Деякі представники цих наук концептуально усвідомлюють якісно різні аспекти природного, суспільного та індивідуального буття з урахуванням принципів і методів загальних філософських наук і окремих конкретних наук, які вивчають ці аспекти.
Як правило, назви останніх входять у найменування відповідних науко-центрованих філософських наук. Крім того, кожна загальна або науко-центрована філософська наука фактично об’єднує безліч версій, напрямків та шкіл, які самовизначаються в різний спосіб: починаючи від імені засновника й аж до географічної локалізації. Прикладом першого може слугувати кантівська теорія пізнання, а другого — київська школа логіки та методології науки. На додаток до засвоєння змісту й методів загальних філософських наук дослідницька праця в межах науко-центрованих філософських наук потребує досить ґрунтовних фахових наукових знань про досліджувані аспекти наукового буття. Ці знання, звісно, здобувають конкретні науки, скажімо, право, історія, економіка, мовознавство, біологія, медицина, математика, фізика, хімія, геологічні, технічні науки тощо.Поділ філософії на загальні та науко-центровані філософські науки не є єдино можливою таксономією. В літературі поширені інші її розгалуження: історична періодизація (антична філософія, філософія Нового часу тощо); географічне виокремлення (європейська, східна тощо філософії); національно-етнічна класифікація (німецька, британська, українська тощо філософії); персональна систематизація (платонівська, кантівська тощо філософії); теоретична та практична філософії тощо. Хоча всі ці поділи за бажанням можна застосувати до деталізації науко-центрованих філософій, але вони не мають безпосереднього відношення до того розуміння філософії науки, яке запропоновано в цій книзі.
Ми прагнемо відсторонюватися від певної, аж надто популярної позиції, яка так уперто занурює науку в соціально-культурні й політичні обставини продукування нового знання, що від його об’єктивного змісту, реальних формоутворень, структур і функцій мало що залишається20. Не сумніваючись щодо важливості та навіть необхідності такого альтернативного погляду21, вважаємо, що реалізація й розвиток його численних варіантів — це парафія не філософії науки, а інших метанаук про науку, як-от історії науки, соціології науки, культурології науки, психології науки, економіки науки, права науки, етики науки тощо.
Зауважимо, що поширена теза про вплив соціально-культурних та політичних чинників на науку є однобічною. Вона протиставляє науку культурі, хоча наука є необхідним породженням культури, її ваговитим складником, значення якого тільки зростає з розвитком цивілізації22. Своєю чергою, сучасну культуру просто неможливо уявити без науки та практичного втілення її результатів. Згадана теза також не враховує вплив науки на ті частини культури, які не є наукою, але сприяють її поширенню. Наприклад, всі технічні засоби сучасних ЗМІ є втіленням знань, отриманих в таких галузях науки, як електродинаміка, квантова механіка, інформатика, фізика конденсованих середовищ, статистична фізика тощо.
1.6.