ДЖЕРЕЛО ЄДНОСТІ КОНКРЕТНИХ НАУК ТА ВІДПОВІДНИХ ФІЛОСОФІЙ
Незважаючи на суттєві відмінності аспектів буття або предметних галузей, які досліджують конкретні науки, їх (науки) об’єднує спільна мета — отримання достовірного знання про відповідні предметні галузі.
За своєю будовою таке знання є нейтральним щодо будь-яких позанаукових умов його отримання в тому сенсі, що ці умови не є присутніми в його об’єктивному змісті. Нашим важливим припущенням є теза, що теоретичне знання, незалежно від його предметної галузі, містить однотипні та універсальні складники і структури. Насправді не всі вони в різних науках перебувають на однаковому рівні розвитку, а тому їх не завжди помічає й визнає науковий загал.Після виникнення нового знання воно набуває відносно самостійного існування, а його подальший прогрес відбувається завдяки новим поглибленим дослідженням його предметної галузі. Так, об’єктивний зміст, наприклад, арифметики (теорії чисел), геометрії та квантової механіки не залежить від їх невідомих (коли йдеться про таблицю множення і перші астрономічні спостереження) або відомих творців (зокрема, Евкліда, П’єра Ферма чи Вернера Гайзенберга, Ервіна Шрьодингера, Поля Дирака). Хоча часто буває, що вперше висунуті ними гіпотези, принципи, моделі та рівняння і відкриті явища носять їхні прізвища.
Фактично сучасне викладання будь-якої природничої чи математичної науки відбувається з нехтуванням соціально-історичними обставинами. Останні якщо й згадують, то лише у формі прізвищ науковців, які відкрили певне явище або сформулювали певний закон. Це свідчить про майже повну елімінацію соціально- культурних чинників з освіти майбутніх науковців. Тільки деякі з них цікавляться історією своєї науки та позанауковими обставинами її виникнення й розвитку. Компенсаторами такого антиісторичного бачення науки студентами й аспірантами може слугувати викладання курсу історії науки, який мав би об’єднувати важливі відомості щодо історії науки в цілому й конкретних наук, у царині яких вони працюватимуть.
Варто наголосити, що історія науки та сутність наукових питань тісно взаємопов’язані, бо в найбільш опуклий спосіб відображають наукові явища саме творці науки про них. Головним чином це теоретики; втім, видатні експериментатори також породжують концепції й сприяють з’ясуванню найважливіших деталей. Тому читати і вивчати оригінальні праці класиків науки є не тільки задоволенням, а й корисною справою для молодого покоління і літніх досвідчених професорів23. Останнім це надає можливість перевірити власну пам’ять і позбавитись різних упереджень.Отже, першочерговим завданням філософії науки є необхідність з’ясувати, що таке наукове знання та як воно отримується24. Здавалося б, що на відповідне запитання переконливу відповідь можна дати, використовуючи усталену й перевірену багатьма поколіннями філософів відповідь на більш загальне питання: що таке знання? На жаль, спрощених відповідей більше ніж одна, а, отже, насправді однозначної відповіді не існує, як не існує відповіді на значно простіше запитання: «що таке електрон?». Філософія науки має побудувати динамічну картину наукового знання у нерозривній єдності з процесами його утворення, розвитку та застосування. Тому і відповідь має бути не одновимірною і базуватися на прикладах, як зазвичай і роблять у фізиці, де приклади і задачі є провідним способом навчання наукових новобранців.
1.7.