Доба Відродження

Накопичення емпіричних знань про органічний світ тривало тися­чоліттями. Причому біологічні знання не виокремлювались у само­стійну галузь, оскільки природа уявлялась як нерозділена цілісність.

За доби Відродження ситуація у сфері пізнання живого змінилася. Особлива роль у цьому належить XVI ст. Ренесансний гуманізм орієн­тував пізнання перш за все на людину. Це загалом сприяло розвитку біологічних й особливо медичних знань. І зокрема тому, що за доби Відродження в лідери пізнання живого виходять науки про людину. Передусім ідеться про анатомію (морфологію в широкому розумінні слова). У життєзнавство привноситься новий, дослідницький стиль - аналітичне розчленування об’єкта, цілеспрямований експеримент, то­чний опис, пошук теоретичного пояснення отриманих фактів.

Завдяки цьому було накопичено великий масив емпіричного ма­теріалу, зроблено низку видатних теоретичних узагальнень. Насам­перед, це стосується розуміння організму людини як цілісної систе­ми. Тут слід сказати про відкриття великого та малого кіл кровообігу (М. Сервет, В. Гарвей), розкриття функцій багатьох важливих органів і структур людини.

За доби Відродження було здійснено величезну описову роботу і в інших галузях біології - було показано багатоманітність рослинних і тваринних форм, означено шляхи їх систематизації. У ранніх ботані­чних описах (О. Брунфельс. К. Клаузіус) ще залишалася непослідов­ність і були відсутні чіткі принципи систематизації та класифікації. Однак уже М. Лобеллій, К. Баугін (він описав близько 6 тис. видів ро­слин) та особливо А. Цегальпіно закладають програму створення шту­чної систематики, що зазнала розвитку у працях Ж.П. ТУрнефора.

У цей же час здійснюється й систематизація зоологічного матеріа­лу перш за все такими вченими-енциклопедистами, як К. Геснер і У. Альдрованді. Закладаються основи окремих галузей зоології: ентомо­логії (Т. Мофет), орнітології ) П. Белон), іхтіології (Г. Рондел). Потуж­ний імпульс розвитку зоології було надано винайденням мікроскопа. Відкриття світу мікроорганізмів А. ван Левенгуком вплинуло на роз­виток біології революційним чином, а Ф. Стелутті одним з перших використав мікроскоп для вивчення анатомії тварин, зокрема ко­мах. У працях Р. Гука, Н. Грю, Я. Гельмонта, М. Мальпігі розвивали­ся питання анатомії рослин.

Якщо говорити про світоглядний вимір тогочасного пізнання жи­вого, його сутності та походження, слід підкреслити таку особливість. Уявлення про самозародження живого продовжують визнаватися правильними та панують десь до середини XIX ст..

3.3.4.