ВІЗУАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕАЛІЙ ДЕЯКИХ ПРЕДМЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ СУЧАСНОЇ НАУКИ

Зрозуміло, що візуальні образи навіть почуттєвих реалій не є їх дзеркальним відображенням. Вони формуються в поки що недостатньо дослідженому складному процесі обробки людським мозком (свідомістю) оптичної інформації, яка поступає до наших очей⁹⁷.

Не занурюючись у деталі, зазначимо, що сучасні дослідники анатомії мозку та свідомості виокремлюють два паралельних та взаємодіючих шляхи обробки зорової інформації: вентральний та дорсальний⁹⁸. Перший відповідає за формування уявлень про те, чим є реалії зорового сприйняття, другий — про їхнє просторо­ве розташування. З певною долею умовності можна стверджувати, що візуальна репрезентація реалій наукового дослідження у фор­мі наочних рисунків є реалізацією синтезу інформації, отриманою цими двома шляхами. Рисунки репрезентують реалії, яким надані певні назви, а розміщення рисунків на шкалі просторових масш­табів вказує на характерні для описуваних реалій просторові роз­міри або часові інтервали.

Фахівці з когнітивних наук, які вивчають процеси формуван­ня людських знань про їх оточення, стверджують, що опредмет- нення потоку даних сенсорного зорового сприйняття навколиш­ньої дійсності, тобто її фрагментація та перетворення отриманих фрагментів у стабільні предмети сприйняття або думки, «є важ­ливим компонентом людського мислення». Наведемо далі про­довження цієї цитати із вже згаданої вище книги Т. Баарса та Н. Гейдж: «Поряд із тим люди постійно роблять логічну помилку уречевлення (reification), перетворюючи абстрактні поняття, на­приклад «демократія», на нібито реальні сутності. Такий процес іноді є корисним, але може ввести в оману. Також ми постійно заморожуємо динамічні події, такі як аспекти економіки, біоло­гії й фізики, поводитися з якими слід акуратніше за допомогою математичних методів для швидко змінних об’єктів.

Можна припустити, що як мінімум така надлишкова логічна помилка уречевлення віддзеркалює стиль сприйняття й мислення нашої свідомості щодо навколишнього світу. Ми біологічно при­речені до «мислення вентральним потоком», хоча наша матема­тика й може мати справу з динамічнішим світом, ніж той, з яким більшість із нас стикається щоденно»⁹⁹.

Таким чином, опредметнення є актом свідомості, який поряд із філософськи-науковою має конче важливу біологічну складову, бо мозок науковця є матеріальним об’єктом, що забезпечує ви­конання зазначеного акту. Ясна річ, що предметом природничо­го наукового дослідження може виступати будь-яка природна реа­лія, або їх сукупність, або побудована зі взаємодіючих реалій сис­тема. Іншими словами, результатом опредметнення можуть бути не лише відносно статичні реалії дійсності (матеріальні об’єкти), сприйняття яких відбувається в традиційний спосіб для прита­манного людині буденного пізнання, а й складніші, проте неспо- стережувані неозброєним оком реалії, опредметнення яких від­бувається за допомогою штучних приладів — від мікроскопів до телескопів. Зокрема, матеріальні об’єкти традиційного типу ба­чення знаходять своє відображення в назвах відповідних наук на кшталт зоряної астрономії, молекулярної фізики, хімії поверхні, ана­томії тварин або клітинної біології.

Заради повнішого засвоєння викладених вище тверджень, до­цільним є урізноманітнити підходи до поставлених питань. Тому, пам’ятаючи китайське прислів’я, що малюнок вартий тисячі слів (недаремно в них і досі зберіглася ієрогліфічна писемність), по­даємо спочатку складене бачення предметних галузей систем су­часного природознавства в піктографічний (рисунковій) формі, а потім застосуємо дескриптивний (мовно-описовий) спосіб аналі­зу цих галузей¹⁰⁰.

5.4. Довіра до науки та дії, які її підривають

Незважаючи на досить поширені в філософському середови­щі твердження про неможливість наочного представлення бага­тьох досліджуваних сучасною наукою реалій, зокрема квантових явищ, в ній існує потужна тенденція до реалізації та застосуван­ня наочності¹⁰¹. Її доповнюють та посилюють сучасні досліджен­ня надскладних процесів зорової обробки почуттєвої інформації та формування зорових образів (моделей) реальності¹⁰². Цікавим, але маловивченим фактом є застосування у науці та її осмислен­ні назв (багатьма мовами), пов’язаних з очами, процесом їх вико­ристання та його результатом (наочність, кругозір, бачення, світо­бачення, світогляд тощо).

5.4.