Емпіріокритицизм (аналіз досвіду)

Предметною сферою філософії науки тут є обґрунтування теоретичних основ наукового знання, тобто якими повинні бути наукові теорії.

Представники: Ернст Мах (1838-1896), Ріхард Авенаріус (1843-1896)

Виникає на межі ХІХ-ХХ ст.

1. «Вчення про нейтральні елементи досвіду»

Світ складається з однорідних елементів, які є не матеріальними і не ідеальними, не об’єктивними і не суб’єктивними, а просто нейтральними.

2. «Вчення про рядопокладеність (однаковість) цих елементів»

3. Функціоналізм.

У рядопокладених елементів немає причинно -наслідкових зв’язків, а є лише функціональні: зміни одного елемента супроводжуються, а не спричинюються змінами іншого елемента.

4. Дескриптивізм (опис) - наука повинна не пояснювати факти і не передбачати їх, а лише описувати.

5. Принцип економії мислення - з ряду конкуруючих теорій потрібно вибирати самі прості, які не містять нічого метафізичного.

Мах зводить філософію до «психології пізнання» і слідом за Кантом стверджує, що пізнанню доступна не сутність речей, а лише їх явища. Але, на відміну від Канта, Мах заперечує існування «речей в собі», тобто об’єктивної реальності. Від Канта Мах іде назад до суб’єктивного ідеалізму Берклі та Юма, які зводили оточуючий світ до відчуттів суб’єкта.

Мах розвиває так звану «біо-економічну теорію пізнання», вважаючи основним принципом наукового пізнання «економію мислення». З цієї точки зору наукові поняття, формули, закони і пояснення не мають об’єктивного змісту і мають так само мало спільного з тими явищами, до яких вони відносяться, як і стенографічні знаки з тими поняттями, які вони позначають: вони продукти розуму, створені не для відображення дійсності, а для задоволення потреб того хто пізнає.

Подібно тому, як для скорочення запису мови людей можуть бути прийняті різні системи стенографії, вибір яких зумовлюється лише міркуваннями зручностей, так і при «економному описі» явищ природи можуть бути запропоновані навіть прямо протилежні наукові теорії, лишень би вони не суперечили чуттєвим даним і були б в достатній мірі зручними і простими. Питання ж про об’єктивний зміст наукової теорії взагалі не має смислу, бо, як казав Мах, об’єктивна дійсність - це лише «метафізичне» припущення, яке суперечить принципу «економії мислення».

Згідно з Махом, «не тіла викликають відчуття, а комплекси елементів (комплекси відчуття) створюють тіла». Останні являють собою лише «логічні символи» для цих комплексів. З точки зору Маха, атом, молекула, маса і т.п.

- все це не об’єктивна реальність, а лише тільки символи для економного опису відчуттів. Відповідно до цього й «те, що ми називаємо матерією, є лише певний закономірний зв’язок елементів (відчуттів)».

Намагаючись уникнути соціальних висновків, а натомість, внести в своє вчення деякий елемент об’єктивності, Мах у своїх більш пізніх працях оголосив, що елементи (відчуття) за своєю природою не фізичні і не психічні, не суб’єктивні і не об’єктивні - вони “нейтральні”.

Висуваючи вчення про нейтральність “елементів”, Мах претендує на переборення «метафізики» матеріалізму і ідеалізму. В період, коли фізика вступила в смугу кризи, філософія Маха почала досить швидко розповсюджуватись, і розглядалась, як філософія сучасного природознавства. Однак й тоді, багато хто із відомих учених заперечував махістську інтерпретацію наукового пізнання та вів з нею активну боротьбу. Однак, філософія Маха продовжувала впливати на значну частину природознавців. Не малу роль в її посиленні в 80-ті - 90-ті роки XIX ст. відіграв так званий емпіріокритицизм - вчення Р.Авенаріуса, досить близьке до поглядів Маха, але виникло воно незалежно від нього.

Авенаріус, також, як і Мах, визнавав корінним принципом теоретичного мислення економію сили. Філософія розглядалась Авенаріусом, як мислення про всю сукупність даних за принципом найбільшої трати сили. Для того, щоб втілити цей принцип, філософія, як і наука, повинна відмовитись від усіх понять, які виходили за межі «чистого» досвіду. Авенаріус вважав наукові поняття, що характеризують матеріальний світ і його закономірності, такі як: сила, необхідність, причинність, атом, річ і властивості, субстанція - філософськими поняттями. Після усунення всього цього залишаться лише відчуття, які слідують одне за одним і до яких зводиться усе суще. Тоді «всяке буття за змістом своїм повинне мислитись як відчуття, а за формою - як рух». Оце й буде найбільш економне мислення про світ.

Боротьбу проти матеріалізму Авенаріус веде також й під виглядом заперечення «інтроекції». Інтроекцією - він називає неправомірне поміщення уявлень в середину людини, в її мозок. Інтроекція виникає ніби - то тоді, коли ми не задовільняємось простим описом того, що ми самі безпосередньо сприймаємо, і того, що сприймають інші люди, а намагаємось виявити місцезнаходження цих сприйнять і розміщуємо їх спочатку всередину оточуючих нас людей, а потім, за аналогією, в середину нас самих. Тоді, розмірковує Авенаріус, відбувається «подвоєння світу», створюється ілюзія, ніби крім світу речей, безпосередньо даних в досвіді, існує ще й світ уявлень, який знаходиться десь в душі чи свідомості.

Відкинутій інтроекції Авенаріус протиставляє вчення про «принципову» координацію, або нерозривний зв’язок суб’єкта, що пізнає, і середовища. Згідно з Авенаріусом, не може існувати знання, що виходить за межі досвіду, в досвіді ж об’єкт і суб’єкт завжди разом, як «протичлен» і «неперервний член» «принципової» координації. А це означає, що не існує об’єктивної реальності, незалежної від «центрального члена», від свідомості суб’єкта. Філософія емпіріокритицизму зіграла певну роль в створенні тієї ідеалістичної атмосфери, яка почала проникати в природознавство кінця XIX ст. До схожих висновків приходять такі вчені, як англійський фізик К.Пірсон, французький фізик П.Дюгем, німецький хімік В.Оствальд, французький математик А.Пуанкаре.

2.