Етика генно-інженерних досліджень

Дійсно, безпосередній регулятивний вплив етичних принципів на процес дослідження найяскравіше представлений у біології. Етичною максимою біологічного пізнання є вимога узгоджувати дослідницькі дії з принципом самоцінності живого.

І хоч відносно класичної та некласичної науки ще працює уявлення про амбівалентність наукового знання, тобто, що його можна викори­стати як на благо людині, так і проти неї, в сучасних біологічних до­слідженнях вже майже неможливо розділити пізнавальні та етичні настанови. Причому домінуючими стають останні. Аналізуючи роль етичних засад у науковому дослідженні, відомий західний методолог науки Е. Агацці підкреслює, що у традиційній етиці дія вважалась морально довершеною тоді, коли мала передбачувані негативні нас­лідки. "Складна проблема виникає, однак, у тих випадках, коли дія як така не є морально індиферентною, має позитивну ціль (можливо, більш ніж позитивну) і разом із цим - передбачувані негативні нас­лідки... У цій ситуації виникає етичне запитання: "Хто відповідатиме за наслідки?" [1, с. 46]. Таким чином, у сучасній науці саме відповіді на етичні запитання визначають саму можливість дослідницьких дій.

Методологічний вимір етосу виявляється й у динаміці генно- інженерних досліджень. Ідеться про те, що коли ціннісні орієнтації змі­нювалися, відповідно ставали можливими певні методології досліджен­ня. Досить яскраво етапи становлення генної інженерії в науково- світоглядному та прагматичному сенсі окреслив В. Вєльков, порівнюю­чи її з "трансгенним потягом", що рухається вперед: "Перша станція на­зивається "Молекулярні механізми активності генів мікроорганізмів".

Ідеться про те, що зростання інструментальної цінності генної ін­женерії відбувалося на тлі зниження вимог до безпеки досліджень і використання трансгенних організмів. Спочатку працювали з такими трансгенними патогенними мікробам, як чума, чорна віспа, холера, сибірська виразка у спеціально обладнаних інженерних спорудах, ви­користовуючи спеціальні правила безпеки.

Із часом дійшли висновку, що такі заходи є зайвими: біологічна форма, яка несе загрозу, випадково виникнути не може, оскільки трансгенні мікроби виявились менш життєздатними, ніж ті, що існу­ють у природі, й швидко гинули. Людський ген, якщо його не "пере­вести" на мову, що доступна мікробу (тобто не модифікувати відпові­дним чином), у клітині мікроба не працюватиме.

Етичні вимоги щодо використання генно-інженерних організмів упродовж останніх десятиліть суттєво змінювалися, що відбивалось в обґрунтуванні нових методологічних ракурсів їх використання. Так, у 80-90-х рр. XX ст. вважалося принципово неприпустимим внесення трансгенних біологічних систем у зовнішнє середовище, у природне довкілля. Однак в останні роки дослідники працюють саме над про­блемою створення таких трансгенних організмів, які мають позитив­но вплинути на зовнішнє середовище - стати основою відновлення природного довкілля, деформованих екологічних систем, а саме:

X зниження впливу парникового ефекту завдяки трансгенним мікробам, що поглинають СОг з атмосфери;

запобігання зменшенню площ родючих земель, розширенню пустель шляхом використання ґрунтових трансгенних мікробів, що активно поглинають воду з атмосфери;

X очищення світового океану й підвищення його продуктивнос­ті як основного генератора біомаси планети - за рахунок життє­діяльності морських трансгених мікробів з високою продуктив­ністю біомаси;

утилізація оксидів азоту деякими трансгенними мікробами, що дозволить позбутися кислотних дощів;

X створення перспективного екологічно чистого палива з вод­ню, який здатні синтезувати трансгенні мікроби;

X швидке нарощування трансгенними деревами деревини для опалювальних цілей;

X синтез каучук, шовку;

X збагачення руди;

X утилізація промислових відходів, сміття;

X знищення шкідливих для сільського господарства комах;

X підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин і тварин.

Ще більш вражаючими є можливості використання трансгенних ор­ганізмів для лікування: рання молекулярна діагностика генетичних де­фектів з метою прийняття рішення щодо доцільності продовження вагі­тності. Принципово можливим стало клонування людини з певними ге­нетичними характеристиками. Отже, завдяки досягненням молекуляр­ної біології та генної інженерії людина намагається заперечити філософ­ський висновок про скінченність власного життя. У світоглядному сенсі це є розуміння екзистенціальної свободи, яке пов'язане з можливістю виходу за чітко окреслені природою межі індивідуального життя.

Новітні технології, основою яких є генна інженерія, стають підґру­нтям практичного здійснення очікувань людини "знешкодити", елімі­нувати "зародок смерті" (Г. Гегель), який несе в собі життя. Отже, тео­ретично генна інженерія може бути основою реалізації найбільш істо­тної метафізичної потреби людського буття - свободи необмеженого в часі та просторі повноцінного фізичного існування. І вже тому новіт­ня біотехнологія в сутності своїй є моральною.

Таким чином, усвідомлення конструктивних можливостей транс­генних мікроорганізмів для розв'язання найважливіших проблем життя людини дозволило вважати їх використання у зовнішньому се­редовищі цілком можливим. І, відповідно, етично виправдати прак­тику використання генно-інженерних форм у біосфері.

1.5.6.