Еволюційна теорія Ч. Дарвіна

Новим етапом у поясненні сутності еволюційних процесів у біології XIX ст. стала еволюційна теорія Ч. Дарвіна. Серед головних переду­мов її виникнення слід назвати такі:

великий емпіричний матеріал у галузі палеонтології, ембріоло­гії, систематики тощо, який потребував свого пояснення;

«Х ідею єдності рослинного й тваринного світу.

власний досвід дослідника. Значну роль у його збагаченні ві­діграла навколосвітня подорож на "Біглі". Результатом глибоко­го осмислення цього досвіду стала робота Дарвіна "Походження видів" (1859);

світоглядно-методологічні орієнтації Дарвіна. Він спирався на уявлення про повну пізнаваність законів природи й можливість їх пояснення на основі доступних для споглядання факторів. Окрім того, дуже важливо, що антикреаціоністські й антителео- логічні погляди завжди були притаманні Дарвіну. Принципово також те, що вчений заперечував антропоцентризм наукової ка­ртини розвитку живої природи. Він розглядав людину як ланку єдиного еволюційного процесу;

Х' теоретичні засади еволюційних міркувань Дарвіна.

Принципове значення для дарвінівського пояснення еволюції жи­вого мали спадковість і мінливість. Слід зауважити, що їхню роль під­креслював і Ламарк. Але він пов'язував їх безпосередньо, вважаючи, що мінливість дозволяє видам пристосовуватись до середовища і уна- слідується. Дарвін вводить дві проміжні ланки.

Перша пов'язана з уявленням про "боротьбу за існування". Вона є наслідком того, що кожен вид продукує більше особин, ніж здатне витримати середовище, чи самі вони здатні вижити за інших (внут- рішньобіологічних) обставин.

Дарвін вводить уявлення про два види мінливості. Перший вияв­ляє себе як здатність всіх особин даного виду в певних умовах зовні­шнього середовища однаковим чином реагувати на ці умови (кліма­тичні, енергетичні та ін.), тобто йдеться про адаптивну модифікацію, і такі зміни не унаслідуються.

Другий тип мінливості - зміни, що носять спадковий характер. Тому, відмічав Дарвін, незначні відмінності в подальших поколіннях підси­люються. Отже, у другому випадку йдеться про мутації. Вчений підкре­слював, що головну роль в еволюції відіграє саме другий тип мінливості.

Друга ланка, що пов'язує уявлення про спадковість і мінливість і відрізняє еволюційну теорію Дарвіна від еволюційної концепції Лама- рка, є уявленням про природний добір як механізм, що дозволяє знищувати непридатні форми й створювати нові види. Як відомо, висновки про існування та роль природного добору вчений зробив за аналогією з дією штучного добору.

За Дарвіном, багатоманітність видів є наслідком дії специфічних біологічних факторів. Він уперше висловив думку про відносну, а не абсолютну доцільність живих організмів. Ця відносна доцільність

(тобто доцільність тільки в певних умовах) є результатом дії природ­ного добору, тобто самої природи, а також спадковості та мінливості.

Отже, на означених підставах виникла еволюційна теорія Дарвіна. Дарвінівське пояснення сутності розвитку органічного світу є таким. Процес природного добору призводить до виживання лише тих осо­бин, які добре пристосовані до умов свого існування. Така дія добору стає основою накопичення корисних для виду змін, унаслідок чого його особини ще краще присовуються до умов життя (але саме до цих умов, а не до будь-яких).

Тобто, за Дарвіном, причиною розвитку живого є суперечність жи­вого та неживого. Англійський економіст і соціолог Т. Мальтус наго­лошував, що кількість населення збільшується в геометричній прогре­сії, тоді як засоби життя зростають в арифметичній прогресії. Подібні міркування, обґрунтовані Дарвіном стосовно живого, утверджували висновок про те, що організми здатні розмножуватися в геометрич­ній прогресії, а природні засоби для їх виживання - в арифметичній. Тому виникають певні міжвидові та внутрішньовидові відносини. Дарвін визначає їх як "боротьбу за існування". Відповідно еволюція є поступовим, безперервним процесом виникнення нових видів як но­вих форм адаптації до середовища.

На основі теорії Дарвіна було побудовано еволюційну картину біологі­чного світу. Загалом у природознавстві утвердився натуралістичний сві­тогляд на протилежність катастрофізму та теології. Розвиток почали розглядати як атрибутивну характеристику живого, вияв його сутності.

Отже, еволюційна ідея та міркування з приводу розвитку живого, що "носилися в повітрі" біологічної науки другої половини XVIII - першої половини XIX ст. утвердились у формі теорії, незважаючи на боротьбу натуралізму та віталізму. Розвиток живого почали розгляда­ти як атрибутивну характеристику, вияв його сутності.

3.4.4.