Сучасний технократизм як неотехніцизм
У 1982 р. на щорічному засіданні Союзу німецьких інженерів прозвучала така думка: «Коли приймається певна суспільна мета і доводиться, що для її досягнення необхідна певна техніка, то така техніка також буде прийнята» [цит.
за 83]. Цікаво, що цей «закон техногенної цивілізації» був свого часу сформульований англійським футурологом Д. Гейбором: «Що може бути зроблено, обов’язково буде зроблено; крім того, шкода, яку породжує техніка, може знову бути компенсованою новою технікою» [цит. за 83].«Найбільш модною і поширеною тезою сьогодні, - справедливо відмічав на початку 90-х рр. минулого століття В. Рачков у книзі «Техника и ее роль в судьбах человечества», - є така: «Відтепер усе залежить від техніки, оскільки, безумовно, ми знаходимося в суспільстві, яке утворене повністю технікою і для техніки» [цит. за 83]. Будь-яке досягнення в галузі науки і техніки повинно розв’язувати визначену кількість проблем. Або, точніше, перед загрозою небезпеки люди обов’язково знаходять адекватне технічне розв’язання. Це виходить із того, що це - саморух самої техніки; це відповідає глибокому переконанню.., що все може бути зведено до технічних проблем» [83]. Техніка при цьому інтерпретувалася не просто як прикладна наука, але як орієнтована на діяльність повноцінна система знань, еквівалентна іншим подібним системам. Розвиток техніки розглядався вже не еволюційно або квазіеволюційно, але скоріше як соціальне конструювання або соціальне формування техніки. - Зовнішній погляд на цю думку дає хибне враження, що її висловлено у соціогуманітарному дискурсі: насправді то є неотехніцизм, тобто створюється
технократичний дискурс.
У його межах усі головні сфери людської діяльності - наука, інженерія, проектування, виробництво, освіта, влада - тлумачаться «технічно». Наука розуміється як безпосередня виробнича сила, яка дозволяє оволодіти природою.
Інженерія і проектування призначені для утворення інженерних та технічних проектів. Освіта - це інститут, покликаний готовити спеціалістів, які потім будуть працювати на виробництві. Виробництво - це техніка і технічні системи. Вона повинна підтримувати розвиток техніки. З розвитком техніки пов’язують подолання всіх проблем і труднощів, досягнення загального процвітання й щастя [83].Технократизм елімінує духовно-моральну складову людського життя; можна сказати, що в ньому досягла апогею тенденція, що властива техногенній цивілізації з самого її початку: відведення цінностям підпорядкованої ролі. І навіть такі поняття, як рівність і свобода нерідко розглядаються виключно як регулятори, що дозволяють «оптимізувати» процес перерозподілу робочої сили. Сьогодні технократизм постає як безлюбовне, безжальне ставлення до природного і людського оточення, як явище, багато в чому споріднене тоталітаризму (тобто суспільству, яке Карл Ясперс називав «примарою, що живиться кров'ю живих», бо в ньому здійснюється контроль не тільки над поведінкою його членів, а й над їхньою свідомістю). Їх ріднить принцип холізму (переваги цілого на шкоду частині), який знаходить вираз як в інженерній практиці, так і в уявленнях про «коліщатки і гвинтики єдиного соціального механізму» [93].
Неотехніцизм як технічно орієнтована свідомість блокує всі думки, які загрожують існуванню технічної реальності, намагається прикрити дійсний стан речей. А небезпек - поза так званими глобальними проблемами, зокрема, екологічною - суто антропологічного характеру виникло вже досить багато. Одну з них розглянемо тут-і-зараз.
8.6.