Філософський зміст проблеми «Людина - техніка»
Виявлення/обґрунтування філософського змісту проблеми «Людина - техніка», на перший погляд, можна здійснити або за допомогою вже відомих нам світоглядних парадигм техніцизму та антитехніцизму, і тоді це нібито є проблема позитивного або негативного сприйняття людиною/суспільством технічного світу і відповідного ставлення до нього; або ж шляхом діалектичного/феноменологічного аналізу логічної структури, що її задано формулюванням проблеми, і тоді це є проблема трактування тире між «людиною» та «технікою»: означає воно зв'язок-поєднання, зв'язок-протиставлення або заперечення тощо, тобто це є проблема опосередкування зв'язку людини з технікою - інструментального (утилітарно-функціонального), субстанціального (речового/каузального) чи екзистенціального (культурного, ціннісно- смислового).
Кожен з підходів може бути застосований як автономний, але цілісне уявлення щодо змісту проблеми складатиметься через їх поєднання (можливо, за принципом взаємодоповнюваності) та з урахуванням наступного.Подальше рефлексування виводить на твердження, що заявлена проблема полягає у тому, як саме пов’язані та взаємодіють людина, яка, безумовно, є творцем і користувачем техніки як феномена, і те, що є породженим - техніка. Йдеться не лише про так званий «зворотній зв’язок» - про вплив техніки на людину, її здоров’я (фізичне і психічне) та світовідчуття, спосіб життя (побут і участь у суспільному - професійному розподілу праці) та смисложиттєві, світоглядні уявлення, але і про те, які нові аспекти у ставленні та вимогах до техніки виникають з боку її «творця і користувача» під час та внаслідок саме взаємодії з технікою (підкреслимо: не «застосування техніки»), яка «прогресує» значно швидше, ніж людські природні властивості й можливості, тобто випереджує у своєму розвитку «розвиток суспільної людини», зокрема, її технік тіла. Чи може людина продовжувати вважати себе «творцем і користувачем», коли взаємодія з технікою відбувається вже безальтернативно у техносфері (у техноценозі)? Тобто ця антропологічна - для техніки - проблема обертається для людини проблемою онтологічною і потребує рефлексивних зусиль на найглибшому рівні.
Про негативні наслідки масованої і тотальної технізації життя багато міркували філософи-екзистенціалісти. Можна виділити дві традиції, які сформувалися в рамках цього напрямку: антропологічну та онтологічну. Перша розглядає техніку як «вкидання» людиною свого змісту в світ. Її яскравим представником був Х. Оргега-і-Гассет, який вважав, що «людина - це тварина, яка хоче тільки надлишкового» [86], і що саме через техніку людина вміщує своє зверхсвітове буття у світ. Концепція М. Гайдеґґера позначає іншу залежність: через техніку в людське життя проникають, «просочуються» сили, що діють у світобудові. Обидві тенденції сходяться у прагненні зрозуміти техніку в рамках фундаментального філософського відношення «людина - світ» і обидві акцентують неоднозначність та суперечливість процесу технізації життя. От що писав Карл Ясперс у відомій праці «Сучасна техніка»: «Людина вже не знає, що робити зі своїм дозвіллям, якщо її вільний час не заповнюється технічно організованою діяльністю, хіба тільки вона схильна, відпочиваючи, просто віддаватися дрімоті та мріям» [93].
Технічне середовище не лише розширює простір у «другій природі», але також захоплює - заміщає - й важливі природні ділянки навколишнього людину світу. Недавній приклад: наприкінці квітня 2019 р. Арізонський університет (ASU) і компанія Silicon Kingdom Holdings (SKH) уклали угоду про впровадження технології очищення повітря від вуглекислого газу за допомогою «механічних дерев». Пристрої, що їх розроблено професором ASU Клаусом Лакнером, працюють, як він сам каже, як «механічні дерева», які, фільтруючи потоки вітру, вловлюють молекули вуглецю і дозволяють його зберегти для повторного використання. Передбачається, що ця технологія дозволить ефективно боротися з глобальним потеплінням і забрудненням навколишнього середовища, суттєво зменшивши затрати (бо пропонує найбільш дешевий спосіб уловлювання CO2 - менше $ 100 за тонну) [72].
Елементи техносфери заміщають на лише природні процеси ззовні людини, але і всередині людського організму, перетворюючись на об’єктивно необхідну умову подальшого існування індивідів, родин, співтовариств, цілих країн та земного людства у цілому.
Процеси роботизації і кіборгізації людського індивіда (до речі, спочатку прописані у художній фантастиці), а також дегуманізаційні процеси, що, як правило, супроводжують технізацію суспільного життя, є окремими проблемами не лише у межах філософії техніки, але і у філософії культури, у соціальній філософії, у філософській антропології, в етиці та аксіофілософії. Вони досліджуються і поза філософською цариною - психологічними, економічними і, не дивуйтеся, технічними науками!Фахівці наполягають на тому, що є реальна загроза сутності й існуванню людини в сучасному інформаційно-технологічному світі, тому що багато, що б не сказати, більшість (або навіть переважна більшість) негативних явищ у біологічній, генетичній, тілесно-фізичній та морально-інтелектуальній організації людини виникли під впливом техніки і технології на людське буття. Тому чи не найважливіший аспект філософського змісту проблеми «Людина - техніка» позначається як «Загрожуюча антропологічна катастрофа та шляхи її недопущення».
Розрізнюючи «буття» (існування, спричинене самим собою, зсередини себе) і «суще» (існування завдяки чомусь зовнішньому), М.К. Мамардашвілі (1930-1990) називав «антропологічною
катастрофою» тотальне засилля у XX столітті «існування» людини і майже повну елімінацію її «буття». Дійсно, свідомість мільйонів людей була зомбованою ідеологіями (в Європі - фашизмом, в СРСР - соціалізмом), що позбавляло індивіда права на самостійне екзистенційне самовизначення. Треба відзначити, що і в XXI столітті ситуація не змінилася, якщо не стала гірше. Запанувала ідеологія лібералізму (про що свідчать процеси глобалізації та орієнтації багатьох країн на західний формат суспільства споживання), яка на периферії пострадянського простору часто є «оздобленою» ідеологією націоналізму. - Причому тут техніка (та/або технологія)? - Притому, що без засобів масової інформації й комунікації, які можна назвати не тільки втіленням, але й яскравим уречевленням (наукового) технознавства, виробництво (цілеспрямоване та інституціалізоване продукування), підтримка (репродукування, відтворювання у часі) та форматування (заміни/зміни нібито «з нуля») суспільної свідомості, домінант громадської думки - як ідеальних артефактів - навряд чи було б можливим за таких масштабів, якими вони є. - Ми будемо мати на увазі цю проблему («Людина - техніка»), як наскрізну для всієї структури філософії техніки.
3.2.