«Інженерне мислення» та інженерна творчість

Інженерне мислення - це спеціальне, професійне мислення, спрямоване на розробку, створення та експлуатацію нової високопродуктивної, надійної, безпечної і естетичної техніки, на розробку і впровадження прогресивної технології, на підвищення якості продукції та рівня організації виробництва.

Головне в інженерному мисленні - вирішення конкретних техніко- технологічних, виробничих і організаційно-управлінських проблем і завдань за допомогою технічних засобів, висування і впровадження інновацій для досягнення найбільш економічних, ефективних і якісних результатів, а також для гуманізації виробництва і праці, техніки і технології.

Розвинене інженерне мислення формується на машинній основі, як мислення з приводу конструювання, створення машин; воно раціонально, виражається в загальнодоступній формі та має тенденцію до формалізації і стандартизації, спираючись не тільки на експериментальну базу, а й на теорію; воно систематично формується професійними інженерними дисциплінами, що передбачає функціонування системи інженерної (технічної) освіти, та економічною рентабельністю. Крім того, інженерне мислення має тенденцію до універсалізації та розповсюдження на всі сфери людського життя.

До структури інженерного мислення входять раціональний, чуттєво-емоційний і аксіологічний елементи, пам'ять, уява, фантазії, здібності, професійна самосвідомість і ін. Зрозуміло, що раціональну, теоретичну і методологічну його основу складають знання насамперед технічні, технологічні, природничі, інженерні, проте зараз все більше місце в ньому займають і соціально-гуманітарні знання, про що розмова попереду.

Домогтися значних успіхів у своїй діяльності інженеру дозволяють технічні здібності, які є таким сполученням його індивідуально- психологічних властивостей, які дають можливість інженерові за сприятливих умов порівняно легко і швидко засвоїти систему конструкторсько-технологічних знань та умінь, тобто опанувати одну або декілька технічних професій. Головними компонентами технічних здібностей, у тому числі й інженерних, прийнято вважати: а) схильність до техніки, технології та інженерної справи, до технічної творчості, технічного мислення; б) наявність просторової уяви; в) технічну спостережливість, яскраво виражену зорову і моторну пам'ять, точність окоміру; г) ручну вмілість (спритність).

Інженерна творчість - це вільна неалгоритмічна діяльність, яка удосконалює стару техніку і технологію та створює нові технічні й технологічні засоби, що мають виробничу та соціальну значимість, а також пропонує нові, більш прогресивні форми організації праці і виробництва. Інженерна творчість має свою специфіку і виходить за рамки суто технічного мислення, якому частіше за все притаманні вузький прагматизм, технократизм, асоціальність, а часом і дегуманізованность.

Інженерно-технічна творчість виступає як єдність

експериментального і теоретичного пошуків вирішення техніко- технологічних проблем і завдань. Винятково важливим результатом інженерно-технічної творчості є винахід - продукт творчої діяльності, в якому на основі наукових знань і технічних досягнень створюються нові принципи дії або контролювання технічних систем, їх окремих компонентів. Якщо наукове відкриття виступає приростом нового знання до існуючого, то винахід є додатком цього знання з метою його практичного використання. Треба зауважити, що в інженерно-технічній творчості процес створення нового технічного об'єкта має йти не від «чистої» наукової ідеї до техніки, а від технічної (науково-технічної) ідеї до технічного рішення, а від нього - до нового технічного об'єкта.

5.6.