Культура античного полісу та ідея обґрунтованості знання.
Процес становлення науково-теоретичної свідомості - це поступовість переходу від МІФУ до ЛОГОСУ (відмова від логіки міфу і перехід до космогонії і теогонії = систематизація та раціоналізація міфу, що не виходить за його межі), а далі до ПЕРЕДНАУКИ (Східна культура), а потім до НАУКИ (Антична Греція УГ-ГУ ст.до н.е.)
1.
Демократія, принцип 3-х І:ісігорія - свобода слова;
ісотомія - громадянська свобода (рівність при зайнятті посад);
ісономія - рівність перед законом.
2. Греки відрізняли діяльність вільної гри розуму з інтелектуальним предметом від Техне (мистецтво, ремесло) - виробничо- трудова діяльність з матеріальним предметом.
Греки протиставляли фізику і механіку як науку і техне (ремесло). Скульптори: Фідій, Поліктет, Праксітель - не відрізнялись від ремісників (наприклад, Платон про мистецтво художника).
В Єгипті геометри були не теоретиками, а практиками (з грецької - арпедонаптами - ті що прив’язують мотузок).
Математика ж для греків це ідея безособового порядку, нескінченного причинного зв’язку, що пронизує буття, трансцендентного по відношенню до людини, але раціонально осяжного. Це і є теоретичне, логічно обґрунтоване мислення поняттями і категоріями яке ми називаємо наукою. (наприклад, на дверях платонівської АКАДЕМІЇ було написано: «Не геометр, да не війде», а Ксенократ казав: «Іди, тобі нема чим вхопитись за філософію»)
Синкретизм філософії і науки в античній Греції хоч і зберігся, але вже намітилась їх диференціація:
Наука - математика, природознавство, історія.
Філософія - онтологія, етика, естетика, логіка.
2.