Соціальні функції та структура наукового знання.
Соціальні функції науки мають об’єктивний характер і визначаються суспільними потребами.
1. Практична (прикладна) функція. Призначення науки не лише
пояснювати світ, а й перетворювати його.
Реалізація цієї практичної функції спричинила до формування системи ланок, необхідних для втілення відкриттів фундаментальних наук у технічні пристрої для впровадження їх у виробництво.2. Гносеологічна функція. З розвитком науки постійно розширюються
можливості пізнання дійсності. Це означає, що чим вищий рівень розвитку науки, тим ширші можливості для подальшого пізнання дійсності.
Пізнавальна і практична функції науки зумовлюють одна одну, виступають в діалектичній єдності. Разом з тим, пізнання здійснюється насамперед заради практичних цілей, а тому гносеологічна функція в цьому плані підпорядкована практичній.
Різні галузі знання реалізують гносеологічну функцію не однаково. Технічні науки обслуговують матеріальне виробництво, тому вони мають прикладне значення. Природничі та гуманітарні науки переважно виконують пізнавальну роль.
3.Прогностична фунція. Наукові знання допомагають передбачити спрямованість розвитку дійсності. Від науки чекають не лише розробок способів прискорення зростання виробництва, але й відкриття нових напрямків його розвитку, нового типу його організації. Це принципово нові суспільні потреби, і в такій формі вони ніколи перед наукою не ставились. За допомогою науки можна передбачити виникнення суспільних та природних явищ, і це є показником її внутрішньої зрілості та ефективності.
4. Культурно-світоглядна функція. Наука сприяє формуванню наукового світогляду. Це означає, що наука як система знань, з одного боку, сама є різновидом культурних надбань людства, а з іншого - впливає на подальший розвиток культури взагалі.
Для філософії науки надзвичайно важливо виявити логічну структуру побудови науки взагалі.
Ця структура буде виступати певною мірою в якості ідеалу до якого повинні прагнути науки. Елементами логічної структури науки є: 1) основи, 2) закони, 3) основні поняття, 4) теорії, 5) ідеї.Основи науки. Є два види основ науки: ті що перебувають за її межами та ті, що входять в саму систему науки. Основою будь -якої науки є матеріальна дійсність і практична діяльність людини.
Основи науки, які входять в її систему, становлять, насамперед ті її теоретичні положення, що виражають загальні закономірності предмета даної науки. Ці положення беруться за основу при логічній побудові даної науки. Наприклад, в геометрії такими положеннями виступають її аксіоми.
В структурі науки можна виділити три блоки основ: 1) ідеали й норми наукового пізнання; 2) наукова картина світу; 3) філософські основи.
Перший блок це - ідеали і норми доказовості та обґрунтованості знання. Другий блок основ становить наукова картина світу, яка містить в собі загальні уявлення про світ. Третій блок основ науки представлений філософськими основами, що включають в себе ідеї та принципи, які обґрунтовують ідеали та норми науки, з одного боку, а наукову картину світу - з іншого.
Закони науки. Якщо основи науки стоять на верхній сходинці ієрархії логічної структури науки, то закони - на найнижчій. Закони, по суті, виконують функцію фактичної бази науки: відображають предмет даної науки і мають всезагальний характер.
Основні поняття. Основи, закони науки існують у формі понять. Наука відображає свій предмет у поняттях, без яких не можна побудувати жодної теорії. Є поняття фундаментальні для даної науки: вони відображають загальні закономірності предмета, що вивчаються нею, і мають відношення, по суті, до всіх її теорій. Є поняття, які відносяться лише до окремих її теорій: вони відображають окремі сторони, моменти предмета даної науки.
Теорія. Загальне для всіх теорій те, що вони є системою знань. Тобто, в науковій теорії судження і поняття певним чином пов’язані між собою, утворюють певну цілісність. Теорію можна визначити як систему наукового знання, що описує і пояснює певну сукупність явищ, дає знання реальних основ висунутих положень і зводить відкриті в даній галузі закономірні зв’язки до єдиного об’єктивного начала.
Ідеї. Зрештою, наука створює теорії для того, щоб творити ідеї - форми, в яких людина здійснює свою мету щодо перетворення дійсності. Щоб заявити про себе, знання повинне стати ідеєю. В ідеї об’єктивне підноситься до рівня мети і прагнень суб’єкта. В будові науки ідея виконує синтезуючу роль, об’єднує знання в певну єдину систему теорій. В ідеї представлено пізнання фундаментальної закономірності, яке дає основу для об’єднання понять і теорій. В ідеї знання досягає вищого ступеня об’єктивності, що створює умови для синтезу попереднього знання.