НАУКА ТА МЕТАНАУКИ ПРО НЕЇ
Науку як надскладний соціальний інститут досліджують багато наук. Для їх розрізнення та щоб не плутати їхні предметні галузі з предметними галузями самої науки називатимемо ці науки метанауками.
Крім філософії науки до метанаук відносимо історію науки, соціологію науки, етику науки, психологію науки, економіку науки, менеджмент науки (науку про керування та організацію науки), прагматику науки (науку про практичне застосування науки) тощо. Створення адекватної картини практичних наукових теорій закладає міцні й надійні підвалини для досягнення численних цілей і метанаук про науку. Серед цілей цих наук — виявлення та опис загальних закономірностей розвитку науки; аналіз характеристик та видів наукової творчості; дослідження колективного та комунікативного характеру наукової діяльності; вивчення механізмів взаємодії суспільства та науки; визначення критеріїв економічного забезпечення науки та норм її ефективності; вивчення взаємозв’язку як між різними науками, так і між наукою і технікою; дослідження взаємовпливу культурита науки. Слід підкреслити, що фахівці з цих метанаук, як правило, не досліджують свої проблематики з точки зору абстрактних теорій. Вони аналізують їх крізь призму практичних теорій.
Запропонований нами підхід потребує від самого початку зафіксувати, який аспект науки як складного соціального інституту утворює предметну галузь філософії науки. На нашу думку, цим аспектом науки є виробництво нового наукового знання. Аналізом класифікації та організації отриманого знання з метою його зручного для користувачів упорядкування та розповсюдження займаються так звані бібліотечні та інформаційні науки (library and information sciences)31.
Зазначимо, що виокремлення згаданого аспекту взагалі не є оригінальним. Його знаходимо у багатьох авторів, які працюють як у самій науці, тобто в її предметних дисциплінах, так і у згаданих вище метанауках про науку. Проте, наскільки нам відомо, жоден з них не поглянув на продукування нового знання як на рису, що визначає предметну галузь філософії науки.
У вітчизняній та закордонній літературі запропоновано багато тлумачень філософії науки. Переповідання історії та сучасного стану будь-якого з цих тлумачень неминуче потягло б за собою окреме ретельне дослідження. Деякі з них, провідні на нашу думку, будуть розглянуті після викладення та обґрунтування авторського бачення філософії науки як однієї з метанаук про науку. Розроблення нашого підходу уможливить єдину репрезентацію цих тлумачень як окремих рис нового наукового знання та його виробництва. Стисло кажучи, філософія науки буде тлумачитися як метанаука, предметною галуззю якої є не наука як соціально- культурна інституція, а наука як мережа систем знання, що забезпечує приріст знання, тобто породження нового знання. Такий підхід висуває на авансцену запитання про те, як та за допомогою яких засобів його (знання) отримують?
На нашу думку, головною особливістю та здобутком сучасної науки є наявність у ній теорій. Таким чином, на певному достатньо високому рівні розвитку будь-яку науку, принаймні природознавчу, можна розглядати як мережу постійно змінюваних, позірно самостійних, подібних за своєю будовою теорій. В кожній окремій науці є притаманна їй мережа теорій, а вся наука в цілому виглядає як мережа мереж теорій.
Ми намагаємося відповісти як на сформульовані, так і на ще не сформульовані запитання філософії науки, з’ясовуючи склад і будову певної практичної наукової теорії, щоразу наводячи низку прикладів. Сукупність таких теорій утворює невичерпний океан знання. Більше того, скільки не вичерпуй, він парадоксальним чином стає дедалі глибшим. У ньому, якщо озброїтись біноклями науко-центрованих філософій, вимальовуються підводні структури здобутих знань, химерним чином розмиті глибинними й поверхневими течіями.
1.12.