НАУКОВІ ТА БУДЕННІ НАЗВИ
Розглянуті назви, в принципі, не є достатніми щодо оперування ними в межах системи наукового знання. Вони лише позначають реалії та їх складники, але комбінування подібних назв (звісно, згідно із граматичними правилами буденної мови) не здатне створити нового знання.
Які б походження та структура не були б у назв, які складають науковий текст, в популярних викладах різного рівня вживається, насамперед, буденна мова. Лише таким чином удається більш-менш повноцінне інформування широкого загалу та зваблення охочих до наукових глибин. При цім, щоб там не казати про електрон у широкому контексті, спираючись на повсякденні асоціації, використання назви «електрон» у межах буденного дискурсу ні на йоту не наближає слухачів або читачів до опанування сучасної науки про електрони та пов’язані з ними явища52.Натомість, у літературній творчості, зокрема в поезії, за наявності певного хисту майстерність використання звичайних слів, притаманного цій царині, генерує нову інформацію мистецького змісту. Тому пізнання дійсності наукою та мистецтвом мають суттєві відмінності, хоча спільним знаменником цих видів творчої діяльності залишається зв’язок із природою та людським суспільством53. Цікаво, що видатний англійський поет Семьюел Тейлор Колрідж?4, який вважав літературу та мистецтво вищими за науку (хоча йому пощастило жити з 1772 по 1834 рік у передовій країні, де як раз і народжувалося сучасне природознавство, зокрема, хімія!), надавав велике значення символам у науці, твердячи, що «вся справжня наука міститься в царині символів та співвідношень» (all true science is contained in the Lore of Symbols & Correspondences)55.
Апріорно здається, що немає різниці, яка назва надана предмету дослідження. Про це немовби свідчить той факт, що кожна окрема національна мова має власні назви предметів і явищ, хоча б і запозичені з інших мов та пристосовані до власної. Проте, як стверджують когнітивні психологи, наше ставлення до реальної події залежить від слова, яким вона позначається56.
Але якщо існує певна система наукового знання, в предметну галузь якої входить досліджувана реалія, то елементи (та побудовані з них структури) цієї системи використовуються як її ефективні назви. Симптоматично, що, взявши за назви символи та формули розвинутої системи наукового знання, легко помітити їх тотожність (з точністю до несуттєвих граматичних нюансів) при користуванні різними національними мовами.Але з точки розвитку абстрактного мислення принциповим є володіння, принаймні, двома мовами57. Згідно зі слушним зауваженням Уільяма Мак-Ніла, володіння двома мовами відкриває можливість іменування однієї реалії словами з різних мов. Це запобігає звичайному для одномовного мислення подвійному ототожненню слова з реалією та слова з її поняттям. У свою чергу, таке ототожнення дало би (а часто-густо і дає) підґрунтя для ототожнення реалії з її поняттям. Як наслідок, усвідомлення умовності цих ототожнень сприяє розвитку абстрактного мислення, яке не ототожнює абстракцію та її прообраз58. Проте варто застерігати користувачів, що бездумне (автоматичне та неусвідомлене) застосування іншомовних термінів позбавляє дослідника (або студента) інтуїції, яка укорінена в рідномовних синонімах. Тому перед неангломовними дослідниками виникає важлива та актуальна проблема знаходження в їхніх рідних мовах таких перекладів нових англомовних термінів, які б «запалювали» інтуїцію співвітчизників. Треба щиро визнати, що це можливо не завжди. У такому випадку потрібно робити все, аби з новим іноземним терміном асоціювалися візуальні образи та практичні дії, як це відбулося з терміном «ґаджет»59.
4.9.