Осмислення сутності живого в XIX ст.
У життєзнавстві першої половини XIX ст. лідером стала фізіологія, передусім, фізіологія тварин і людини. У цей час спостерігається переорієнтація попереднього лідера - морфології - із структурно- архетипового до функціонально-цілісного бачення біосистем.
Морфологія, що наслідувала традиції анатомії Галена - Везалія, орієнтувалася на дослідження структур живих організмів узагалі, а не лише людини. Природно, що узагальнення, здобуті в її межах, також стосувалися всього живого. З-поміж них особливого значення набули теорія плану будови (макробудови) організмів (Ж. Кюв'є та Е. Сент- Ілер), а також теорія клітинної будови організмів (М. Шлейден та Т. Шванн). Ці концепції проголошували єдність органічного світу загалом і цілісність організмів тварин і рослин зокрема.
Явища різноманітності та спільності у світі живого набули, таким чином, вагомого теоретичного підґрунтя. Саме в такому контексті й відбувався випереджаючий розвиток фізіології.
Звернемо увагу на те, що класик морфології й видатний німецький поет Й.В. Гете фактично визначає її як науку функціональну, як теоретичне життєзнавство загалом: морфологія повинна, на його думку, містити вчення про форму, про утворення й перетворення органічних тіл.
Саме питання "перетворень" в організмі, на додаток до ембріології, й почала досліджувати наука фізіологія. Саме тут утверджується експеримент. Обґрунтування Г. Гельмгольцем дієвості закону збереження та перетворення енергії щодо організму переконливо засвідчили можливості цього методу.
З появою нового лідера в життєзнавстві відбуваються й семантичні зміни: знак рівності вже ставиться не між морфологією та біологією, а між біологією та фізіологією.
У XIX ст. виявляється й евристичний вплив ідеї виникнення живого із неживого. Новий світоглядний і методологічний смисл у розумінні живого пов'язаний саме із цією ідеєю.
Докорінні зміни у світоглядному сенсі щодо розуміння походження й сутності живого пов'язані з дослідами німецького хіміка та лікаря Ф. Велера. У 1828 р. він хімічним шляхом синтезував органічну речовину (сечовину) з неорганічної. Було також доведено в подальших дослідженнях, що можливий синтез інших органічних речовин з неорганічних.Отже, сформувалися суто наукові підстави для твердження про походження живого з неживого, біологічного - з хімічного. Ствердилася й нова концепція - природного походження живого внаслідок хімічної еволюції.
Такі світоглядні засади є підґрунтям і сучасного розуміння походження й сутності живого. Схематично методологічну модель такого розуміння може бути описано таким чином:
X Живе осмислюється й вивчається як результат закономірного розвитку природи.
X Живе розглядається як результат хімічної еволюції.
X Водночас цей результат виходить за межі хімічного.
X Отже, живе, біологічне вважається новою щодо хімічного якістю.
X Таким чином, закони живого, біологічного не "зводяться" до законів хімічного. Пізнаючи живе, слід розкрити власні, специфічні його закони.
3.3.8.