Підходи до розв'язання проблеми сутності живого в біології XX ст.
Класичним прикладом використання світоглядної та методологічної моделі, яку окреслено вище, є теорія походження життя Опаріна - Холдейна.
Англійський біохімік Дж. Холдейн у 1929 р.
першим постулював, що передумовою для виникнення життя могла стати відновлювальна атмосфера, тобто така, що не містить кисню. Чому вчений міркував таким чином? Річ у тім, що до появи кисню в атмосфері не існувало озонового шару. Тому ультрафіолетові промені безпосередньо досягали поверхні Землі й були джерелом енергії для синтезу органічних речовин з води, вуглекислого газу та аміаку. Якщо б був кисень, то він би їх деструкту- рував. За його відсутності органічні речовини накопичувались у первісному океані, створювався, так би мовити, "гарячий бульйон".Погляди Холдейна не привернули широкої уваги науковців. Як і монографія О. Опаріна (1934 р.). У подальшому розв'язанні цих складних проблем гіпотези Опаріна (утворення складних сполук з простих неорганічних молекул) підтвердилися в експериментах С. Міллера.
Специфіка підходів до розв'язання проблеми сутності й походження життя в цей період детермінована загальними особливостями розвитку тогочасної науки. Перш за все вони були наслідками диференціації та інтеграції наукового знання. Диференціація наукового знання - це поява нових предметних галузей у межах існуючої науки. Інтеграція - поява нових наук на межі двох або кількох наук.
У результаті цих процесів концептуальні підходи й методи математики, фізики, хімії, кібернетики використовуються в біологічному пізнанні. Залучення таких методологічних можливостей зумовило формування трьох наступних підходів до вивчення сутності й походження життя: субстратного, енергетичного, інформаційного. Проаналізуємо ці підходи.
Субстратной підхід є традиційним для біології. Його репрезентує, наприклад, концепція Опаріна. У межах субстратного підходу сутність живого ототожнюється з певною речовиною - субстратом життя.
Упродовж історії біології змінювалися лише уявлення про самий субстрат. На той період таким вважали нуклеопротеїнові комплекси. Прикладами субстратного підходу є гіпотеза Г. Кастлера про еволюцію Молекули полінуклеотиду з властивостями реплікації, гіпотеза С. Фокса і К. Дозе про еволюцію протеїнових систем, гіпотеза М. Кальвіна про молекулярну еволюцію властивості автокаталізу в деяких біополімерів.Енергетичний підхід, його ще називають біофізичним, представлений концепціями М. Ейгена, М. Волькенштейна та ін. Так, за Ей- геном, саме енергетичним переходам належить головна роль в еволюції гіперциклів систем синтезу білків і нуклеїнових кислот, що са- мовідтворюються. Дж. Бернал у своїй праці "Походження добіологі- чних систем" визначив життя як динамічну реалізацію квантових характеристик атомів.
Інформаційний підхід розроблений математиками А. Колмогоровим, О. Ляпуновим та Р. Розеном. Відповідно до концептуальних міркувань цього підходу виникнення життя розглядається як виникнення нових типів інформаційних систем - відкритих систем, що здатні до самозбереження.
3.3.9.