Основні світоглядні питання середньовіччя.
Основні світоглядні питання середньовіччя: шляхи богопізнання, взаємодія Бога і світу, Бога і людини, гріховність людини і можливість її спасіння. Відмінність світоглядних установок античності і середньовіччя.
теоцентризм. Бог як абсолютне буття і головний об’єкт пізнання. Креаціонізм і провіденціалізм. Телеологізм і есхатологія. Ієрархізм і символізм. Біблія як головне джерело знань про буття. Екзегетика: буква, алегорія, моральне значення (етиологія) і анагогія (есхатологія). Єрусалим як: місто (буква), церква (алегорія), душа (етиологія) і рай (анагогія).Зрозуміти характер середньовічної науки можна, якщо розкрити систему середньовічного теологічного світогляду, елементами якого були:
1. УНІВЕРСАЛІЗМ (Все створене Богом (креаціонізм), а тому знання сутності божого творіння - ключ до всіх знань: хто знає його - той знає все, а хто ні - той не знає нічого).
2. СИМВОЛІЗМ (Всі видимі речі мають здатність відтворювати невидимі. Наприклад: є річ та її поняття, для того, щоб пізнати річ потрібно звернутись до її поняття (тобто звернутись до текстів Святого письма), де інструментом виступає екзегетика - мистецтво тлумачення святих текстів)
3. ІЄРАРХІЗМ (Світ це - ієрархія символів, які діляться на вищі і нищі. Наприклад: земля - вода - повітря, де вищі це - ті, що ближче до Бога).
4. ТЕЛЕОЛОГІЗМ (Всі речі створено Богом для виконання наперед підготовлених ролей. Приклад: Вода і земля слугують для того, щоб росли рослини, а вони, в свою чергу, щоб їх їли тварини, а останні для людей. Звідси слідує середньовічний релігійний антропоцентризм (Бог створив все для людини, вона є вінцем божого творіння) та геоцентризм (Бог зійшов на землю, щоб взяти на себе гріхи людства, а тому - Земля це місце дії всесвітньої драми, вона є її сцена, на ній і людина, і Бог, і диявол).
Все, що суперечило релігії заборонялось: церковні собори забороняли юридичну та медичну літературу (Реймський собор 1131 р., Турський собор 1139 р., декрет папи Олександра ІІІ 1163 р.), викладання фізики і метафізики Арістотеля (в Парижському університеті в 1215 р.).
Пізнання орієнтувалось на споглядання та містику (чудотворство, молитви, мощі та інше). В медицині існувала заборона на анатоміювання трупів). В середньовічній картині світу не могло бути концепції об’єктивних законів, а без неї не могло зформуватись природознавство. Світ є цілісним, бо є Бог, що його створив. Сам світ позбавлений зв’язку: забери Бога і все розвалиться. Всякий об’єкт втратить місце відведене йому Богом в ієрархії речей. Оскільки. Об’єкт визачався через Бога, не через інші природні об’єкти, то не знаходилось місця для ідеї всезагального зв’язку речей, їх
об’єктивності, а без цього не могло виникнути ні поняття закону, ні
природознавство. Тому зусилля інтелекту були спрямовані не на вивчення речей, а на їх поняття, не на спостереження та експеримент, а на роботу з текстами (Святого письма), з поняттями (Дедукція), а звідси й схоластика як апріорне, безплідне теоретизування.
2.