ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ НАЗВ
У математиці символом $х), про який йшлося вище, позначають відповідності між математичними величинами, які належать множинам значень та визначень, відповідно64. Конкретне наповнення цієї математичної форми залежить від наукової царини та віддзеркалює залежність між певними величинами з цієї царини.
Ці величини відповідають або безпосередньому спостереженню, або мають абстрактний допоміжний характер65, але врешті-решт виходять на спостережні в експерименті явища (інакше це не буде фізичною наукою, тобто дослідженням природи).Проте символ / запозичений із латинської абетки, може означати будь-які атрибути (величини) фізичних об’єктів або абстрак-
тні величини, які є похідними від спостережуваних величин. Залежність від якогось (якихось) аргументів певна річ існує, але може й не зазначатися. Символічна мова назв у фізичній науці дуже часто походить від звичайної людської мови (латинської, давньогрецької, англійської, німецької). Наприклад, «f» може означати не тільки function (функція), а й force (сила) або frequency (частота). Проте іноді ця зручна мнемоніка зникає в процесі розвитку науки, а може навіть увести в оману.
Дійсно, візьмімо квантово-механічні позначення атомних станів S, P, D,... із значенням моменту орбітального руху L = 0, 1, 2,...66. їхнє походження пов’язане з виглядом певних серій атомних спектрів, які першовідкривачі за формальною ознакою називали Sharp, Principal, Diffuse, відповідно67. Але первісне значення термінів давно забуте й взагалі втратило будь-який практичний сенс. У такий спосіб назви систем наукового знання залишають «мовну» колиску та стають «самостійною» абстрактною сукупністю, походження назви якої відомі переважно історикам культури та науки.
З погляду невтаємничених спостерігачів ситуація виглядає так, ніби те, що науковець-теоретик робить з наявною системою наукового знання, намагаючись пояснити та розрахувати отриману науковцем-експериментатором інформацію про предмет дослідження, зводиться до нагромадження та переінакшення його різних назв. Про це з гумором іноді кажуть самі науковці68. Для стороннього спостерігача такі дії дуже нагадують незрозумілу йому гру в бісер69. Проте взаємні зв’язки між назвами (символами) не є довільними, а диктуються поточним станом обраної дослідником системи наукового знання70.
4.11.