<<
>>

ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ НАЗВ

У математиці символом $х), про який йшлося вище, познача­ють відповідності між математичними величинами, які належать множинам значень та визначень, відповідно64. Конкретне напо­внення цієї математичної форми залежить від наукової царини та віддзеркалює залежність між певними величинами з цієї царини.

Ці величини відповідають або безпосередньому спостереженню, або мають абстрактний допоміжний характер65, але врешті-решт виходять на спостережні в експерименті явища (інакше це не буде фізичною наукою, тобто дослідженням природи).

Проте символ / запозичений із латинської абетки, може озна­чати будь-які атрибути (величини) фізичних об’єктів або абстрак-

тні величини, які є похідними від спостережуваних величин. За­лежність від якогось (якихось) аргументів певна річ існує, але може й не зазначатися. Символічна мова назв у фізичній нау­ці дуже часто походить від звичайної людської мови (латинської, давньогрецької, англійської, німецької). Наприклад, «f» може означати не тільки function (функція), а й force (сила) або frequency (частота). Проте іноді ця зручна мнемоніка зникає в процесі роз­витку науки, а може навіть увести в оману.

Дійсно, візьмімо квантово-механічні позначення атомних ста­нів S, P, D,... із значенням моменту орбітального руху L = 0, 1, 2,...66. їхнє походження пов’язане з виглядом певних серій атомних спектрів, які першовідкривачі за формальною ознакою називали Sharp, Principal, Diffuse, відповідно67. Але первісне значення термі­нів давно забуте й взагалі втратило будь-який практичний сенс. У такий спосіб назви систем наукового знання залишають «мовну» колиску та стають «самостійною» абстрактною сукупністю, похо­дження назви якої відомі переважно історикам культури та науки.

З погляду невтаємничених спостерігачів ситуація виглядає так, ніби те, що науковець-теоретик робить з наявною системою наукового знання, намагаючись пояснити та розрахувати отрима­ну науковцем-експериментатором інформацію про предмет дослі­дження, зводиться до нагромадження та переінакшення його різ­них назв. Про це з гумором іноді кажуть самі науковці68. Для сто­роннього спостерігача такі дії дуже нагадують незрозумілу йому гру в бісер69. Проте взаємні зв’язки між назвами (символами) не є довільними, а диктуються поточним станом обраної дослідником системи наукового знання70.

4.11.

<< | >>
Источник: О. М. ГАБОВИЧ, В. І. КУЗНЕЦОВ. ФІЛОСОФІЯ НАУКОВИХ ТЕОРІЙ. Нарис перший: назви та реалії КИЇВ • НАУКОВА ДУМКА • 2023. 2023

Еще по теме ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ НАЗВ: