Поняття науки у проблемному полі філософії техніки
Філософія техніки розглядає науку як специфічну систему діяльності суспільної людини, що забезпечує отримання нового знання, яке, у свою чергу, виробляє засоби відтворення і розвитку пізнавального процесу.
На певному етапі розвитку науки настає момент її стагнації, як прояв її внутрішніх протиріч, що виражається в тому, що стандартизація і «машинізація» науки (тобто, з одного боку, підвищення міри залежності наукових досліджень від відповідної матеріально-технічної бази та, з іншого - необхідність підкорення інституціоналізованої науки формальним бюрократичним вимогам: обов’язковість регулярних наукових звітів, певної кількості публікацій у фахових та - з 2005 р. - індексованих виданнях тощо) блокує виконання нею функцій з добування нового знання, з оновлення діяльних і пізнавальних здібностей людей. Впровадження науки у виробництво змінює, по суті, співвідношення живої та упредметненої, особистої та знеособленої, творчої та нетворчої діяльності. У цьому сенсі наука стимулює створення організаційного і техніко-технологічного середовища (пам’ятаємо: техніка є знанням про способи і засоби діяльності), що мотивує інтенсивну діяльність людей, яка спонукає до «множення», а не тільки до «додавання» їхніх сил.5.2.