Предметна сфера філософії науки.

Сучасна наука досліджується в найрізноманітніших аспектах: політико - економічному, історико-науковому, наукознавчому, державознавчому, етичному, естетичному, прогностичному, психологічному та інших.

Вирішальне значення для правильного визначення шляхів подальшого розвитку науки має філософський аспект.

Існує два типи розуміння предметної сфери філософії науки:

1. Філософія науки як напрям філософії (всі різновиди позитивізму).

2. Філософія науки як філософська дисципліна (цілісний аналіз науки в її історичному розвитку та соціально-культурному контексті).

Проблеми філософії науки можна поділити на три групи:

1. До першої групи належать ті, які пов’язані з наявністю і функціонуванням науки в суспільстві. Це питання сутності науки, її цінності, місця в структурі людської діяльності, відмінності від інших форм знання, таких як буденне, релігія, міф тощо. Спроба знайти відповіді на ці питання приводить до розуміння науки як особливої сфери духовної діяльності.

2. До другої належать питання, що виникають у середині самої науки. Вони пов’язані з аналізом особливих пізнавальних структур, способів, процедур та дій, що застосовуються в наукових дослідженнях. Це проблеми методології, методів, форм, цінностей, норм, закономірностей тощо.

3. Третя група об’єднує питання, що стосуються осмислення взаємодії наукового і філософського знання. Це - питання взаємовідношення цінностей науки і загальнолюдських цінностей, етики науки, перспектив розвитку науки тощо.

Отже, філософія науки - це інтегративне знання, яке націлене як на розвиток самої філософії, так і на узагальнення досліджень науково - пізнавальних процесів, на вивчення структури наукового знання, засобів і методів наукового пізнання, способів обґрунтування і розвитку знання. Філософія науки - розділ філософії, предметом якого є цілісний і ціннісний розгляд науки як специфічної сфери людської діяльності в усіх її проявах.

Серед завдань які стоять перед філософією науки слід відзначити:

- формування онтологічних основ науки;

- формування гносеологічної бази наукової діяльності;

- розробку логічних і методологічних основ науки;

- створення моделі наукової раціональності;

- розкриття проблем наукової творчості;

- розкриття можливостей використання системного підходу і синергетики в науковій роботі;

- аналіз мови науки;

- розробку класифікації наук;

- виявлення зв’язків науки і суспільства;

- висвітлення проблем ефективності науки;

- розгляд взаємозв’язків науки і релігії, науки і політики;

- розгляд аксіологічних основ науки;

- розкриття проблем етики та естетики науки;

- розробку стратегічної доктрини науки.

Якщо проаналізувати ключову проблематику філософії науки, то в першій третині ХХ ст. в центрі уваги знаходились такі проблеми:

- побудова цілісної наукової картини світу;

- дослідження співвідношення детермінізму і причинності;

- дослідження динамічних і статичних закономірностей;

- аналіз структурних елементів наукового дослідження

(співвідношення логіки та інтуїції, індукції та дедукції; аналізу та синтезу; теорії та факту).

В другій третині ХХ ст. домінуюче місце посіли такі проблеми:

- аналіз емпіричного обґрунтування науки;

- вивчення процедур верифікації та фальсифікації;

- обґрунтування парадигмальної моделі наукового знання, науково-

дослідної програми, проблеми тематичного аналізу науки.

В останній третині ХХ ст. знову підіймалося питання наукової раціональності, нової реконструкції логіки наукового пошуку, загострилася конкуренція різних моделей росту науки. Актуалізувались питання критеріїв науковості та методологічних норм постнекласичної науки, вивчення історії науки, соціальної детермінації наукового знання та гуманізації науки.

4.