ПРЕЗУМПЦІЯ МАТЕРІАЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ РЕАЛІЙ ТА ЇХ АТРИБУТІВ
Майже всіх фізиків об’єднує обґрунтоване тлумачення матеріального світу як системи різних відносно сталих та взаємодіючих форм його самодиференціації (... елементарні частинки, атоми, макроскопічні тіла, планети, зорі, галактики...).
Відповідні онтичні назви цих форм присутні в системах знання, до предметних галузей яких вони входять. Причому фізики визнають зміну уявлень про ці форми в процесі поступу їхньої науки. Тлумачення фізичних реалій та їх атрибутів як матеріальних, тобто незалежних від дослідників, є безсумнівною передумовою, тому жодна система фізичного знання не містить назву «матеріальний» при описі фізичних реалій та їх атрибутів. У цьому сенсі назва «матеріальний» вказує на реалії з предметної галузі системи фізичного знання та присутня в ній так би мовити в прихованій формі за замовчуванням.Важко не погодитися зі слушною думкою Льюїса Волпер- та, що традиційне філософське тлумачення проблеми існування досліджуваних наукою реалій не цікаве для натуралістів: «Багато проблем, пов’язаних з філософією науки, мають своє коріння у філософії загалом і не властиві науці. Це проблеми, що стосуються, наприклад, природи реальності та істини. Існування та природу звичайних предметів, таких як столи і стільці, деякі філософи вважають проблематичною. Деякі філософи визнають
їх існування як реальне, деякі заперечують їхнє реальне існування, а інші стверджують, що вони відображають лише зовнішні впливи на наші почуття. Таким чином, філософи поділяються на школи думки, чиї описи — матеріалізм, метафізичний реалізм, об'єктивізм тощо — натякають на перевагу саме цих шкіл. Але це є проблемою філософів, і ми не повинні збиватися з пантелику через їхню нездатність задовільно розібратися з природою реальності та з тим, чи існує реальний світ»339.
Навіть, коли йдеться про існування теоретично передбачених реалій, щодо існування яких поки що немає переконливих експериментальних свідчень, більшість фізиків не сумнівається в їхній матеріальності, як це раніше сталося з бозоном Хіггса. Експериментальні свідоцтва про його існування з'явилися майже через півстоліття в 2012 році після його теоретичного передбачення в 1964 році.
Іноді теоретики, схильні до метафор, надають передбаченим реаліям назви, які для нефахівців виглядають як свідчення нематеріальності цих реалій. Так, лауреат премії Нобеля, фахівець з фізики елементарних частинок Леон Ледерман назвав бозон Хіггса частинкою Бога (God particle)340. Можливо ця невдала назва підштовхнула одну сумнозвісну особу без природничої та філософської освіти (ім'я її не варто наводити, аби не посприяти її геростратовій славі341) на висування дивної гіпотези про лептонну природу Бога, яка суперечить одночасно і теологічним засадам, і фізиці. Проте ця «наукова новизна» не завадила їй отримати диплом доктора філософських наук та очолити кафедру філософії в одному зі столичних університетів України.Упевненість у матеріальності досліджуваних природничих реалій притаманна як експериментаторам, так і теоретикам, хоча результати роботи останніх — системи фізичного знання — є зафіксованими в мовних текстах. Вони створені знавцями, які обізнані в наявних системах знання та спираються на них. Призначенням цих штучних утворень є пояснення та тлумачення того, що роблять та отримують експериментатори, а також прояснення фізичних світоглядних підвалин. Причому кожний з двох видів фізики — теоретичної342 та експериментальної — розщеплюється на багато дисциплін відповідно до дослідження конкретних форм диференціації матерії та породжуваних ними явищ і процесів.
4.27.