Проблема «співпраці» мистецтва і техніки (технологій)
Але від кінця XVIII ст. й до сьогодні час від часу лунають думки щодо «смерті мистецтва», яку часто пов’язують саме з інтенсивним розвитком нових технологій. Технічний прогрес «провокує надшвидкі зміни реальності, що торкнулися не тільки технологій виробництва чи наукової картини світу, але й творчої діяльності людини на території прекрасного.
Карл Маркс у своїх «Економіко-філософських рукописах 1844 року» назвав промислове (капіталістичне) виробництво причиною відчуження людини від результату своєї праці, соціуму, а як результат - і від самої себе. Цей факт став відправною точкою для культивування у критичній думці ХХ-ХХІ століття технофобії (це - назва страху перед розвитком техніки, перед технічним прогресом та неприязні до передових технологій або складних електронних приладів), яку стійко підтримує голлівудський кінематограф футуристичними епосами про кінець людства, витісненого розумними технологіями» [49].Ще наприкінці Х^ІІ ст. великий Ґьоте (1749-1832) у праці «Мистецтво і ремесло» (1797) говорив про те, що живопис буде заміщене машинним способом виробництва: «...високорозвинуті механізми, удосконалене ремеслене та фабричне виробництво пророчать мистецтву повну загибель» [цит. за 49].
Відомий французький поет та філософ Поль Валері (1871-1945) у «Статтях про мистецтво» (1931) писав: «... дивовижне зростання наших технічних можливостей, набуті ними гнучкість та точність дозволяють стверджувати, що в найближчому майбутньому в давній індустрії прекрасного відбудуться найглибші зміни. (...) Потрібно бути готовим до того, що настільки значні нововведення змінять всю техніку мистецтв, впливаючи тим самим на сам процес творчості і, можливо, навіть змінять дивовижним чином саме поняття мистецтва» [цит. за 49]. Але ж на час, коли Валері написав «Статті про мистецтво», вже існував блискучий приклад співпраці мистецтва, техніки і технологій - кіномистецтво.
Надихаючись статтею Валері та кінематографом, Вальтер Беньямін (1892-1940) 1936 року публікує теоретичне есе «Твір
мистецтва в епоху його технічної відтворюваності». «В історії кожної форми мистецтва є критичні моменти, коли вона прагне ефектів, які без особливих труднощів можуть бути досягнуті лише при зміні технічного стандарту, тобто нової форми мистецтва» [цит. за 49]. Беньямін піднімає важливе питання «оригіналу і копії» і говорить про те, що мистецтво від найдавніших часів піддавалося технічному відтворенню, від античної скульптури до літографії початку ХІХ століття. Новими формами мистецтва, що захоплюють його, є фотографія і кіномистецтво - «праотці» сучасного мистецтва нових медіа: медіа-мистецтво, медіа-арт (від лат.: medium - посередник, і англ.: art - мистецтво), або кібер-арт - принципово, тобто за походженням технічний вид мистецтва, створення і демонстрація творів якого відбуваються за допомогою сучасних інформаційних (цифрових) і комунікативних (інтернет, мультимедійних тощо) технологій - комп'ютерної анімації, відеоігор, 30-друку. робототехніки тощо.
Власне вже в ХІХ столітті становлення фотографії і кінематографу руйнує міф про смерть мистецтва під впливом розвитку технічного. «Водночас народження фото і кіно піддають сумніву технофобську позицію і теорію відчуження, оскільки мистецтво, його створення і сприйняття, завжди має справу з найпотаємнішою зоною людини - чуттєвою. Ці два види мистецтва до сьогодні є найпопулярнішими видами мистецтва і займають у системі видів своє, вже законне місце поряд з іншими - класичними видами мистецтва. Навколо легітимності цих видів мистецтва точилося чимало дискусій. Прибічники «високого мистецтва» - письменники, драматурги, живописці - критикували художній статус фотографії і кіно, водночас безліч митців, журналістів, молодих кінорежисерів відстоювали права цих молодих «технічних» мистецтв» [49].
Було б також помилкою вважати, що і класичні види мистецтва лишилися незмінними і зберегли свою, за висловом експерта в українському Медіа-арті, куратора Відкритого архіву українського Медіа-арту Яніни Пруденко, «технологічну цноту».
Всі види мистецтва, від найутилітарнішої архітектури до найпіднесенішої музики зазнають сутнісних змін у співпраці з технологіями. Так, електронна музика створюється з використанням електромузичних інструментів і електронних технологій (з останніх десятиліть XX ст. - комп'ютерних технологій) і оперує звуками, які здатні видавати електронні й електромеханічні музичні інструменти, а також звуками, що виникають за допомогою електричних/електронних пристроїв і різного роду перетворювачів (магнітофони, генератори, комп’ютерні звукові карти, звукознімачі та інші), які у строгому сенсі не є музичними інструментами. Як специфічний напрямок в світі музики, електронна музика оформилася у другій половині ХХ ст. і до початку XXI ст. значно поширилася в академічній і масовій культурі.Треба підкреслити, що розвиток таких новітніх технічних мистецтв, як анімація (мультиплікація), комп’ютерна графіка та дизайн, фрактальний живопис та інші види медіа-арту, продовжується завдяки триваючому науково-технічному прогресу. Так, до останньої третини XX століття електронна музика асоціювалася, головним чином, з експериментами в академічній музиці, але в 1970-ті роки було налагоджено серійне виробництво синтезаторів звуку, які завдяки своїй помірній ціні стали доступні широкому загалу. Це змінило образ популярної музики: синтезатори стали використовувати джазові, рок- і поп-музиканти. На початку XXI ст. електронна музика включає в себе широкий спектр стилів і жанрів.
Зараз співіснують дві форми мистецтва: традиційна, як, наприклад, живопис, скульптура і т.д., і мистецтво нових медіа - медіа-арт, мистецтво, в якому художник використовує комп'ютер, будь-які технологічні рішення і всілякі форми комунікацій для реалізації свого художнього задуму. Художник живе на межі між електронщиком, програмістом і артистом (у даному випадку слово «артист» (artist) використовується з наголосом на перший склад і перекладається як «художник»). Саме це мистецтво, на думку Я. Пруденко, точніше відображає дух часу.
Вона пише: «Форми класичного мистецтва до цих пір сьогодні актуальні, ми можемо їх створювати і насолоджуватися ними, але повною мірою відображати сучасність можуть тільки нові способи, які виникають внаслідок розвитку науки, техніки, комунікацій,суспільства і культури загалом. Як, наприклад, кінематограф для кінця XIX - початку XX ст. або фотографія для середини XIX ст. На сьогоднішній день авангардними художніми медіумами є саме нові медіа: наприклад, нет-арт на початку 1990-х або пост-нет-арт сьогодні. Скульптура, живопис також зазнають змін під впливом нових медіа та вже стають цифровим живописом та інтерактивною інсталяцією». Поява нових засобів комунікації збільшує кількість варіантів (і, відповідно, назв видів) медіа-творчості, як от мейл-арт, смс-арт, мобайл-арт і т.ін. [49 -52].
Рекомендована література дозволить сформувати більш детальне уявлення про вплив техніки і новітніх технологій на розвиток архітектури, образотворчого та інших видів мистецтв. Також треба розуміти невідворотність процесів, пов’язаних з розвитком технологій та їх взаємодії з мистецтвом.
4.3.