РЕАЛІЇ/АТРИБУТИ VERSUS ЇХ НАЗВИ

Чим «далі» досліджувані предмети від сфери почуттєвих реа­лій, які сприймаються неозброєними органами чуття, тем більше шансів тлумачити реалії та їх атрибути як елементи систем знан­ня про відповідні предмети.

У п. 1.4. Назви було обґрунтовано необхідність розрізнення при аналізі конкретних систем наукового знання реалій та їх назв. Варто поширити таке розрізнення на опис реалій та їх атрибутів.

Отже, будемо символічно представляти реалію г та її атри­бут а(г) у вигляді г/а(г), а їх назви у вигляді г/а(г). За допомогою такого розрізнення можна будувати вислови на кшталт «г/а(г) є назвою реалії/атрибуту г/а(г)». З урахуванням цього розрізнен­ня стандартними представленнями атрибутів слугуватимуть різ­ні за формою, але тотожні за змістом лінгвістичні вирази «а(г) є атрибутом г», або «г має атрибут а(г)», або «г є носієм атрибута а(г)», «назва а(г) позначає атрибут а(г) предмета г, який має на­зву г» тощо.

Використовуючи мову неформальної теорії множин для пред­ставлення певного атрибута реалій, його зазвичай моделюють як множину реалій, які мають цей атрибут. Скажімо, атрибут дея­ких фізичних реалій «бути червоними» моделюється як множи­на всіх реалій, які є червоними. При цім абстрагуються від спосо­бів та методів виокремлення атрибутів, емпіричного та обчисле­ного визначення їх значень, їх зіставлення, побудови композицій одних атрибутів з інших атрибутів, від ролі, яку вони відіграють у конструюванні моделей реалій, формулюванні проблем щодо цих моделей тощо. Пропонуючи теоретично-множинне моделювання атрибутів, деякі філософи науки фактично не розрізняють реалії/ атрибути та їх назви. Оперуючи у мисленні з назвами, вони мають на увазі дії з реаліями/атрибутами, які позначаються цими назва­ми. Іншими словами, експериментальні дії з реаліями несвідомо підмінюються лінгвістичними абстрактними діями з їх назвами.

Дійсно, традиційна теоретично-множинна модель деякого атрибута певних реалій конструюється з його назви та назв реа­лій, які за припущенням мають цей атрибут. Модель має такий вигляд: а(г) = {.., г,,...}, де г. є іменем реалії г,, яка має атрибут а(г). Фактично, використовуючи таку модель, філософи науки як семантику системи наукового знання змістовно розглядають не її предметну галузь, яка складається з реалій та їх атрибутів, а називну підсистему цієї системи наукового знання. Як наслі­док, суто математичні відношення та перетворення назв реалій та їх атрибутів безпідставно тлумачать як практичні дії з реаліями і атрибутами, які позначаються цими назвами.

Крім того, за допомогою такого ототожнення назв з тими об’єктами, які вони позначають, відбувається моделювання не атрибута а(г) досліджуваних предметів вигляду г, а іншого дихото­мічного атрибута й(а(г)), назвою якого є «мати атрибут а(г)». Таке моделювання поділяє всі існуючі реалії на два класи — члени пер­шого класу мають атрибут а(г), а предмети другого класу його не мають. Таким чином, традиційне теоретично-множинне моделю­вання атрибутів вказує лише на наявність чи відсутність певно­го атрибута а(г) у всіх наявних предметів. Воно не є евристичним для аналізу предметних галузей систем наукового знання, тому що не розкриває специфіку атрибутів відповідних предметів, за­лишає осторонь проблему знаходження кількісних значень атри­бутів, їх зв’язків та кількісних значень зв’язків. Отже, для вказа­ного моделювання немає принципової різниці між моделюван­нями такого атрибута а(г) реалій класичної фізики, як їх просто­рове положення, та такого атрибута реалій квантової фізики, як імовірність знаходження квантових об’єктів в певному просторо­вому об’ємі. В кожному з цих випадків відповідні атрибути моде­люються як множини, до яких входять назви, відповідно, класич­них об’єктів та квантових об’єктів, причому втрачається специ­фіка атрибутів цих, принципово відмінних одна від одної реалій.

5.20.