РІЗНІ КАРТИНИ ДОСЛІДЖУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ
Таким чином, фізики, застосовуючи різні наявні системи знання та вживаючи поняття «електрон» при інтерпретації дослідних даних, мають на увазі «різні електрони». Але внаслідок об’єктивного характеру фізичних досліджень ці «електрони» доволі добре описують природну реалію «електрон» за різних умов її експериментального вивчення.
В зв’язку з існуванням різних аспектів «електронного буття» варто навести наступну побутову аналогію. Отже, світлини пана читача або пані читачки зберігають та віддзеркалюють його (або її) ідентичність та унікальність як ба- гаточастинкової багаторівневої їєрархічної живої системи впродовж багатьох років. Водночас вони також фіксують об’єктивні зміни зовнішності в часі під впливом внутрішніх процесів у організмі та зовнішніх життєвих обставин. На жаль, процеси, які відбуваються всередині кожної людської істоти, є незворотними, тоді як елементарні частинки, з електронами включно, є повністю ідентичними та собітотожними. Втім, теоретичні описи результатів поведінки електронів є дуже складними та доволі різняться.Проте вони є об’єктивними, а тому з успіхом використовуються щодня в побутовій електриці та у гаджетах, тобто ці описи є корисними з практичної точки зору, ще раз доводячи, що практика є одним із критеріїв істини[11].
Вказана неоднозначність, внутрішньо властива науковим поняттям, зміст та форма яких змінюються з поглибленням та поширенням досліджень відповідних реалій, є занадто складною для уяви пересічних людей, призвичаєних власним життєвим досвідом до простих об’єктів і простих рішень (часто дуже хибних!). Саме тому фальшиві псевдонауковці, наприклад, астрологи39, які харчуються з невігластва, ніколи не заморочуються явищами, подібними до електронної інтерференції. Натомість вони одразу переходять до удаваних зв’язків далеких планет із людськими долями, спрощуючи дискурс до нестями, бо перевірити магічні передбачення в царині міфічних стосунків нікому жодним чином не вдасться.
Однак у царині справжніх природничих наук науковці- експериментатори виконують певні конкретні практичні дії (засобами та методами фізики, хімії, біології, геології тощо) з досліджуваними об’єктами. Вони їх розрізають, нагрівають, заморожують, стискають, розчиняють, очищують, занурюють у зовнішні електричні та магнітні поля, зіштовхують з різними відносними швидкостями, вмикають в електричне коло, опромінюють радіацією різного штибу, використовують радіоактивне датування для визначення віку артефактів тощо. Досліди проводять, намагаючись дотримуватись певних контрольованих умов, які дозволяють виокремити/визначити атрибути реалій та кореляції як між цими атрибутами, так і між окремими різними реаліями. Необхідною умовою оприлюднення інформації про отримане нове знання є такий його опис у публікаціях, який дозволяє іншим дослідникам відтворити або спростувати результати дослідів.
На жаль, така мовби тривіальна для природознавців вимога не виконується в більшості досліджень у царині соціальних та
гуманітарних наук, наприклад в психології, де, як стверджується, результати до 70 % психологічних експериментів не відтворюються40. Головна епістемологічна проблема полягає у тім, що на ґрунті таких «експериментів» будуються різні «теорії», які слугують як дороговказ для певних практичних дій. У її світлі актуалізується старе питання про обґрунтування теоретичних побудов у тих соціальних та гуманітарних науках, де експеримент заборонений із етичних міркувань або взагалі неможливий. Не менш цікавим є те, що відтворюваність результатів наукових експериментів є лише необхідною, проте не достатньою умовою їхньої істинності в репрезентації досліджуваної предметної галузі41. Принципові ускладнення виникають навіть у спробах теоретичних пояснень результатів однотипних соціологічних досліджень. Максимум на що можна сподіватися, так це на більш-менш вірогідні передбачення того, що може відбуватися за аналогічних умов42.
Пояснити таку відмінність соціальних наук від природознавства дуже легко (хоча виправити становище дуже важко). А саме, об’єкти, які досліджує фізик або хімік, незрівнянно простіші43, ніж навіть прості комірки людського суспільства. До речі, тому й медичні науки залишаються у більшості мистецтвом, хоча й використовують сучасну біологію, фізику та хімію. Навіть ефективні ліки по-різному діють на різних людей. І це пов’язано не лише із соматичними відмінностями людських особин, що, в принципі, можна було би врахувати, а й з психологічними відмінностями. Класичним прикладом принципового порушення причинно- наслідкових ланцюжків у медицині (подібних до таких, які чудово відтворюються, скажімо, в фізиці) є ефект плацебо44. Годі й сподіватися, що ми його так само раціонально пояснимо, як рух кульки на похилій площині. А про вірогідний науковий аналіз того, що коїться в голові виборця, варто взагалі забути. Можна лише писати есеї на цю тему45.
4.7.