СИСТЕМИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СКЛАДНОСТІ СВІТУ ТА БУДЬ-ЯКОЇ ЙОГО ЧАСТИНИ
Американський економіст і психолог Герберт Саймон виокремлює як ознаку системи її діапазон, під яким розуміє кількість підсистем, на які її (систему) можна поділити90.
Зауважимо, що уявлення про «діапазон» залежать від знань про реалію, яку дослідник моделює як систему, та його (дослідника) роздільної здатності. Остання залежить як від мети деталізації системи, так і від використовуваних засобів та наявних ресурсів (кадрових, обчислювальних, фінансових, часових тощо). Щодо характеру вказаної залежності слушно висловився американський фізик-теоретик Маррі Гелл-Ман91. Якщо взяти до уваги, що одним з носіїв такого атрибута, як складність, є системи, то те, що дослідник стверджує про інформативну складність, також майже без застережень стосується систем.У першому наближенні наведені Саймоном та Гелл-Маном поняття діапазону та деталізації характеризують роздільну здатність репрезентації модельованої реалії. Цю здатність можна проілюструвати на прикладі вивчення такої базової фізичної теорії, як класична механіка. Її способи викладання в звичайній чи фізико-математичній школі, гуманітарному, педагогічному, інженерному, дослідницькому університетах вирізняються специфічними поєднаннями характерних ознак механіки як системи (з наголосом на тих або інших її підсистемах і варіантах репрезентації), а також різними ступенями повноти та строгості опису. Результатом вибору конкретного способу викладання механіки є різні ступені знання цієї теорії та вміння її застосовувати у розв’язанні конкретних світоглядних, інженерних, освітянських або дослідницьких завдань. Саме через ступінь такої здатності доречно характеризувати й реконструкції наукових теорій.
2.6.