Техногенна цивілізація і процес глобалізації життя
У ХХ столітті відбулося формування замкнутого планетарного технічного середовища. Ланцюги змін параметрів природного середовища, діяльності, інфраструктур і умов життя людини замикаються один на одному, а також на природні матеріали і людей.
Дійсно, в техногенній цивілізації і технічних системах одні параметри природного середовища, діяльності та інфраструктур виступають як умови (або засоби) для інших. При цьому здається, що єдиними нетехнічними елементами залишаються природні сировинні матеріали (земля, мінерали, вугілля, нафта, газ, повітря, вода і так далі), а також люди. Але хіба в рамках сучасної техніки і технології людина і природа не перетворилися в «постав», не стали ресурсами нової техніки і виробництва? Але якщо це так, то неконтрольований розвиток техніки і технології, дійсно, веде до непередбачуваної і небезпечної трансформації як нашої планети, так і самої людини [81, с. 571].У цілому сьогодні доводиться розрізняти: «фізичну реальність», закони якої описують природні науки (це те, що завжди називалося «першою природою»); «екологічну реальність», елементом якої є біологічне життя і людина, і «соціальну реальність», до якої належить людська діяльність, соціальні системи, інфраструктури тощо (зазвичай саме це відносять до «другої і третьої природи»). У межах, по суті, «планетарної природи» вже не діє формула «природа написана мовою математики», за необхідне визнається розуміння технічного розвитку як такого процесу зміни техніки, який є сполученим зі змінами у природі та суспільстві. Суть цього розуміння лаконічно сформульована видатним французьким філософом, культурологом і публіцистом Жаном Бодрійяром (1929-2007): «Люди і техніка, потреби і речі взаємно структурують один одного - на краще чи гірше» [цит. за 81, с. 571].
8.5.