Техніка та інженерна думка у Стародавньому Єгипті
У стародавньому світі техніка (знаряддя, прилади), технічне знання і технічна діяльність були тісно пов’язані з магічною дією і міфологічним світорозумінням. Один з фундаторів філософії техніки А.В.
Еспінас у своїй знаменитій книзі «Виникнення технології» писав: «Художник, ливарник і скульптор є працівниками, мистецтво яких оцінюється перш за все як необхідна приналежність культу....Єгиптяни, наприклад, не набагато відстали в механіці від греків епохи Г омера, але вони не вийшли з релігійного світогляду. Більш того, перші машини, мабуть, приносилися в дар богам і присвячувалися культу, перш ніж стали вживатися для корисних цілей. Бурав з ременем був, скоріше за все, винайдений індусами для запалення священного вогню - операції, що проводилася з надзвичайною швидкістю... Колесо було великим винаходом; досить імовірно, що спочатку воно було присвячене богам. Гейгер вказує, що найдавнішими треба вважати молитовні колеса, що вживаються і тепер в буддійських храмах Японії і Тибету, які частково є вітряними, а почасти гідравлічними колесами» [35]. Ми маємо і сьогодні погодитися із Еспінасом, що вся місцева (традиційна) техніка тієї епохи мала один і той же характер - релігійно-магічний.Зараз охарактеризуємо техніку та інженерну думку Стародавнього Єгипту, яка дозволила їхньому результату - матеріальній культурі давньоєгипетського суспільства - досягти досить високого рівня. Інформацію запозичено з посібника О.П. Крижанівського з історії Стародавнього Сходу [29].
Матеріальне виробництво у Стародавньому Єгипті базувалося на ручній техніці. «У глибоку давнину єгиптяни відмінно освоїли техніку кування й лиття металу. Вони так майстерно виковували з міді різні витвори, що вчені іноді не можуть визначити, ковані вони чи відлиті. Єгипетські майстри використовували великий набір мідних і кам’яних інструментів, за допомогою яких обробляли не лише м’які кам’яні породи та дерево, а й тверді мінерали: граніт, базальт, діорит тощо.
Користуючись ножами, пилками, голками, пробійниками, теслами тощо та озброївшись неймовірною терплячістю, налагодили масове виробництво з твердого (в кілька разів твердішого за залізо) каменю посуду, стінки якого не товщі за звичайний паперовий аркуш.Технологія кам’яного будівництва була простою. Зводячи храми- гіганти, єгиптяни обходилися не лише без підйомних механізмів, а й без риштування, замість якого використовували піщані насипи (коли будівництво храму завершувалося, пісок виносили корзинами). Кам’яні блоки, розміри яких іноді сягали 30 м3, вони вирубували з масиву за допомогою важкого кам’яного молота, долота та дерев’яних клинів: їх забивали в скелю, а потім поливали водою, клини розбухали і відривали брилу по наміченій лінії. Вже транспортуючи до будівельної площадки, її шліфували за допомогою долота та піску, що слугував абразивом.
Спорудження пірамід було так само працезатратним і простим. Спершу на ретельно вирівняній площадці кам’яного плато закладали ядро майбутньої піраміди. Потім його щільно оточували стінами, що закінчувалися сходами-площадками. Кам’яні брили ядра вагою в 200 т кожна клали горизонтальними рядами; геніальним винаходом єгипетських майстрів-будівельників було те, що стіни зводили з невеликим ухилом усередину, щоб надати їм більшої стійкості й обійтися без отісування зовнішньої поверхні облицювальних плит. Щілини між стіною та ядром засипали щебнем. Оскільки скріплюючого розчину не було, брили доводилось ідеально припасовувати одну до одної (навіть сьогодні стики між ними сприймаються як звичайні подряпини). Брили піднімали на верхні ряди кладки не по одному похилому насипу з цегли і землі, як це вважалося раніше, а, скоріше всього, по зведених для кожної з сторін піраміди, використовуючи для цього мідні гаки і канати, а можливо, й дерев’яні качалки, що їх нахиляли й підпирали клином. Отож найбільші споруди давнини побудовані вручну, за допомогою простих технологічних прийомів, втрачених - забутих - з плином часу.
Рівень інженерної думки в Стародавньому Єгипті здатний вразити будь-кого. Єгипетські будівельники блискуче розв’язували складні інженерні завдання. Вони, зокрема, вміли прокладати в товщі піраміди галереї, переходи та камери з надміцним перекриттям, яке надійно витримувало тиск грандіозної кам’яної надбудови. Навіть більше, якимось незбагненним способом пробивали нові коридори й камери в уже збудованих пірамідах.
Нинішні інженери в захопленні від того, як грамотно спорудили єгипетські архітектори поховальну камеру в піраміді Хеопса, складену з 50-70-тонних кам’яних блоків. На стінах і підлозі цієї камери немає жодної тріщини, хоча над нею тяжіє кам’яне громаддя вагою у кілька мільйонів тонн. Не розплющилася камера лише тому, що єгипетські будівельники завбачливо помістили над нею п’ять розвантажувальних порожнин, верхня з яких має фальшиве перекриття з велетенських кам’яних брил.
Піраміду старанно проектували. Всі потрібні математичні обчислення при проектуванні виконувалися так ретельно, що відхилення північно-південної вісі пірамід від географічних полюсів мінімальне або взагалі дорівнює нулю, а розбіжність вертикальних і горизонтальних ліній у 146-метровій Великій піраміді не перевищує 2 см.
Кожна піраміда лише зовні здається простою спорудою, внутрішнє ж її планування вельми складне. Крім склепу для саркофага з мумією фараона, в ній, здебільшого, є система ходів, «вентиляційних каналів» і пасток для злодіїв» [29]. Лжекамери й фальшиві ходи, що закінчувалися тупиками, не тільки мали відвести грабіжників від поховальної камери, вхід до якої старанно маскувався й закривався багатотонними кам’яними брилами, але й виконували вкрай важливу релігійно-символічну роль - слугували «житлом» для Ба - безсмертної та безформної, гранично рухомої частини людської душі, в існування якої, разом із існуванням Ка - духовного двійника людини, безальтернативно вірили стародавні єгиптяни. Ясно, що без наявності техніки будівництва (а також без хімічних та медичних знань і технологій муміювання) не зміг би скластися відомий давньоєгипетський поховальний культ - культурне втілення та «завершення» головного наскрізного світоглядного принципу щодо ставлення до земного життя, яке вважалося «підготовкою» до справжнього вічного життя, переходом у яке є правильний ритуал поховання.
Чи не головним здобутком розвитку культур давніх цивілізацій Сходу став «розвиток ментальної сторони виробничого процесу у вигляді математичних і технічних знань. Останнє сприймалось не як знання законів об’єктивної природи, а як сакральне - таємне знання діяльності богів. Тому воно сприймалось як рецепти діяльності богів, і цією сакральною мудрістю володіли жреці, чиновники. Прості пересічні люди вірили у містичний характер усіх видів технологічної діяльності, у те, що вона здійснюється за допомогою богів і під їх контролем» [29].
Цікавою є інформація, що у письмових джерелах (не вказано, яких саме) можна знайти свідоцтва, що «давні єгиптяни, як і багато інших народів Землі того періоду (!), при будівництві пірамід та інших колосальних споруд використовували звук (звукові хвилі)» [47].
1.5.