Техніцизм і антитехніцизм як світоглядні парадигми
Не простішим за гносеологічні питання є питання щодо місця і ролі техніки і технології в суспільному житті та подальшого цивілізаційного розвитку. Ці місце і роль оцінюються філософами, вченими, політиками і пересічними людьми (на побутовому рівні) далеко не однозначно: як оптимістично, так і песимістично.
В основі цих оцінок лежать протилежні філософсько-світоглядні орієнтації та установки - техніцизм і антитехніцизм, які можуть бути або наївними та стихійними, тобто засвоєними некритично/латентно, уявленнями, або глибокими й навіть професійними переконаннями, підкріпленими вагомими аргументами.Техніцизм - це світоглядна позиція, яка абсолютизує роль техніки і технології в суспільному розвитку, заявляє про їх самодостатність та здатність до саморозвитку, що виражає віру в безумовну доброчинність їх прогресу для людства й окремої людини, в автоматичну зміну суспільства під їх впливом. Інакше кажучи, це техноцентризм, який ігнорує (у м’якій формі - недооцінює) зворотний вплив самого суспільства на функціонування і розвиток техніки і технологій.
Антитехніцизм - позиція, яка, навпаки, виражає критичне, негативне ставлення до техніки і технології, яка розглядає техніку як ворожу, чужу, руйнівну силу, що дегуманізує. Граничне вираження антитехніцизму - технофобія (страх перед відчуженої технікою, ставлення до неї як до реальної загрози людському існуванню).
Тут згадаємо третій - пов’язаний із наукою - аспект поняття «техніка» і охарактеризуємо близькі (і навіть аналогічні!) парадигми у ставлення до науки. Сцієнтизм - світоглядна орієнтація, що абсолютизує роль науки в суспільному розвитку і розглядає науку як вищий щабель людського розуму, тобто визнає наукове знання за абсолютну, вищу духовну та соціальну цінність. Соціальний ідеал сцієнтизму - суспільство, яким управляють науковці, інтелектуальна еліта, яка здійснює «соціальну інженерію» і вирішує усі соціальні проблеми науковим, раціональним способом.
Відповідно, антисцієнтизм - позиція, яка виражає критичне, негативне ставлення до науки та її досягнень, що вимагає обмеження експансії науки, наукового знання та наукової раціональності, а також вимагає зрівнювати науку з іншими ціннісними формами суспільної свідомості - релігією, мораллю, мистецтвом. У своїх крайніх формах антисцієнтизм взагалі відкидає науку, вважає її силою, ворожою і чужою справжньої сутності людини, головною причиною кризи духовної культури.
Очевидно, що якщо сцієнтизм близький до техніцизму, то антисцієнтизм - до антитехніцизму (що не означає, втім, їх повної тотожності).
Проте обидві ці парні парадигми, і техніцизм/антитехніцизм, і сцієнтизм/антисцієнтизм, ґрунтуються на так званому технологічному детермінізмі.
2.6.