ТИПИ АТРИБУТІВ

Перейдемо до класифікації найпоширеніших типів атрибутів, які є предметами вивчення сучасних природничих наук. У першо­му наближенні можна виокремити примітивні (прості) та комп­лексні (складні) атрибути, які формуються за допомогою примі­тивних складових.

До примітивних атрибутів слід віднести ті властивості та від­ношення, які на рівні сучасних наукових знань неможливо звести до інших атрибутів (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Види примітивних атрибутів

Інваріантними властивостями певної реалії, насамперед, вва­жають атрибути, значення яких з тією або іншою точністю зали­шаються постійними при зміні оточення та умов існування реа­лії. Наприклад, такими інваріантними властивостями у фізиці мо­жуть вважатися скалярні величини, які не залежать від системи від­ліку. Для електрона такими величинами є електричний заряд та маса. При цьому під масою слід розуміти виключно масу спокою, оскільки поняття залежної від швидкості релятивістської маси є хибним і потроху вичавлюється із сучасної фізики попри довгу шкідливу традицію¹⁹². Водночас електромагнітне поле, яке ото­чує електрон, є векторною величиною, а тому його компоненти суттєво залежать від системи відліку¹⁹³, а також від екранувальних властивостей довкілля¹⁹⁴.

У випадку відношень результатом опредметнення та автоном­ного аналізу виступають зв’язки між природними реаліями, як у фізичних теоріях фундаментальних взаємодій елементарних час­тинок¹⁹⁵, або між уявними реаліями, як у математичній теорії від­ношень¹⁹⁶, або між суспільно значущими символами, як у соціоло­гічних теоріях людських взаємин¹⁹⁷, або між державами, як у тео­ріях міжнародних відношень¹⁹⁸ тощо. В певному сенсі прикладом такого опредметнення можна вважати перетворення координат при переході до іншої системи відліку, як це робиться в спеціаль­ній та загальній теорії відносності.

Наведемо деякі прості приклади. Очевидно, що розташуван­ня в просторі макроскопічної реалії є відношенням між нею та системою відліку, тобто є примітивним відношенням. Натомість швидкість макроскопічної реалії є її комплексним атрибутом, який конструюється з таких її примітивних атрибутів, як зміна її

Рис. 5.8. Види комплексних атрибутів

положення в просторі та відповідний часовий інтервал, за який відбувається ця зміна.

Комплексними атрибутами є складеність, різні стани та струк­тури реалій, а також пов’язані з ними процеси (рис. 5.8). Слід за­значити, що процеси за визначенням відбуваються в часі, а тому можуть бути атрибутами тільки певної сукупності реалій, з ураху­ванням до того ж умов існування цих реалій, тобто додаткових зо­внішніх реалій (за аналогією з термостатом у рівноважній термо­динаміці²⁰⁰, який здійснює цілком реальні дії в досить-таки при­марний неявний спосіб).

Складеність означає обґрунтоване з експериментальної та/ або теоретичної точки зору виокремлення складників реалії. Де­які складники можуть фізично існувати також і поза відповідною реалією (вільні протони та нейтрони, половина останніх у віль­ному стані розпадається приблизно за 15 хвилин²⁰¹), деякі — ні (кварки як складники адронів). Стосовно кварків зазвичай кажуть про конфайнмент (запирання, confinement) кварків у адронах²⁰².

Термін «стан» означає або так звані агрегатні стани²⁰³, або пев­ні виокремлені фізичні реалії. В другому значенні цього терміну «стан» визначається як сукупність значень примітивних атрибутів окремої реалії або їх сукупностей у певний момент часу²⁰⁴—²⁰⁶.

Стани, зокрема, вивчаються також феноменологічною рівно­важною термодинамікою (фактично термостатикою), яка описує загальні атрибути макроскопічних кількостей речовинних реалій при зміні зовнішнього тиску, температури та хімічного складу²⁰⁹. При цім вдається досліджувати різноманіття реалій, виходячи із кількох параметрів та рівнянь стану, які характеризують індивіду­альні атрибути кожної речовини. Рівноважну термодинаміку мож­на узагальнити на ті випадки, коли число макроскопічних термо­динамічних параметрів зростає завдяки додатковим специфічним властивостям системи²¹⁰, наприклад для магнетиків²¹¹, надпровід­ників²¹², сегнетоелектриків²¹³. Власне, це додаткове узагальнення (ускладнення) з’являється лише тоді, коли спостерігається спон­танна втрата симетрії об’єкта, яка відбувається нижче певної кри­тичної температури фазового переходу. Внаслідок цього виникає нова макроскопічна термодинамічна величина (атрибут стану)— параметр порядку²¹⁴.

Термодинаміка на відміну від свого мікроскопічного підґрун­тя — статистичної фізики²¹⁵ не цікавиться окремими мікроско­пічними складниками речовини, тобто атомами, молекулами, вільними електронами. Натомість вона має справу з такими уні­версальними атрибутами реальності, як термодинамічні потенці­али: внутрішня енергія, ентальпія, вільні енергії Ґібза та Гельм- гольца²¹⁶. Визначальним атрибутом макроскопічних властивос­тей речовини, крім внутрішньої енергії, яка визначається зако­ном взаємодії мікрочастинок, є ентропія, яка в термодинаміці є функцією стану системи та мірою необоротності термодинаміч­них процесів²¹⁷.

Підкреслимо, що в системах, де постійно діють значні зовніш­ні впливи-потоки, система може перебудуватися і перейти в ста­ціонарний стан, який нічого спільного не має з рівноважним і може бути неоднорідним у просторі та змінним у часі, як зазнача­лось вище при обговоренні хімічних коливань. Сукупність явищ у подібних станах, де відбувається спонтанна самоорганізація, ви­вчає міждисциплінарна наука синергетика²¹⁹, яка розповсюджує свої напрацьовані математичні схеми розв’язання складних нелі­нійних рівнянь²²⁰ на фізичні, хімічні, біологічні та навіть соціальні науки. Ясно, що більшість реалій, про які йшлося, не є сталими в часі, а змінюються за притаманними їм законами та під впливом інших реалій і обставин. На ці виклики неживої й живої природи науковці відповідають побудовою уявлень про атрибути, які мож­на назвати процесуальними або динамічними.

Результатами опредметнення, отриманими під час досліджен­ня атрибутів, можуть бути процеси, які, по-перше, є певною мі­рою абстрагованими від природи реалій, що беруть участь у цих процесах, та, по-друге, відображають зміну стану реалій. Можли­ві два варіанти. В одному є справедливим припущення, що про­цеси, які відбуваються, не змінюють сутність відповідних предме­тів або їх атрибутів, але змінюють значення останніх. Така ситуа­ція віддзеркалюється у назвах «кінематика матеріальної точки» чи «механічний рух по орбіті». В іншому впродовж перебігу процесів відбувається зміна реалій. Назвами відповідних систем знання є, наприклад, «динаміка зоряних скупчень», «теорія хімічних реак­цій», «еволюція організмів», «історія суспільства» тощо.

Процес можна визначити як закономірну або хаотичну зміну значень деяких примітивних або комплексних атрибутів з часом, тобто як перехід системи від одного стану до іншого під впливом внутрішніх та/або зовнішніх чинників.

Стан системи, що складається з великої кількості об’єктів, є функціоналом від розподілу значень атрибутів²²⁴. При цьому імо­вірності кожного мікростану визначаються статистикою, якій під­порядковуються мікроскладники системи. Реалії, які описують­ся в такий спосіб, можуть складатися з однотипних компонентів, або з сукупності компонентів різного типу. Наприклад, це може бути певний об’єм кисню, а може бути такий же об’єм повітря, що складається з азоту, кисню, водяної пари, аргону, вуглекис­лого газу тощо. З’ясування складу складеної реалії як форми ди­ференціації матеріального світу потребує проведення досліджень такого комплексного атрибуту даної реалії, як її структура, тобто системи відношень між складниками реалії. Якщо структура вва­жається статичною (що, звісно, завжди є наближенням), то вона може бути описана в термінах зафіксованих відношень, суттєвих в даному контексті. Зміна структури з часом описується як наслі­док закономірних та/або випадкових змін цих відношень, зумов­лених внутрішніми та/або зовнішніми чинниками.

5.9.