ЗАУВАЖЕННЯ ПРО ВІДНОСНІСТЬ ОНТИЧНОГО ПРОТИСТАВЛЕННЯ РЕАЛІЙ ТА ВІДНОШЕНЬ МІЖ НИМИ

У західній філософський літературі, яка присвячена поняттю властивості (property) та історії його формування, іноді висловлю­ється явно або приховано думка про мовби різний онтичний ста­тус реалій та їх властивостей²²⁵.

Згідно із сучасною фізикою Всесвіт поділяється на окремі, від­носно самостійні та взаємопов’язані реалії: масштаби розподілу знаходяться у величезному проміжку від космологічних до мікро­скопічних. У природі мають місце базові (від галактик до кварків) та посередницькі реалії (посередники), якими обмінюються ба­зові реалії. Це забезпечує як відносну окремішність останніх, так і єдність Всесвіту в цілому. «Обмін» різного штибу здійснюєть­ся внаслідок існування фізичних взаємодій (сил), які, поза сумні­вом, теж є матеріальними²²⁶. Незаперечним онтичним наслідком цієї матеріальності є матеріальність всіх інших «похідних» фізич­них реалій та взаємодій.

Зокрема, гравітаційна взаємодія забезпечує цілісність і дифе­ренційованість Всесвіту в його космічному вимірі та існування ба­гатьох почуттєвих земних феноменів. Сильна взаємодія відповідає за стабільність елементарних частинок та побудованих із них «ви­щих» матеріальних рівнів (від протонів, атомних ядер, атомів, мо­лекул, макротіл та аж до космологічних утворень на кшталт галак­тик). Слабка взаємодія спричиняє розпад нестабільних частинок та робить Сонце джерелом енергії для виникнення й існування життя на Землі.

Носіями цих взаємодій між елементарними частинками також є частинки, що робить, принаймні на цьому рівні, відносним про­тиставлення реалій та відношень між ними за типом існування. Ті й інші є формами самодиференціації матерії. Проте всі відношен­ня реалій у формі взаємодій між ними мають обмінну природу. Так, електромагнітна взаємодія між електрично зарядженими час­тинками здійснюється через процеси обміну фотонами, а гравіта­ційну взаємодію між космічними реаліями забезпечує обмін кван­тами гравітаційних полів. Нещодавно експеримент підтвердив іс­нування гравітаційних хвиль²²⁷ (аналогів електромагнітних хвиль Максвелла—Герца—Гевісайда) у формі, передбаченій Айнштайном. Водночас квантування цих хвиль, тобто існування елементарних частинок-гравітонів²²⁸, поки що емпірично не доведено.

5.10.