ТИПИ НАУКОВИХ НАЗВ

Перший тип назв утворюють так звані примітивні, первин­ні стосовно конкретної системи знання назви, які постулюють­ся та не визначаються в її межах. Такі назви підпорядковуються переважно правилам буденної мови.

Прикладами назв другого типу є, відповідно, «атом кисню», «мала планета», «відстань між точками», «ядро клітини» та «побу­дова гену». Слід зазначити, що в літературі з філософії науки вжи­вають термін «примітивні поняття», проте без необхідного уточнен­ня, що взагалі означає «наукове поняття». Це робить подібні твер­дження нечіткими й веде до ототожнення назви поняття з самим

Рис. 4.2. Загальна схема ізольованого позначення Рис. 4.3. Загальна схема ізольованого називання поняттям. Розглядаючи ситуацію ізольованого позначення предме­тів (як, зазвичай, має місце на практиці), кореляцію між предме­том та назвою можна схематично відобразити, як на рис. 4.2, 4.3.

Урахування використовуваних специфічних мовних засобів та систем знання дає складніше, але реалістичніше відображення стосунків між предметом наукового дослідження та його назвою. А саме, відношення між предметом та його позначенням є лан­цюжком низки відношень: відношення відповідності між пред­метом та мовними засобами (не всіма мовними засобами мож­на або доцільно позначити певний предмет), відношення мовно­го подання системи знання наявними мовними засобами (кван­това теорія може бути сформульована за допомогою матричної мови⁸⁴, мови хвильових рівнянь⁸⁵, символічної бра-кет мови Діра- ка⁸⁶, мови інтегралів по траєкторіях⁸⁷) та відношення приналеж­ності назви певній системі знання. Деякі фізики при досліджен­ні квантових об’єктів часом невиправдано надають їх характерис­тикам назви, запозичені з психології, на кшталт «свідомість» або «суб’єктивність» (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Загальна схема наукового позначення

4.14.