Виокремлення філософії науки як напрямку досліджень. Позитивізм О.Конта та еволюціонізм Г.Спенсера
Позитивізм виник у Франції. Його зачинателем і відомим представником був Огюст Конт (1798-1857). Головна філософська праця - шеститомний «Курс позитивної філософії».
Вчення Конта про пізнання є таки суперечливим.
Також, як і Д.Юм, він вважав, що розум людини здатний пізнати одні тільки явища, тобто стояв на точці зору агностицизму. Конт заперечує всі вчення, які в явищі бачать виявлення сутності. Він відкидає поняття причинності, замінюючи його уявленням про постійну послідовність явищ.Обмеживши наукове пізнання тільки сферою явищ, Конт прийшов до висновку, що в науці принципово неможливе пояснення. За Контом, завдання науки не «пояснювати», не досліджувати «сутність» або «причину» явищ, а тільки вивести із основних явищ вторинні явища. Категорії причини і сутності він розглядає як пережитки донаукових уявлень. Конт стверджує, що будь-яка наукова істина відносно неповна. Але з цього наголошення він робить суб’єктивістські і агностичні висновки про неможливість принципового розмежування об’єктивного і суб’єктивного в пізнанні, про наявність того, що взагалі пізнати неможливо.
Обґрунтування всієї філософської системи Конта наведено в його вченні про стадії розвитку людського мислення і пізнання: 1) «теологічної», 2) «метафізичної» і 3) «позитивної». На «теологічній» стадії коло знань, яким володіють люди, обмежене, в мисленні панує уява. При поясненні явищ природи люди допускають існування фантастичних істот - богів і духів. В практичному житті «теологічна» стадія характеризується безмежною силою авторитету, в політичному - це епоха монархічного ладу.
Вища і остання стадії розвитку пізнання і суспільства взагалі - «позитивна», або наукова стадія, для якої є характерною відмова від теології і метафізики і перебудова суспільного життя на основі позитивних знань. Ці знання поставляються не тільки математикою, астрономією, фізикою, але також біологією і наукою про суспільство - «соціологією».
Мета «позитивної» науки і умова її можливості - виявлення порядку і законів природи і суспільства. Конт розуміє ці закони як підсумок спостереження постійних відносин між об’єктами, що вивчаються. Пізнання цих відносин - єдиний дійсно науковий і «позитивний» вид знання. «Позитивна» стадія, за твердженням Конта, долає розрив між теорією і практикою, характерний для «метафізичної» стадії. Пізнання законів і явищ робить можливим передбачення їх майбутньої дії. Мета знання - «бачити, щоб передбачити» і спираючись на передбачення, активно втручатись в хід подій.Підсумовуючи сказане, Конт робить висновок, що предметом «позитивної» філософії повинно стати дослідження відносин між спеціальними науками, їх зв’язки.
Тлумачення таким чином філософії приводить до нової класифікації наук. Конт розташовує всі науки в міру спадання їх простоти і абстрактності. Перша основна наука, в його класифікації, - математика, наука про самі прості об’єкти і разом з тим найбільш абстрактна із наук. За нею слідують астрономія, фізика, хімія, біологія і «соціальна фізика», або соціологія. Кожна наступна наука не може бути просто виведена із своїх попередниць: вона в порівнянні з ними завжди більш складна. Вона підпорядковується не тільки законам, загальним для неї і для всіх передуючих їй наук, але й соціальним законам власної області. На думку Конта, ця класифікація наук відтворює, по-перше, природний порядок у тій мірі, в якій він доступний для наук, по-друге, історичний порядок розвитку самих наук. Так, математика займає перше місце в класифікації Конта не тільки тому, що вона найбільш проста і абстрактна наука, але й тому, що вона перша з усіх наук складалась в якості «позитивної» науки. Точно так і соціологія - остання із основних наук - за ознаками своєї найбільшої складності і конкретності є в той же час наукою, яка пізніше усіх сформулювалась в «позитивну» науку.
Погляди О. Конта і наближеного до нього за філософськими ідеями Д.Міля були підхоплені і розвинуті англійським філософом Гербертом Спенсером (1820-1903).
Головна установка філософії Г.Спенсера - примирити віру і знання, науку і релігію на ґрунті агностицизму. Згідно із Спенсером, історія релігії показує, що всяка релігія базується на визнанні абсолютної неосяжності тієї вищої сили, яка лежить в основі світу. Але, стверджує Спенсер, і наука обов’язково переходить до висновку, що «під усіма речами ховається неосяжна таємниця», що реальність, яка лежить в основі усіх явищ, назавжди залишається невідомою. Визнання того, що ні релігія, ні наука неспроможні дати відповідь на корінні питання буття, дозволить на думку Спенсера, усунути конфлікт між ними. Для того, щоб довести безсилля науки, Спенсер аналізує поняття простору, часу, руху, матерії, сили, свідомості, стверджуючи, що всі ці поняття суперечливі і тому не дають дійсного знання об’єктивної реальності.Він вважає, що наука не проникає в сутність речей а задовольняється знанням тільки зовнішніх явищ і їх постійних і стійких відносин і зв’язків, які ми називаємо законами. В кінцевому підсумку, згідно із Спенсером, наше пізнання обмежується пізнанням явищ (феноменів) свідомості. Місце реальних об’єктів і їх відображення в почуттях і думках у Спенсера займають уявлення; яскраві і живі уявлення - це «враження», а більш слабкі - це «ідеї». Звідси істиною являється не відповідність мислимих образів об’єктивній дійсності, а тільки узгодження між вказаними двома видами уявлень.
Цим Спенсер дуже звужує сферу філософії, вона, на відміну від науки, яка являє собою тільки частково об’єднане знання, є повністю об’єднане знання, вищий теоретичний синтез.
Досить цікавим є вчення Спенсера про еволюцію. Ідею еволюції він переніс з живих істот на всі предмети і явища. Однак еволюцію він розумів механістично, як перерозподіл у світ речовин і руху, і цим самим стирав межі між різними областями матеріального світу. Спенсерівська концепція еволюції лягла в основу його соціологічних поглядів, - так званої органічної теорії суспільства, суттєвою була спроба аналізувати суспільне життя в термінах біології.
В своїх поглядах на суспільство Спенсер був рішучим противником соціалізму.
Основною філософською працею Г.Спенсера є «Система синтетичної філософії».
2.